Економічні засади функціонування селянських господарств

Солідарна відповідальність учасників повного товариства всім своїм майном настає в разі його ліквідації за умови, що наявного майна  такого товариства не вистачає для  сплати всіх боргів. Кожний учасник  відповідає за борги товариства незалежно  від строку їх виникнення.

Командитне товариство — це таке товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства.

Економічні й організаційні  засади функціонування командитного товариства ідентичні з повним товариством. Але водночас йому притаманні певні  особливості. Зокрема, сукупний внесок вкладників з частковою відповідальністю не повинен перевищувати 50% майна  товариства, зазначеного в установчому  договорі. Вони можуть діяти від  імені командитного товариства тільки в разі наявності окремого доручення, але мають право вимагати повної інформації про його фінансовий стан і першочергового повернення вкладів  за умови ліквідації даного товариства.

Особливостями командитного товариства також є те, що управління ним здійснюють лише учасники з повною відповідальністю, а припинення його діяльності як юридичної особи настає тільки в разі вибуття всіх учасників  з повною відповідальністю. Якщо ж  вибувають усі учасники з частковою  відповідальністю, то командитне товариство може бути перетворене на повне за умови внесення відповідних змін до установчого договору і державного реєстру. При ліквідації командитного товариства за рахунок наявних коштів і виручки від продажу майна оплачується праця найманих працівників, погашаються зобов’язання перед банками, бюджетом, іншими кредиторами. Решта коштів (за наявності їх) в першу чергу розподіляється між вкладниками, а потім — між учасниками з повною відповідальністю.

Економічні засади функціонування приватних підприємств

Приватним підприємством  визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці  чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності  суб'єкта господарювання - юридичної  особи.

В основному   приватно-орендні підприємства організували і очолили голови колишніх колективних сільськогосподарських підприємств чи їх головні спеціалісти. Саме вони сконцентрували в своїх руках всю повноту влади на селі, практично за безцінь, використовуючи майно і земельні ділянки, взяті в оренду у колишніх членів КСП. Багато з колишніх керівників КСП і головних спеціалістів, на жаль, як працювали, так і працюють застарілими методами. В багатьох населених пунктах великі земельні ділянки практично не обробляються. Все частіше керівники агроформувань , в тому числі і приватно-орендних підприємств, примушують орендодавців земельних ділянок розривати договори оренди землі у зв’язку з тим, що вони (орендарі) не в змозі обробляти цю землю.

Головна мета створення приватного підприємства на базі КСП — взяти в оренду майнові і земельні паї колишніх членів КСП, зберегти і отримати прибуток, повною мірою використовуючи при цьому фактор масштабів виробництва та можливості економного використання ресурсів. Такі приватні підприємства часто називають приватно-орендними або підприємствами з орендними відносинами, хоч у жодному правовому акті України такого терміну немає.

Приватне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво  сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний  розсуд підбирає партнерів з економічних  і виробничих зв’язків в усіх сферах діяльності, в тому числі зовнішньоекономічній. Підприємство самостійно розпоряджається виробленою ним продукцією, яка є його власністю, самостійно встановлює ціни на неї і тарифи на послуги.

Основні питання діяльності приватного підприємства вирішуються  його власником. Останній визначає основні  напрями діяльності підприємства, зміни  та доповнення до статуту, приймає рішення  про ліквідацію чи реорганізацію  підприємства, про отримання кредитів, визначає розмір відрахувань від  чистого прибутку для формування фондів підприємства, затверджує бухгалтерські річні звіти та нормативні документи, що регулюють господарську і фінансову діяльність підприємства, тощо.

Власник може взяти на себе управління поточною діяльністю приватного підприємства, виконуючи функції  його директора. За необхідності для  виконання цих функцій він  призначає за контрактом директора, який здійснює керівництво підприємством  у межах повноважень, визначених статутом та передбачених контрактом. Власник може здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства самостійно або уповноваженими ним працівниками. За необхідності він залучає незалежну аудиторську  організацію.

Трудовий колектив приватного підприємства становлять наймані працівники, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, укладених відповідно до чинного законодавства.

Результати господарської  діяльності приватних підприємств  з орендними відносинами в  сільському господарстві показали, що цей тип підприємств є конкурентоспроможним, оскільки власник такого підприємства є ефективним власником . Він організує  ведення сільськогосподарського виробництва  на приватній власності на землю  і майно, самостійно, і що дуже важливо, оперативно може приймати рішення тактичного і стратегічного характеру з усіх видів діяльності підприємства, забезпечуючи їх виваженість, несе повну відповідальність усім майном підприємства за наслідки господарювання.

Список використаної літератури:

Господарський кодекс України

Андрійчук В.Г. Економіка  аграрних підприємств: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене. / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002.