Діяльність небанківських фінансово-кредитних установ в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

Доповідь

З дисципліни «Гроші та кредит»

Тема: «Діяльність небанківських  фінансово-кредитних установ в  Україні»

 

 

 

Виконала: студентка 

8 групи, 3 курсу, спец.6503

Сафоник О.В.

 

Перевірив: асистент

Данилюк Є.Ю.

 

 

 

 

 

 

Київ 2013 

Термін «небанківські фінансово-кредитні установи» (далі НФКУ) відоме всім і давно на слуху. Даний термін вживається у багатьох європейських мовах. Так, найпоширенішим він є в англійській мові – серед банків та економічної термінології зустрічаємо наступні словосполучення: nonbanking activities – небанківська діяльність, nonbank – небанківська кредитна установа, й навіть non-bank bank – небанківський банк. В німецькій мові страхові, інвестиційні та інші компанії країни об’єднуються терміном «небанківський сектор» - Nichtbankenbereicht, але сам термін «небанківська установа» (Nichtbankinstution) практично не зустрічається. Відповідно до Американського тлумачного словника англійської мови від 2000 року «nonbank» - це установа, метою діяльності якої є отримання прибутку і вона не є банком, але надає подібні послуги [1].

В основі функціонування парабанківської системи будь-якої країни

знаходиться теорія фінансового посередництва. Фінансові посередники – це

фінансові інститути, які акумулюють вільні грошові кошти економічних

суб’єктів, розміщують їх на ринку позичкових капіталів у формі кредитів і вкладень у різні цінні папери. У радянські часи теорії фінансового посередництва не були актуальними. Акцент у дослідженнях тоді змістився на роль банківської системи у соціалістичній економіці. В. Ленін наголошував, що великі банки є тим державним апаратом, який нам потрібен для побудови соціалізму і який ми беремо готовим у капіталізму

ФКУ як професійні учасники фінансового ринку присутні в  усіх його сегментах: на кредитному і  валютному ринках, ринку цінних паперів  та ринку похідних фінансових інструментів, формують попит на фінансові ресурси та фінансові активи,  визначаючи рівноважну ціну на них. Разом із суб’єктами інфраструктури фінансового ринку вони формують його організаційно-інституційну основу, забезпечуючи виконання різноманітних посередницьких та допоміжних функцій щодо купівлі-продажу фінансових інструментів та активів, фінансових послуг.

Високий рівень кількісних і якісних показників розвитку ФКУ  є запорукою оптимального формування, ефективного розміщення та перерозподілу  інвестиційних ресурсів, створення  належних умов розвитку суб’єктів  реального сектора економіки, формування фінансово-кредитного потенціалу вітчизняної  економіки, розширення та полегшення доступу  до дешевих кредитних і фінансових ресурсів, раціональне управління та розподіл ризиків між усіма учасниками фінансових відносин тощо.

До ФКУ належать банки, довірчі товариства, страхові, лізингові  та інвестиційні компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, інститути спільного інвестування та ін. Розвиток і функціонування ФКУ  в Україні перебувають ще під впливом негативних наслідків фінансової кризи, яка відбувалася у попередні роки і значно вплинула на фінансову систему нашої держави. Саме тому для ФКУ притаманні такі основні проблеми: низький рівень капіталізації, низька якість і різноманітність фінансових послуг, зменшення співвідношення довгострокових депозитів і довгострокових кредитів, скорочення ресурсної бази, зростання відсоткових ставок за кредитами, недостатній рівень прозорості та системи захисту прав інвесторів, кредиторів, інших клієнтів цих установ, відсутність ефективного та результативного ризик-менеджменту, неналежний рівень державного регулювання, контролю та підтримки тощо.

Проте вже сьогодні ми можемо спостерігати відновлення та пожвавлення фінансової активності цих установ, поновлення програм кредитування, що чинить позитивний вплив на зростання економічної активності суб’єктів реального сектора економіки, забезпечення стабільного розвитку при обмеженості власних фінансових ресурсів.

Провідну роль серед усіх ФКУ в Україні сьогодні відіграють комерційні банки. Їх кількість постійно зростає, свідченням чого є те, що за станом на 01.01.2010 у Державному реєстрі  банків було зареєстровано 197 банків, тоді як на 01.01.2007 – 193 банки [4]. Підтвердженням того, що банкам належить провідна роль серед ФКУ, також є співвідношення суми активів і наданих кредитів до величини ВВП (табл. 1).

Таблиця 1

Кількісні показники, що характеризують роль банків на фінансовому ринку  України

Дана таблиця розрахована  на основі джерел [2; 4]

Як бачимо, інвестиційний  потенціал банків є суттєвим, проте  ще не можна стверджувати, що їхні кредитні та інвестиційні програми є фінансово  привабливі для підприємств. Так, значним  недоліком у роботі вітчизняних  банків після виходу з кризи є  й те, що з метою уникнення можливих ризиків і отримання спекулятивних  прибутків вони встановлюють високі ціни за надання коротко- і середньострокових кредитів, що позбавляє багатьох суб’єктів господарювання, особливо малий і середній бізнес, можливості отримання кредитів для здійснення своєї діяльності.

Зараз банкам, щоб відновлювати та зміцнювати свої позиції на ринку,необхідно  вийти на новий рівень вирішення  притаманним для економіки країни проблем шляхом застосування нових  нестандартних і неочікуваних підходів до вирішення проблем із ліквідністю, зокрема: поглиблення взаємодії  з фінансовими посередниками, торговцями цінними паперами, застосування нестандартних  схем роботи з іншими гравцями ринку  банківських послуг; пошук неформальних підходів у взаємовідносинах із клієнтами  шляхом розробки індивідуальних графіків погашення заборгованості, заміни застави, організації проведення угоди між  вкладником і позичальником на вигідних для банку умовах та інформування про такі можливості клієнтів; підвищення стандартів надання традиційних  банківських послуг; розробка принципово нових банківських продуктів  і послуг; створення позитивного  іміджу банку тощо.

Ураховуючи реальний стан вітчизняних підприємств, значну їх потребу у додаткових коштах, а  також часткове запозичення досвіду  становлення небанківських ФКУ  за кордоном, можна говорити про  те, що невдовзі і ця частина ФКУ  вийде на новий етап свого розвитку, створюючи значну конкуренцію банківським  установам, а для підприємств  – можливість доступу до дешевих  і якісних фінансових продуктів  і послуг. На сьогодні ми можемо спостерігати таку динаміку функціонування небанківських  ФКУ (табл. 2).

Дані табл. 2 дають можливість говорити про те, що до 2009 р. відбувається зростання кількісних та якісних  показників розвитку небанківських  ФКУ. Проте навіть після кризи  вони є вищими, ніж на початок 2007 р. На жаль, незважаючи на значну кількість  небанківських ФКУ, їхні активи є  недостатніми для того, щоб вони склали гідну конкуренцію банкам, а також ефективно забезпечували  суб’єктів господарювання необхідними  та доступними фінансовими ресурсами  в найближчий час. Проте перспективи  в цих установ дуже хороші за умови  цілеспрямованої ефективної політики їх керівництва та за підтримки органів  державної влади.

Серед усіх небанківських  ФКУ домінуючі позиції займають страхові компанії, які кількісно  хоч і посідають друге місце, але акумулюють понад 69,2 % усіх активів  цих ФКУ і мають значний  потенціал для сприяння сталому  розвитку вітчизняного підприємництва шляхом розміщення страхових резервів у реальному секторі економіки. Однак на сучасному етапі страхові компанії відіграють недостатньо вагому роль у функціонуванні фінансової системи, для них притаманна не розвиненість механізму перерозподілу ВВП (табл. 3).

Таблиця 2

Небанківські фінансово-кредитні установи

Зроблено на основі джерела  [2]

Таблиця 3

Окремі показники діяльності страхових компаній за 2007–2010 рр.

Зроблено на основу джерела [3].

Позитивним є те, що провідні страхові компанії, які присутні на фінансовому ринку України, здійснюють свою діяльність відкрито тапрозоро, що дозволяє їм укладати договори зі страховими компаніями з-за кордону, посилюючи інтеграційні процеси.

Ефективне функціонування страхових  компаній в Україні, їх успішний та динамічний розвиток, обсяги на напрями  фінансування суб’єктів господарювання залежатимуть від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, удосконалення  порядку оподаткування страхової  діяльності, підвищення вимог до порядку  створення діяльності страхових  компаній, подальшої інтеграції України  в міжнародні структури, а також  створення оптимальної структури  співвідношення між обов’язковим і  добровільним страхуванням, залучення  страхового ринку до вирішення найважливіших  питань соціального страхування тощо [5, с. 146].

Для того, щоб страхові компанії почали більш активно розвиватися  і забезпечувати суб’єктів господарювання додатковими та доступними фінансовими  ресурсами, необхідно забезпечити  на державному рівні впорядкування  страхового законодавства; досягнення оптимальної структури між різними  формами страхування; залучення  коштів страхових фондів на потреби  інвестиційних вкладень; створення  об’єднань страховиків із метою  зміцнення їх фінансового становища; підвищення прозорості страхових програм  і відкритості інформації; розробку ефективних механізмів захисту інтересів  страхувальників.

Основними заходами, які, на нашу думку, у майбутньому зможуть  забезпечити збереження не лише досягнутого  рівня розвитку ФКУ, але й сприятимуть значному приросту показників, які характеризують результати їх діяльності, є:

1) удосконалення механізмів  регулювання та підвищення ліквідності  ФКУ;

2) посилення інвестиційної  та інноваційної діяльності ФКУ;

3)забезпечення надійної  та прозорої системи гарантування  вкладів і захисту усіх клієнтів  цих установ;

4) проведення систематичного  нагляду та діагностичного обстеження  ФКУ, особливо тих, які більш,  ніж інші постраждали від фінансової  кризи попередніх років;

5) сприяння підвищенню  капіталізації ФКУ шляхом встановлення  та затвердження спрощених умов  збільшення статутного капіталу, реєстраційних процедур тощо;

6)забезпечення необхідних  вимог до нормативів достатності  капіталу,необхідних для відкриття  ФКУ, зміцнення стандартів та  виконання критеріїв “професійної  придатності, бездоганної репутації  й добросовісності розкриття інформації” [1, с. 48];

7) сприяння консолідації  банківського сектору;

8)закріплення на законодавчому  рівні відповідальності за певним  органом державної влади відповідальності  за розробку та координацію  політики з питань розвитку  фінансової системи та її складових;

9) розробка адекватної  сучасним умовам стратегії розвитку  ФКУ в Україні на основі  попереднього досвіду та систематизації  інформації про проблеми, стан  та перспективи їх розвитку;

10) посилення співпраці  між усіма суб’єктами державного  регулювання фінансової системи:  Національним банком України,  Міністерством фінансів України,  Державною комісією з цінних  паперів і фондового ринку,  Державною комісією з регулювання  ринків фінансових послуг;

11) створення інституту  державних гарантій з метою  відновлення і встановлення довіри серед наявних та потенційних клієнтів ФКУ;

12) створення спеціалізованої  компанії з управління активами, яка буде займатися придбанням  і розпорядженням активами проблемних  ФКУ;

13) трансформація та виконання  необхідних економічних критеріїв  і вимог вітчизняною фінансовою  системою для вступу в ЄС  тощо.

Можна зробити висновки, що на сьогодні банківські ФКУ краще долають наслідки економічної кризи, є більш конкурентоспроможними і здатними забезпечити певну потребу суб’єктів господарювання у додаткових фінансових ресурсах. Однак обсяг цих ресурсів є недостатнім для того, щоб усі підприємства могли забезпечити собі стабільний розвиток на ринку. Для України важливим є вихід на ринок та ефективне функціонування також небанківських ФКУ, які здатні формувати інвестиційні ресурси та направляти їх на розвиток економіки країни.

Ураховуючи досвід зарубіжних країн, ми можемо сподіватися, що в подальшому з розвитком фінансового ринку, повним виходом економіки України з фінансової кризи, відновленням роботи підприємств і зростанням обсягів фінансових ресурсів, застосуванням органами державної влади системи заходів для забезпечення розвитку ФКУ слід очікувати, що усі ФКУ зможуть виконувати одне з основних завдань інвестиційної політики держави – створення сприятливого середовища для нагромадження та ефективного використання фінансових ресурсів.