Дослідження бюджету певної області

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Сентября 2013 в 22:22, лекция

Краткое описание

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Содержание

1.1 Класифікація доходів Державного бюджету України.
1.2 Податкові надходження державного бюджету, їх характеристика.

Прикрепленные файлы: 1 файл

1 розділ.docx

— 25.54 Кб (Скачать документ)

1.1 Класифікація доходів Державного  бюджету України.

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий  внутрішній продукт, частину якого  вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у  її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших  осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи  державного бюджету – поняття  більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України  – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади  загальнодержавних функцій, які  визначені Конституцією України.   

Класифікація  доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради України” “Про структуру  бюджетної класифікації України”, яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:

    1. Податкові надходження:
      • податки   на  доходи,  податки  на  прибуток,  податки  на збільшення ринкової вартості;
      • податки на власність;
      • платежі за використання природних ресурсів;
      • внутрішні податки на товари та послуги;
      • податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;
      • інші податки.
    2. Неподаткові надходження:
      • доходи від власності та підприємницької діяльності;
      • адміністративні    збори    та    платежі,    доходи   від некомерційного та побічного продажу;
      • надходження від штрафів та фінансових санкцій;
      • інші неподаткові надходження.
    3. Доходи від операцій з капіталом:
      • надходження від продажу основного капіталу;
      • надходження від продажу державних запасів товарів;
      • надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
    4. Офіційні трансферти:
      • від органів державного управління інших рівнів;
      • із-за кордону;
      • з недержавних джерел.
    5. Державні цільові фонди:
      • Фонд для   здійснення   заходів   щодо  ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
      • Пенсійний фонд України;
      • Фонд соціального страхування України;
      • Фонд сприяння зайнятості населення України;
      • Державний інноваційний фонд України;
      • Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;
      • інші фонди.

Таким чином, під  системою доходів Державного бюджету  можна розуміти взаємозв’язок всієї  сукупності доходів та її диференціацію  на окремі групи.

Доходи  бюджетів створюються за рахунок  податків від фізичних і юридичних  осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Згідно  зі ст. 11 Закону України “Про бюджетну систему України” доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

    • частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
    • частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
    • податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
    • податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
    • плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
    • надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
    • частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
    • надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
    • орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
    • внесків до Пенсійного фонду України;
    • внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
    • внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
    • внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;
    • надходжень від внутрішніх позик;
    • перевищення доходів над видатками Національного банку України;
    • повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;
    • дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
    • плати за спеціальне використання природних ресурсів;

інших доходів, встановлених законодавством України  і віднесених до доходів Державного бюджету України

 

1.2 Податкові надходження  державного бюджету, їх характеристика.

Доходи бюджету складаються з п’яти груп, а саме: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти та державні цільові фонди. Основну частку надходжень до Державного бюджету складають податки (або податкові надходження). Податкові надходження можна класифікувати за характером податкової бази або видом діяльності, в результаті якої виникають податкові зобов’язання. Це може бути імпорт продукції, продаж товарів і послуг або отримання доходів.

Податкові надходження визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі органам державного управління і поділяються таким чином:

Податкові надходження:

      1. податки   на  доходи,  податки  на  прибуток,  податки  на збільшення ринкової вартості;
      2. податки на власність;
      3. платежі за використання природних ресурсів;
      4. внутрішні податки на товари та послуги;
      5. податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;
      6. інші податки.

1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості. До цієї групи належать податки, що справляються з реального або передбачуваного чистого доходу окремих осіб і з прибутку підприємств. Сюди також відносяться податки на приріст ринкової вартості капіталу, отриманого або за рахунок продажу землі, або операцій з цінними паперами та іншими активами. До цієї групи включаються будь-які податки на доходи від власності, землі, нерухомості. Ця категорія об’єднує податки з різними базами: в основному це прибуткові податки, податки на прибуток, податки на будь-які інші прибутки.

Прибутковий податок з громадян — це прибутковий податок з  робітників і службовців, включаючи  членів кооперативів, прибутковий податок  на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян, прибутковий податок з доходів працівників колективних сільськогосподарських підприємств.

2. Податки на власність. До цієї групи належать податки за користування майном, володіння ним або його передачу, а також податки на рухоме або нерухоме майно, що справляються регулярно, одноразово або в разі передачі майна. Сюди також відносяться податки на передачу прав власності, що відбувається в результаті успадкування, даріння. Окрім того, існують періодичні податки на чисту вартість майна, які до прийняття додаткових законодавчих актів не справляються. Сюди належать:

  • податки на нерухоме майно підприємств;
  • податок на нерухоме майно громадян.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів також класифікується як податок на власність.

3. Платежі за використання природних  ресурсів. До цього розділу належить  плата за використання землі,  лісових і водних ресурсів, акваторій  та ділянок морського дна, інших  природних ресурсів, а також відрахування  на геологорозвідувальні роботи. Плата за використання лісових  ресурсів справляється з лісокористувачів, які користуються лісовими ресурсами  державного і місцевого значення  спеціально.

Плата за спеціальне користування водними  ресурсами справляється із суб’єктів  підприємницької діяльності всіх форм підпорядкування за забір водних ресурсів державного і місцевого  значення, а також для потреб гідроенергетики  і водного транспорту.

Плата за користування надрами справляється з надрокористувачів — суб’єктів  підприємницької діяльності за спеціальне використання надр державного або місцевого  значення при видобуванні корисних копалин.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи сплачують надрокористувачі, які здійснюють видобуток корисних копалин на родовищах, що розвідані  за рахунок коштів державного бюджету.

Плата за землю включає земельний  податок та орендну плату. Земельний  податок справляється з власника земель, а орендна плата — з  орендаря. Плата за землю класифікується таким чином: плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами; плата за землю сільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами; плата за землю, що вноситься фізичними особами. 

4.Внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних товарів; акцизний збір з імпортних товарів; ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності).

У складі внутрішніх податків на товари та послуги  найбільшу частку становить податок на додану вартість. За економічною сутністю він належить до непрямих податків і сплачується до бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживання. На практиці податок на додану вартість визначається як різниця між сумою податку, отриманого суб´єктом господарювання із реалізованих товарів, робіт і послуг, та сумою з придбаних сировини, матеріалів, послуг тощо. Ставка податку на додану вартість в Україні становить 20%.

Практика  показує, що 20-ти відсоткова ставка податку  на додану вартість є досить високою. Вона впливає на збільшення роздрібної ціни, яка виступає у формі податку  на споживачів, перерозподіляючи їх доходи до бюджету. Загалом динаміка обсягу податку на додану вартість має тенденцію  до збільшення. Водночас у 2003 р. відбулося  зменшення надходження податку  на додану вартість, а його частка у  доходах бюджету становила 12,6%

5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські послуги).

6. Інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон).

 

Висновки до першого розділу: в даному розділі розкрито суть податкових надходжень, їх види та класифікацію. Зокрема виділяють такі види надходжень: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом,офіційні трансферти,державні цільові фонди.


Информация о работе Дослідження бюджету певної області