Cтруктурна трансформація торгівельних відносин України з країнами Азії

СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ  ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З  КРАЇНАМИ АЗІЇ

 

Актуальність теми. Зовнішня торгівля України протягом останніх років перебувала під впливом наслідків світової фінансово-економічної кризи через значний рівень відкритості та одночасної уразливості національної економіки, в той час як зміни світових товарних ринків мали негативний вплив на її розвиток. Саме це й обумовлює необхідність дослідження сучасних тенденцій та факторів розвитку, пошуку нових торговельних партнерів. У  цьому  зв’язку  привертає  до  себе  увагу регіон Південно-Східної Азії,  який  сьогодні  динамічно  розвивається,  пред’являє  підвищений попит  на  інвестиційні  товари  і,  водночас,  не  набагато  відрізняється  від  України  за  рівнем економічного розвитку. 

Об'єктом дослiдження даної випускної роботи є міжнародна торговельна діяльність України з країнами Азії та фактори впливу на них.

Предметом дослiдження є особливості розвитку міжнародного ринку товарів та послуг України на азіатських ринках  та місце України на ньому.

Метою випускної роботи є аналіз динаміки торгівлі між Україною та країнами Азії, визначення шляхів активізації торгівлі України в даному регіоні. Стратегічна мета України – ввійти повноправним членом у світовий економічний та політичний простір, ефективно реалізувавши при цьому свої власні національні інтереси, до головних з яких слід віднести необхідність технологічної модернізації виробництва, залучення інвестицій, розвиток зовнішньоекономічних відносин.

       Зовнішньоторговельна політика кожної країни — це система економічних, організаційних, політичних заходів щодо розвитку зовнішньоторговельних відносин певної країни або групи країн; включає визначення обсягів географічної і товарної структури експорту та імпорту досягнення визначених цілей, а також реалізацію національних інтересів

Активізація зовнішньої політики України  на азійському напрямку останніми роками, пов’язана з пожвавленням торгово-економічної  співпраці та збільшенням кількості  візитів на високому рівні, ставить  питання про концептуалізацію підходів України до співпраці з азійськими державами. Загальна мотивація та мета азійської політики України – пошук нових ринків збуту для української експортної продукції, спроби вирівнювання зовнішньоторговельного балансу за рахунок торгівлі з державами, що розвиваються, пошук формату стратегічного партнерства у відносинах із КНР і потенційно іншими великими державами регіону. Водночас відкритим залишається питання засобів реалізації політики України на азійському напрямку.

За методикою Світового банку під азіатським регіоном розуміється макрорегіон, що знаходиться в межах географічної Азії та охоплює країни від Японії на північному сході до Пакистану на заході та від Монголії на півночі до Індонезії на півдні. Даний регіон прийнято поділяти на:

- Північно-Східну Азію (Японія, КНР  (включно з Тайванем), КНДР, Республіка  Корея, Монголія);

- Південно-Східну Азію (країни АСЕАН:  Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Таїланд,  Філіппіни);

- Південну Азію (держави-члени СААРК: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал, Пакистан, Індія, Шрі-Ланка)

Загальними особливостями азіатського  регіону в економічній сфері  є:

• висока концентрація значного ресурсного потенціалу: демографічного, економічного, природного, науково-технологічного, інвестиційного;

• динамічний економічний розвиток практично всіх без винятку країн, результатом якого є постійне збільшення частки Азії у світовому  ВВП та посилення впливу азіатських економічних процесів на глобальну  економіку;

• активний розвиток внутрішньої та позарегіональної торгівлі азіатських держав, значний рівень їх інтегрованості в глобальну економіку та відповідна залежність від міжнародних торгово-економічних та фінансових процесів;

• активний розвиток регіональної економічної співпраці з перспективою подальшої інтеграції на різних рівнях та у різних формах [25].

 

 

 

 

 

Україна-Китай.Серед пріоритетних галузей двосторонніх відносин, що обговорювалися на найвищому рівні, слід зазначити нафтогазову сферу  та ядерну енергетику, будівництво енергетичних об’єктів, науково-технічну та інноваційну сфери, спільні дослідження в базових та високотехнологічних галузях, стимулювання промислового освоєння результатів наукових досліджень.

Україна- Японія. партнером Японії є США.

Японія зацікавлена у співробітництві з Україною, передусім у сфері торгівлі, розвитку інфраструктури, промисловості, агропромислового комплексу, енергоощадних технологій. Значним позитивним фактором для такої взаємодії є відсутність невирішених проблем між двома країнами.

Україна – Індія. Найперспективнішою сферою українсько-індійського співробітництва є розвиток виробничо-інвестиційної співпраці в галузях, де українські технології становлять інтерес для індійських компаній (авіаційна, космічна, енергетичне машинобудування, модернізація металургійних та хімічних підприємств).

У відносинах України з Республікою  Корея традиційно важливими галузями взаємодії є суднобудування, енергетика та автомобільна промисловість. Водночас усе більшої ваги набуває високотехнологічна складова економічної співпраці, дедалі вагомішими стають проекти науково-технічного співробітництва.

Обсяги  експорту  товарів  до  країн  СНД у 2012 році  становили 37 %  від загального обсягу  експорту,  Азії – 26%,  Європи – 25%,  у т.ч.  до  країн Європейського Союзу – 24,5%, Африки – 8%, Америки – 4% ,Австралії і Океанії – 0,07%.  Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 26,1% від загального обсягу експорту, Туреччини – 5,6. Проаналізувавши діаграму, бачимо суттєву частку експорту товарів до країн Азії.

Імпорт  з  країн  СНД  становив 41,3%  від  загального  обсягу,  Європи  − 

33%,  у  т.ч.  з  країн  Європейського Союзу  − 30,7%, Азії  − 19,8%, Америки – 5,3%, Африки  – 1%, Австралії і Океанії –  0,2%. 

Проаналізувавши дані з , можна сказати, що експорт України до країн Азії у 2012 році зменшився порівняно з попереднім періодом, хоча питома вага  в загальному обсязі майже не змінилася. Важливим показником є сальдо торговельного балансу, яке вказує на те, що експорт товарів до країн Азії перевищує імпорт. Це підтверджує і коефіцієнт покриття експортом імпорту.

Проаналізувавши географічну структуру торгівлі товарами України з країнами Азії, можна виділити основним торговельних партнерів в експорті та імпорті. Головними партнерами в експорті є : Туреччина (20%), Індія (12,96%), Китай (10%), Іран (6,56%), Ліван (8%) , Мальдіви (7,91%), Ірак (4,93%), Ізраїль ( 4,5%), Грузія ( 3,059%) та інші. Головними партнерами України в імпорті являються наступні країни: Китай (46%), Туреччина (11,39), Корея (9%),  Японія (6,99 %) Індія (5,95%),Сінгапур (4,8%).

У світогосподарських зв'язках важливим є дослідження розходжень у порівнюваних явищах. Кількісним показником у цьому випадку може бути індекс неподібності (дисперсії),

В результаті аналізу однорідності зовнішньоторговельних операцій України з країнами - основними торговими партнерами, виявилось, що індекс міри неподібності зовнішньої торгівлі України є приблизно 2,86 одиниць. Показник є близьким до нуля, це вказує на дещо рівномірний розподіл обсягів експортно-імпортних операцій України по країнах - торгівельних партнерах.

За даними Держкомстату України,  головною товарною позицією за 2012 рік стали мінеральні продукти (в основному руди залізні, титанові, цирконієві, сірка всіх видів, крім сірки сублімованої), друге місце – реактори ядерні,  котли і машини, третє місце займають жири та олії тваринного або рослинного походження, четверте місце – електричні машини, п’яте місце – деревина та вироби з неї.

 

Послуги надзвичайно різноманітні й охоплюють широке поле діяльності.

Отже в структурі експорту-імпорту  послуг України країни Азії займають третє місце. Їх частка в експорті займає близько 10 %, в імпорті -23,5%. Основною країною-партнером в експорті послуг залишається Російська Федерація, на яку припадає 5365,4 млн.дол. (39,7% від загального обсягу експорту).

В розрізі країн Азії основними партнерами України в експорті послуг є Туреччина та Ізраїль, частка інших країн не перевищує 10 % (рис.2.9). При цьому відбулось збільшення частки країн Азії у географічній структурі імпорту України. За підсумками 2012 р. частка склала 23,5 % що на 12%  більше, ніж у 2011 р.

На відміну від географічної структури експорту в розрізі  країн Азії, структура імпорту  є більш концентрованою: лише на Туреччину припадає 49,58 % імпортних надходжень до України з Азії. Структура українського експорту послуг протягом тривалого часу залишалася незмінною, і за 2012р. найбільші обсяги припадали на транспортні послуги, які займали 63% від загального обсягу експорту (за рахунок наданих послуг трубопровідного та залізничного транспорту) та різні ділові, професійні та технічні послуги – 14% (за рахунок обсягів в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях).

Найбільшу питому вагу в  загальному обсязі імпорту займали транспортні (25%), фінансові (14,1%), різні ділові, професійні та технічні (15,2%) послуги.

Основними інвесторами  в економіку України з країн  Азії є Туреччина, Корея, Японія та Ізраїль. Хоча частка  в загальному обсязі є незначною ( менше 1% до загального обсягу). Співпраця між Україною та Туреччиною, починаючи з 2010 року, розвивається дуже стрімкими темпами і фактично вийшла на рівень стратегічного співробітництва.

Досить важливу роль у розгляді інвестиційної привабливості є  вплив факторів, які безпосередньо  мають відношення до обсягу залучення  прямих іноземних інвестицій. Мною була побудована модель зв'язку обсягу прямих іноземних інвестицій з факторами, які мають вплив на його формування. В якості інформаційної бази дослідження використано  дані Державного комітету статистики та Світового банку, що є часовим рядом за 2002-2012 років.

 

Подамо економічну інтерпретацію  коефіцієнтів множинної лінійної регресії. Із збільшенням індексу інфляції на 1 % обсяг прямих іноземних інвестицій  збільшиться на 169,256 млн. дол.. США.  Позитивно впливає також частка обсягу виконаних інноваційних робіт: зі збільшенням індексу покриття експортом імпорту на 1, обсяг прямих іноземних інвестицій  на 1319,979 млн. дол. США. Зі збільшенням середньомісячної заробітної плати 19,344 млн. дол. США.

Просуванню  українського  експорту  на  всезростаючий  ринок  Південно-Східної  Азії  перешкоджає відсутність  державної  підтримки;  українська  система  вимог  до  оплати  експортованої  продукції,  суттєві відмінності до розрахунків у зовнішній торгівлі (так, В’єтнам і сьогодні схиляється до бартерних розрахунків, а в  Україні  існують  законодавчі  заборони  щодо  бартеру),  незацікавленість  більшості  українських  трейдерів  в укладанні  контрактів  на  прийнятних  для  південноазіатських  підприємств  умовах (поставка  на  умовах  СІФ  і СФР,  акредитивна  форма  оплати).  Крім  того,  перепоною  розширення  торгівлі  є  неможливість  закуповувати українські товари (наприклад, судна і літаки) в кредит. 

Отже,  особливо  актуальною  стає  цілеспрямована  політика  держави  з  підтримки  експорту.

-  стимулювання  виробництва   експортної  продукції,  зокрема   високого  ступеню  обробки,  а  також наукомісткої високотехнологічної  продукції; 

- сприяння  модернізації  та  технічному  переозброєнню  експортоорієнтованих  виробничих потужностей.  Необхідно  передбачити  податкові  пільги,  збільшити  розміри  амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, прискорену їх заміну, впровадження сучасних машин і технологій і т. п.;

-  оптимізація національного правового  та нормативно-інституційного режиму  здійснення експортних операцій;

-  вдосконалення механізму фінансування  та кредитування виробників-експортерів; 

-  налагодження ефективної системи  страхування експортних операцій:

-  забезпечення  достатньої  правової  підтримки  національного  виробника,  зокрема,  при  проведенні судово-арбітражних заході, антидемпінгових процесів;

-  забезпечення  отримання   сертифікатів  на  продукцію   вітчизняного  виробництва,  відповідності  метрологічного та стандартизаційного оформлення вітчизняної продукції вимогам іноземних ринків;

-  стимулювання інвестиційної  діяльності як національних, так  і іноземних фізичних та юридичних  осіб в експортоорієнтованому  секторі економіки за допомогою  податкових, фінансових та організаційних механізмів;

-  вироблення  системи  національних  пріоритетів  у міжнародній   торгівлі,  їх  практична  імплементація  засобами державного регулювання.

Для визначення конкурентоспроможних галузей України на ринку країн Азії доцільним є проведення SWOT- аналізу

SWOT-аналіз конкурентних преваг України на ринку країн Азії

Сильні сторони	Слабкі сторони
1	2
1.Створення передумов для реалізації  експортного потенціалу традиційних  та нових   секторів економіки 2.Високі адаптивні можливості  національного виробництва до зростання зовнішнього попиту 3. Наявність розвинутого внутрішнього  ринку, що слугує, з одного боку, фактором підтримки експортоорієнтованих  виробництв, з іншого – є мотиватором  запровадження нових (з перспективою  виходу на зовнішні ринки) інвестиційних проектів 4.Переважно стабільні умови  функціонування фінансових ринків, що дає можливість коротко–  та середньострокового планування  зовнішньоекономічної діяльності 5.Наявність високотехнологічних підприємств,які б зміцнити зовнішньо-економічні позиції України (космічна галузь, приладо-, машинобудування тощо). 6. Наближення до завершення перехідного  періоду (у рамках приєднання  до СОТ) щодо лібералізації  тарифного регулювання.	1.Низька ефективність уряду,екологічна нестійкість. 2.Бізнес-середовище не розвинене на належному рівні. 3. Проблеми,пов’язані зі  сплатою  податків 4. Інтенсивність місцевої конкуренції. 5. Державний кластерний розвиток. 6.Відсутність чітко визначеної  торговельної політики та експортної стратегії. 7. Логістичні обмеження (брак логістичних складів, належної інфраструктури тощо); застаріла транспортна інфраструктура. 8.Високі витрати бізнесу на  зовнішньоекономічну діяльність, пов’язані з нетарифним заходами регулювання торгівлі, зокрема витрати на підтвердження походження товару, отримання дозволів, ліцензування . 9.Недостатній рівень інвестування  в модернізацію експортоорієнтованих виробництв та гостра нестача новітніх технологій. 10. Низька диверсифікованість експортної пропозиції України, домінування сировинної продукції..
Можливості	Загрози
1. Поглиблення структурних реформ, які у середньостроковій перспективі  створюватимуть умови для подолання обмежувачів розвитку підприємництва, зокрема експортоорієнтованого сектору. 2. Розширення експортної пропозиції  внаслідок післякризового відновлення економік країн – торговельних партнерів . 3. Демонополізація зовнішньоекономічної діяльності через здешевлення процедур експорту та імпорту продукції. 4. Запровадження програм підтримки  експортоорієнтованих секторів, які близькі до посилення гальмування економіки розвинутих країн світу. 5. Поглиблення реформ у галузях,  що формують експортну пропозицію послуг. 6. Ненасиченість світового попиту  на сільгосппродукцію та харчові продукти.	1.Важкий доступ до зовнішнього фінансування. 2. Дестабілізація на енергетичних ринках, зростання цін на енергоносії (що критично впливає на цінову конкурентоспроможність експортної пропозиції України на ринках металів, хімічної продукції) 3.Несприятливі погодні умови  тощо, що обумовлюють падіння  сільськогосподарського виробництва, різкі коливання цінової кон’юнктури, посилення протекціоністських заходів тощо.