Болонський процес в Україні

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Перспективи  для студентів

Стан речей складовою  системи ЕСTS – гармонізованою системою оцінки знань – виглядає інакше. Оцінка знань за стандартом ЕСTS можлива здійснюється за літерами від А до F: оцінка А відповідає отриманій в українському вузі "п'ятірці", B і З – оцінці нашій "добре", D і E – "задовільно”, це прохідні оцінки. Оцінка F не є прохідною, а студент має скласти іспит з предмета в наступну сесію.

Правила такі, що оцінки А в системі ЕСTS гідні тільки 10% кращих студентів академічної групи. На добрі оцінки (B і З) можуть розраховувати наступні 25% і 30% успішних студентів. Прохідні задовільні оцінки одержують 25% і 10% студентів, що залишилися.

Студент українського університету – учасника “болонського процесу” вже зараз може розраховувати на отримання додатку до диплома, в якому традиційні оцінки дублюватимуться оцінками за системою ЕСTS.

Передбачається, що цей додаток  до диплома може допомогти нашим  студентам з працевлаштуванням  за кордоном. Проте поки що більш  реальним видається продовження освіти в магістратури одного з європейських університетів або проходження стажування за програмою міжвузівського обміну. Система ЕСTS може стати в нагоді й за межами Європи, наприклад, у США або Канаді: при продовженні освіти в цих країнах зарахувати "європейські оцінки" набагато легше, ніж українські „відмінно” й „добре”. Додаток до диплома може зацікавити не тільки тих, хто навчаться за програмою магістратури, а ще й тих, хто має бажання вступити до докторантури одного з європейських університетів.

Разом з тим, для того, щоб посісти місце в магістраті університету однієї з європейських країн, необхідно пройти досить тривалу і складну процедуру узгодження з координаторами українського університету, що випускає, і вузу, який приймає. Координатори програм у межах “болонського процесу” мають працювати в кожному вузі – учаснику цього європейського освітнього проекту. Головний координатор вузу забезпечує повноцінну участь вузу в системі обміну студентами. Крім головних координаторів, у вузі мають працювати і факультетські координатори. До сфери їхніх обов’язків входить складання описів навчальної програми факультету, з огляду на її сумісність із вимогами ЕСTS.

Факультетські координатори надають консультації студентам, які  збираються виїхати на стажування за кордон, допомагають у виборі вузу, який приймає. Факультетські координатори програм ЕСTS також складають докладний пакет опису факультету. Ці пакети є своєрідним рекламним проспектом факультету, навчатись на якому може зажадати кожний зацікавлений у навчанні іноземний студент. До цього рекламного проспекту входять відомості про факультет, починаючи з поштової адреси й закінчуючи детальним описом обов'язкових і елективних курсів. До цього документа включають також кількість годин, відведених на вивчення кожного курсу, і кількість кредитів, які можна заробити, якщо вибрати той чи інший курс.

На завершення хотілося б  зазначити, що європейські вищі навчальні  заклади вважають за необхідне, щоб  вища освіта була відповідальною перед суспільством.

На жаль, на Україні сьогодні немає жодного вузу, який зможе похвалитися повноцінною участю в “болонському процесі”. В цілому ж використання переваг, що їх обіцяє «болонський процес” українським студентам, – справа найближчого (сподіватимемося) майбутнього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, неважко спрогнозувати  майбутнє України, включеної в єдиний європейський освітній простір.

В першу чергу на передові місця вийдуть вузи, які мають  значний ресурсний та викладацький потенціал і зможуть досить швидко підлаштуватися під вимоги декларації та єдиного європейського ринку.

Таких вузів буде невелика кількість, зважаючи на сучасний економічний  стан держави, в переважній більшості  національні університети, як найпопулярніші заклади найвищого рівня акредитації та з найбільшим ресурсним потенціалом. До них зможуть приїжджати іноземні студент, проте і серед них дані заклади не будуть користуватися значною популярністю, через більшу привабливість європейських. В свою чергу основним завданням даних вузів буде "експорт" найталановитіших випускників закордон на високорозвинений європейський ринок праці (як інтелектуальної так і фізичної).

Інші ж вузи в державі, менш конкурентоспроможні, зможуть  надавати освіту решті середньостатистичних випускників школи. Дипломи таких студентів будуть користуватися невеликим попитом на європейському ринку праці, через жорсткіші вимоги і відповідатимуть запитам хіба що вітчизняної економіки. Хоча в принципі тут можливий варіант популярності нашої дешевої робочої сили на європейському ринку, котра займатиметься фізично важкою роботою. Тут же таки європейські країни не будуть зацікавлені в рості безробіття в своїх країнах, тому тут можливі деякі обмеження.

Болонська система буде вигідна  в першу чергу для країн високорозвинених, у чиїх вузах є стартові умови для майбутнього змагання. У країнах же низько розвинених буде спостерігатися постійний "відтік мозків" за кордон. Невелика частина з них зможе повернутися назад, зважаючи на майбутні перспективи та цінності, прищеплені їм європейською системою освіти.

В результаті Болонського  процесу освіта врешті-решт перетворюватиметься в світовий ринок, основним регулюючим важелем котрого буде принцип конкуренції.

Якщо ж освіта перетвориться  в ринкову цінність, то в освіті наперед вийдуть по важливості ті освітні функції, на які є запит  ринку в першу чергу, тобто  перший блок функцій, описаних спочатку, а другий нівелюватиметься або буде формувати у випускників світогляд, неспівставний національному.

Таким чином приєднання України  до Болонського процесу містить ряд проблем, що в кінці може мати наслідком нівелювання національної культури, спадом наукоємних розробок, деінтелектуалізацію освіти в державі.

Для України знайти в такому випадку знайти альтернативний підхід до вирішення національних освітянських проблем знайти досить важко. Можливий союз в освітній сфері з країнами СНД (або Православно-слов’янської цивілізації) міг би бути для України менш руйнівним. Проте це вже є неможливо, оскільки Росія – один із головних наших можливих союзників інтегрувалася до Болонського процесу, як було уже зазначено. Відповідно можливу конкурентоспроможну систему освіти, яка могла б конкурувати з високорозвиненими державами світу формувати ні з ким.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І. – Тернопіль: вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. – 52 с.

2. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.) / За редакцією

В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – Тернопіль: вид-во ТДПУ імені В. Гнатюка, 2004.– 147 с.

3. Болонський процес: цикли, ступені, кредити / Л.Л. Товажнянський, Є.І. Сокол, Б.В. Клименко – Харків: вид-во НТІ «Харківський політехнічний інститут», 2004. – 143 с.

4. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі // М.З. Згуровський, ректор НТУУ “КПІ – 2004. – 82с.

болонський процес оцінка знання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ  БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Дата Місце проведення Подія

25 травня 1998 року Париж, Франція Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію

Березень 1999 року Веймар, Німеччина Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті

Травень 1999 року Копенгаген, Данія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті - 1» на замовлення СКЕ, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у EU, і при фінансовій підтримці ЄС

18-19 червня 1999 року Болонья, Італія Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації

8-10 люто-го2001 року Лісабон, Португалія Семінар «Акредитація Надання законної сили»

14-15 лютого 2001 року Берлін, Німеччина Національний семінар із питань Болонського процесу

16-17 лютого 2001 року Гельсінкі, Фінляндія Міжнародний семінар «Університетські ступені короткого циклу»

1-3 березня 2001 року Упсала, Швеція Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження

2-4 березня 2001 року Мальме, Швеція Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта»

10 березня 2001 року Антверпен, Бельгія Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу

10-12 березня 2001 року Антверпен, Бельгія Семінар студентів Європи «Втілення в життя Болонської декларації»

13-14 березня 2001 року Белград, Югославія Національний семінар із проблем Болонського процесу

22-25 березня 2001 року Ґетеборг, Швеція Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок у Європі|

29-30 березня 2001 року Саламанка, Іспанія Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа|

9 квітня 2001 року Стокгольм, Швеція Зустріч Групи керівництва в Болонському процесі

21 квітня 2001 року Брюссель, БельгіяЗустріч Ради Асоціації європейських університетів

26 квітня 2001 року Брюссель, Бельгія Зустріч у розширеному складі

Квітень 2001 року Гельсінкі, Фінляндія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті - II» при фінансовій підтримці ЄС і ETF

6-8 травня 2001 року Хальмстад, Швеція Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Рад ректорів європейських країн

10-16 травня 2001 року Братислава, Словаччина Міжнародний семінар і 40-ва зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі

17 травня 2001 рокуПрага, Чехія Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процес.

18-19 травня 2001 року Прага, Чехія зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.

Червень 2001 року Рига, Латвія 8-а спільна зустріч у рамках мереж ENIC і NARIC і прийняття документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі».

5-8 грудня 2001 рокуТампере,  Фінляндія 13-а щорічна конференція ЕАІЕ, розгляд питань Болонського процесу.

1-2 березня 2002 року Брюссель, Бельгія Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв'язаних з ними наук; компетенція випускників.

21-23 травня 2003 рік Ґрац, Австрія Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій.

19-20 вересня 2003 рік Берлін, Німеччина Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.