Банкрутство й управління фінансовою санацією підприємства

 БАНКРУТСТВО Й УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ САНАЦІЄЮ ПІДПРИЄМСТВА

                                                                                                                    Янько К. В.

студентка 2-го курсу

спеціальність «Фінанси та кредит»

Харківський національний університет

будівництва та архітектури

 

 

     Перехід від планової до ринкової економіки вимагає селекційного процесу, в якому підприємства, що не можуть пристосуватись до нових економічних реалій, змушені пройти процедуру банкрутства. У країнах з розвинутою ринковою економікою не всі підприємства виживають у часи економічної кризи, а ліквідація неплатоспроможних підприємств виконує функцію перерозподілу активів з метою їх більш ефективного використання.       Банкрутство є невід'ємним елементом ринкової економіки, за допомогою якого має здійснюватися перерозподіл матеріальних благ в економічній системі між суб'єктами господарювання на користь більш успішних, конкурентоздатних підприємств.

    Окремі аспекти проблеми санації підприємств ґрунтовно висвітлені в сучасній економічній літературі. Це стосується, зокрема, праць С.В. Каламбет, О.І. Дація, С.Я. Салиги, М.Я. Дем'яненка, В.П. Москаленка, П.Т. Саблука, П.М. Макаренка, І.Л. Сазонця, П.А. Лайка, Є.М. Андрущак, Т.Г. Бень, С.Б. Довбня, А.В. Чупіса, А.М. Поддєрьогіна, О.О. Терещенка, А.М. Штангрета та інших. Завдяки роботам цих вчених створено підґрунтя для подальших наукових досліджень.

    Визначаючи важливість і практичне значення напрацювань у теоретико-методологічній базі з проблеми санації підприємства, слід зазначити, що окремі теоретичні, методичні та практичні аспекти залишаються недостатньо розробленими. Зокрема, відсутнє єдине узгоджене визначення санації, існують розбіжності у визначенні методів, форм, інструментів санації. Потребують удосконалення способи оцінки санаційної спроможності підприємства. Низький відсоток застосування санації на практиці вимагає аналізу її нормативно-правового забезпечення, а також розробки відповідного фінансового механізму.

    Банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

    Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 року, банкрутство -- це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Під банкрутством слід розуміти законні примусові заходи в рамках судового процесу для як найповнішого задоволення вимог кредиторів у випадку ускладнень з виплатами, тобто неплатоспроможності підприємства.

  Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

  Санація -- це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

   За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави

 

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;

якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом.

     У разі, якщо заходи щодо попередження фінансової кризи на підприємстві не принесли жаданого результату (або вони взагалі не проводилися) і підприємство все ж опинилося у на межі банкрутства, то в арсеналі антикризового управління залишається ще один інструмент, з допомогою якого можна уникнути банкрутства та ліквідації - фінансова санація.

   Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру[2].

    При організації фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

- Розробка плану санації.

- Проведення санаційного аудиту.

- Менеджмент санації.

 

  Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з функціональної[3].

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства. З функціональної позиції - ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства.

   Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

   Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

   Отже, важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

 

 

Список використаних джерел:

1.Лігоненко Л.О. "Аналіз процесів пов"язан их з банкрутством в Україні"// Економіка, фінанси, право №5 2000 ст. 18

2.http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/2/r11/1.htm

3.http://pidruchniki.ws/13800201/ekonomika/bankrutstvo_likvidatsiya_pidpriyemstv

4.Гавриленко Т.В. "Методика визначення ймовірності визначення банкрутства підприємства"// Легка промисловість №3 2001 ст.56, №4 2001