Аналіз кредитного ризику банку

План

 

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Економічна сутність кредитних ризиків банківської діяльності....…4
2. Методи управління кредитним ризиком……………………………...7

Висновки………………………………………………………………………13

Список використаних джерел………………………………………………..15

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Кредитні операції – левова частка активів банку й найдохідніша стаття банківського бізнесу. У результаті кредитної діяльності утворюється  основна частка чистого прибутку, з якого формуються фонди банку. Водночас із структурою і якістю кредитного портфеля пов’язаний основний з ризиків, на які може наражатися банк у процесі  операційної діяльності, – кредитний  ризик.

Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від кредитної  діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю  та платоспроможністю. Це зумовлює актуальність проблеми управління кредитними ризиками в сфері банківського бізнесу.

На сьогодні проблема дослідження  управління кредитними ризиками банківської  діяльності недостатньо розроблена та потребує глибшого наукового вивчення.

Метою дослідження є з’ясування сутності управління кредитним ризиком, виявлення взаємозв’язку між  ним та кредитною політикою банку, визначення складових системи управління кредитним ризиком та розгляд  методів управлінського впливу на кредитні ризики в контексті їх оптимізації.

Об'єктом дослідження  є сфера економічних відносин, що виникають між кредиторами  і позичальниками з приводу перерозподілу  вартості у грошовій формі на умовах повернення та платності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна сутність кредитних ризиків банківської діяльності

 

Сьогодні є очевидним, що управління і прийняття рішень у сфері банківського кредитування проводяться в умовах невизначеності, конфліктності, дії дестабілізуючих чинників і зумовлених ними ризиків. Ця обставина зумовлює значну кількість наукових праць з проблематики управління кредитними ризиками. У цих роботах з різною мірою повноти розкриті різноманітні аспекти даного процесу, окреслено загальне коло напрямів подальшого розвитку теорії та методології управління кредитними ризиками. При цьому основна увага дослідників приділяється уточненню відповідного понятійного апарату, організаційно-аналітичним аспектам удосконалення методики мінімізації негативних наслідків кредитних ризиків.

Найбільш вдалими є такі формулювання визначень досліджуваного поняття:

• кредитний ризик – це міра (ступінь невизначеності) щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов’язань і при цьому не вдасться скористатися забезпеченням повернення позичених коштів;

• кредитний ризик – це можливість виникнення непередбачених подій, які спричинять негативний вплив на результати діяльності банківської установи у сфері кредитних відносин і призведуть до втрати частини активів банку та недоотримання прибутку у вигляді відсотків.[3]

Доволі вдалим є трактування  даного поняття, згідно з яким кредитний ризик може розглядатися як невпевненість кредитора у тому, що боржник буде спроможним і матиме наміри виконати свої зобов’язання відповідно до термінів та умов кредитної угоди. У даному понятті узагальнено вказані всі можливі причини виникнення кредитного ризику, оскільки порушення будь-яких умов кредитної угоди щодо порядку визначення суми боргу та здійснення платежів, зокрема, періодичність нарахування відсотків та періодичність погашення основного тіла кредиту та процентів по ньому, супроводжується фінансовими втратами для банку, порушенням запланованого руху фінансових потоків. [4]

Отже, узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що кредитний ризик апріорі супроводжує весь комплекс кредитних відносин, які виникають у процесі здійснення певної кредитної угоди та надання позики потенційному клієнтові банку. В узагальненому вигляді специфічні елементи сутності кредитного ризику як різновиду банківських ризиків представлені на рис. 1. (Додаток А)

У представленій схемі  вихідним моментом є саме розуміння об’єкта, з яким пов’язується виникнення кредитного ризику банку, як всього взаємопов’язаного комплексу етапів процесу банківського кредитування, основою цілісності якого є необхідність забезпечення надійності та прибутковості кредитних операцій банку. Отже, відповідно, виникнення процесу банківського кредитування в сучасному його розумінні природно пов’язане із управлінням кредитним ризиком, який, у свою чергу, є зворотною стороною головної мети кредитних операцій банків – прибутковості: підвищення доходності супроводжується зростанням ризику.

З урахуванням цього до певної міри хибною є думка, що об’єктом кредитного ризику є кредитна операція. Кредитний ризик присутній у всіх економічних відносинах банку, де відбувається рух позикової вартості, але не

скрізь даний ризик  відіграє визначальну роль. З урахуванням цього недоцільно пов’язувати кредитний ризик тільки з наданням банківського кредиту, кредитною операцією. Кредитний ризик присутній у випадках з будь-яким іншим інструментом, коли є контракт.

Отже, кредитний ризик  превалює у тих банківських процесах, що пов’язані із проведенням активних операцій з юридичними і фізичними особами та здійсненням операцій на міжбанківському ринку.

Таким чином, вивчаючи сутність кредитного ризику, необхідно чітко усвідомлювати, що його рівень безпосередньо пов’язаний із ефективністю системи управління процесом банківського кредитування. У цьому контексті кредитний ризик може бути визначений як грошовий вираз імовірнісного відхилення дійсності від очікуваних результатів унаслідок невизначеності реакції екзогенних і ендогенних чинників у відповідь на управлінські рішення, пов’язані з кредитуванням. Він не обмежений рамками грошового вимірювання імовірнісного відхилення реалій від прогнозів, що базуються на фінансових наслідках (збиток, банкрутство), і охоплює область отримання додаткової незапланованої вигоди (доходу, прибутку) в порівнянні з прогнозованими ризиковими подіями за умови подолання невизначеності в русі позиченої вартості. [7]

Узагальнюючи викладений вище матеріал, кредитний ризик доцільно визначити у такий спосіб: це – кількісно оцінена можливість невідповідності очікуванням обсягових, просторових та часових параметрів фінансових потоків, пов’язаних з поверненням тіла кредитів та відсотків за ними, у результаті цілеспрямованого або стихійного порушення порядку здійснення процесу банківського кредитування, яка призводить до зміни фінансового стану та динаміки розвитку банку.

Прояв різних функцій кредитного ризику підкреслює важливість дослідження  даного поняття у контексті функціонуванні банку. Подвійний характер кредитного ризику для банківської установи, що виражається в умовному розподілі на кредитні ризики окремої активної операції і ризики, пов’язані з управлінням портфелем активних операцій, зумовлює відповідне структурування процесу управління кредитними ризиками, що передбачає використання в кожному із зазначених випадків специфічних методів і прийомів ризик-менеджменту. З метою розкриття та конкретизації дій банку щодо запобігання розвитку негативних явищ внаслідок впливу кредитного ризику необхідним є узагальнення методичних основ управління даним видом ризику.

 

 

2. Методи управління кредитним ризиком

 

У найширшому розумінні кредитний  ризик характеризує економічні відносини, що виникають між двома контрагентами  – кредитором і позичальником – з приводу перерозподілу фінансових активів. Оскільки між кожною парою контрагентів складаються власні відносини, які не повторюються і не можуть бути виміряні точно, то процес оцінювання кредитного ризику досить складно піддається формалізації. Кредитний ризик має певні особливості, котрі повинен брати до уваги менеджмент банку в процесі управління.

По-перше, оцінка кредитного ризику містить більше суб’єктивізму порівняно з іншими фінансовими ризиками, зокрема ціновими. Адже кредитний ризик має індивідуальний характер, пов’язаний з кожним конкретним позичальником. Крім того, елемент суб’єктивізму містить й оцінка фінансового стану та моральних якостей позичальника, що здійснюється кредитором. Оцінка рівня кредитного ризику одного і того самого позичальника може відрізнятися від банку до банку.

Друга особливість випливає з попередньої  і полягає у тому, що для аналізу  кредитного ризику не можуть бути застосовані  методи статистики чи теорії ймовірності, широко використовувані для оцінки інших ризиків. Як відомо, ці методи спрямовано на виявлення статистичних закономірностей, під якими розуміють повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Але кредитний ризик унаслідок переважання індивідуальної складової погано описується поняттям статистичної сукупності, тому в процесі оцінювання кредитного ризику перевагу слід віддавати не статистичним прийомам, а індивідуальній роботі з позичальником. Про це свідчить і досвід зарубіжних банкірів, які для визначення кредитного ризику широко користуються такими прийомами, як індивідуальні бесіди з потенційним позичальником, відвідування підприємства, фундаментальний аналіз загального стану галузі, в якій працює позичальник.

Отже, з теоретичного погляду для оцінки кожного окремого кредитного ризику має бути застосована спеціально створена для цього методика, яка б дозволяла врахувати всі особливості конкретного позичальника. Звичайно, на практиці реалізувати такий підхід досить складно, та і не завжди доцільно. Крім того, певні характеристики позичальника, наприклад його моральні якості чи репутація, котрі вказують на наміри відносно повернення кредиту, не можуть бути виміряні кількісно. Тому в процесі аналізу застосовують певні формалізовані процедури та методики, що дозволяють оцінити основні параметри платоспроможності позичальника, абстрагуючись від другорядних. Хоча інколи саме другорядні з погляду кредитора чинники, на які він своєчасно не звернув уваги, стають причиною підвищення кредитного ризику.

По-третє, кредитні ризики тією чи іншою мірою супроводжують всі активні (а не лише кредитні) операції банку, тому потреба в оцінці кредитного ризику виникає в банку постійно. До того ж власне кредитні операції супроводжуються не лише кредитним, а й іншими ризиками.

Таким чином, проблема зниження кредитного ризику банку суттєво залежить від  досконалості застосовуваних банком методів  його оцінювання. Ці методи можуть бути уніфіковані лише до певної міри, адже кожен банк має власну клієнтуру, свій сегмент ринку, галузеву специфіку, конкретні можливості. Обрані банком методики мають максимально враховувати ці особливості та втілювати диференційований підхід до оцінки кредитного ризику, адже показники, за якими оцінюється діяльність одних позичальників, можуть бути зовсім неприйнятними для інших. Проте мінімальний рівень уніфікації методики оцінювання кредитного ризику є необхідним, адже це допомагає банкам розробити власну систему підтримки управлінських рішень з надання позичок і забезпечує заданий рівень якості кредитного портфеля банку. [8]

Пошук оптимального співвідношення між уніфікацією та диференціацією у підходах до оцінки кредитного ризику здійснюється й у вітчизняній банківській практиці. Диференціація забезпечується через кредитну політику, яку кожен банк формує з огляду на свою стратегію та на власний розсуд, а уніфікація – через методику аналізу, розроблену НБУ для формування резерву під кредитні ризики. Практика свідчить, що процес формування методики аналізу кредитних ризиків відбувається ітеративно, оскільки і методика НБУ, і методи кредитного аналізу банків постійно переглядаються, уточнюються, вдосконалюються.

Управління кредитним ризиком  банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення – на рівні кожної окремої позички та на рівні кредитного портфеля в цілому.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремого кредиту:

• нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;
• ризик ліквідності застави;
• моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

• надмірна концентрація – зосередження кредитів в одному із секторів економіки;
• надмірна диверсифікація, котра призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;
• валютний ризик кредитного портфеля;
• недосконала структура портфеля, якщо його сформовано лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;
• недостатня кваліфікація персоналу банку.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від рівня ризикованості кредитів, з яких його сформовано, а тому для визначення портфельного ризику слід проаналізувати ризик усіх його складових.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи (Додаток Б):

1. методи управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту;
2. методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До методів управління ризиком  окремого кредиту належать: