Аналіз бюджетного кодексу України

3) здійснення перерозподілу  бюджетних ресурсів в зв'язку  із розбіжностями у рівнях  податкового потенціалу і відмінностями  у обсягах видатків в територіальному  розрізі.

Основними складовими міжбюджетних відносин є:

- розмежування функцій  і повноважень між органами  державної влади і місцевим  самоврядування і на цій основі  розподіл доходів і видатків  між окремими видами бюджетів;

- надання фінансової допомоги  бюджетам тих територій, які  мають недостатній податковий  потенціал, т.б. здійснення бюджетного регулювання;

- забезпечення перерахування  надлишкових коштів з бюджетів  територій-донорів;

- здійснення фінансового  вирівнювання як гарантії задоволення  потреб населення усіх територіальних  громад на однаковому рівні.

В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України  до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою  збалансування доходів і видатків кожного бюджету. Частина доходів  може передаватись у вигляді відсоткових  відрахувань від загальнодержавних  податків і обов'язкових платежів, які справляються на певній території  або у вигляді дотацій і  субвенцій.

Найбільшого розповсюдження набув метод відсоткових відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Сутність його полягає  у наступному. Для цілей бюджетного регулювання всі доходи бюджетів поділяються на дві групи:

1) закріплені, які повністю  надходять у той чи інший  бюджет;

2) регулюючі, які діляться  у певному співвідношенні між  бюджетами різних рівнів.

Важливим моментом є стаття 71, яка регламентує доходи та витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів. Так були розширені та конкретизовані доходи і видатки бюджету розвитку, а також внесені доповнення стосовно спрямування капітальних видатків бюджету розвитку на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.

Крім того вказаною статтею визначається, що «кошти бюджету розвитку розподіляються за об'єктами за рішенням Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, відповідної  місцевої ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. За об'єктами, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, визначаються індикативні прогнозні показники  бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди та враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом усього строку впровадження таких об'єктів».

Важливим є розділ V кодексу, у якому визначаються питання контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. У ньому визначаються повноваження Верховної Ради України, Рахункової палати, Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів, Державної казначейської служби України, Державної фінансової інспекції України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства (глава 17, статті 109-115).

Крім того, положеннями глави 18 вказаного розділу регулюються  питання визначення нецільового  використання коштів та порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, відповідальність та заходи впливу у разі їх вчинення, відповідальність органів Державної казначейської  служби України, а також норму  щодо оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства у порядку, встановленому  законом (рішення може бути оскаржено  в органі, що його виніс, або в  суді протягом 10 днів з дня його винесення).