Проблеми нестачі оборотних коштів і поповнення їх обсягу за умов кризової економічної ситуації на підприємстві

Формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів,комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

У діяльності багатьох підприємств укорінялася порочна практика зловживання позиковими засобами. Нормою стала, на перший погляд парадоксальна ситуація, коли підприємство, яке вважається безнадійним боржником, в той же час має солідний валютний рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції і інші цінні папери, в статутні капітали інших підприємств

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Слід також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовувані за цільовим призначенням (фонди, резерви і ін.).

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розв'язання проблеми  нестачі оборотних коштів і  поповнення їх обсягу за умов кризової економічної ситуації.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб’єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність обігових коштів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування й контролю за розумним використанням коштів.

Особливість обігових коштів полягає у їх двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, утілених у матеріальні цінності, – засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція; незавершене виробництво; кошти у касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках банку). З другого боку, обігові кошти виступають у вигляді пасивів, тобто відображають джерела, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені).

Обігові кошти сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас обігові кошти сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, обігові кошти забезпечують єдиний процес.

У розвинутих країнах світу нестачу власних фінансових ресурсів підприємства задовольняють за рахунок позикових коштів – кредитів у всій їх різноманітності: на умовах забезпеченості, платності та цільового характеру використання. Створення в цих країнах особливих умов для молокопереробних підприємств в отриманні короткострокових кредитів пов’язують зі специфікою виробництва та особливостями кругообороту оборотних засобів, зокрема сезонністю.

Водночас, в Україні спостерігається згортання кредитних відносин між підприємствами молочної галузі та банками, бо сплата високих відсотків збільшує собівартість і ціну продукції, внаслідок чого знижується її конкурентоспроможність.

Механізм поповнення обігових коштів залежить від чинної нормативно-правової системи.

За чинним законодавством усі підприємства державної форми власності мали в обов'язковому порядку 10% прибутку звітного року віддавати на поповнення обігових коштів підприємства. Проте, як свідчить практика, більшість підприємств була збитковою.

У ринкових умовах фонд доцільно формувати за рахунок собівартості. Звичайно, про доцільність такого заходу можна сперечатися. З одного боку, це призведе до зростання цін і дебіторської заборгованості, з другого - зменшить розмір податку на прибуток (у сумовому вираженні), одночасно зросте величина податку на додану вартість. Тому, узагальнюючи, можна зробити висновок, що дослідження механізму поповнення обігових коштів за рахунок власних джерел потребує серйозних науково-математичних підрахунків.

Виходом із розбалансованої фінансової системи підприємств та їх неплатоспроможності могло б стати планування (нормування) обігових коштів.

Важливим при цьому підході може бути:

• планування обігових коштів за двома моделями: розміщенням та джерелами фінансування;
• планування загальної потреби в обігових коштах без поділу на нормовані та ненормовані статті;
• узагальнені методи розрахунку потреби в обігових коштах із подальшою деталізацією;
• використання норм та нормативів.

Отже, приділяючи увагу плануванню підприємства, певною мірою можна передбачити й регулювати процеси забезпечення та використання обігових коштів.

 

 

Висновки

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхнього неефективного використання.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

Оборотні кошти являють собою сукупність грошових коштів, що авансуються підприємством для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їх безперервний кругообіг. Постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів - виробнича.

Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще більш актуальною в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо - фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння, витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організацій їх руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які умовно можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.

Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні суми, і таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а вивільнені кошти використати відповідно до потреб підприємства.

Управління оборотними засобами безпосередньо пов'язане з механізмом визначення планової потреби підприємства в них, їх нормуванням. Для підприємства важливо правильно визначити оптимальну потребу в оборотних коштах, що дозволить з мінімальними витратами отримувати прибуток, заплановану при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкий фінансовий стан, перебої у виробничому процесі і, як наслідок, зниження обсягу виробництва та прибутку. У свою чергу, завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати по розширенню виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - 4-е вид - во; - М.: Фінанси та статистика, 2008. - 416 с.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2007. - 480 с.

3.Ватченко О. Б. Політика  управління оборотним капіталом  на підприємстві // Вісник Сумського  національного аграрного університету. - 2006. - №1. - С. 99 - 101.

4. Іванова М. В. Стимулювання  працівників промислового підприємства  щодо ефективного управління  оборотними коштами // Регіональна  економіка. - 2006. - №1. - С. 183 - 191.

5. Ковальчук І.В. Економіка  підприємства: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2008. - 679 с.

6. Кононова О. О. Економічна  сутність оборотних коштів // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №24. - С. 21 - 24.

7. Лиса О. В. Вплив структури  оборотних активів на показники  фінансового стану підприємства // Экономика и управление. - 2006. - №6. - С. 33 - 37.

8. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 580 с.

9. Попазова О. В. Економічна сутність управління оборотним капіталом // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №5. - С. 33 - 36с.

10. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. Посіб. - 5-те вид., стер. - К.: Вікар, 2008. - 219 с.

11. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.

12. Фінансово - економічний  аналіз: Підручник / Буряк П. Ю., Римар  М. В. , биць М. Т. та ін. Під заг. Ред..П. Ю. Буряка, М. В. Римара - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 528с.

 

13. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид. - К.: Каравела, 2007 - 584 с.

14. Шегда А.В., Головаленко М.В. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: навч. посіб. / А.В. Шегда, М.В. Голованенко; за ред., А.В. егіди. - К. : Знання, 2008. - 271 с.

15. Нужна О. А. Оптимізація структури основних і оборотних засобів як важливий  чинник конкурентоспроможності підприємств // Економіка АПК. - 2005. - №7. - С. 91 - 99.

16. Міценко Н. І. Фінансовий аналіз як метод діагностики фінансового стану підприємства / Н. І. Міценко , І. П. Сорока // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2008. - Вып. 2. - С. 192 - 196.