Показники стану науково-технічного та організаційного прогресу на підприемстві.

1. Показники стану науково-технічного та організаційного прогресу на підприемстві.

До показників технічного рівня виробництва належать: 
фондоозброєнність праці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП); 
технічна озброєнність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП); 
електроозброєнність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП); 
коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини; 
вікові характеристики виробничого устаткування. 
Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнт електрофікації виробництва, коефіцієнти механізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації виробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші. 
Заходи по впровадженню досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП. 
Ефективність — це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них. Ефект — це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалось уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища). 
В залежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП. 
Види економічної ефективності НТП: 
Народногосподарська — характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а затратами — сукупність спожитих ресурсів; 
Госпрозрахункова — оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції). 
Порівняльна — обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; в якості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якості затрат — додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращому варіанту. 
Абсолютна — характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цей варіант вибирається по критерію порівняльної ефективності — мінімуму приведених витрат. 
Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанту заходів НТП. 
Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період. 
Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм: 
а)народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень); 
б)госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень). 
Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання. 
Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів. 
Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанту проектного рішення; друга форма — у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування. 
На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанту, при формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків — економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного: 
із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовільняють заданим обмеженням; 
по кожному із вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект; 
кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а при умові його тотожності по декількох варіантах — варіант з мінімальними затратами на його досягнення. 

2.Вартісна  оцінка результатів  та ефектівності  використання нових  засобів праці.

Показник економічного ефекту (рос. показатель экономического эффекта; англ. economic effect index; нім. Nutzeffektskennziffer) — перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення заходу:

E_st = R_st − V_st

де E_st — економічний ефект заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період; 
R_st — вартісна оцінка результатів здійснення заходів за розрахунковий період; 
V_st — вартісна оцінка витрат на здійснення заходу науково-технічного прогресу за розрахунковий період.

При вартісній  оцінці результатів і витрат заходу можливі два основних випадки:

• використання заходу дає змогу одержати додатковий обсяг продукції. При цьому вартісна оцінка результатів являє собою оцінку виробленої продукції в оптових цінах;
• використання заходу змінює економічні показники існуючого виробництва. В цьому випадку вартісна оцінка результатів при постійних обсягах кінцевої продукції виражається в зміні витрат на її виробництво. При різних обсягах кінцевої продукції вартісна оцінка результатів повинна, крім зміни витрат, враховувати зміни обсягу продукції в оптових цінах.

]Вартісна оцінка результатів

Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних (R_sto) і супутніх (R_stc) результатів:

R_st = R_sto + R_stc

Вартісна оцінка основних результатів заходів визначається:

Для нових засобів праці тривалого використання, якщо їх застосування дає змогу одержати продукцію, виробництво якої вже існуючими способами було неможливе:

R_sto = Z_tA_tP_t

де Z_t — ціна одиниці продукції, що виробляється з допомогою нових засобів праці в t-му році; 
A_t — обсяг застосування нових засобів праці в t-му році; 
P_t — продуктивність засобів праці в t-му році; 

3.Аналіз  доцільності застосування  нових технологій, технічник та організаційних  засобів

Удосконалювання організаційно-технічного рівня виробництва — це комплексна раціоналізація виробничо-господарської діяльності підприємств. Сюди входять проблеми поліпшення організаційної структури підприємств і об'єднань, раціонального використання потужностей, прогресу в техніці і технології виробництва, застосування сучасних методів і форм організації виробництва, використання математичних методів і ЕОМ, наукової організації трудового процесу, фізіології і психології працюючих. 
У задачі підвищення організаційно-технічного рівня виробництва в кінцевому рахунку входить раціоналізація використання всіх трьох елементів виробничого процесу: праці, засобів праці і предметів праці.  
Методика аналізу організаційно-технічного рівня виробництва припускає розробку системи аналітичних показників.  Розрізняють показники досягнутого стану організаційно-технічного рівня і показники економічної ефективності його удосконалювання. У сукупності останні (продуктивність праці, фондовіддача і матеріалоємність виробництва, якість і обсяг продукції, собівартість і рентабельність) дають комплексну характеристику економічного рівня виробництва. Такі показники, однак, не характеризують конкретно стану техніки, технології, організації виробництва і керування. 
Показники науково-технічного рівня виробництва можна розділити на три групи: 1) показники рівня застосовуваних знарядь праці; 2) показники рівня технології виробництва; 3) показники якості продукції, що випускається.  
Технічний рівень виробництва на підприємстві аналізується в наступних аспектах: а) забезпеченості підприємства засобами праці; б) якості застосовуваної техніки, технології виробництва і продукції, що випускаються; в) впровадження й освоєння прогресивної техніки і технології.  
Забезпеченість підприємства засобами (знаряддями) праці характеризується показниками фондоозброєності, технічної озброєності і електроозброоєності праці, механізації й автоматизації виробничих процесів і ін.  
Якість (ступінь досконалості) застосовуваної техніки і технології характеризується коефіцієнтами прогресивності технологічних процесів, оснащеності робочих місць технічно зробленими інструментами і пристосуваннями, питомою вагою деталеоперацій, оброблюваних груповими методами, якістю, надійністю, довговічністю продукції.  
Впровадження й освоєння нової прогресивної техніки і технології аналізується не тільки по числу впроваджуваних заходів, але і з обов'язковим обліком економічної ефективності впроваджуваних організаційно-технічних заходів.  
У звітності підприємств недостатньо відображено технічний рівень виробництва. Тому необхідно розраховувати по зведеннях про конструкторську і технологічну підготовку виробництва і даним господарського обліку найбільш важливі показники, що, з одного боку, відбивали би істотність технічного рівня виробництва, а з іншого боку — знаходилися б у взаємозв'язку з економічними показниками, що характеризують результати виробничо-господарської діяльності підприємства. 
З урахуванням цих вимог доцільно при аналізі техніки і технології виробництва досліджувати структуру і віковий склад засобів праці, технічну і фондоозброєність праці, рівень механізації й автоматизації виробництва, прогресивність технологічних процесів, уніфікацію заготівель, деталей, вузлів, оснащеність виробництва інструментом і пристосуваннями, а також якість продукції, що випускається [1, c. 125]. 
У процесі аналізу технічного рівня виробництва на підприємстві  насамперед оцінюється досягнутий рівень техніки, виходячи із сучасних вимог технічного прогресу. Визначаються цехи, ділянки виробництва, де рівень техніки, технології недостатньо високий, не задовольняє сучасним вимогам. Темпи фізичного і морального зносу основних фондів у сучасних умовах висувають підвищені вимоги як до структури, так і до вікового складу виробничих фондів. Як правило, виробничі фонди, що функціонують у машинобудуванні 10—20 років, вважаються застарілими, а понад 20 років — сильно застарілими. 
Аналіз віку устаткування допоможе визначити ті його види, що підлягають заміні або модернізації в першу чергу. Ріст активної частини виробничих фондів підвищує рівень концентрації виробництва, його механізації і є матеріальною основою підвищення продуктивності праці. 
При аналізі складу устаткування, наприклад, на машинобудівних заводах окремо вивчаються ливарне, ковальське, металорізальне і спеціальне устаткування і прогресивність кожного з них. Відсутність спеціальних верстатів, потокових ліній — це ознака низької технічної оснащеності виробництва. 
Продуктивне використання основних фондів припускає дотримання визначених пропорцій між промислово-виробничими фондами і чисельністю робітників, між чисельністю робітників і кількістю машин і устаткування (активною частиною фондів). Важливою умовою підвищення фондовіддачі є випередження темпів росту технічної озброєності і продуктивності праці в порівнянні з темпами росту його фондоозброєності. 
Показник фондоозброєності праці визначається відношенням вартості основних фондів виробничого призначення до чисельності промислово-виробничого персоналу. Показник технічної озброєності праці визначається відношенням вартості машин і устаткування до числа робітників у найбільшу зміну. 
Показник енергоозброєності характеризується відношенням сумарної енергії, отриманої з усіх двигунів і апаратів на підприємстві з урахуванням отриманої енергії з боку, до числа людино-годин, відпрацьованих виробничими робітниками. Але в силу ряду об'єктивних і суб'єктивних причин не вся енергія використовується раціонально, продуктивно. Тому при аналізі енергоозброєності на підприємстві необхідно розрізняти показник потенційної енергоозброєності і показник фактичної або дійсної енергоозброєності. Показник потенційної енергоозброєності розраховується як відношення сумарної потужності всіх двигунів і апаратів до середнього числа робітників у найбільшу зміну. 
Показник фактичної (дійсної) енергоозброєності визначається відношенням величини фактично використаної енергії до кількості відпрацьованих людино-годин усіма робітниками. На відміну від першого цей показник відбиває кількість енергії, фактично споживаної за одна людино-година роботи. 
З зіставлення цих двох показників видно, наскільки на підприємстві раціонально, продуктивно використовується енергія. 
Оскільки динаміка показників рівня технічної, фондо- і енергоозброєності праці відбиває розвиток технічного прогресу, його динамікові, необхідно порівнювати ці показники з динамікою росту продуктивності праці. 
До показників рівня технології відносяться питому вагу передових технологічних процесів, коефіцієнти механізації, автоматизації, потоковості й оснащеності виробництва. Питома вага передових технологічних процесів визначається окремо по цехах і виробництвам підприємства або об'єднання. Наприклад, лиття під тиском на машинах і литті в задані форми — у ливарному цеху, вільне кування і штампування — у ковальсько-пресовому цеху, фарбування в електростатичному полі і фарбування вручну — у цеху фарбування і т.д. 
Новизна, досконалість технології знаходять висвітлення в таких показниках, як економічність, показники умов праці, продуктивності праці, якості продукції.

Показником, що характеризує рівень прогресивності технологічного процесу, є трудомісткість продукції. Чим нижче трудомісткість виробу, окремої операції за інших рівних умов, тим досконаліше технологія 

4. Методика розрахунку  екоомічного ефекту  від впровадження  нових технологій, технічних та організаційних  засобів.

 Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

 Тому треба  позитивно оцінювати активізацію  законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

 До груп технічних  новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів пращ (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період.

 Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і  визначається як різниця між вартісною  оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

 Залежно від  завдань, які вирішуються, економічний  ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

 — народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);

 — госпрозрахунковий (комерційний ефект, який отримується  окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

 Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

 Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях "життєвого  циклу" нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з урахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організації, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

 Перша форма  економічного ефекту використовується на стадії обгрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанту проектного рішення; друга форма — у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

 На стадії техніко-економічного обгрунтування  і вибору найкращого варіанта, при  формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при  оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків — економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:

 — із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють заданим обмеженням;

 — по кожному з обраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;

 — кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну  величину економічного ефекту, а за умови його тотожності за декількома варіантами — варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

 Сумарний  економічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий  період Т (Ет) обчислюється за формулою

 де Рт—  вартісна оцінка витрат від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн;

 Вт— вартісна оцінка витрат на здійснення заходів  НТП за цей же період, грн.

 Такий спосіб визначення економічного ефекту є однаковим  як при обчисленні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.