Организационно-правовые формы предприятий

Организационно-правовые формы предприятий

Законодательство Украины о предприятиях оперирует такими понятиями, как организационные формы, виды и категории предприятий. Каждое из них употребляется для классификации предприятий за определенными признаками.

Организационная (организационно-правовая) форма предусматривает классификацию предприятий в зависимости от форм собственности, определенных Конституцией Украины и Законом Украины "О собственности", и способов размежевания в предприятиях отдельных форм собственности и управление имуществом.

Вообще организационная форма и вид определяют субъекта, который имеет право присваивать результаты деятельности предприятия. С точки зрения организационной формы ст. 2 Закона Украины "О предприятиях в Украине" выделяет такие виды предприятий: частные, коллективные, хозяйственные общества, предприятия, основанные на собственности объединения граждан, коммунальные, государственные (в том числе казенные). Следует иметь в виду, который согласно действующему на момент созданию предприятий законодательства в Украине были созданы и действуют до этого времени и другие виды предприятий: индивидуальные, семейные, общие (в том числе с иностранными инвестициями) предприятия.

Частное предприятие - это организационно-правовая форма предприятия, основанного на собственности физического лица.

Определение частное, кроме формы собственности, выражает главную особенность правового положения предприятий этой организационной формы. Согласно законодательству Украины владелец в данном разе вместе с тем есть и предпринимателем, т.е. собственность и управления имуществом в частном предприятии не разграничиваются.

Коллективное предприятие - это организационно-правовая форма предприятия, основанного на собственности трудового коллектива предприятия.

Определение коллективное означает, что предприятие принадлежит коллективу совладельцев (основателей, участников), которые действуют как один субъект права коллективной собственности. Это вид негосударственного юридического лица. Право коллективной собственности в коллективном предприятии непосредственно осуществляют его органы управления - вышестоящий орган управления (общее собрание или конференция) и правление. Итак, коллективное предприятие, пока оно действует, - это объект права собственности соответствующего юридического лица. Его основатели и участники являются владельцами долей (паев, вкладов) в имуществе предприятия.

Иначе определяет понятие коллективного предприятия Закон Украины "О собственности", согласно которому видов коллективных предприятий столько же, сколько субъектов права коллективная собственность названа в ст. 20 Закона Украины "О собственности": коллективные предприятия (например, предприятие, приватизированное трудовым коллективом государственного предприятия и не преобразованное на другой вид; коллективное сельскохозяйственное предприятие); акционерное или другое уставное хозяйственное общество; производственный кооператив; предприятие религиозной организации; предприятие, созданное хозяйственным объединением. Специфическим видом коллективного предприятия есть также арендное предприятие.

Государственное предприятие представляет собой организационно-правовую форму предприятия, основанного на государственной собственности. Определение государственное указывает, что данное предприятие имеет особенности правового положения сравнительно с негосударственными предприятиями. Эти особенности обусловлены способом отмежевания функций владельца от функций управления имуществом в государственном предприятии. Самое государственное предприятие как имущественный комплекс является объектом права государственной собственности. Предприятию как субъекту права это имущество принадлежит на праве полного хозяйственного ведения. Это право уже, чем право собственности. Объем его зависит от целевого назначения соответствующего имущества. Государственное предприятие владеет, пользуется и распоряжается этим имуществом "на свое усмотрение, совершая относительно него любые действия, которые не противоречат действующему законодательству и уставу предприятия". Поскольку государственное предприятие является субъектом права полного хозяйственного ведения имуществом, а не субъектом права собственности, относительно государственных предприятий действует специальная категория - правовой режим имущества государственных предприятий.

Государственные предприятия как субъекты одной формы собственности (организационной формы) делятся на виды: а) государственные предприятия, основанные на государственной собственности; 6) государственные предприятия, основанные на республиканской (Автономной Республики Крым) собственности; в) казенные предприятия. Все эти предприятия - государственные юридические лица.

Особым видом предприятия, основанного на государственной собственности, есть казенное предприятие. Имущество, которое есть в государственной собственности и закрепленное за казенным предприятием, принадлежит ему не на праве полного хозяйственного ведения а на праве оперативного управления. Осуществляя право оперативного управления, казенное предприятие владеет и пользуется указанным имуществом.

Совместное предприятие - где организационная форма предприятия, основанного по законам Украины на базе объединения имущества разных форм собственности (так называемая смешанная форма собственности). Совместные предприятия, как правило, имеют форму хозяйственных обществ, т.е. є субъектами права коллективной собственности.

Основателями совместных предприятий могут быть юридические лица и граждане Украины, других государств. В зависимости от этого есть два вида совместных предприятий: а) обычные (национальные) совместные предприятия; б) совместные предприятия с иностранными инвестициями.

Совместное предприятие с иностранными инвестициями - это предприятие (организация) любой организационно-правовой формы, созданное согласно законодательству Украины, иностранная инвестиция в уставном фонде которого, за его наличия, составляет не меньше 10 процентов.

Иностранное предприятие - это организационно-правовая форма предприятия с местонахождением в Украине, созданного как субъект права согласно законодательству иностранного государства, имущество которого полностью находится в собственности иностранных граждан, юридических лиц или государства.

Категория означает технико-экономическую (не юридическую) классификацию предприятий (независимо от форм собственности) согласно объемам хозяйственного оборота предприятия и численности его работников. За этим признаком различают малые и прочие (средние, большие) предприятия.

Количество работающих, за которой предприятие относят к категории малых, дифференцированно в зависимости от областей народного хозяйства:

- в промышленности  и строительстве - до 200 человек;

- в других областях  производственной сферы - до 50 человек;

- в науке и  научном обслуживании - до 100 человек;

- в областях непроизводственной  сферы - до 25 человек;

- в розничной  торговле - до 15 человек.

Малые предприятия выделены в самостоятельную категорию с целью развития малого бизнеса путем предоставления им определенных льгот, преимуществ и т.п. С юридической стороны, важным есть то, что особенности их создания и деятельности устанавливаются как общим законодательством Украины о предприятиях, так и специальным законодательством Украины о предприятиях этой категории.

 

 

 

 

В українських словах м'який знак вживається:

1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:
• в кінці слова: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати,Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо
• у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.
2. В дієсловах перед часткою -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.
3. На позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.
4. У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько тощо.
5. У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький тощо.

М'який знак зберігається:

1. В утворених присвійних прикметниках: Танька — Таньчин, Зінька — Зіньчин, ненька — неньчин;
2. При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька — неньці, вишенька — вишеньці, але: землянка — землянці, маска — масці.

В іншомовних словах

В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє,пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.

М'який знак не пишеться

М'який знак не пишеться у наступних випадках:

1. Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харківтощо. Виняток: Горький."трьох "
2. Перед м'якими, пом'якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. Винятки: після букви л(їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.
3. Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

 

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1. Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов'їний, сім'я, м'ята, п'ятниця, зв'язати, п'ю, б'ється, в'яз, м'язи, ім'я, В'ячеслав, Стеф'юк; верб'я, верф'ю, торф'яний, черв'як. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.
2. Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, на узгір'ї, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м'якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.
3. Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без'язикий, від'єднати, з'ясувати, над'їдений, над'ярусний, роз'ятрити, роз'юшений; дит'ясла, пан'європейський, пів'юрти, пів'ящика, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.
4. Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.
5. У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний, чотирьох'ярусний, дит'ясла.

Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: торф'яний, черв'як, верб'я).
2. Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.
3. У словах іншомовного походження у злитній вимові: резюме, бюджет, бюро.

 

Інші випадки

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б'ю, п'ять, п'є, в'язи, у здоров'ї, м'ясо, рум'яний, тім'я, мереф'янський, В'ячеслав, Стеф'юк. Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб'я, торф'яний, черв'як. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв'язок, зв'ялити, підв'язати, розм'якшити.
2. Після р: бур'ян, міжгір'я, пір'я, матір'ю, кур'єр, на подвір'ї. Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без'язикий, від'їзд, з'єднаний, з'їхати, з'явитися, об'єм, під'їхати, роз'юшити, роз'яснити; дит'ясла, пан'європейський, пів'яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

Апостроф у словах іншомовного походження

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.

2. Апостроф не пишеться: