Факторний аналіз і шляхи максимізації прибутку від операційної діяльності

1) . Факторний аналіз і шляхи максимізації прибутку від операційної діяльності.

Факторний аналіз формування прибутку підприємства. В умовах ринкової економіки основним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Прибуток відіграє ключову роль у діяльності підприємства і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Для підприємницької структури він одночасно є і метою, і результатом, і стимулом, і чинником економічної безпеки. Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток. 

Розвиткові теорії і практики формування та використання прибутку підприємства присвячено праці таких  вітчизняних вчених, як М. Білик, І. Бланк, Г. Кірейцев, В. Мец, А. Поддєрьогін, Г.Савицька та інших. При цьому недостатньо уваги приділяється питанням оцінки впливу факторів на процес формування прибутку на підприємстві. 

Мета статті полягає у  висвітленні результатів факторного аналізу формування прибутку підприємства.

Прибуток – це частина  чистого доходу, який безпосередньо  одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений  капітал і ризик підприємницької  діяльності. Кількісно він становить  різницю між сукупними доходами (після сплати податку на додану вартість, акцизного збору та інших  відрахувань з виручки в бюджетні і не бюджетні фонди) і сукупними  витратами звітного періоду.

Обсяг прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової, інвестиційної і  фінансової діяльності підприємства. Тому ці показники характеризують усі  сторони господарської діяльності підприємства [5, с. 273].

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. Прибуток від  реалізації продукції залежить від  таких факторів: обсягу реалізації продукції, її структури, собівартості і рівня середньореалізаційних  цін.

Обсяг реалізації продукції  може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції  приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку, отриманого від реалізації рентабельної продукції.

Структура товарної продукції  також може по-різному впливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка рентабельніших видів продукції  в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні частки низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Наукові  праці КНТУ. Економічні науки, 2010, вип. 17 Собівартість продукції і прибуток перебувають в обернено-пропорційній залежності: зниження собівартості приводить  до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.

Зміна рівня середньореалізаційних  цін і величина прибутку перебувають  у прямо-пропорційній залежності: при  збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки. Використовуючи прийом елімінування, визначимо вплив  кожного фактора на прибуток від  реалізації продукції на основі даних  підприємства машинобудівного комплексу.  Елімінувати означає усунути, вилучити вплив усіх чинників крім одного на величину результативного показника .

 Таким чином, за  результатами факторного аналізу  можна оцінити якість прибутку. Якість прибутку від основної  діяльності вважається високою,  якщо її збільшення зумовлене  зростанням обсягу продажів, зниженням  собівартості продукції. Низька  якість прибутку характеризується  зростанням обсягів реалізації  за рахунок росту цін на  продукцію без збільшення фізичного  обсягу продажів і зниження  витрат на гривню продукції. 

Отже, збільшення прибутку можливе  за рахунок:

– нарощення обсягів виробництва  і реалізації товарів; 

– здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх 

працівників; 

– зменшення витрат на виробництво  продукції;

– кваліфікованого здійснення цінової політики, оскільки на ринку  діють 

переважно вільні (договірні) ціни;

– грамотної побудови договірних відносин з постачальниками,

посередниками, покупцями;

– покращення системи маркетингу на підприємстві, тобто виробляти  тільки

те, що безумовно буде купуватися, тому потрібно згрупувати свою продукцію  за

ознакою рентабельності і  зосередити увагу на тій продукції, яка є високорентабельною; 

Основні методи максимізації прибутку Методи максимізації прибутку можна розділити на дві великі групи. До першої відносяться методи, що дозволяють перерозподіляти прибуток компанії між звітними періодами. Тобто загальна сума доходів і витрат за операції залишається постійною, а змінюється тільки час їх визнання. До другої групи відносяться методи, за допомогою яких збільшуються доходи або зменшуються витрати компанії. 
 
 Особливо слід вказати ряд методів, які дозволяють перерозподіляти доходи і витрати між операційними та іншими. Таким шляхом можна збільшити операційний прибуток, тобто прибуток від основної діяльності. Її високе значення свідчить про фінансову стабільність компанії. 
 Перерозподіл між періодами 
 
 Амортизація необоротних активів. Лінійний метод нарахування амортизації дозволяє збільшити прибуток звітного періоду порівняно з прискореними методами (по сумі чисел років і зменшуваного залишку). 
 
 Облік відсотків за позиками. Існує два порядку обліку відсотків: основний і альтернативний. При основному порядку витрати за позиками визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійснені, незалежно від умов кредитного договору. Згідно з альтернативним порядком, витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, будівництвом або виготовленням активу, включаються до його вартість. При це відносно активу повинно виконуватися наступна умова: його підготовка до передбачуваного використання або для продажу вимагає значного часу. Отже, при виборі альтернативного порядку відбувається збільшення поточного прибутку за рахунок зменшення майбутньої (коли витрати за позиками будуть включатися в собівартість у вигляді амортизації необоротних активів). 
 
 Витрати на нддкр (Науково дослідні та дослідно конструкторські роботи). Всі НДДКР діляться на дослідження і розробки. Дослідження припускають отримання нових наукових і технічних знань. Розробки - це застосування знань з метою проектування виробництва нової продукції. Порядок обліку витрат на цих двох стадіях наступний. Витрати на дослідження визнаються як витрати в момент їх виникнення. Витрати на розробки капіталізуються за виконання низки умов, одне з яких - намір компанії завершити створення нематеріального активу. Якщо підприємство не може розмежувати стадії досліджень і розробок, то всі витрати вважаються витратами на дослідження. Отже, можна відносити всі витрати на витрати періоду, або капіталізувати частина витрат (відноситься до стадії розробок), збільшуючи поточний прибуток. 
 
 Збільшення доходів 
 
 Продаж необоротних активів з наступною покупкою. Якщо балансова вартість активу суттєво відрізняється від його справедливої оцінки, компанія може провести переоцінку активу. Однак тоді зростання вартості буде відображено як збільшення власного капіталу (розділ «Результати переоцінки» - аналог російського рахунки «Додатковий капітал»). Згодом суму дооцінки можна списувати на нерозподілений прибуток. Але і тоді ця величина буде відображатися у звіті про рух капіталу, тобто чистий прибуток за рік залишиться без змін. 
 
 Якщо ж компанія продасть актив, то величина перевищення ринкової вартості над балансовою буде визнана у складі доходів як прибуток від продажу активу. Проте компанія не може просто продати актив - адже тоді скоротяться її виробничі потужності, тому необхідна наступна інформація. Проблему можна вирішити двома способами: або зворотний викуп у того ж контрагента за тією ж ціною, або придбання аналогічного активу за ринковою вартістю. У другому випадку компанія заодно проведе оновлення своїх виробничих фондів. Даний спосіб частково перерозподіляє прибуток між періодами, так як після збільшення вартості необоротних активів збільшаться витрати на амортизацію. 
 
 Класифікація фінансових вкладень. Фінансові активи поділяються на чотири категорії: призначені для торгівлі; утримуються до погашення; позики і дебіторська заборгованість; в наявності для продажу. Нас цікавлять перша і остання групи. Принципова різниця між ними полягає в наступному. Якщо актив призначений для отримання прибутку в результаті короткострокового коливання цін, то він належить до першої групи. Якщо ні, то до останньої (за умови, що він не потрапляє в другу або третю категорію). Обидві групи обліковуються за справедливою вартістю. Прибутки (збитки) від їх переоцінки відносяться на прибуток - для торговельних фінансових активів; на прибуток або збільшення (зменшення) капіталу - для фінансових активів в наявності для продажу.

Таким чином, в обліку фінансових вкладень можливі відразу два  способи збільшення доходів. Перший полягає в класифікації фінансових активів, наявних для продажу, як торговельних - перевірити критерії тут  вельми проблематично. Другий спосіб передбачає закріплення в обліковій політиці положення, згідно з яким доходи від  переоцінки фінансових активів в наявності для продажу відносяться на чистий прибуток за період. 
 
 Зменшення витрат 
 
 Збитки від знецінення активів. Збиток від знецінення (перевищення балансової вартості активу над його реальною вартістю) повинен враховуватися як витрати у Звіті про прибутки та збитки. Таким чином, при знецінення активів зменшується прибуток компанії. Як можна уникнути такої ситуації? Для цього потрібно «створити» переоцінку активу, яка відображається як збільшення капіталу компанії. Тоді збиток від знецінення буде відображатися не як витрати, а як зменшення капіталу компанії (розділ «Результати переоцінки»), тобто не потрапить у Звіт про прибутки і збитки. 
 
 Накладні витрати. Мова йде про постійних накладних витрат, що відносяться на вартість товарно-матеріальних запасів. В основу їх розподілу на собівартість готової продукції покладено показник обсягу виробництва в нормальних умовах, що розраховується на основі даних за кілька періодів. Коливання постійних накладних витрат можуть призвести до виникнення недораспределенных сум. Їх слід списувати на витрати звітного періоду. Тобто, маніпулюючи показником нормальних виробничих потужностей, можна зменшити собівартість продукції. Тим самим буде збільшена валовий прибуток. При необхідності можна зробити і зворотну операцію, тобто зменшити витрати періоду і збільшити собівартість. 
 
 Списання дебіторської заборгованості. Строго кажучи, цей метод є як зменшує витрати, так і перераспределяющим їх між періодами. Це пов'язано з наявністю двох способів списання дебіторської заборгованості: резервування і прямого списання. При методі резервування компанія створює резерв на покриття збитків по безнадійних боргах. Щоб перерозподілити витрати, треба просто встановити потрібний відсоток резервування.  
 
 При методі прямого списання дебіторська заборгованість відноситься на витрати в той момент, коли стає очевидним, що вона не буде отримана. Тобто витрати визнаються тільки в частині безнадійної заборгованості. Таким чином, вибір цього методу дозволяє, з одного боку, зменшити витрати, так як є ймовірність, що не вся сума резерву буде використана. З іншого боку, витрати перерозподіляються між періодами. Справа в тому, що при методі резервування вони визнаються раніше - у момент прострочення дебіторської заборгованості або навіть до моменту настання строку оплати.  
 Висновок 
 Процес функціонування промислового підприємства здійснюється з метою отримання максимального прибутку. Це необхідна умова існування і виживання будь-якої організації в сучасних умовах. Узагальнююча оцінка фінансового стану організації дається а основі таких результуючих фінансових показників, як прибуток - абсолютний показник. 
   Прибуток і відображають ефективність процесу виробництва. І кожен підприємець прагнути максимізувати прибуток. З одного боку, прибуток - це основне джерело фінансування діяльності організацій, а з іншого - джерело доходів бюджетів різних рівнів. У ст. 50 ЦК РФ сказано, що вилучення прибутку є основною метою діяльності комерційних організацій. 
 
 В організаціях здійснюється підсумковий (ретроспективний) і прогнозний (перспективний) аналіз максимізації прибутку. 
 
 Мета підсумкового аналізу - дати кількісну оцінку причин, що викликали зміну прибутку, податкових платежів з прибутку до бюджету, виявити вплив витрат на виробництво виробів на зміну прибутку або вплив на прибуток зміну цін. 
 
 У даній курсовій роботі були розглянуті основні методи і завдання аналізу максимізації прибутку актуальні на сьогоднішній день. В умовах ринку керівники організацій більш схильні проводити прогнозний аналіз прибутку, тобто порівнювати різні варіанти отримання прибутку в майбутньому, ніж витрачати час на аналіз результатів фактичного виконання шляхом порівняння зі стандартними рішеннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури 
1. Абрамов А. Е. Основи аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності підприємства в 2-х ч. М.: Економіка і фінанси АКДИ, 1994-96 . 
2. Балабанов І. Т. Фінансовий менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1994. 
3. Баканов М. І. Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Финансы и статистика, 1994. 
4. Вітрів А.А. Операційний аудит-аналіз. - М.: Перспектива, 1996. 
5. Єфимова О.В. Фінансовий аналіз - М. : Бухгалтерський облік, 1996. 
6. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. - М.: Финансы и статистика,1996.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змист

1. Факторний аналіз і шляхи максимізації прибутку від операційної діяльності.
2. Практична частина.
3. Перелік використаної літератури.