Економічна сутність собівартості продукції та шляхи її зниження

УДК                                                               

Морщенок Т. С. к. е. н., доц.

Біла А. О., студентка гр. ЕП-13-1з

Запорізька  державна інженерна академія

 

Економічна сутність собівартості продукції 

та шляхи  її зниження

 

Морщенок Т.С., Біла А.О. Економічна сутність собівартості продукції та шляхи її зниження. В статті розглянуто сутність таких економічних категорій як «собівартість» та «витрати», обґрунтовано необхідність проведення економічного аналізу з метою визначення факторів та резервів зниження собівартості продукції, визначено основні шляхи її зниження на підприємстві.

Морщенок Т.С., Белая А.А. Экономическая сущность себестоимости продукции и пути ее снижения. В статье рассмотрена сущность таких экономических категорий як «себестоимость» и «затраты», обоснована необходимость проведения экономического анализа с целью определения факторов и резервов снижения себестоимости, определены основные пути ее снижения на предприятии.

Morschenok T.S., Belaya А.А. Economic essence of unit and way of her decline cost. In the article essence of such economic categories yak " a prime price" and " expenses" are considered,  the necessity of realization of economic analysis with the purpose of determination of factors and backlogs of decline of prime price is reasonable,  the basic ways of her decline on an enterprise are certain.

 

Вступ: В умовах ринкової економіки забезпечення підвищення ефективності виробництва та подальший розвиток суб’єктів господарювання можливо досягти за умови зниження собівартості продукції та ефективного управління витратами підприємства. Собівартість продукції (робіт, послуг) є одним із показників, в якому знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання тощо. Тому економічний аналіз даного показника є основою для прийняття обґрунтованих ефективних рішень щодо вибору шляхів та розробки заходів зниження собівартості продукції. Отже, дослідження питань планування, аналізу собівартості продукції, управління витратами на підприємстві є актуальними, оскільки зниження собівартості продукції та витрат підприємства стає головним чинником вирішення на підприємстві проблеми підвищення ефективності виробництва, забезпечення конкурентоспроможності та соціально-економічного розвитку підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню собівартості та її сутності завжди приділяли увагу українські та зарубіжні вчені-економісти. Найбільш глибоко досліджено собівартість як в історичному, так і в економічному аспекті в працях таких вчених, як А.Ф. Аксененко, П.С. Безруких, М.А. Болюх, Ф.Ф. Бутинець, В.П. Завгородній, М.І. Маниліч, Й.С. Мацкевічус, В.Ф. Палій, В.М. Пархоменко, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко та ін.

Однак, необхідно зазначити, що не зважаючи на значну кількість  наукових праць та істотні досягнення в цій галузі, низка питань теоретико-методичного  та практичного характеру з управління витратами та планування, аналізу собівартості продукції на підприємстві залишається остаточно не розв’язаною, потребує уточнень та розвитку, що і обумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження.

Постановка завдання. Метою даного дослідження є визначення економічної сутності, значення собівартості продукції та дослідити шляхи зниження собівартості продукції підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: дослідити сутність таких економічних категорій як «витрати» та «собівартість продукції»; обґрунтувати важливість пошуку та реалізації на підприємстві заходів щодо зниження собівартості продукції; визначити основні шляхи зниження собівартості продукції.

Виклад основного  матеріалу. В умовах сьогодення питання зниження витрат і планування собівартості продукції стають дедалі гострішими, оскільки завдяки вмілому планування та управлінню витратами підприємства утримують свої позиції на ринку, підвищують ефективність господарської діяльності та конкурентоспроможність.

Собівартість тривалий час розглядали як поняття, яке практично використовують здебільшого в плануванні, обліку та аналізі. Такий факт знайшов своє відображення у визначенні собівартості як витрат підприємств, з чим пов’язано розуміння сутності і характерних ознак собівартості, її місця і ролі в системі економічних показників.

Як зазначають М.І.Маниліч та О.В.Миронюк, собівартість – це виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи. Іншими словами, собівартість вважають сумою всіх витрат на створення продукції, вираженою у грошовій формі, одночасно зазначаючи, що собівартість продукції – це об’єктивна економічна категорія, а її існування зумовлене, насамперед, тим, що кожне підприємство мусить в межах собівартості відшкодовувати витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Отже, собівартість забезпечує процес відтворення виробництва, охоплюючи витрати підприємства, пов’язані з цим процесом, тобто її основу становлять затрачені засоби виробництва та оплата праці [1].

В.П. Завгородній зазначає, що всі затрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, що виражені в грошовій формі, складають собівартість продукції. В той же час вчений відмічає, що  собівартість є важливим показником використання ресурсів [2, с.583].

Ф. Ф. Бутинець стверджує, що собівартість продукції (робіт, послуг) – це грошове вираження витрат підприємства, пов’язане з виробництвом та збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг [3, с. 165].

М.А. Болюх та В.З. Бурчевський розглядають собівартість продукції як основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції [4, с. 43].

Й.С. Мацкевічюс, зауважує, що собівартість продукції – це частина вартості, що дорівнює вартості витрачених засобів виробництва частини вартості необхідного продукту і частини вартості додаткового продукту, що виступає в грошовій формі і представляє частину ціни продукту, за рахунок якої відшкодовуються витрати на освоєння, виробництво й реалізацію і виражає певні виробничі відносини [1].

Найбільш ґрунтовне  визначення собівартості дав В.М. Пархоменко: собівартість продукції (робіт, послуг) – це вартісне вираження витрат, пов’язаних з використанням у  технологічному процесі виробничої продукції (виконання робіт, надання  послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, нематеріальних активів, спеціалізованого оснащення, інструменту, інвентарю, трудових і фінансових ресурсів, а також витрат на виробництво і збут готової продукції, включаючи встановлені державою як обов’язкові відрахування, податки й платежі [5].

 При подальшому дослідженні сутності собівартості в системі економічних категорій, окреслюється необхідність у визначенні взаємозв’язку її з такими категоріями як “витрати” та “затрати”.

Відразу слід зазначити, що в англомовній літературі немає  такої невизначеності при використанні понять «собівартість» або «затрати»  чи «витрати», оскільки ці терміни мають  різне значення. Наприклад, Р. Назарбаєва визначає їх так:

− якщо підприємство придбаває товари або платить за послуги, мають місце витрати обігу (expenditures);

− витрати (expenses) мають  місце, коли використання ресурсів пов’язане  з основною діяльністю підприємства. Витрати розглядаються як зменшення суми капіталу в результаті використання ресурсів у звітному періоді. Таким чином, витрати обігу виникають тоді, коли ресурси придбавають, а затрати – коли ресурси витрачають;

− затрати на виробництво (product costs) - це затрати, пов’язані з  виробництвом продукції;

− собівартість (cost) – грошове вираження ресурсів, пов’язаних із виготовленням продукції.

Німецький вчений Г. Фандель  у праці «Теорія виробництва і витрат» зазначає, що витрати – це «затрати факторів виробництва у вартісному вимірі». Термін «затрати» він тлумачить «як участь факторів виробництва у виробничому процесі шляхом їхнього поглинання або часткової віддачі виробничого потенціалу» [5].

Як стверджують М.І.Маниліч та О.В.Миронюк, поняття “затрати” пов’язане з чинниками, що впливають на результати виробничої діяльності того або іншого суб’єкта господарювання, а поняття “витрати” – з фінансовими аспектами даного виду діяльності. Таким чином, якщо розглядати поняття “затрати” і “витрати” з точки зору двох ознак: чинників виробництва і кінцевого результату, – то поняття “витрати” є більш загальним і включає в себе поняття “затрати”, оскільки вплив на кінцевий результат здійснюється за допомогою використання певної кількості як виробничих, так і невиробничих чинників. Тому при розгляді чинників виробництва і пов’язаних з ними затрачених ресурсів доцільно дотримуватися поняття “затрати”, а при аналізі й розробці методичних підходів, рекомендацій і механізмів зниження цих затрат необхідно вести мову про “витрати”, оскільки в цьому випадку розглядаються ширші оптимізаційні критерії, більшість з яких наділена з вартісними характеристиками [1].

За словами В.М. Федосова, витрати підприємства - фінансова категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності [6, с. 342].

В.І. Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б.В. Погріщук зазначають, що витрати –  це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. Як видно з визначення, витрати характеризуються: 1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи принцип вимірювання різних видів ресурсів; 2) цільовою установкою (пов’язаною з виробництвом і збутом продукції в цілому або з якоюсь із стадій цього процесу); 3)певним періодом, тобто віднесенням на продукцію за даний період часу [7, с.261].

Т.П. Карпова ототожнює затрати із собівартістю. На її думку, «..собівартість (затрати) – величина використовуваних у певних цілях ресурсів у грошовому виразі».

В.В. Сопко правильно зазначає, що від собівартості продукції слід відрізняти затрати виробництва. При цьому автор зауважує, що змісти термінів «затрати» й «собівартість» можуть поєднуватися в «затратах виробництва» [5].

Отже, слід зазначити, що поняття “витрати на виробництво” та “собівартість” не можна ототожнювати. Ці категорії пов’язані тим, що витрати служать основою для розрахунку собівартості, а сама собівартість є формою цільового спрямування витрат. Різниця між витратами виробництва та собівартістю полягає у тому, що собівартість знаходить своє вираження лише в грошовій формі, а витрати виробництва можуть бути як у грошовій, так і у натуральній формах. Крім того, собівартість включає в себе деякі затрати, що є частиною доданого продукту [8].

Економічну сутність собівартості продукції як економічної категорії розкривають і функції, які вона виконує:

-  облік і контроль всіх затрат на випуск і реалізацію продукції;

- база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку і рентабельності;

- економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;

- визначення оптимальних розмірів підприємства;

- економічне обґрунтування і ухвалення будь-яких управлінських рішень тощо.

Вищевказане дозволяє стверджувати, що розглядати собівартість продукції  в якості лише затрат на виробництво, виражених у грошовому вимірнику, буде помилковим, оскільки не відображатиме повною мірою сутність даного поняття [5].

А. Терешкіна зазначає, що собівартість як показник використовують для наступних цілей:

- оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об'єктами діяльності) та його структурних підрозділів;

- контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

- визначення економічної ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;

- розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);

- визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання [9].

При прийняття ефективних та обґрунтованих управлінських рішень щодо підвищення ефективності господарської діяльності слід спиратися на проведений економічний аналіз витрат та собівартості продукції, оскільки від її рівня залежать як рентабельність окремих видів продукції, так і фінансові результати діяльності підприємства в цілому, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан суб'єкта господарювання. Саме тому питанням аналізу собівартості продукції необхідно приділяти значну увагу та проводити постійний аналіз з метою оперативного та ефективного управління витратами підприємства в цілому та собівартістю продукції зокрема.

Основна мета аналізу  витрат підприємства полягає в визначенні резервів можливого зменшення витрат операційної діяльності внаслідок  більш ефективного використання виробничого потенціалу підприємства [10].

Б.Є. Грабовецький вважає такі основні завдання аналізу витрат і собівартості продукції: перевірка напруженості планових завдань; оцінка виконання плану (держзамовлень, договорів, контрактів), складу, якості продукції, ритмічності і рівномірності виробництва; виявлення причин відхилення від плану і рівня попередніх періодів; виявлення резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення якості продукції, забезпечення ритмічності і рівномірності виробництва; проведення ринкових досліджень [11, с.42].