Аналіз платоспроможності підприємства

 

 

 

Реферат на тему:

«Аналіз платоспроможності підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  – 2011

Вступ

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів  господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні  мати достовірну інформацію про наявність  коштів, необхідних для розрахунків  із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими  органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування  фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності  зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про  від термінування платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності  позичальників.

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто  можливість наявними грошовими ресурсами  вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім  проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Аналіз платоспроможності  необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування  фінансової діяльності, але і для  зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності  позичальника. Те ж повинні зробити  і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з  одним. Їм важливо знати про фінансові  можливості партнера, якщо виникає  питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності  зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності  поточних, активів, що визначається часом, необхідним для перетворення їх у  кошти. Чим менше потрібен час  для інкасації даного активу, тим  вище його ліквідність.

Отже, метою даної роботи є розкриття понять ліквідності  та загалом платоспроможності, а  також визначення необхідних для  цього коефіцієнтів.

Ліквідність активів

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у  грошові кошти. Що менше необхідно  часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Цей показник свідчить про  те, як швидко підприємство може віддати  активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності  та ліквідності за своїм змістом  дуже близькі, але ліквідність більш  містке поняття, оскільки від ліквідності  балансу залежить платоспроможність.

Аналіз ліквідності балансу  полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем її ліквідності  і розміщених у порядку зменшення  ліквідності, зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення  і розміщеними в порядку зростання  термінів.

Ліквідність балансу, або  платоспроможність, забезпечується в  тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов'язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.

Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й  їх перспективу.

Важливість ліквідності  краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі  результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові  зобов'язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність  та високий рівень недостачі ліквідності.

Недостатня ліквідність  означає, що підприємство не в змозі  скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво  підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі  ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні  борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

 

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну  втрату позичених коштів. Стан ліквідності  підприємства може вплинути на його взаємовідносини  з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови  контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з  постачальниками. Ось чому аналізу  ліквідності приділяється така велика увага.

Показників ліквідності:

• коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності;
• коефіцієнт поточної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);
• коефіцієнт загальної ліквідності.

Розраховуючи всі ці показники, до уваги беруть один і той же знаменник - короткострокові зобов'язання: короткострокові кредити, позики, не погашені в строк, короткострокові  позикові кошти та кредиторську заборгованість (III розділ пасиву балансу).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс. лікв.) - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів: грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань.

Він показує, яка частина  поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 30 % погасити всі свої борги, то його платоспроможність  вважається нормальною.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) - це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості):

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта - 0,7 - 0,8, хоча світова  практика і допускає значення 1,0.

Деякі фахівці рекомендують обчислювати коефіцієнт швидкої  ліквідності (Кшв.л.) як відношення величини поточних активів мінус запаси і незавершене виробництво (Нзв.) до величини поточних зобов'язань:

 

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,8 - 0,9. Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим  показником платоспроможності є  коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт загальної  ліквідності (Аз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості):

Він дозволяє встановити, у  скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього  показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати  не менше ніж дві гривні ліквідних  коштів. Деякі фахівці вважають задовільним  значення коефіцієнта 1,5-2,0.

Платоспроможність підприємства

Під платоспроможністю розуміють  наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх  боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового  характеру. Залежно від того, які  зобов'язання підприємства приймають  у розрахунок, розрізняють короткострокову  і довгострокову платоспроможність. Для детальнішої оцінки платоспроможності  визначають зміну величини чистого  оборотного капіталу. Що визначають як різницю оборотних активів і  короткострокових зобов'язань. Чим  більша величина чистою оборотною капіталу, тим більш платоспроможним є  підприємство. Оскільки можливість конвертування  різних видів оборотних активів  у засоби платежу є різною, то дія оцінки платоспроможної підприємства використовують коефіцієнти платоспроможності.

Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності  треба визначити інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бухгалтерського  балансу (рис.1).

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (кап) розраховується за відношенням  суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній та іноземній валютах (ГК) до короткострокових зобов'язань  за платежами (Ккз):

Цей коефіцієнт найбільш жорсткий в оцінках платоспроможності  і найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частішу поточних зобов'язань  підприємство може погасити зараз. Гранично допустиме значення цього коефіцієнта -- 0,1 --0,2. Через високу нестабільність він не може бути єдиним і достатнім  в оцінках платоспроможності  підприємства.

Коефіцієнт термінової платоспроможності (kтп) розраховується за відношенням грошових коштів (ГК), їх еквівалентів (ЕГК) та поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Цей коефіцієнт свідчить про  те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов'язання за платежами  найближчим часом, оскільки еквіваленти  грошових коштів і поточні фінансові  інвестиції можуть без особливих  труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Його нормативне значення -- 0,25-0,35. Терміни можливого погашення  короткострокових зобов'язань можна  досить точно визначити.

Коефіцієнт проміжної  платоспроможності (kпп) обчислюється відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості (ДЗР) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Цей коефіцієнт засвідчує  потенційну здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Така можливість залежить від багатьох причин, і, насамперед, від швидкості платіжного документообігу. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні -- 0,7-0,8. Визначивши реальні терміни погашення дебіторської заборгованості можна скласти календар погашення поточних зобов'язань.

Коефіцієнт загальної  платоспроможності (kзп), який ще називають загальним коефіцієнтом покриття, визначають за відношенням всієї суми оборотних активів (Ао) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Цей коефіцієнт свідчить про  достатність ресурсів оборотних  активів для погашення поточних зобов'язань. Критичним можна вважати  значення цього коефіцієнта на рівні  к„ > 0. Нормальний фінансовий стан підприємства тоді, коли значення коефіцієнта 2,0-2,5. Допустиме значення цього коефіцієнта  визначає підприємство залежно від  конкретних умов господарювання та стану  ринкового середовища.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності  були адекватними і щоб можна  було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого  підприємства за звітний рік порівняти  з фактичними значеннями їх:

• за минулий рік, а також за кілька попередніх років;
• з нормативами, які прийняті підприємством;
• з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;
• з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового  стану підприємства важливим є оперативний  аналіз поточної платоспроможності. Він  здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження  коштів за всіма напрямами, а з  іншого - спроможність підприємства своєчасно  і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою  на декади або тижні. Для його складання  використовують:

• матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);
• кошториси витрат на виробництво;
• договори на поставку матеріальних ресурсів;
• строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);
• узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;
• кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;
• дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
• витяги з банківських рахунків;
• оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

Балансуючою величиною при  складанні платіжного календаря  є залишок (сальдо) розрахункового рахунку  в банку, оскільки саме стан цього  рахунку визначає на кожний даний  момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється  в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.