Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. ХХ ст. та їх відображення в теоретичній системі Дж. М. Кейнса

 

 

ЗМІСТ

 

1. Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. ХХ ст. та їх відображення в теоретичній системі Дж. М. Кейнса      3
2. Сутність та етапи становлення світової системи господарства    4
3. Інтеграція Європи та особливості економічного розвитку на сучасному

етапі              6

4. Заповнити таблицю          7

Список літератури          9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. ХХ ст. та їх відображення в теоретичній системі Дж. М. Кейнса

 

До 30-х років 20 ст панувала думка що за допомогою вільного цінутвореня економіка автоматично прямує до рівноваги (попит = пропозиції) але згодом ця теорія вичерпала себе, яскравим прикладом цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. На рубежі 20ст монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства, вільне переливання капіталу та робочої сили, вирівнювання витрат виробнитва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими. Економічна криза 1929-33 рр. продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів.

Кейнс (1883-1946) – англійський  економіст, державний і політичний діяч, чітко сформулював новий  напрям економічної теорії державного регулювання економіки. Він оперував величинами, що визначають рівень та темпи зростання національного доходу – споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість. Він заклав основи макроекономічному напрямку економіки. Він показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій.  Кейнс намагався  показати, що механізм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія є утопією.

Теорія попиту висуває на перший план проблеми реалізації (неефективного попиту), що започаткувало розвиток динамічної теорії циклу; теорія НД та мультиплікатора увійшли в післякейнсіанські теорії економічного зростання;

Кейнс, також, поєднав економічну теорію та економічну політику.

 

 

2. Сутність та етапи становлення світової системи господарства

 

Виникнення світового  господарства - не випадковий процес, а  об'єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням  в ході історичного розвитку суспільного  виробництва матеріальних передумов  цього процесу.

1. Перш за все - це  міжнародний поділ праці, який  визначає необхідність спеціалізації  виробництва країн відповідно  до їх природно-кліматичних, історичних  та економічних умов, що забезпечує  підвищення ефективності виробництва,  економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

2. Спеціалізація на  певному етапі породжує процес  інтернаціоналізації виробництва  й всього господарського життя  (тобто кооперування у світовому  масштабі).

3. Інтернаціоналізація в свою  чергу передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопереплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Формування світового господарства - процес тривалий і безперервний. Він розпочався відносно давно, триває зараз і буде продовжуватися в неосяжній перспективі. І хоча мета його, визначена об'єктивними тенденціями розвитку людства, залишається незмінною, окремі етапи цього історичного процесу досить суттєво відрізняються один від одного своїм конкретним змістом. З певною мірою умовності на сьогоднішній день можна виділити таких чотири етапи становлення світового господарства.

Перший етап. На цьому етапі створюються  передумови для формування світового  господарства у вигляді світового ринку

Другий етап (середина 19 - початок 20 ст.). На цьому етапі світове господарство сформувалося як світове капіталістичне господарство, тобто воно об'єднало країни лише капіталістичної системи.

Третій етап (з 20-х - до 90-х pp. 20ст.). Цей етап починається з відокремлення від капіталістичної системи світового господарства Радянського Союзу, а після другої світової війни - ряду країн Східної Європи, Азії, Америки.

Процес формування єдиного світового  господарства не припинився. В результаті мирного співіснування двох протилежних систем була досягнута певна макроекономічна рівновага на планеті. А кожна з цих систем, вбираючи в себе кращі риси протилежної системи, об'єктивно вступила на шлях конвергенції, тобто зближення з нею.

На жаль, цей процес був перерваний подіями кінця 80-х - початку 90-х pоків. Результатом їх був розпад світової соціалістичної системи господарства. Двополюсна світова модель макроекономічної рівноваги "Схід - Захід" практично перестала існувати. Розпочався 4-й, сучасний етап формування світової системи й знову на базі капіталістичної.

 

Рисунок 1 - Етапи формування світового  господарства

 

Об'єктивність виникнення світового  господарства означає, що його функціонування охоплює не випадкові відносини  економічного характеру, що складаються між окремими країнами, а є закономірним процесом, в основі якого лежать вимоги певних об'єктивних економічних законів.

Світове господарство формується як сукупність національних господарств, тому цілком очевидно, що закони, регулюючі  національні економіки, повинні  розповсюджувати, свій вплив і на світовий господарський рівень, набуваючи, звичайно, певної специфіки.

Важливішою закономірністю сучасного світового господарства є нерівномірність розвитку його окремих частин і загострення суперництва між ними на цій основі.

Закономірністю світового  господарства є також безперервна  конкурентна боротьба за ринки збуту, сфери прикладання капіталу, джерела сировини й дешевої робочої сили. Ця боротьба в сучасних умовах ведеться не стільки між окремими державами, скільки між великими фінансово-промисловими угрупуваннями й особливо між гігантськими ТНК, які реально на сьогоднішній день поділяють між собою світ на сфери впливу.

 

3. Інтеграція Європи та особливості економічного розвитку на сучасному етапі

 

Важливим чинником економічного розвитку є інтеграційні процеси, що відбуваються в різних формах, зокрема економічна інтеграція. Міжнародна економічна інтеграція — це взаємопристосування національних економік, включення їх до єдиного відтворювального процесу в інтернаціональних масштабах». Це не лише масштаби міжнародної торгівлі – економічної діяльності, а й охоплювані сфери, рівень і усталеність взаємодії національних економік.

Сучасна теорія міжнародної  економічної інтеграції розрізняє  п'ять ступенів, або послідовних  етапів розвитку інтеграційних процесів:

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) єдиний, або спільний  ринок; 

4) економічний союз: економічний та валютний (монетарний) союз.

Сьогодні лише одна міжнародна інтеграційна група країн реально пройшла перші чотири зазначених етапи – Європейський Союз. Саме прикладом міждержавного регіонального об'єднання, як важливої частини міжнародної економічної системи, є Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС).

Створення єдиного ринку  на четвертому етапі економічної  інтеграції має завершитися формуванням справді єдиного економічного союзу (ЕС). В Європі єдиний ринок із вільним переміщенням капіталу, товарів, послуг та робочої сили було створено до початку 1993 року. Одразу було поставлено завдання створення Економічного і Валютного Союзу (ЕВС), причому за стислий термін, до початку 1999 року. У межах ЄЕС його учасникам до початку 1980-х років вдалося налагодити програмування розвитку економіки та спеціалізацію її за країнами. Як наслідок, Франція спеціалізується на експорті малолітражних автомобілів, жіночого одягу, взуття, білизни; ФРН — вантажних автомобілів, чоловічого одягу. Нині ЄС перетворився на один із головних центрів світового господарства. На ЄС припадає 1/3 світового товарообігу країн з ринковою економікою. ЄС також перевищив показники США за обсягом промислового виробництва і володіє половиною валютних резервів світу.

4. Заповнити таблицю

Напрямки	Період	Представники	Праці
Меркантилізм: - ранній	XIV-XVст.	Вільям Стаффорд, Гаспар  Скаруффі	Памфлети, статті, звернення до короля тощо
- пізній	XVI-XVII ст.	Ло, Ман, Стюард, Кольбер, Антуан Монкрет'єн, Антоніо Серра та Антоніо Джевонезі
Фізіокртизм	XVIII-ХІХ ст.	Ф. Кене Ж. Тюрго	«Економічна таблиця» (1758р.) «Роздуми  про створення і розподіл багатства» (1766р.)
Класична школа політекономії	XVIII-ХІХ ст.	А.Сміт	«Дослідження про природу і  причини багатства народів» (1776р.)
		Д. Рікардо Ж.Б. Сей Ф. Бастіа Ч. Кері	«Початок політичної економії та оподаткування» (1817 р.) «Трактат  політичної економії» (1803р.) «Теорія економічної гармонії» (1850р.) «Теорія гармонії інтересів» (1850р.)
Німецька історична школа	ХІХ ст. – поч. ХХ ст.	Фрідріх Ліст, Карл Бюхер, Густав Шмоллер, Вернер Зомбарт і Вільгельм Рошер	«Національна система політичної економії» (1841)
Ранній інституційна-лізм	ХІХ-ХХ ст.	Т. Веблен	«Теорія бездіяльного класу» (1899р.)
Неокласичний напрям	ХІХ ст.	А. Маршалл	«Принципи економічної науки» (1890 – 1891 рр.)
Кейнсіанство	ХХ ст.	Джон кейнс	«Загальна теорія зайнятості, відсотків  і грошей» (1936р.)
Американський економіст	ХХ ст.	Р. Коуз	«Природа фірми» (1937 р.)
Американський соціолог і публіцист	Др. пол. ХХ ст.	Д. Белл	«Прийдешнє постіндустріальне  суспільство» (1973 р.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 2004.
2. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с. – с.с. 332-340
3. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П.Нестеренко, Л.О Каніщенко та ін.; За ред Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. – 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк. - Знання, 2002.
4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / За ред. Ю. В. Ніколенка. – 3-тє вид. перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003.
5. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- 508 с.
6. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 514 с. ( Вища школа ХХІ ст.).