Україна і МВФ

Розділ 3. "Співробітництво  України та МВФ"

 

Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ. У даний час квота України у Фонді складає 0.576% від сукупності всіх квот.

 

Постійним представником  МВФ в Україні є Макс Альєр.

 

Починаючи з 1994 року, співпрацю  з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного  фінансування” (EFF), по яких Україна  отримала коштів загальним обсягом  близько 4,3 млрд. дол. США.

 

Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

 

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ було формування валютних резервів. Формування цих  резервів за допомогою МВФ дозволило  Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.

 

У співробітництві України  з МВФ в межах кредитних  програм можна виділити кілька етапів.

 

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

 

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

 

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання  Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

 

Четвертий етап (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

 

29 березня 2004 року  Рада директорів МВФ затвердила  програму «попереджувальний стенд-бай»  для України, за якою передбачалася  можливість України отримати  кредит на суму 411,6 млн. СПЗ,  що є еквівалентом приблизно  600 млн. дол. США. Згідно із  досягнутими домовленостями, Україна  мала право на отримання кредиту  у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

 

П’ятий етап (з 2005 року). Наступним етапом у відносинах з  МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов’язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

 

 

 Протягом 2005-2006 років  технічні місії МВФ кілька  разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю.

 

 У 2008 році в умовах  несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України.

 

 Перший транш кредиту  на суму 3 млрд. СПЗ Україна отримала 7 листопада 2008 року. Всі кошти  надійшли до Національного банку  України і були зараховані  до золотовалютного резерву з  метою використання їх для  покращення стану платіжного  балансу, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору. Другий транш на загальну суму 1,875 млрд. СПЗ було отримано 12 травня 2009 року. Кошти було розподілено наступним чином: 1 млрд. СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов‘язань Уряду, 875 млн. СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних резервів з метою регулювання платіжного балансу, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банків. Третій транш за програмою було в повному обсязі зараховано на рахунок Державного казначейства України для вирішення питань підтримки бюджетного сектора.

 

Черговий транш у  сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося  отримати у листопаді 2009 року. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено.

 

У серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти на свій рахунок авуарів  в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1,309 млрд. СПЗ. В листопаді і грудні 2009 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1,228 млрд. СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд.дол.США).

 

Ресурси, отримані від  МВФ дозволили Уряду та Національному  банку втримати макроекономічну  ситуацію під контролем, не допустити дефолту та в умовах розвитку кризових явищ в економіці дозволили не скорочувати фінансування соціальних видатків. Також програма з МВФ стала сигналом для інвесторів, який допоміг втримати рейтинги України та її цінних паперів на прийнятному рівні.

 

Продовження співпраці  з МВФ є визначальним для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно  дешевих позик від міжнародних  фінансових організацій, зокрема, Світового  банку та ЄС, умови надання позичок яких є найкращими за вартістю та термінами. Також, Європейська Комісія пов’язує співпрацю між Україною та МВФ з реалізацією своїх програм.

 

Співпраця з Міжнародним  валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного  іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів.

 

В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з‘ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту Мінфіну було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула чергова місія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди.  Після їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США.

 

МВФ вважає, що у центрі економічної програми Уряду України – всебічна консолідуюча стратегія, спрямована на гарантію фінансової стабільності. Поліпшення фінансового становища почнеться в 2010 р. і поглибиться в 2011–12 рр. завдяки структурним реформам пенсійної системи, суспільного адміністрування і податкової системи. Фінансовий стан газового сектора буде зміцнено, зокрема шляхом реформи внутрішніх цін, підтриманої іншими багатосторонніми інституціями, що допоможе виключити субсидування енергетики і створити сучасніший і життєздатніший сектор, водночас захистивши вразливі прошарки за допомогою цільових соціальних програм.

 

Реформи також прокладуть шлях до відновлення фінансової системи  і підвищення незалежності і відповідальності Національного Банку України. Планована рекапіталізація банків і заходи зміцнення контролю й інституційних рамок є важливими для відновлення фінансової стабільності, подолання зростаючих проблем з активами, з метою усунути перешкоди для стійкого економічного оновлення.

 

Підтверджене виконання цих реформ допоможе Україні зміцнювати макроекономічну стабільність, підвищувати довіру, полегшити доступ до ринків капіталу, і зробити зростання збалансованим і стійким.

 

Висновок

 

Процеси економічної  глобалізації вимагають відповідного реагування, що знаходить відображення в розвитку світової регулятивної системи та її інститутів, зокрема МВФ.

 

Обумовленість програм, що підтримуються МВФ, постійно еволюціонувала, а з початку 1980-х років значно розширено її масштаби. При цьому, виникають протиріччя між бажанням забезпечити виконання програм та мінімізацією втручання в національний процес прийняття рішень. З 1990-х років майже всі програми МВФ включають вимоги структурної обумовленості, для контролю за виконанням яких застосовуються чотири основні форми моніторингу: попередні заходи, критерії ефективності, структурні маяки, перегляди програм. Розширення структурного змісту програм та зміни у підходах до моніторингу викликають занепокоєння тим, що МВФ може перевищувати свої повноваження – замість експертизи використовувати свої фінансові важелі для просування масштабних програм змін економічної політики з обмеженням процесу прийняття рішень на національному рівні. Розширення обумовленості ставить питання щодо її ефективності, зокрема уможливлюється невиконання програмних умов, через неспроможність урядів знаходити політичну підтримку в суспільстві.

 

Співпраця України з  МВФ, що характеризувалась, з одного боку, широкою обумовленістю програм, а іншого – “поступливістю”  останнього для демонстрації підтримки українських реформ та окремих реформаторів, в цілому:

 

- сприяла формуванню  адекватних загальним західним  підходам основ ринкової економіки;

 

- була спрямованою  на досягнення макроекономічної, зокрема, фінансової стабілізації, подолання інфляційних процесів та забезпечення стабільності національної валюти;

 

- забезпечувала економіку  фінансовими ресурсами для подолання  як проблем трансформаційного  періоду, так і наслідків світової фінансової кризи.

 

Продовження співробітництва  України з МВФ є доцільним і виправданим, оскільки у тактичному плані: кредитні ресурси МВФ є більш дешевими, ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках; від взаємодії з МВФ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів. У стратегічному плані це сприяє залученню України до діяльності глобальних фінансових інститутів, де МВФ посідає провідне місце і є кредитором останньої інстанції. Співпраця з МВФ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МВФ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

 

Список використаної літератури

 

1. Закон Ураїни «Про  Про вступ України до Міжнародного валютного фонду», від 3 червня 1992 року № 2402-ХІІ.

 

2. Аналіз ефективності  співпраці МВФ i України у 2000-2005 роках // Україна-Business . – 2006. – № 8.

 

3. Єременко О.К. Міжнародний  валютний фонд: тенденції розвитку // Фінанси України. – 2005.

 

4. Єременко О., Ковбасюк  Ю. Кредитна діяльність Міжнародного  валютного фонду // Вісн. Нац. банку України. – 2003. – № 3.

 

5. Ковбасюк Ю. Розвиток  співпраці України з Міжнародним  валютним фондом // Командор. – 2006. – № 1

 

6. Козак Ю. Г. Міжнародна  економіка: в питаннях та відповідях. — К.: Центр навчальної літератури, 2004.

 

7. Поручник А. М.  Міжнародна економіка. — К.: КНЕУ, 2005.

 

8. Циганкова Т.М., Гордєєва  Т.Ф. Міжнародні організації / Київський національний економічний  ун-т. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: КНЕУ, 2004.

 

9. http://www.unian.net/rus/news/news-405862.html

 

10. www.imf.org

 

11. www.rbc.ua