Теорія потреб людини Михайла Туган-Барановського

Теорія потреб людини Михайла Туган-Барановського. Провідний український економіст у центр економічного поступу поставив людину з її психологічними мотиваціями. У 1904 р. М.І. Туган-Барановський у журналі „Мир божий” опублікував статтю „Психологічні фактори суспільного розвитку”, в якій виділив п’ять груп потреб:

1) фізіологічні - для безпосереднього підтримання життя і почуття спадковості;

2) статеві;

3) симптоматичні інстинктивні;

4) альтруїстичні;

5) потреби, що ґрунтуються на практичних інтересах.

З'явилися на світ наприкінці XIX - початку XX ст. саме в Україні. Вона обернена обличчям до соціально культурних цінностей, шукає аргументи у духовності людей, їх виробничій та громадській поведінці. На думку автора, саме мотиви й інтереси не господарського роду мають особливо великий вплив на розвиток суспільства. Зокрема, великою історичною силою є релігія. Учений зараховував її до наймогутніших сил; також він цінував патріотизм у системі психологічних чинників суспільного розвитку.

„Мотиви й інтереси не господарського роду,  твердив видатний економіст,  мали особливо великий вплив на розвиток господарства... Люди часто віддавали перевагу не корисному”.

У контексті не економічних, а психологічних мотивацій людської діяльності М.І. Туган-Барановський надавав особливого значення національним почуванням і релігійним віруванням. „Національність,  писав він,  часто являє собою крайню межу для симптоматичних почувань сучасної людини. Треба сказати, що це не була декларація вченого, а його життєве кредо. Він усе своє життя був вірним сином України, розбудовував українську науку, культуру, освіту, державу, був видатним ученим, державотворцем.

Сам він стверджував: «моє ставлення до Маркса лишається незмінним: ставлення аж ніяк не супротивника, але й не учня, а самостійного дослідника. У своєму науковому світогляді я багато чого запозичив у Маркса, але багато і відкинув, не вважаючи себе зобов’язаним іти чужими шляхами, але відшукуючи власний»

У передмові до праці «Основи політичної економії» він пише: «Присвячуючи свою книгу Кене, Госсену та Марксу, я хотів би віддати належне тим ідейним впливам, котрим вона зобов’язана своїм виникненням». У його дослідженнях рефреном проходить соціальний аспект: соціальний розподіл, соціальні основи кооперації, соціальна експлуатація. Соціалізм, за його оцінкою — це знищення соціальної експлуатації. «Людина за капіталізму — засіб досягнення мети, за соціалізму вона — вища цінність, — наголошує Туган-Барановський.

Туган-Барановський створює нову соціальну теорію розподілу. Вироблений суспільною працею суспільний продукт тільки в деякій частині дістається робітнику, а іншу частину захоплюють нетрудові класи (буржуазія й аристократія), котрі спираються на свою економічну міць. Володіючи засобами виробництва та засобами існування робітника, ці класи керують суспільним процесом виробництва і є господарями загального становища. Боротьба між цими класами відбувається за суспільний продукт — кожен з них намагається захопити собі найбільшу частину суспільного продукту. Найманий робітник — не робоча скотина капіталіста. За межами ринку він вільний і живе не для того, щоб створювати робочу силу для капіталіста, а живе для себе, для задоволення своїх потреб. Не особистість, а клас виступає суб’єктом розподілу суспільного продукту. Саме клас найманих робітників (пролетаріат) повинен звільнити соціалізм від класу капіталістів та аристократів (земельних власників, що отримують нетрудовий дохід). Це — соціальна експлуатація, це — соціальна теорія розподілу, котрою пишається її автор.