Історія зародження і розвитку фондових бірж

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни “Біржова діяльність” на тему:

 

“Історія зародження і  розвитку фондових бірж”

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент ІІІ курсу

факультету ДКМ

спеціальності “Економічна  кібернетика” групи ЕК-31

Артюх Олег Володимирович

Перевірив: доц. Окорський В.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РІВНЕ-2004 
ЗМІСТ

 

1. ФОНДОВИЙ РИНОК ТА  ФОНДОВА БІРЖА

Словом “фонд” широко користуються для визначення різних за змістом  економічних понять, але найчастіше – для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оборотні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд та інше). Так само називають і сукупність цінних паперів. Тому ринок, на якому обертаються (продаються та купуються) цінні папери, називається фондовим.

Латинське fundus, французьке fond – це підстава, ґрунт. Понад триста років тому цей термін запозичила економіка. Спочатку його застосовували як назву капіталу, що має певне цільове призначення. В Англії, наприклад, фондові капітали спрямовувалися спочатку на погашення державних позик, а пізніше вони використовувалися на утримання урядових установ. В Німеччині та Росії у ХІХ ст. Термін “фонди” набрав нового значення: так стали називати білети державних позик, облігації і взагалі папери, що дають постійний відсотковий дохід. Згодом ця назва поширилася на акції та взагалі на всі цінні папери: терміни “фондовий ринок” і “ринок цінних паперів” стали майже синонімами.

Організований в певному місці в певний час фондовий ринок називається фондовою біржею. На ній збираються продавці та покупці або їх представники для здійснення торгів цінними паперами та інших супровідних операцій.

Фондова біржа – це насамперед місце, де знаходять один одного продавець та покупець цінних паперів, де ціни на останні визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами та нормами, тобто фондова біржа – це певним чином організований ринок цінних паперів.

Фондова біржа засновує свою діяльність на таких основних принципах:

• особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно і юридично оформлюються заднім числом);
• гласність (публікуються відомості про всі укладені угоди);
• жорстке регулювання адміністрацією біржі та аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі та обліку).

2. ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ  І РОЗВИТКУ                                 ФОНДОВИХ БІРЖ У СВІТІ

Поява цінних паперів и здійснення з ними різних фінансових операцій має багатовікову історію. Прообразом фондових операцій є процес обміну валюти на іншу між торговцями на ярмарках. Внаслідок росту торгівлі і збільшення кількості укладених термінових угод об’єктом фінансових операцій поступово стали довгострокові розписки – векселі. Вексель – перший класичний цінний папір, який поклав початок виникненню і розвитку фондового ринку.

Спочатку угоди з  цінними паперами здійснювалися  на товарних біржах та інших оптових  ринках, але з плином часу виникла  необхідність покращення такого роду операцій – сформувався ринок фондових цінностей.

Початок епохи великих  географічних відкриттів став поштовхом  для формування організованої торгівлі цінними паперами і появи їх класичних  типів. Організація морських експедицій і великих торгівельних караванів в країни Нового Світу потребувало значних капіталовкладень. Це зумовило об’єднання купців, судновласників, банкірів, промисловців у товариства для створення спільного капіталу. Внесення паю оформлювалося спеціальним документом, який засвідчував право власності на свою частку в спільному капіталі і право на отримання частини прибутку у випадку вдалого спільного підприємства. Цей документ отримав назву “акція”, а товариство стало називатися акціонерним, або компанією. Відомі перші в світі акціонерні товариства – Голландська і Англійська Ост-Індійська компанії.

Почали з’являтися і  урядові цінні папери – казначейські векселі і облігації, які стали  об’єктом купівлі-продажу на фондових біржах. Вперше торги цінними паперами урядів Голландії, Німеччини, Франції, Англії, Бельгії, Іспанії відбулися в Антверпені у XVI столітті.

Перші форми торгових і валютних бірж з’явилися вже  в XVI ст.: в Італії (Венеції, Генуї, Флоренції), а також великих торгівельних містах інших країн Західної Європи – в Антверпені (1531), Ліоні (1545), Гамбурзі (1558), Лондоні (1566), Амстердамі (1608), Бремені (1613).

Перша фондова біржа  була створена в Амстердамі у XVII ст. До цього операції з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах. Головні позиції на біржових торгах займали акції і облігації приватних компаній.

Амстердамська фондова  біржа грала у XVII ст. найбільшу роль. Тут здійснювалися котирування майже всіх типів цінних паперів різних емітентів.

Активізація ринку фондових цінностей і бурхливий ріст біржової торгівлі припадає на XVIIІ ст. У другій половині XVIIІ ст. на перше місце в Європі виходить Лондонська фондова біржа (1773). У США початком функціонування фондової біржі вважається 1792 рік. Між фондовими біржами різних країн формувалися тісні взаємозв’язки. Проте національні фінансові ринки і фондові біржі різних держав набували характерні для них індивідуальні риси і особливості, що зумовлено винятковістю економіки кожної окремої країни.

В кінці XVIIІ – початку ХІХ ст. роль фондової біржі зростає. Йде процес первісного накопичення капіталу. В країнах Європи і Америки з’являються перші акціонерні банки і промислові корпорації, хоча тоді операції з цінними паперами не здійснювали суттєвого впливу на економічні процеси. Фондові біржі не одразу, а поступово входили в систему фінансово-економічних відносин, ставали важливим елементом всього господарського механізму держави. Стихія ринку вільної конкуренції забезпечувала майже необмежене переливання великих грошових засобів з галузі в галузь, обминаючи державний розподіл, через фондову біржу і сферу кредитування. Такий інтенсивний ріст суспільного виробництва, який суттєво переважав попит, призвів до значного підйому життєвого рівня, а також до зміни ролі фінансового капіталу в системі економічних відносин. Даний період характеризується як період неорганізованого “дикого” ринку. Дійсно, тоді було майже відсутнє законодавство, яке б визначало ті чи інші господарські операції, не були сформовані органи регулювання, більшість операцій не реєструвалися.

На межі ХХ століття світовий ринок фінансових активів починає помітно змінюватися. З виникненням монополій, великих об’єднань підприємств і збільшенням емісії цінних паперів росли як біржові, так і позабіржові обороти фінансових активів. Найбільшу роль при цьому відігравали комерційні банки, які здійснювали первинне розміщення акцій корпорацій. Фондовий ринок ставав все більш регульованим. Особливо широкий розвиток отримав ринок цінних паперів в США. Він помітно перегнав у своєму розвитку європейський, на ньому склався більш сучасний механізм здійснення фінансових операцій, і в даний час по праву вважається найбільш організованим і демократичним ринком цінних паперів.

Проте фондовий ринок  не може розвиватися без криз та потрясінь. Особливо страшною і грандіозною  по своїх наслідках була біржова криза 1929 року, коли падіння курсу на Нью-Йоркській фондовій біржі призвело до світової економічної кризи.

Після кризи 1929 – 1933 років  уряди більшості країн, що пережили кризу, взяли курс на проведення економічних  реформ. У зв’язку з цим різко зросла роль держави в економіці. В США у 1933 р. було прийнято закон про цінні папери, і поступово фондовий ринок набув свого сучасного вигляду.

На фондовий ринок  суттєвий вплив здійснювали війни, політична нестабільність, економічні депресії. В ці періоди життя на фондових біржах завмирало, емісія цінних паперів скорочувалася, кількість операцій падала. Проте будь-яке пожвавлення економіки одразу проявлялося на об’ємі фондових операцій, і відповідно, ринок цінних паперів завжди служив і служить індикатором фінансово-економічного здоров’я держави.

В 60-ті роки ХХ ст. на фондовому  ринку помітним стає новий сплеск біржової активності. Європа оговталася від наслідків Другої світової війни, стабілізувалася промисловість, з’явилися  нові наукомісткі виробництва. Механізм фондової біржі сприяв перерозподілу грошових засобів на користь галузей, які забезпечували найбільшу норму прибутку. З допомогою фондової біржі величезні засоби, зібрані банками та іншими розрахунково-кредитними установами, направлялися на фінансування найбільш ефективних економічних програм, винаходів і впровадження нових технологій. В цей період відбувається також бурхливе зростання міжнародних операцій з цінними паперами.

До кінця 70-х років  ХХ ст. фінансові ринки країн з  розвинутою ринковою економікою вже являли собою складне утворення з удосконаленим механізмом, з розгалуженою мережею допоміжних структур, а також тісними міжнародними зв’язками. Величезну роль на світовій арені стали відігравати транснаціональні промислові і банківські корпорації, які акумулювали значні грошові засоби і проводили політику експорту капіталу.

За останні двадцять років міжнародна торгівля цінними  паперами зросла в десятки разів  порівняно з післявоєнним періодом. В обігу з’явилися євроакції  та єврооблігації, які стали головним об’єктом операцій на світовому фінансовому ринку. Національні ринки фінансових активів функціонують в тісному взаємозв’язку один з одним. Емісія цінних паперів досягла таких розмірів, що в результаті міжнародний фондовий ринок став важливим елементом світової економіки.

Тісні зв’язки національних ринків фінансових цінностей із загальним  ринком світового економічного співтовариства проявляються в глибокому взаємозв’язку  всіх найбільших країн світу. Коливання  курсів акцій та інших фінансових активів на біржах одних країн обов’язково відображаються через біржовий механізм на ринковій кон’юнктурі інших.

3. РОЗВИТОК ФОНДОВИХ  БІРЖ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов’язаний з її розвитком на території України.

В Російській імперії  розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей.

Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 років була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з’явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з’явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, відміна кріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце.

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не дуло жодної фондової біржі. Операції з цінними  паперами (в основному – акціями) здійснювалися на товарних біржах у  відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

Рівень розвитку ринку  цінних паперів в Російській імперії  за своїми масштабами і глибині операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західних країн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, на російському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств та компаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати.

В період НЕПу почалося певне  пожвавлення ринку за рахунок  випуску державних облігацій  і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмежений характер.

Період так званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційного кредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також до обмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок. Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер і таким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це були виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх мета полягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народне господарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізації різних великих промислово-інвестиційних проектів.

Проте в кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперів залишився Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася і продавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більше звуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський період була зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яка замінила ринкові відносини.