Розробка шляхів удосконалення організації виробництва на с/г підприємствах в умовах приватної власності

	ЗМІСТ	Стор.
ВСТУП		2
РОЗДІЛ І.	Розробка шляхів удосконалення  виробництва на сільськогосподарських  підприємствах в умовах приватної  власності	4
	Роль приватного підприємництва в економіці країни	4
	1.2 Види підприємств	6
	1.3 Показники економічної ефективності	10
РОЗДІЛ ІІ.	Аналіз основних показників ефективності на сільськогосподарському підприємстві СВК «Вільне козацтво»	14
	2.1    Економічна характеристика господарства	14
	2.2 Аналіз економічної ефективності і рентабельності	16
	2.3    Аналіз фінансового стану підприємства	26
РОЗДІЛ ІІІ.	Основні проблеми та перспективи  розвитку приватної     власності  в Україні	27
ВИСНОВКИ		30
СПИСОК	ЛІТЕРАТУРИ	32
ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Стан та ефективний розвиток сільського господарства безпосередньо впливає на функцiонування всiєї нацiональної економіки. В аграрному секторi нинi працює майже чверть усiх зайнятих, i в ньому разом з харчовою промисловістю створюється понад 60% загальнодержавного фонду споживання та більш як 40% додатного сальдо зовнішньо-торгівельного обороту країни.

Актуальність даної  курсової роботи полягає в прагненні дослiдити значення, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку приватної власності в Україні.

Проте, незважаючи на проведенi в останнє десятиріччя заходи з реформування на ринкових засадах аграрних i земельних відносин,  вiтчизняне сiльське господарство все ще перебуває в кризовому станi. Його нинiшня матеріально-технічна база є надмірно спрацьованою й продовжує високими темпами деградувати, як i соцiальна iнфраструктура села. Технiко-технологiчна оснащенiсть i фондозабезпеченiсть галузi мають стабiльну тенденцію до зниженяя. Основнi причини такого стану —занепад iнвестицiйної дiяльностi,  збитковiсть або надто низький рiвень рентабельностi переважної бiльшостi сiльськогосподарських пiдприємств i вiдсутнiсть у них необхiдних коштiв на техніко-технологічне оновлення виробництва та соцiальний розвиток села.

Отже, аграрний сектор: нацiональної економiки, завдяки якому в державi формується величезнi грошовi потоки, з одного боку, залишається, як i ранiше, обдiленим iнвестиціями, торгiвлею та фiнансовими ресурсами, а з другого-по суті, працює на iншi галузі i сфери нацiональної економіки, виснажуючий власний природно-екологічний, ресурсно-виробничий i людський потенцiали.

Мета курсової роботи:

- дослiдити значення i мiсце підприємств приватної власності  економiцi України;

- основнi фактори i особливостi розмiщення підприємств приватної  власності;

- етапи i сучаснi проблеми  розвитку;

- напрямки ринкової  полiтики та загального розвитку приватної власності.

Предметом дослідження  даної курсової роботи є економiка виробництва, переробки i реалiзацiї продукцiї в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Вільне козацтво»

Об’єктом дослідження є значення i мiсце приватної власності пдприємств для економіки України, фактори, що впливають на її розвиток, етапи i сучаснi проблеми розвитку, а також дослідження фінансово-господарського стану СВК «Вільне козацтво».

Робота надрукована  на сторінці білого паперу формату А4 з використанням шрифту Times New Roman, в якій міститься вступ, три розділи, таблиці, схеми, висновки, список використаної літератури та додаток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. Розробка шляхів удосконалення організації виробництва на с/г підприємствах в умовах приватної власності

 

1.1 Роль приватного  підприємства у економіці країни

Економіку держави спрощено можна розглядати як сукупність усіляких підприємств, що знаходяться в тісному  виробничому, кооперативному, комерційному й іншому взаємозв’язку між собою і державою.

Відомо, що серцевину  економіки складає виробництво, створення економічного продукту. Саме підприємства випускають продукцію, виконують  роботи і послуги, тобто створюють  основу для споживання і збільшення національного багатства.

Одним з елементів ринкового господарства є приватне підприємство. Під підприємством розуміється організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї або кількома фізичними особами.

Згідно із законодавством України власник цього підприємства є одночасно і підприємцем, тобто власність і керування майном у приватному підприємстві не відокремлюється.

При приватній формі  господарювання підприємства грають важливу  роль в економіці держави.

З мікроекономічних позицій  підприємство є основою для:

• збільшення національного прибутку, валового внутрішнього продукту,  валового національного продукту;
• можливості існування всієї держави і виконання нею своїх функцій;
• забезпечення обороноздатності держави;
• простого і розширеного відтворення;
• розвиток національної науки і прискорення НТП;
• підвищення матеріального добробуту всіх верств громадян країни;
• розвиток медицини, культури, мистецтва та інше;
• вирішення проблем зайнятості.

В Україні, як відомо, здійснено  масову приватизацію підприємств. Однак  вона, й зокрема перетворення підприємств в акціонерні товариства, поки що не забезпечила підвищення ефективності функціонування їх. Приватна власність у вигляді акціонерних товариств, створених у результаті приватизації в Україні, не довела ще своїх переваг перед державною. Така ситуація значною мірою пов'язана з незадовільною в цілому організацією корпоративного управління цими підприємствами. Тому розв'язання питання, яким буде реальний ефект приватизації в цілому та для окремих її учасників-інвесторів, вирішальною мірою залежить від того, наскільки ефективно буде організовано корпоративне управління. Треба зважати також на те, що ефективність будь-якої економіки значною мірою залежить від її здатності залучати інвестиції - внутрішні та зовнішні. Ринок корпоративних цінних паперів - один із найголовніших інструментів мобілізації інвестиційних ресурсів у сучасних умовах. Українська економіка відчуває зараз обмежені можливості внутрішніх інвесторів, у тому числі й комерційних банків. Разом з тим, не виявляють поки що достатнього інтересу до України зовні інвестори.[1]

Приватний бізнес відігріє важливу роль в економіці країни:

• забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку;
• здатний не тільки швидко заповнювати ніші , що утворяться в споживчій сфері, але й порівняно швидко окупатися;
• здатний створювати атмосферу конкуренції;
• створює те середовище й дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

Важливість малих підприємств  ще й у тому, що ведучи запеклу  конкурентну боротьбу за виживання, вони змушені постійно розвиватися й адаптуватися до поточних умов ринку, адже, щоб існувати, треба діставати кошти для існування, а значить дути краще інших, щоб прибуток діставався саме їм.

Особлива роль приватних  підприємств полягає у підтримці  і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. За часів командної економіки ці галузі розвивалися надзвичайно слабко, оскільки держава акцентувала свою увагу на великому виробництві. Деформацію галузевої структури національної економіки можна значною мірою виправити за допомогою ефективного приватного малого бізнесу.

Процес становлення  приватного бізнесу в економіці  країни потребує подальшого ґрунтовного  дослідження. Ця тема особливо актуальна  сьогодні, коли процеси, які супроводжують  становлення підприємства, ще недостатньо вивчені . проте навіть сучасні дослідження не дають вичерпної оцінки тих перетворень, які відбуваються у секторі приватного бізнесу, оскільки він перебуває у постійній динаміці. Щоразу науковці дослідники феномену підприємництва стикаються з якісно новими його проявами. Вихідним пунктом виступає приватна власність. Відносини власності, які планують у суспільстві, впливають на суспільно-політичний лад, економічний розвиток, формування інтересів різних соціальних прошарків. Вони формують економічну систему країни та мережу інституцій, які підтримують її функціонування.

1.2. Види підприємств

Створення юридичної  особи для провадження підприємницької  діяльності — це, фактично, створення підприємства. Підприємство, як окрема юридична особа, має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, але не має у своєму складі інших юридичних осіб. [2]

 

 

 

 

 

Схема 1.Види підприємства

Підприємство є виробником і забезпечує процес виробництва на основі самооплатності та самостійності. Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволення населення країни матеріальними і духовними благами.

За метою і характером діяльності підприємства поділяються  на:

• комерційні, тобто підприємства мають комерційний характер з одержанням прибутку;
• некомерційні, до них належать доброчинні , освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства .

Розглянемо докладніше  деякі види підприємств:

Акціонерне товариство — товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Статутний фонд акціонерного товариства становить загальну номінальну вартість випущених ним акцій і не може бути меншим за суму, еквівалентну 1 250 мінімальним заробітним платням. При цьому величину мінімальної заробітної платні визначають за ставкою, що діяла на момент створення акціонерного товариства. Нині мінімальна вартість статутного фонду становить 147 500 грн.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися через  відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах, тимчасом як акції закритого  акціонерного товариства розподіляються між його засновниками й не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися й продаватися на біржі.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів. Розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 100 мінімальним заробітним платням. Величину мінімальної заробітної платні визначають за ставкою, яка діяла на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Нині величина статутного фонду ТОВ має бути не меншою за 11 800 грн.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а в разі недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний рівень відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Повне товариство — товариство, усі учасники якого провадять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство — товариство, у якому крім одного учасника або більшої кількості учасників, що провадять від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). [3] Класифікацію підприємств за певними ознаками наведено в (Таб. 1)