Інноваційна діяльність підприємств гірничо – металургійної галузі як засіб забезпечення їх економічного зростання

Інноваційна діяльність підприємств гірничо – металургійної галузі як засіб забезпечення їх економічного зростання

Швидкі інституціональні зміни в економіці й трансформація політичної системи в Україні, які впродовж 15 років незалежності супроводжувалися невисокими й нестабільними темпами економічного зростання, потребують високоефективних бізнес-структур інноваційного спрямування. Створення та організацію їх діяльності вітчизняні дослідники пов’язують із відомими в розвинутих країнах формами добровільного об’єднання підприємств — просторовими агломераціями підприємств, так званими новими виробничими системами, або кластерами. Високоефективні у межах однієї або кількох галузей економіки об’єднання підприємств у ринкових країнах визнають не тільки конкурентоспроможними і здатними до інноваційної діяльності, а й такими, що сприяють розвитку регіонів і налагодженню зв’язку бізнесу з владою на всіх рівнях. Усе це актуалізує дослідження підходів до організації промислово-інноваційної системи, яка базується на об’єднанні у різних організаційних формах конкурентоспроможних виробництв.

Становлення і розвиток найуспішніших економічних систем підтверджує, що нині однією з кращих форм економічного зростання є кластерна, яка базується на феномені високої результативності, отриманої в результаті зосередження найефективніших і взаємопов’язаних видів економічної діяльності, що забезпечує конкурентні позиції на галузевому, національному та світовому ринках. Ефективна кластерна політика уряду повинна враховувати те, що держава як політико-економічний суб’єкт змушена обирати найраціональніший шлях кластеризації економіки, який базується здебільшого або на втіленні в життя ідеї «вирощування» кластерів, тобто здійснення «м’яких» інвестицій в інфраструктуру бізнесу, або на сприянні тим просторовим об’єднанням підприємств (агломераціям), створених приватним бізнесом, які мають відповідну науково-технічну базу і здатні проводити активний маркетинг [1].

Україна як європейська держава, незважаючи на економічні труднощі, обравши шлях соціально орієнтованої економіки і набувши досвіду соціально-економічних перетворень, приречена рухатись у напрямку освоєння новітніх технологій і глобалізації, які змінюють характер економічної конкуренції, що базується на інноваційному потенціалі, розвинутій науково-дослідницькій інфраструктурі та гнучкості суб’єктів підприємницької діяльності.

Нині уряд пасивно ставиться до підтримки інноваційно-активних промислових підприємств. Упродовж багатьох років основним джерелом фінансування витрат, пов’язаних з інноваційною діяльністю, є власні кошти підприємств, їхня частка у фінансуванні інноваційних програм у 2000—2004 рр. становила понад 70%, а у 2005 р. — більше 87%. Протягом згаданого періоду з державного і місцевих бюджетів наукові дослідження фінансувалися у незначних обсягах: 2000 р. – 0,5%; 2003 – 4,1; 2004 – 1,4; 2005 р. – 0,8% від обсягу витрат. Не справдився прогноз і щодо передачі новітніх технологій зарубіжними інвесторами, який уряд здебільшого пов’язував зі створенням вільних економічних зон і встановленням територій пріоритетного розвитку.

Найбільш тривожним в Україні є технічне відставання металургійної галузі промисловості. Майже всі металургійні підприємства України відрізняються підвищеним рівнем затрат матеріальних, трудових та інших ресурсів у порівнянні з металургією розвинених країн.

За останні 2-3 роки металургійні заводи почали розширювати об’єм капітальних ремонтів великих металургійних агрегатів, зношення яких досягає граничних величин. Лише на деяких доменних печах під час капітальних ремонтів модернізовані ливарні двори з впровадженням закритих жолобів, гідрофікованих машин для обслуговування леток та жолобів, систем аспірації та інформаційних систем для персоналу, який управляє печею.

У зв’язку зі зростаючим посиленням конкуренції на зовнішніх ринках на протязі 1995-2004р.р. на підприємствах гірничо-металургійного комплексу було використано заходи структурної перебудови. По-перше, підприємства суттєво зменшили витрати матеріалів та енергоносіїв на виробництво продукції; виконали значні роботи щодо вдосконалення виробництва продукції, яка відповідає вимогам світового ринку. По-друге, підприємства галузі здійснюють реконструкцію та модернізацію виробництва [2].

Однак проведені заходи не вирішують в повній мірі задач модернізації галузі. Разом з існуючими досягненнями металургійна галузь вимагає практичного застосування принципово нових науково – технічних рішень, та енергозберігаючих технологій та обладнання для реалізації екологічно чистих та безвідходних технологій тощо.

Отже, час ставить питання про нову інноваційну політику. У найближчій та довгостроковій перспективі врахування інноваційного фактора стає вирішальною умовою дальшого розвитку сучасних економічних систем. Стале соціально-економічне зростання України може бути досягнуте тільки на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок. Лише в цьому випадку реалізуються плани високої якості зростання, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції.