Економічне зростання, його типи та фактори

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

з навчальної  дисципліни « Політична економія»

 

на тему: ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ, ЙОГО ТИПИ ТА ФАКТОРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….…………….3

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ……………………....…….….………...5

РОЗДІЛ 2. ТИПИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ….…….……….….………...7

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ…..……………....…….8

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…….…11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..…...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми полягає  в тому, що економічне зростання  є однією з найбільш важливих характеристик  економічного життя будь-якої країни світу. Тому важливо знати, як досягти  економічного зростання, і знайти оптимальні шляхи вирішення що виникають  при цьому проблем, все це допоможе краще розібратися в економіці.

 В сучасної економічної  теорії під економічним зростанням  зазвичай розуміються не короткочасні  злети і падіння реального  обсягу виробництва щодо природного  значення, а довготривалі зміни  природного рівня реального обсягу  виробництва, пов'язані з розвитком  продуктивних сил на довгостроковому тимчасовому інтервалі.

Економічне зростання  є важливою економічною метою  кожної країни. Збільшення обсягу продукції  в розрахунку на душу населення означає  підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше  задовольняти потреби людей і  ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у  ході економічного зростання створює  можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні  блага і послуги без відмови  від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу  країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня  споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання  полегшує розв'язання проблеми обмеженості  ресурсів. Нарешті, воно дає змогу  нації зберігати державну незалежність.

 Економічне зростання  розглядається як важлива економічна  мета, оскільки збільшення реального  обсягу національного продукту  у розрахунках на душу населення  означає підвищення рівня життя.  Економічне зростання має важливіше  значення, ніж стабільність. Це пояснюється  тим, що саме завдяки такому  процесові з'являється більша  можливість для вирішення соціально-економічних проблем як у межах держави, так і на міжнародному рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя населення.

Параметри економічного зростання, їх динаміка широко використовуються для характеристики розвитку національних господарств, у державне регулювання  економіки. Населення оцінює діяльність вищих господарських та політичних органів тієї чи іншої країни перш за все на основі розгляду показників динаміки економічного зростання, динаміки рівня життя. Економічне зростання, його темпи, якість та інші показники  залежать не тільки від потенціалу національного господарства, але  в значною мірою від зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних чинників.

Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні. Від розв'язання проблеми економічного  зростання залежить створення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

 

Ринкова економіка розвивається циклічно. Однак, незважаючи на те, що економічне зростання переривається спадами, переважає зростання. Економічне зростання  проявляється в тому, що збільшується виробництво ВНП і національного  доходу, зростає зайнятість населення  в суспільному виробництві. Але  за інтенсивного типу зростання кількість  працівників може не збільшуватись, а навіть зменшуватись. Тут зростання  відбувається за рахунок упровадження науково-технічного прогресу.

Економічне зростання  вимірюється двома способами (рис. 1.1):

1) збільшенням загального  обсягу реального ВНП або НД  в цілому і в розрахунку  на душу населення протягом  певного часу (за рік); у грошових показниках;

2) збільшенням ВНП чи  НД в розрахунку на душу  населення в процентах, тобто  темпами приросту.

 

Якщо немає зростання  вказаних економічних показників у  розрахунку на душу населення, то таке зростання не забезпечує підвищення життєвого рівня населення.

При застосуванні обох способів економічне зростання вимірюється  річними темпами в процентах. Наприклад, якщо ВНП одного року становив 200 млрд. грн. а наступного — 210 млрд., то темп зростання становитиме

 

 

Економісти часто занепокоєні  навіть при незначному зниженні темпів зростання, бо від темпів залежить збільшення реального обсягу ВНП. Так, при річному темпі зростання 2% ВНП подвоюється через 35 років, а при 4% — за 18 років.

Економічне зростання  є важливим народногосподарським завданням. Значення його очевидне. Збільшення ВНП  в розрахунку на душу населення забезпечує підвищення рівня життя. Економіка, яка зростає, дає можливість задовольняти нові потреби й вирішувати економічні проблеми як усередині країни, так  і на міжнародному рівні. Чим більший  приріст ВНП, тим більша частка його може використовуватися для повнішого  задоволення наявних потреб або  для розробки нових програм, створення  кращих умов для здобування освіти, медичного обслуговування, підвищення зарплати, пенсій і так далі.

 

 

Рис. 1.1. Економічне зростання і методи його вимірювання

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ТИПИ  ЕКОНОМІЧНОГО  ЗРОСТАННЯ

 

Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний (рис. 2.1). Екстенсивний тип полягає в тому, що збільшення обсягу виробництва досягається в основному за рахунок залучення у виробництво додаткових трудових, матеріальних та фінансових ресурсів при незмінній продуктивній силі праці. Інтенсивний тип має місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок раціонального використання всіх видів ресурсів. Воно пов’язане з упровадженням нових технологій і підвищенням продуктивності праці. Це означає, що зменшуються затрати ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Деякі економісти виділяють  третій тип економічного зростання  — детенсивний. В умовах детенсивного зростання затрати ресурсів на виробництво одиниці продукції збільшуються, бо вони використовуються нераціонально. Екстенсивний характер розвитку економіки мав місце в СРСР у період 30—60-х років. А в період 80—90-х років мав місце детенсивний характер розвитку.

 

Рис. 2.1. Типи і фактори економічного зростання

РОЗДІЛ 3

ФАКТОРИ  ЕКОНОМІЧНОГО  ЗРОСТАННЯ

 

Економічне зростання  — це багатофакторний суперечливий процес, боно залежить від багатьох факторів. До основних чинників зростання переважно відносять такі:

1. Працю (кількість і якість трудових ресурсів);
2. Землю (кількість і якість природних ресурсів);
3. Капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням технічного рівня засобів виробництва, який забезпечується науково-технічним прогресом;
4. Підприємницькі здібності. їх розуміють не тільки як господарську діяльність підприємців, а й як господарський механізм, який може сприяти або гальмувати економічний розвиток (рис. 3.1).

 

 

Рис. 3.1. Основні фактори економічного зростання

 

Фактори економічного зростання  тісно взаємопов'язані і переплетені. Так, наприклад, праця є високопродуктивною, якщо робітники використовують сучасне  обладнання і матеріали під керівництвом здібних підприємців в умовах добре налагодженого господарського механізму.

Залежно від характеру  зростання фактори зростання  поділяють на дві групи — екстенсивні  та інтенсивні.

До екстенсивних факторів належать:

1. Збільшення обсягу інвестицій при наявному рівні техніки;
2. Збільшення кількості працівників;
3. Збільшення обсягу використовуваної сировини, матеріалів, палива.

До інтенсивних факторів належать:

1. Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження нової техніки і технологій шляхом оновлення основного капіталу);
2. Підвищення кваліфікації працівників;
3. Поліпшення використання основних і оборотних фондів;
4. Поліпшення організації виробництва.

Використання екстенсивних факторів мало місце в минулому, коли був високий приріст робочої  сили і значна кількість населення, особливо жінок, не була задіяна в  суспільному виробництві. У другій половині XX ст. приріст робочої сили в розвинутих країнах суттєво  знизився, а в деяких кількість  населення навіть зменшувалась. Так, в Україні в 90-х роках кількість  населення зменшилася більше, ніж на 2 млн чоловік.

Поступово вичерпувалися  найбільш доступні джерела корисних копалин, особливо енергетичних ресурсів. Зменшення кількості людських і  матеріальних ресурсів зумовило перехід  до інтенсифікації розвитку економіки, який повинен забезпечити економне раціональне використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва  і збільшення реального обсягу валового національного продукту.

У сучасних умовах найважливішим  чинником, який забезпечує зростання  виробництва реального ВНП є  підвищення продуктивності праці. Воно залежить від таких факторів:

1. Технічного прогресу;
2. Затрат капіталу;
3. Освіти і професійної підготовки працівників;
4. Економії, зумовленої масштабами виробництв;
5. Покращення розподілу ресурсів, організації виробництва та інших чинників.

Дослідження багатьох економістів  показали, що підвищення продуктивності праці чинить значно більший вплив  на зростання реального ВНП, ніж  збільшення кількості працівників. Але підвищити продуктивність праці  досить складно. Це досягається завдяки  впровадженню технічного прогресу, зростанню  фондоозброєності, підвищенню кваліфікації працівників та деяких інших факторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Економічне зростання  – це збільшення обсягів реального  ВВП в одному періоді порівняно  з іншим. Економічне зростання являє  собою зростаючу здатність економіки  до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.

Переважно економічне зростання розглядають  та користуються як суттєвою складовою  економічного розвитку.

Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання  класифікують за темпами і за типами.

Теорія  економічного зростання враховує також різноманітність сучасного світу і крім індустріально розвинутих країн включає країни, що розвиваються.

Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових  темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували  однакові високі технології, темпи  зростання в них були б різними  через різне сприйняття цих технологій.

Існують фактори, що зумовлюють економічне зростання, існують і такі, які стримують його. До них належать: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища та інші.

Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості  товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей управо. Економічне зростання вимірюють  двома способами. По-перше, темпами  зростання реального ВВП за певний проміжок часу — здебільшого за рік, по-друге — темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

 Критики економічного  зростання стверджують, що подальший  прогрес у розвинутих країнах  здебільшого означає задоволення  щораз менш значущих потреб  коштом посилення загрози екологічній  системі й самому життю на  Землі. Вони заявляють, що темпи  економічного зростання необхідно  уповільнити і перейти до "нульового  зростання". На їхню думку, треба  різко обмежити використання  непоновлюваних ресурсів, а також  відновлюваних ресурсів, щоб ті  могли поновлюватися. Обсяг викидів  не повинен перевищувати абсорбційну здатність довкілля.

 Прихильники економічного  зростання переконані, що це —  єдиний шлях до поліпшення  матеріального достатку й підвищення  життєвого рівня. Збільшення виробництва  товарів і послуг та доходів  забезпечує людності кращі освіту  й медичне обслуговування, триваліший  відпочинок, продовжує середню тривалість  життя тощо. Науково-технічний прогрес  дає змогу збільшувати розвідані  запаси ресурсів і створювати  нові, відкривати або розробляти  замінники наявних ресурсів і  т. д., тобто запаси ресурсів  залежать від розвитку технічних  знань.