Економічне обгрунтування

 

 

ЗМІСТ

1(2) Загальна (абсолютна)  економічна  ефективність  і показники її оцінки   3

   2 (28) Економічне обгрунтування розміщення підприємств                                  5

   Задача 1(10)                                                                                                                 8

   Задача 2 (19)                                                                                                                9

   Задача 3 (21)                                                                                                              11

   Використана література                                                                                           14

 

1(2) ЗАГАЛЬНА (АБСОЛЮТНА)  ЕКОНОМІЧНА  ЕФЕКТИВНІСТЬ  І ПОКАЗНИКИ ЇЇ ОЦІНКИ

 

Абсолютна економічна ефективність - показник, що характеризує загальну величину економічного ефекту в порівнянні з розміром витрат. Оскільки економічна ефективність визначається на основі витрат ресурсів (окремих видів ресурсів чи за їх сукупністю), тому за ознакою кількості видів ресурсів показники економічної ефективності прийнято класифікувати на локальні та інтегральні (узагальнюючі). До локальних показників відносяться показники, які застосовуються для аналізу ефективного використання окремих видів ресурсів. Інтегральні показники характеризують економічну ефективність використання сукупності ресурсів.

Для повного уявлення про загальну ефективність витрат потрібна узагальнена характеристика вартісних і натуральних показників. Цій меті служать загальна й порівняльна економічна ефективність витрат.

Загальна економічна ефективність необхідна для:

Виявлення і оцінки використання окремих видів витрат і ресурсів, для розрахунку економічної ефективності виробництва в цілому на різних рівнях управління, економічних підсумків реалізації організацією технічних заходів.

Порівняльна економічна ефективність - для техніко-економічного обґрунтування та обігу варіантів оптимального рішення економічних задач, обґрунтована вибору форм відтворення основних фондів, варіанта розміщення підприємств і територіальних комплексів.

У плануванні і проектуванні загальна економічна ефективність визначається як відношення ефекту до капітальних вкладень, а порівняльна - як відношення різниці поточних витрат до різниці капітальних вкладень за варіантами.

При цьому загальна і порівняльна економічна ефективність доповнюють один одного.

Загальна економічна ефективність витрат розраховується з урахуванням місця застосування витрат. Так, по народному господарству в цілому загальна економічна ефективність витрат визначається як відношення приросту виробленого національного доходу/ або чистої продукції/ в порівнянних цінах НД до який викликав цей приріст виробничих капітальних вкладень до:

 

Енд=НД:

 

У знову споруджуваних підприємств, цехах та інших об'єктів та окремих заходів показник ефективності визначається як відношення планованого прибутку до капітальних вкладень /кошторисної вартості /

 

Еп=(Ц-С)/К

 

Де:

К - повна кошторисна вартість об'єкта, що будується

Ц - річний випуск продукції в оптових цінах

З - витрати виробництва річного випуску продукції після введення об'єкта і освоєння потужностей.

В кожному окремому випадку отримані в результаті розрахунків показники економічної ефективності витрат порівнюються з нормативами і аналогічними показниками за попередній період, а також з показниками ефективності виробництва інших підприємств.

Норматив загальної абсолютної економічної ефективності по народному господарству в цілому був встановлений Ен - 0,16, за окремими галузями та по окремих галузях ці нормативи диференційовані.

 

2(28) ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ.

 

Економічне обґрунтування розміщення підприємства ведеться у відповідність з принципами і факторами розміщення, з конкретними техніко-економічними особливостями галузі і з урахуванням забезпечення високої ефективності і створення найкращих умов праці та життя населення.

Економічне обґрунтування розміщення підприємства передбачає вирішення двох взаємопов'язаних завдань:

1) визначення найбільш раціональної  форми територіальної організації;

2) обґрунтування і вибір пункту  будівництва підприємства.

Розміщення підприємств можливе у двох основних формах:

1) точкове розміщення на території  країни;

2) групове зосередження підприємств.

Друга форма найбільш ефективна, так як зосередження кількох виробництв в одному районі або пункті зумовлює територіальну концентрацію з витікаючими звідси соціально-економічними перевагами великого виробництва.

Територіальна концентрація здійснюється шляхом формування локальних промислових комплексів або вузлів.

Під промисловим вузлом розуміється група промислових підприємств, розташованих поблизу один від одного і обслуговуються спільними допоміжними виробництвами, загальними інженерними спорудами, комунікаціями, комунально-побутовим господарством і єдиною транспортною системою.

Групове розміщення підприємств - об'єктивний процес, зумовлений необхідністю підвищення ефективності господарювання, а також складністю технологічних і виробничих процесів.

Групове розміщення підприємств дозволяє істотно підвищити ефективність виробництва за рахунок кооперування і спільного створення та використання системи транспортно-складського обслуговування, а також за рахунок загального енергетичного господарства, інженерних комунікацій, спільної будівельної бази і об'єктів культурно-побутового обслуговування населення.

Територіальна концентрація підприємств посилюється їх кооперуванням з допоміжним виробництвам. Мається на увазі створення спільних заготівельних, ремонтних, тарних та інших допоміжних виробництв, підвищують у цілому ефективність виробництва.

Якщо підприємства промислових вузлів кооперуються і ніші поставок сировини, то їх ефективність ще більше підвищується за рахунок зниження транспортних витрат, скорочення тривалості технологічного циклу і виробничих запасів.

Групове розміщення підприємств підрозділяється на два виду:

1.Розташування на одній території  різнорідних підприємств, які не  мають тісних виробничих зв'язків, але спільно використовують інженерні  комунікації, енергетичну базу і  транспортно-складське господарство.

2.Зосередження на одній території  підприємств з тісними зв'язками  по лінії кооперування і комбінування. Наприклад, нафтохімічні підприємства  в районі Полоцька і Мозиря, газохімічні - Гродно і Жлобин.

Територіальна концентрація виробництва має свої економічні межі. Надмірна концентрація підприємств в одному районі нерідко призводить до негативних наслідків:

- обмеженість сировинних, паливно-енергетичних  і трудових ресурсів;

- великої скупченості населення;

- зростання транспортних витрат;

- забруднення навколишнього середовища;

- нездатність до швидкої перебудови  виробництва на випуск нової  продукції.

Все це вимагає серйозного економічного обґрунтування вибору пункту розташування підприємства.

Пункт (місто, селище) розміщення підприємства вибирається при техніко-економічному обґрунтуванні будівництва.

Економічне обґрунтування розміщення підприємства носить багатоваріантний характер, тобто одне і те ж підприємство можна розмістити у багатьох районах і пунктах. Завдання полягає в тому, щоб з усіх можливих варіантів відібрати найбільш ефективний, тобто вибрати оптимальний варіант. Оптимальним варіантом є той, який забезпечує підприємству максимальну норму прибутку. Іншими словами, умова вибору пункту розміщення має наступний вигляд:

НП=ПЧ/К max

 

НП - норма прибутку;

ПЧ - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків;

К - інвестиції (капітальні вкладення) у будівництво нового підприємства.

При визначенні прибутку від експлуатації підприємства велике значення має правильний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції.

При цьому необхідно виділяти:

1) витрати на доставку сировини;

2) витрати на виробництво і  реалізацію продукції;

3) витрати на доставку продукції  до місця споживання.

Інвестиції на створення нового підприємства складаються з наступних частин:

1) прямі витрати на створення  ВПФ розміщується підприємства;

2) інвестиції в оборотні кошти;

3) витрати на підготовку кадрів  для знову споруджуваного підприємства;

4) витрати на відшкодування втрат, викликаних будівництвом;

5) витрати на придбання земельних  ділянок і на геологорозвідувальні  та проектно-вишукувальні роботи.

Якщо підприємство розташовується в необжитому районі, необхідні інвестиції у розвиток транспорту, виробничої інфраструктури і соціальної сфери.

 

 

 

 

 

Задача 1(10)

 

В результаті раціоналізації виробництва і вдосконалення  технології строк служби технічної тканини, що випускається комбінатом, зросте з 3 до 5 років. Однак собівартість тканини покрашеної якості підвищиться з 7 до 9 грн за метр квадратний. Річний випуск тканини 900 тис. кв. м. Розрахувати річний економічний ефект від покрашення якості технічної тканини.

 

                                                  Розв’язання 

 

В ряді випадків при поліпшені якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшиться строк служби нового виробу. В такому разі економічний ефект (Ер) може бути обчислений за формулою:

 

, грн.

 

де Сс , Сн – собівартість одиниці старого і нового виробу, грн.;

Тс , Тн – строк служби  старого і нового виробу, років.

Nя –  обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

 

 

Висновок: річний економічний ефект від покрашення якості технічної тканини складе 1440 грн.

 

 

 

 

Задача 2(19)

 

Підприємство впровадило систему маркетингу і логістики. Витрати на створення системи склали 1200 тис.грн. Завдяки цьому ринок продажу фірми збільшився на 18 %. Базовий рівень продажу 45 млн. грн. Собівартість реалізованої продукції – 39 млн. грн. За рахунок збільшення обсягів продажу собівартість продукції знизилася на 3,5 %.

Обгрунтувати доцільність  впровадження системи маркетингу і логістики.

 

Рішення:

 

1. Розраховуємо базовий рівень  прибутку, для цього з виручки  виймаємо собівартість реалізованої  продукції:

 

Пб=45000-39000=6000 тис. ден. од.

 

2. Базова рентабельність продажів  дорівнює:

 

Рб=Пб*100/РПб=6000*100/45000=13,3%.

 

3. Ринок продажів, а отже, і виручка, після впровадження системи маркетингу  і логістики зросте на 18%. Виручка  при цьому складе:

 

РПп=45000*1,18=53100 тис. ден. од.

 

4. За рахунок збільшення обсягів  продажу собівартість одиниці  продукції знизилася на 3,5%. З урахуванням 18%-ного зростання обсягу виробництва  собівартість складе:

 

Сп=39000*1,18*(1-3,5/100)=44409,3 тис. ден. од.

5. Собівартість з урахуванням  витрат на систему маркетингу  і логістики складе:

Сп*=44409,3+1200=45609,3 тис. ден. од.

 

6. Проектна прибуток становить:

 

Пп=53100-45609,3=7490,7 тис. ден. од.

 

7. Рентабельність продажів при  цьому складе:

 

Рп=7490,7*100/53100=14,1%.

 

Висновок: рентабельність після впровадження системи маркетингу і логістики збільшується з 13,3 до 14,1%. Отже, впровадження даної системи є доцільним.

 

 

Задача 3(21)

 

Розрахувати ефективність витрат на удосконалення організації праці робітників дільниці на підставі наступних даних:  річний виробіток одного робітника 60 тис.грн, чисельність робітників дільниці 10 осіб, нормативний прибуток 35%, податок на прибуток – 25%, ставка дисконту – 6%, витрати на впровадження заходів – 35 тис.грн., норма амортизації -15%, економія витрат часу зміни – 90 хв., оперативний час за фотографією робочого дня – 290 хвилин.

 

Розв’язання

 

1. Розрахунок підвищення продуктивності праці

 

 
         2. Продуктивність праці за проектом:

 

                         
 
де ППпр, ППф - продуктивність праці за проектом і фактична, тис. грн.;

Кп - коефіцієнт підвищення продуктивності праці.

 

3.Збільшення виробітку робітника за рахунок підвищення продуктивності праці: 

                                       

 
       4. Збільшення виробництва продукції на дільниці