Економічна безпека України

В межах технологічного способу виробництва (єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин) найважливішими показниками економічної  безпеки є ступінь технологічного відчуження працівників від засобів виробництва, рівень відкритості або закритості національної економіки (що залежить від частки національного виробництва у світовому у співставленні з часткою країни у світовій торгівлі, в т.ч. торгівлі наукомісткою продукцією, послугами тощо), співвідношення між трьома технологічними способами виробництва (що базуються на ручній, машинній та автоматизованій праці), показники енергомісткості, фондомісткості, матеріаломісткості виробництва, рівень екологічного забруднення, продовольчої, сировинної, енергетичної безпеки держави тощо.

В межах організаційно - економічних відносин індикаторами економічної безпеки є рівень розробки та впровадження сучасних маркетингових  досліджень, особливо міжнародного маркетингу, наявність відповідних кадрів, використання у менеджменті передових організаційних форм управління підприємствами, рівень підготовки менеджерів та запровадження ними сучасних принципів та вимог управління найманими працівниками, раціональне використання передового зарубіжного досвіду у цій сфері та ін.

В межах організаційно-технологічного способу виробництва (який є єдністю технологічного способу виробництва і організаційно - економічних відносин) показниками економічної безпеки є рівень планомірно продуманої структури продуктивних сил, в т. ч. наукових установ, які ведуть наукові дослідження і розробки в різних секторах економіки, організація центральних та регіональних міністерств і відомств у цій сфері, галузевих науково - дослідних інститутів, організація наукових закладів, медичних установ, інформаційних центрів тощо.

В межах відносин економічної  власності індикаторами економічної  безпеки є оптимальне співвідношення між типами і формами власності, ступінь їх економічної реалізації, що виражається передусім у привласненні маси прибутку по відношенню до чисельності зайнятих, ступінь реалізації власності людини-працівника і людини - власника на робочу силу загалом та оптимальне співвідношення в такій реалізації між різними категоріями працівників, наявність потужних та стабільних стимулів до праці, раціональний поділ на необхідний та додатковий продукт (ступінь експлуатації найманої праці, помірна інтенсивність праці), справедлива податкова система, оптимальний рівень монетизації економіки, рівень безробіття, раціональне управління власністю на мікро - та макрорівні та інше.

В межах суспільного  способу виробництва (який є результатом  діалектичної взаємодії продуктивних сил та відносин економічної власності, з одного боку, техніко-економічних  та організаційно-економічних відносин, з іншого боку) показниками економічної безпеки є рівень розвитку економічної та соціальної інфраструктури, доходи населення, ступінь відповідності між продуктивними силами і відносинами економічної власності.

В межах господарського механізму основними індикаторами економічної безпеки є оптимальне співвідношення між ринковими та державними важелями регулювання економіки, між адміністративними, правовими і економічними важелями державного регулювання, ступінь досконалості механізму використання економічних законів, механізму вирішення економічних суперечностей, всебічного розвитку людини, забезпечення ефективної взаємодії всіх підсистем та елементів економічної системи.

В межах економічного способу виробництва, який є органічною єдністю продуктивних сил, економічних  відносин і господарського механізму (а отже синонімом економічної системи), індикаторами безпеки є рівень та якість життя, темпи економічного зростання, темпи інфляції, ступінь розвитку тіньової економіки, державний борг, дефіцит бюджету, рівень конкурентоспроможності країни, сальдо платіжного балансу, зовнішній борг, оптимальне співвідношення між різними економічними укладами, в тому числі між методами регулювання, наявність національного економічного планування та ін.

Основними показниками  зовнішньої економічної безпеки країни є активна участь у міжнародному поділі праці, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі наукомісткими товарами, патентами, ноу-хау, виважена зовнішньо економічна політика (поєднання протекціонізму і лібералізму), відсутність залежності від єдиного джерела постачання сировини, енергетичних ресурсів, використання власної моделі соціально-економічного розвитку (не нав'язаної міжнародними організаціями), входження у справедливі економічні союзи та інше.

 

 

 

 

 

2. Основні складові економічної безпеки України

 

2.1 Сировинно-ресурсна безпека

 

Для багатьох країн світу  сировинно-ресурсна безпека - це один з  найбільш вразливих напрямків економічної  безпеки, зважаючи на їх неспроможність забезпечити економічний розвиток за рахунок власних ресурсів.

Україна за різноманітністю корисних копалин, за кількістю родовищ на одиницю площі належить до найзабезпеченіших мінеральними ресурсами країн світу. Приблизна вартість розвіданих сировинних запасів оцінюється в 7 трильйонів доларів США. В Україні більше 90 видів мінеральної сировини (близько 8000 родовищ) мають промислове значення. Взагалі, мінерально-сировинний комплекс України забезпечує 14 % світового видобутку залізної та 30 % марганцевої руд, 7 % кам'яного вугілля. Цей комплекс становить 48 % промислового потенціалу України, в той час коли в індустріально розвинених країнах він складає близько 30 %. [5]

Недостатнє фінансування державою геологорозвідувальних робіт  свідчить про недооцінку важливості геологічної галузі, діяльність якої закладає фундамент для процвітання держави в майбутньому та сприяє забезпеченню сировинно-ресурсної безпеки. Поряд із паливно-енергетичними ресурсами особливу увагу необхідно приділяти видобутку золота, алмазів, кольорових, рідкісних та рідкоземельних металів. Золото - важливий стратегічний ресурс для Української держави, гарант її незалежності та могутності. Однак, незважаючи на наявність більше півтора десятка виявлених в Україні родовищ золота, досі не розпочато його промисловий видобуток.

Важливою проблемою  для України є комплексне освоєння руд. Наша держава видобуває мінеральну сировину у величезних обсягах (близько 5 % світового обсягу), але тільки 12 % її надходить у виробництво (у західних країнах близько 60 %), а все інше йде у відвали, де у концентрованому і напівконцентрованому стані містяться стронцій, германій, ванадій та інші рідкісні і кольорові метали. [2]

Особливо багата Україна  на неметалічну сировину (каоліни, облицювально-декоративний камінь, самородна сірка, мінеральні води тощо). Однак головна проблема полягає в тому, що значна частина мінеральної сировини експортується за кордон, замість того, щоб вивозити виготовлену з неї готову продукцію, реалізація якої дасть значно більші прибутки.

Водночас слід відзначити, що розвиток гірничовидобувної та гірничопереробної  промисловості вимагає величезних капіталовкладень і саме сюди бажано залучати вітчизняні та іноземні інвестиції. Такий підхід сприятиме забезпеченню сировинно-ресурсної безпеки України, що полягає не лише в наявності великих запасів мінеральної сировини, айв ефективному її використанні. Надійна сировинно-ресурсна безпека України неможлива без:

-комплексного освоєння корисних копалин;

-технічного переоснащення гірничовидобувної і гірничопереробної промисловості;

-захисту національного товаровиробника;

-ефективного використання рекреаційних ресурсів;

-географічної диверсифікації експорту та імпорту сировинних ресурсів;

-проведення геологорозвідувальних робіт і промислового видобутку золота та інших дорогоцінних металів і каменів;

-комплексних заходів щодо ресурсо і природозбереження, відновлення й охорони природних ресурсів.

 

3.2 Воєнно-економічна безпека

 

Забезпечення воєнно-економічної  безпеки - важливе завдання Української  держави. Ступінь задоволення потреб у продукції як оборонного, так  і цивільного призначення в екстремальних умовах є критерієм забезпечення воєнно-економічної безпеки. Покращання самозабезпечення держави технологіями цивільного й оборонного виробництва, нарощування технологічного потенціалу зміцнює її воєнно-економічну безпеку. Остання, безперечно, визначається новітніми досягненнями науково-технічного прогресу.

Слід звернути увагу  на такі три основні аспекти воєнно-економічної  безпеки:

-захисний;

- наступальний;

- рівнозначний.

Захисний аспект передбачає заміщення імпорту вітчизняними аналогами, насамперед в оборонних галузях народного господарства і зменшення їх залежності від імпорту.

Наступальний аспект передбачає комплекс заходів, спрямованих  на нарощування і якісне покращання експортного потенціалу країни і  посилення при цьому залежності від неї інших країн.

Рівнозначний аспект передбачає встановлення однакової  залежності між країнами, що буде стримуючим чинником у спробах економічно розвинених країн використати зовнішньоекономічні  зв'язки як специфічний тиск на менш розвинені країни.

Жодному з цих аспектів воєнно-економічної безпеки України поки що не приділяється належної уваги.

Важливе значення для  забезпечення воєнно-економічної безпеки  в разі скорочення чи припинення зовнішньоекономічних зв'язків або виникнення соціально-економічної кризи має здатність держави оперативно компенсувати негативні наслідки цих явищ, забезпечувати задоволення оборонних потреб.

Необхідною умовою воєнно-економічної  безпеки є достатнє фінансування оборонної промисловості.

При замовленні озброєнь і військової техніки повинна враховуватись специфіка виробництва і технологічні аспекти. Припинення виробництва деяких видів військової продукції може призвести до непоправних втрат.

З точки зору перспективного виробництва в Україні новітніх озброєнь важливо спрямовувати бюджетні кошти на створення науково-технічного потенціалу в сфері критичних технологій. Пріоритетними напрямками науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт мають бути: модернізація існуючих систем озброєнь, створення перспективних зразків озброєнь, розвиток систем і засобів бойового управління, зв'язку і розвідки, радіоелектронної боротьби, високоточної зброї, всебічний розвиток технологій і систем подвійного призначення (військового і цивільного).

Для забезпечення воєнно-економічної  безпеки України необхідно передусім здійснити наступні заходи:

• створити самодостатній національний воєнно-промисловий комплекс (ВПК);
• розробити і прийняти Державну програму виробництва озброєнь;
• виробити державну політику в сфері міжнародної торгівлі зброєю;
• розробити і прийняти Закон про експорт зброї;
• закладати в Державний бюджет необхідні кошти для фінансування оборони;
• створювати замкнені цикли виробництва військової техніки та озброєнь;
• змінити концепцію конверсії ВПК і проводити її на науковій основі згідно з національними інтересами України;
• проводити постійну модернізацію Збройних Сил України та інших військових формувань з метою досягнення технічної переваги над імовірним противником;
• створити єдину інфраструктуру тилового і технічного забезпечення воєнної організації України.

3.3 Демографічний аспект

 

Існуюча демографічна ситуація в Україні негативно позначається на стані економічної безпеки. Оскільки головним чинником економічного потенціалу держави є людські ресурси - від  їх нормального розвитку великою мірою залежить ефективність національної економіки.

Індикаторами економічної  безпеки, що мають демографічне спрямування  можуть бути:

• коефіцієнт природного приросту населення;
• коефіцієнт смертності немовлят;
• коефіцієнт міграції;
• коефіцієнт відтворення населення;
• коефіцієнт економічного навантаження на суспільство.

           Ефективна демографічна політика України як важливий чинник забезпечення економічної безпеки повинна полягати:

• у здійсненні заходів, спрямованих на раціональне відтворення населення, збереження і покращанні генофонду нації, зміцнення сім'ї;
• у розробці і впровадженні національної програми збереження і розвитку української нації;
• у профілактиці захворювань населення та якісному покращанні його здоров'я;
• у здійсненні демографічної експертизи економічних та соціальних програм;
• у всебічному стимулюванні державою збільшення народжуваності.

 

3.4 Екологічний аспект

 

У сучасних умовах екологічний  аспект економічної безпеки України  має надзвичайно велике значення і вимагає посиленої уваги  з боку держави.

Екологічні загрози  за масштабністю негативного впливу можуть перевищувати наслідки будь-якої агресії. В системі економічної  безпеки екологічні загрози зумовлені  як зовнішніми, так і внутрішніми  причинами.

Зовнішні економічні загрози мають умисний або неумисний характер.

Критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого внутрішніми причинами. Це пов'язано насамперед з тим, що продуктивні сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати основних фондів, природних і людських ресурсів.

Вітчизняна промисловість  є однією з найнебезпечніших у  світі. Це пов'язано з несприятливою  структурою промислового виробництва, високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних систем.