Жіноча трудова міграція

Міграція населення – важливий соціально-економічний процес, що справляє істотний вплив на демографічну ситуацію, ринок праці, якісні параметри населення.

Традиційно жінок не вважали суб’єктами міграції взагалі чи розглядали як «залежних» та вторинних мігрантів, які супроводжують свою родину або чоловіка. Проте за останні десятиріччя у гендерній структурі міжнародних трудових мігрантів спостерігаються радикальні зміни: жінки як заміжні, так і самотні, часто краще освічені ніж чоловіки, розпочали зовнішні трудові міграції з метою забезпечення належного рівня життя для себе та своїх сімей.

Фемінізація міграції відображає зростаючу роль жінок у міждержавному переміщенні населення. Вона спричинена структурними змінами у світовій економіці – швидкому зростанню сфери послуг, що на сьогодні забезпечує до 2/3 робочих місць у світі. На сьогодні жінки представляють 49%. Жінки-мігранти перевищили кількість чоловіків-мігрантів у Європі (52,6 %), Північній та Південній Америці (50,1%) і Океанії (51,2%). Найбільше українських жінок працює в Італії, тоді як чоловіки здебільшого працюють у Росії. Найстарші мігранти - в Іспанії, середній вік яких 43 роки, в Італії їхній середній вік - 40 років, у Польщі та Росії - 37 років. І наймолодші мігранти працюють в Угорщині - 30 років.

Значна частина українських  жінок працює у Чехії, Угорщині, Словаччині, Португалії, Греції.

Основними факторами поширення жіночої міграції є:

1.   Боротьба з бідністю, покращення умов життя, забезпечення дітей.

2. Зростання попиту на працю жінок на ринках послуг країн призначення.

3.   Безробіття в  країні походження.

4. Обмежені соціальні та економічні можливості в країнах походження.

5.   Розширені можливості  самореалізації висококваліфікованих  жінок-мігрантів в країнах призначення.

6.   Індивідуальні чинники:  боротьба з обмеженням особистої  свободи і дискримінацією, насилля  в сім’ї, прагнення рівних  з чоловіками можливостей, наявність  осіб для управління залишеним  домогосподарством в країні походження.

7.   Пошук можливостей заміжжя за кордоном.

Згідно з гендерною  теорією міграції, найбільш поширеними видами жіночої міграції є:

• шлюбна міграція (возз’єднання з чоловіком-мігрантом або переселення жінки з метою створення сім’ї з чоловіком-іноземцем);
• міграція в результаті незаконної торгівлі людьми;

-    самостійна трудова міграція жінок.

Провести чітку межу між  даними видами міграції неможливо, оскільки поширеними є фіктивні шлюби, в той  час як справжньою метою міграції є працевлаштування і покращення матеріального становища, а після  возз’єднання сімей часто слідує пошук місця працевлаштування прибулими жінками.

Чоловіки та жінки-мігранти зосереджені у різних секторах глобальної економіки. В той час як чоловіки представляють більшість професіоналів у галузі науки і інформаційних технологій, жінки зосереджуються у сфері освітніх, соціальних послуг та охорони здоров’я. Більшість жінок займають вакансії прибиральниць, офіціанток, працюють у сфері розваг, інші активно займаються роздрібною торгівлею та працюють у працемістких галузях промислового виробництва. Головним сектором працевлаштування жінок-мігрантів у світі залишається сфера домашнього господарства.

В зв’язку з цим виникає ряд проблем:

1. У країнах світу домашнє господарство є нерегульованим сектором ринку праці, оскільки не існує законів і стандартів праці у даній сфері. Регламентація працевлаштування іноземних працівників у сфері домашнього господарства застосовується лише у країнах Перської затоки, Малайзії, Сінгапурі, Гонг Конгу, Тайвані і Китаї. У більшості країн Європи не визначені квоти для працівників домашнього господарства, що, зважаючи на значну потребу у них, сприяє нелегальному статусу працівників-мігрантів. Даний вид діяльності не збагачує мігрантів новими знаннями і навиками, не створює можливостей здобуття освіти і освоєння нових професій. Праця у домашньому господарстві часто передбачає понаднормові робочі години і відсутність вихідних днів, жорстоке поводження роботодавця, несприятливі умови праці, відсутність соціального захисту і доступу до послуг охорони здоров’я, обмеження мобільності, зв’язку та можливості створення жінками власних сімей. Все це призводить до втрати людського потенціалу жінок-мігрантів.

2. Значна кількість жінок-мігрантів, що працюють у сфері домашнього господарства, часто є професіоналами, що на батьківщині працювали інженерами, викладачами, лікарями тощо, але через відсутність можливостей гідного матеріального забезпечення у країнах походження зважились на знецінення своїх кваліфікацій, займаючись некваліфікованою працею. В цьому плані показовими є зміни видів діяльності українських жінок при еміграції до Італії. Більшість жінок, що працювали в галузі виробництва, медицини і освіти, змінили свої професії на прибиральниць, доглядальниць за хворими і особами похилого віку.

3. Особливістю переказування  коштів жінками є те, що вони  витрачають їх переважно на  їжу та освіту. Дослідження свідчать, що жінки відсилають більшу  частину свого доходу в країну  походження, ніж чоловіки, які схильні  залишати більше коштів на особисті витрати. Жінки також встановлюють суворіший контроль за цільовим використанням грошових переказів для людського і економічного розвитку домогосподарств. З іншої сторони переказ більшої частини коштів унеможливлює інвестування у власну освіту, підвищення кваліфікації та розвиток власного людського потенціалу загалом.

4. Міграція матерів ускладнює  повноцінне формування людського  потенціалу дітей в країнах  походження. Дослідження, проведене  у Філіппінах, показало, що діти, за відсутності матерів, мають більше проблем з навчанням, слабку соціальну пристосованість, порушення психологічного розвитку, фізичного та емоційного здоров’я. У Шрі-Ланці у дітей з сімей емігрантів віком до п’яти років були виявлені втрата апетиту і ваги тіла. У Латинській Америці діти, залишені без матерів, страждають від розумових і психічних розладів, зазнають дискримінації у школі і перебувають у маргіналізованому стані у суспільстві. Незважаючи на те, що матері-мігранти забезпечують матеріальний рівень життя залишених дітей, їх відсутність часто підриває життєвий потенціал і потенціал здоров’я молодого покоління.

5. Під час міграції  жінки є втричі більш вразливими, ніж чоловіки. Як наслідок специфіки сфер зайнятості, жінки-мігранти часто потрапляють у неформальні, тіньові сегменти ринку праці, працюють у важких умовах, наражаються на ризик трудової і сексуальної експлуатації. Вони часто стають жертвами торгівлі людьми і різного виду експлуатації, що призводить до зниження їх людського потенціалу.

Основними особливостями  жіночої зовнішньої трудової міграції є

• жінки під час перебування за кордоном є вразливішими порівняно з чоловіками, зокрема їм більше загрожує небезпека стати об’єктом торгівлі людьми;
• заробітки українських жінок за кордоном зазвичай є меншими ніж у чоловіків, що пов’язано насамперед з переважним заняттям українських громадян низько кваліфікованими роботами важка «чоловіча» праця здебільшого оплачується краще, ніж ті некваліфіковані роботи, де традиційно задіяні жінки;
• для жінок трудова міграція або економічний туризм частіше стає засобом виживання, а не джерелом забезпечення достойного рівня життя особливо це стосується одиноких матерів.

Список використаних джерел

1. Герасименко В. В., Позняк О. В. Гендерні аспекти трудових міграцій населення України / В. В. Герасименко, О. В. Позняк // Демографія та соціальна економіка. – 2006. –№ 1. – С. 46–54.
2. Державна служба статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://ukrstat.gov.ua/
3. Жіноче обличчя трудової міграції. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/58627
4. Лібанова Е. М. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз / Лібанова Е. М. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 328 с.
5. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз / Е. М. Лібанова (ред.). – К.: Ін–т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 327 с.
6. Малиновська О.А. Міжнародні міграції та суспільні трансформації доби глобалізації // Демографія і соціальна політика. – 2009.- №11(1). – с. 5-19
7. Фемінізація міжнародної трудової міграції і проблема збереження людського потенціалу – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mevhnu.at.ua/load/mizhnarodna_naukovo_praktichna_internet_konferencija/5_mekhanizm_efektivnogo_upravlinnja_personalom_pidpriemstv_za_umov_suchasnogo_rozvitku_rinku_praci/6-1-0-26