Інтеграційні процеси, Україна-Корея

     Таким чином, розвиток інвестиційної взаємодії  України та Італії протягом 1990-х - початку 2000-х років характеризується в  основному залученням італійського капіталу у економіку України. Цей  процес пройшов три етапи свого  розвитку: 1) 1992 - 1995 рр., коли Італія досліджувала можливості української економіки та формувалася договірно-правова база умов інвестування італійського капіталу; 2) 1996 - 2000 рр., коли динаміка торгівельно-економічного обігу між Україною та Італією набула сталих форм. Створювалися спільні українсько-італійські підприємства, досягли значних обсягів капіталовкладення італійського бізнесу в українську економіку; 3) 2000 - 2005 роки характерні формуванням спеціальних вкладень італійських інвесторів у важку та легку промисловість України.

     Рівень  розвитку української економіки  поки що не дозволяє адекватно інвестувати  капіталовкладення у економіку  Італії. На 2005 рік тенденція залучення  італійських інвестицій має позитивний характер, але при недосконалості національного законодавства у сфері регулювання майнових прав інвесторів може змінитися на протилежну. У даному випадку вбачається доцільним систематизувати національне інвестиційне законодавство з імплементацією норм ЄС у цій галузі та удосконалити інститут права власності іноземних інвесторів. 
 
 
 
 

     4. Економічне співробітництво України та Італії

     на  сучасному етапі

     Італія  є одним з головних торговельно-економічних  партнерівУкраїни, посідає 2 місце у  загальному обсязі товарообороту з  нашою країною серед держав Західної Європи.

     Результати 3-х кварталів поточного року свідчать про збереження позитивної тенденції нарощування обсягів двосторонньої торгівлі. За даними Держкомстату України, за 9 місяців 2007 р. обсяг товарообороту збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 35% і становив 948,2 млн. дол. США, у т.ч. експорт - 643 млн. дол. США.

     Одним із пріоритетних завдань торговельно-економічного співробітництва є забезпечення, принаймні, часткової переорієнтації італійців з російського на український  ринок. Необхідним також вважають подальше внесення позитивних для України змін у зовнішньоторговельну політику: останнім часом на італійському ринку нарівні з товарними позиціями сировини з"явилася деяка кінцева промислова продукція українського походження, зокрема, промислове обладнання для хімічної промисловості, хімічні добрива, цемент, консервовані овочі та фрукти.

     У той же час структура експорту-імпорту  залишається майже незмінною  і, відповідно, несприятливою для  нашої держави: в експорті до Італії основне місце займає сировина, в  імпорті переважає промислова продукція. Італія зацікавлена в імпорті з України чавуну, шкіряної сировини, мінеральних добрив. В імпорті з Італії, як і в попередні роки, переважає обладнання і пластмаси, одяг і взуття, продукти харчування.  
В основному італійські інвестиції розміщені в галузі внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудуванні, металообробній та легкій промисловості.  
 
 

     Висновок

     Італія  є другим піcля Германії торговим партнером України у Европі. Відмітною особливістю італьяно-українських торгових відносин є динамізм 
зовнішньоторгівельного обороту.

     На  початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалося 
значне перевищення обсягів українського експорту над імпортом, та надалі ця величина поменшала. Вирівнювання структури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої ваги української продукції низької технологічної переробки, що поставляється до Італію, і збільшенням частки готової продукції. Так, якщо в 2004 р. питому вагу чорних металів, що продаються Україною і виробів з них становив 47,9% від всього експорту в Італію, то в 2006 р. 13,0%. Нарівні з цим обсяг українського експорту одягу і взуття збільшився більш ніж у 10 разів. Організація спільних україно-італійських підприємств сприяла і зміні структури українського імпорту. Так, для спільного виробництва сучасноговзуття було потрібне збільшення обсягу постачання в Україну шкіряноїсировини з $106,1 тис. в 2004 р. до 510,4 млн. в 2006 р. Одночасно з цим збільшилася закупівля Україною і обладнання для легкої промисловості.

     У 2007 році об'єм товарообороту досяг 769 мільярди доларів США. 
Причому 60% склав експорт з України в Італію і 40% експорт італійських 
товарів.

     Італійці  купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості, вироби хімічного виробництва, металолом, машинобудівну продукцію, агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг і т.д. і природно те, що Італія дуже зацікавлена в українських природних ресурсах.

     Збільшення  обсягів українського експорту по ряду товарів, особливо взуття і одягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств. Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україною обумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можуть забезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях. як нафта, 
природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно і 
накопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичної 
сировини може бути вельми корисний і для України.

     В даному розрізі можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку 
зв’язків України з краінами Західноі Європи, зокрема з Італією, які потребують першочергового рішення.

     1. Преодління негативно вліяючих зовнішніх факторів, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності.

     2. Поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів, нарощування обсягів та перехід в категорію класифіцируючих товарів, пресічення обігу сурогатів та незаконної діяльності.

     3. Підвищення ролі держави, для  чого потрібно: створення державної  довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв"язків та його регулювання, фрмування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання регулятивної інфраструктури та правової бази.

     4. Зниження рівня інфляції в  українській економіці Знаходження нових ринків збуту для українських товарів.  

     Список використаних джерел

     1. Дзеркало тижня - № 45. - 23-29 листопада, 2002.

     2. Закон України "Про режим  іноземного інвестування" № 93/96-ВР  від1996.03.19 // Відомості Верховної  Ради України. - 1996. - № 19. - С. 80.

     3. Зовнішня політика України в  умовах глобалізації. Анотована  історична хроніка міжнародних  відносин (1991-2003) / Відп. ред. С.В. Віднянський. - К.: Генеза, 2004. - 616 с. 

     4. Зустріч Президента України В.А.Ющенка з Головою Палати депутатів Італії П.Ф.Казіні (Київ, 14 лютого 2005 р. ). // Урядовий кур'єр. - Лютий, 2005.

     5. Курочкін Л. Італія і Україна - Взаємний інтерес // Посередник. - 31.05. 1999 - С. 9.

     6. Офійний сайт Міністерства економіки  України http://me.kmu.gov.ua

     7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua

     8. Педос М. “Торгові партнери України” Киів 1998

     9. Сорока М. Світ відкриває Україну. - К., 2001. - С. 269 - 276.

     10. Спільна заява з питань економічних відносин між Урядом України і Урядом Італійської республіки. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. Офіційне видання. / За ред. А. М. Зленка. Т. ІІ, Кн. 1. - К. 2002. - С. 332 - 334.

     11.  Спецвыпуск. Внешняя торговля. Бизнес №15 20 апреля 1998 года

     12. Український промисловець 1999 № 7 Секарів “Торговельнi вiдносини України з країнами ЄС”