Державна регіональна економічна політика, її суть, концепція та основні завдання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра Регіональної економіки

 

 

 

 

 

 

 

Реферат 
з дисципліни «Управління соціально-економічним розвитком регіонів»

 

Тема: «Державна регіональна економічна політика, її суть, концепція та основні завдання.»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент ІІ курсу,

16-ї групи, спеціальності 6508, 
денної форми навчання

 

Куксенко Р.О

 

Перевірила: Богославець О.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

Зміст

 

 

Вступ

На сучасний день постає необхідність системного дослідження регіональної економіки, подолання невизначеності та суперечностей, які існують між центром і регіонами у сфері міжбюджетних відносин, аналіз механізму організації влади в регіонах, зокрема в розмежуванні повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також адміністративно-територіального устрою України.

 

Серед нагальних проблем у сфері фінансових відносин - надмірність бюджетних видатків на центральну владу, відсутність реального фінансового забезпечення місцевого і регіонального розвитку.

 

Основними причинами такого стану  є:

- нечітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування,

- велика кількість вже розподілених повноважень, що позбавляє суб'єктів місцевого самоврядування організаційно-правової самостійності;

- недосконалість статусу органів місцевого самоврядування регіонального рівня, які фактично позбавлені власних виконавчих органів;

- недосконалість правової бази;

- невизначеності з питань фінансово-економічних основ розвитку місцевого самоврядування.

 

1. Сутність, мета та концепція ДРЕП

Регіональна економічна політика –  практична діяльність держави стосовно забезпечення ефективного розвитку регіонів України.

Це має бути цілісна, самодостатня ланка політичної основи держави, без  якої не може нормально існувати суспільство, кожна людина, природа.

Об’єктом її виступає комплекс соціально-економічних процесів, що відбувається на певній території

Суб’єкт:

• центральні та регіональні органи влади
• органи місцевого самоврядування

Значення регіональної політики полягає  в тому, що вона:

• виконує роль зв'язуючої ланки між макро- і мікроекономікою
• доповнює, конкретизує загальнодержавну політику, з’єднує загальні і конкретні цілі,
• сприяє комплексному підходу до розв’язання соціально-економічних проблем
• сприяє розвитку самоврядування, самостійному розв’язанню економічних і соціальних проблем

В Україні до цього часу немає  виваженої регіональної політики. В  одних областях скупчена промисловість(схід,південь), а в інших - сільське господарство(захід,північ).В областях, де слабше розвинута промисловість, слід організувати виробництво кінцевої продукції.

Державна регіональна політика спрямовується на забезпечення однакових  організаційно-правових умов функціонування регіональних господарських комплексів та збереження територіальної цілісності Української держави. Ця політика грунтується на таких основних принципах:

- партнерства і тісної взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів державної влади;

- дотримання пріоритетів загальнодержавного значення;

- створення відповідних правових та економічних умов для підвищення фінансово-економічної самостійності регіонів, досягнення розмежування повноважень у діяльності органів влади

- досягнення економічного ефекту за рахунок територіального поділу праці, раціональної системи природокористування, налагодження і розширення міжрегіональних зв'язків, а також розвитку прикордонної торгівлі та інших форм зовнішньоекономічного співробітництва;

- врахування вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів регіонів і розміщенні нових підприємств.

Головними цілями регіональної економічної  політики є:

- примноження національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, науково-технічного та виробничого потенціалу кожного регіону та тісного співробітництва між ними;

- послідовне скорочення найбільш значних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, створення умов для зміцнення економічної бази відсталих регіонів;

- поліпшення демографічної ситуації, збільшення тривалості життя населення та підвищення рівня його якості у кожному регіоні;

- послідовне формування раціональної системи розселення (створення нових населених пунктів, активізація економічної діяльності та забезпечення комплексного розвитку населених пунктів);

- регулювання природно-ресурсної збалансованості регіонів, запобігання забрудненню природного середовища, ефективне використання та відтворення природних ресурсів

Концепція державної регіональної економічної політики включає:

- активізація державного сприяння демократичному самоврядуванню й управлінню регіонами з державою

- поглиблення ТПП та  спеціалізації господарства регіонів, які повніше б відповідали їх природним умовам, ресурсам, вимогам біль рентабельного та якісного виробництва

- здійснення регіональної  науково-технічної політики раціонального  використання ресурсів, широкого  застосування новітніх технологій, а також форм організації  виробництва, що забезпечує вищу економічну ефективність та збереження природного середовища.

2. Головні завдання державної регіонально-економічної політики

Основними завданнями регіональної політики є:

- перебудова економіки регіонів  України, насамперед промислових  регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною обстановкою (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь та Макіївка). При здійсненні структурних трансформаційних процесів передбачається поліпшити екологічну ситуацію у промислових центрах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття та на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

- вирішення соціальних питань, на основі радикальних змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. Це дозволить забезпечити працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.

- поліпшення  демографічної ситуації у регіонах  України на основі подолання  процесів депопуляції й покращання соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціальне захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг.

- розвиток експортних  та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний та науковий потенціал). Це дозволить суттєво вплинути на експортний потенціал територій, вдосконалити структуру експорту держави, розширити зовнішньоекономічні зв'язки.

- розвиток сільськогосподарського  виробництва на основі удосконалення  його спеціалізації та підвищення  рівня інтенсифікації з метою  нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних  галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини.

- повніше використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, а також сприятливих за кліматичними та природними факторами районів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей з метою формування в майбутньому високорозвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів державного і міжнародного значення.

Важливим напрямком реалізації заходів регіональної політики є, перш за все, створення необхідної законодавчо-нормативної бази щодо управління територіальним розвитком, чіткого регламентування відносин і повноважень між органами влади і самоврядування різних рівнів, а також між органами місцевого самоврядування і суб'єктами економічної діяльності у регіонах. Особлива увага при цьому повинна бути спрямована на досягнення раціонального співвідношення централізму і децентралізму в управлінні соціально-економічними процесами, збалансованості взаємовідносин між центром і регіонами. Якщо не досягнуто необхідного ступеня децентралізації, то це призведе до розбіжностей і напруженості у стосунках регіонів з центром, а також у внутрішньо регіональних стосунках.

Валютно-фінансова, кредитна, податкова  та цінова політика держави мали б створювати передумови для внутрішньо-регіонального нагромадження, формування фінансово достатніх місцевих бюджетів і вкрай необхідних для регіонів фондів фінансового регулювання. Проте продовжується вилучення державою бюджетних коштів деяких областей та м. Києва, що послаблює фінансово-економічну базу багатьох регіонів і практично перетворює державний бюджет у знаряддя досягнення політичних цілей управлінською бізнес-елітою. Це не дає змоги вживати цілеспрямованих заходів державної регіональної економічної політики, що забезпечувало б ефективне регулювання процесів регіонального і місцевого розвитку, узгодження дій центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо структурної перебудови економіки країни, оскільки в Україні за останні роки сформовано неконтрольовану владу феодального типу.

Необхідно зазначити, що в цілому, за світовими критеріями, рівень економічного розвитку України був найнижчий, а сьогодні спостерігається його зростання, але серед окремих регіонів цей рівень коливається у досить широких межах. Як і в попередні 10 років, більш висока ділова активність спостерігається у центральних, південних та східних регіонах. Подібні факти показують, що чинники, які гальмують ринкову активність, залишаються досить вагомими. Привертає значну увагу та обставина, що центр тяжіння економічної діяльності послідовно і неухильно зміщується у бік фінансово-посередницької діяльності. Наприклад, Київ за обсягом отриманого прибутку (навіть без урахування прибутку банків) далеко випередив такі традиційно виробничі регіони, як Донецьку і Запорізьку області.

Першочергові завдання регіональної економічної політики конкретизують стратегічні напрями і спрямовуються на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих завдань, зокрема:

- створення нормативно-правової  та методологічної бази управління розвитком регіонів;

- забезпечення раціональної системи природокористування у регіонах;

- розроблення та реалізація  державних програм соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

- сприяння формуванню регіональних  ринків, створенню і функціонуванню  спеціальних (вільних) економічних зон у різних регіонах;

- широкий розвиток прикордонної  торгівлі та міжнародного співробітництва  регіонів, насамперед з державами – колишніми республіками СРСР;

- створення необхідних умов  для прискореного облаштування  населення (депортованих народів), яке повертається на місця  традиційного проживання.

 

3. Власні роздуми та  висновки

 

Отже, розбудова держави, що відбувається в Україні, та реформування системи управління зумовлюють зростання ролі територій у проведенні економічних змін і становленні нових форм господарювання. Сьогодні значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Від того, наскільки оптимально поєднуються інтереси держави і окремих регіонів, залежить збалансованість розвитку народногосподарського комплексу.

 

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів.

 

Кабінет Міністрів України розробив і вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної політики», згідно з якою ця політика являє собою систему заходів організаційного, правового та економічного характеру, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Головне їх спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки.