Проблема збереження здоров'я
має давні традиції в історії
розвитку людства. Лише з плинністю
часу з'являються все нові й нові
фактори, що сприяють руйнації найбільшої
цінності людського буття. Добре
відомо, що збереження здоров'я в
його первинному вигляді практично
не можливе (через ряд зовнішніх
і внутрішніх чинників та самого фізіологічного
процесу старіння людини). На сучасному
етапі існування людства на Землі
з'явилось безліч нових факторів,
які призводять до різнотемпових руйнаційних
процесів в організмі людини.
Як свідчать
результати та досліджень, в тому
числі і результати національного
опитування молоді 10-22 роки показники
поведінки учнів та молоді, що
вже вийшли зі шкільного віку,
вказують на відсутність навичок
збереження здоров'я. Регулярне
заняття фізичною культурою не
стає звичною нормою для більшості
молодих, людей стрімко поширюється
вживання алкогольних напоїв, типовою
є часта зміна сексуальних
партнерів.
Так, за даними Міністерства
охорони здоров'я України в
останні десять років зареєстровано
підвищення рівня захворюваності
й поширення серед молоді хвороб
крові та кровотворних органів,
недоброякісних новоутвореннь, хвороб
сечостатевої та кістково-м'язової систем
та кровообігу; почастішали ускладнення
вагітності, пологів і післяпологового
періоду, наявні вроджені вади розвитку.
Залишається високим рівень захворювань,
що передаються статевим шляхом. Соціально
небезпечною проблемою став СНІД (ВІЛ-інфекція):
за темпами розвитку цієї епідемії Україна
посідає одне з перших місць у світі. Переважна
більшість ВІЛ-інфікованих наркомани
— особи віком від 15 до 30 років; спостерігається
зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів-підлітків
і дітей.
В Україні відзначається
щорічне погіршення психічного
здоров'я підлітків, насамперед,
внаслідок вживання алкогольних
напоїв, наркотичних та інших
психотропних речовин. Кількість
випускників шкіл, які є практично
здоровими становить 5% - 15%. За
таких умов здоров'я школярів
має стійку тенденцію до погіршення.
Низький рівень здоров'я
молодих людей, що проходять
службу в Збройних Силах України,
є свідченням негативного ставлення
молоді до власного здоров'я:
придатними до військової служби
визнається 74—76% юнаків, а кількість
тих, хто отримує відстрочку
за станом здоров'я, постійно
збільшується.
Такі темпи руйнації
здоров'я викликають ряд питань,
які потребують негайного вирішення.
Актуальною проблемою сучасної
педагогічної науки є пошук
нових підходів до організації
навчально-виховного процесу в
школі, спрямованих на гуманізацію
освіти, що забезпечить створення
оптимальних умов для духовного
зростання особистості, повноцінної
реалізації психофізичних можливостей,
збереження та зміцнення здоров'я.
За даними МОН України
в 2006 р. в загальноосвітніх
навчальних закладах навчальною
роботою щодо формування здорового
способу життя займалися 5060 психологів
та соціальних працівників; 19 394 вчителі
біології; 14 401 вихователь, які займались
лише виховною роботою; 14 185 педагогів-організаторів.
Але ефективність цієї роботи потребує
аналізу та оцінки. З огляду на сучасні
життєві реалії (стрімке поширення наркоманії
та інфікування на ВІЛ, послаблення виховної
функції сім’ї та відповідальності батьків
за виховання дітей, відсутність достатньої
кількості педагогів, практичних психологів
та соціальних працівників, які володіють
новими технологіями практичної профілактичної
роботи) цей напрям виховання потребує
пильної уваги та впровадження сучасних
методів та підходів.
Сьогодні важливим
і перспективним є завдання
збереження, зміцнення здоров'я учнів,
як за допомогою організації
і здійснення особистісно орієнтованого
педагогічного процесу з урахуванням
основних валеологічних принципів , так
і виховання відповідального ставлення
до власного здоров'я як до найвищої індивідуальної
та суспільної цінності.
Висвітленню сутності
проблем здоров'я та різних
аспектів здорового способу життя
присвячені дослідження філософів,
медичних працівників, соціологів
М.М. Амосова, Г.А. Апанасенка, І.І.
Брехмана, Е.Г. Булича, В.І. Войтенко, С.М.
Громбаха, В.П. Казначеєва, В.В. Колбанова,
Н.М. Куїджі, І.В. Муравова, Ю.П. Лисицина,
В.П. Петленко, Г.М. Сердюковської, Л.П. Сущенко,
А.Г. Щедріної; а також психолого-педагогічні
дослідження Г.І Власюк, Г.П. Голобородько,
М.С. Гончаренко, О.Д. Дубогай, Г.К.Зайцева,
С.В. Лапаєнко, С.О. Свиреденко , В.М. Оржеховської,
Л.Г. Татарникової та інших вчених.
Сучасне розуміння
проблеми здорового способу життя
в Україні полягає у подальшому
розвитку національних традицій
та їх взаємозумовленості з
гуманістичним й демократичними
досягненнями світового співтовариства.