Заповідна справа в Сумщині

Заповідна справа в Сумщині

       Сумщина – овіяний легендами і славою край, край казкової природи. По його землях несуть свої води тихоплинні Псел і кришталева Ворскла, блакитна Сула і прозорий Сейм, пісенна Десна і задумлива Есмань… Безкраї лани, мальовничі ліси з озерами, смарагдові луки з духмяними травами – все це Сумщина, невід’ємна складова частина України, держави з могутнім духовним і ресурсним потенціалом.

Сумщина – скарбниця історико – культурних пам’яток. Вона є одним знайбільш насичених історико – культурною спадщиною регіонів України : майже 1,5 тис. пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури, 6 садово – паркових архітектурних ансамблів, 3 монастирські ансамблі. ЇЇ пізнавально – туристський потенціал невичерпний, оскільки через Сумщину пролягла межа з «Диким полем», де синтезувалась культура багатьох народів і епох від часів Київської Русі.

З глибини тисячоліть випливає історія заснування міст Путивля, Глухова, Ромен, Лебедина, які включені до списку найважливіших історичних міст України. Названі міста мають величезний невикористаний історико – культурний потенціал для розвитку туризму в області. Вони входять до туристського маршруту «Намисто Славутича».

Безперечно, незабутні враження залишаться після відвідування міста Глухів – одного з найдавніших міст України, яке веде свою історію з 1152 року. Це – колишня столиця гетьманської України, резиденція гетьманів І.Скоропадського, Д. Апостола, К.Розумовського, батьківщина видатних діячів світовоїта української музичної культури – М. Березовського та Д. Бортнянського.

Путивль – відомий ще з Х століття і оспіваний у давньоруській пам’ятці літератури «Слово о полку Ігоревім».

Софроніївський монастир має печери, розміри яких у кілька разів перевищують розміри печер відомої святині православ’я – Києво – Печерської лаври.

Необмежені рекреаційні можливості Сумщини, враховуючи її екологічну незабрудненість, мальовничість лісостепового рельєфу і пейзажів, сприятливі кліматичні умови, долини річок Сейму, Псла, Сули та інших, що перетинають степові і заліснені зони області, лісові масиви Охтирщини, Лебединщини, Краснопільщини, Кролевеччини та інших районів здатні задовольнити будь – які смаки туристів, а природні заповідники, заказники, урочища, угіддя, болота створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму – мисливства, рибальства, човнярства, кінних і пішохідних маршрутів, різноманітних за часом і подовженістю.

Туристична сфера має реальні перспективи розвитку також завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку.

Незабутні краєвиди та достатній етнографічний потенціал Сумщини дають велику можливість для організації сільського туризму.

З метою підтримки туристичної діяльності у 2003 році була прийнята нова редакція Програми розвитку туризму в області на період до 2010 року, головним завданням якої є створення позитивного образу та авторитету Сумщини як туристичного регіону.

1. Ресурсно –  рекреаційний паспорт Сумської  області

 

1.1 З історії Сумщини

 

       Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. Починаючи з перших століть до н.е., вся територія сучасноїСумської області входила до складу земель, наяких проживали ранні слов’янські племена. В УІІ – Хст. територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально – економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин й утворення однієї з наймогутніших держав свого часу – Київської Русі.

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини.

Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі – «Слово о полку Ігоревім». На початку 20-х років ХІІІст.зі сходу насунули монголо – татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60 роках ХІУст. наш край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький. У рокиВизвольної війни і до смерті гетьмана існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу гетьманської України, а південно – східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Після скасування Катериною ІІ в 1764р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно – територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком стислого періоду з 1917р. до початку 1919р., коли знову відродилася українська державність, - тоталітарної Російської радянської соціалістичної держави.

На початку 80-х років ХУІІІст. територія Сумщини входила до складу Харківського, Курського, Чернігівського, Новгород – Сіверського намісництв, у 1791р. – Чернігівського і Новгород – Сіверського намісництв, у 1796р. – Малоросійської, Слобідсько –Української і Курськоїгуберній, а з 1802р. – Чернігівської і Полтавської губерній. До 1917р. Сумський край не зазнав суттєвих адміністративних змін і був складовою Чернігівської, Полтавської, Харківської і Курської губерній [30, с.ХХХV; 29, с.15]

Після утворення СРСР запровадили новий адміністративний поділ. Замість губерній, повітів, волостей утворюються округи і райони. У 1962р. на території краю існували Глухівський, Конотопський, Полтавський, Роменський, Сумський округи, що поділялися на райони.

Трагічною сторінкою історії України і Сумщини стали масові політичні репресії 30-х років. Саме в цей складний час формується і 10 січня 1939р. створюється як окрема адміністративно – територіальна одиниця Сумська область. До неї ввійшли 12 районів Харківської, 17 районів Чернігівської та 2 райони Полтавської областей. Нині в її складі 18 районів, 15 міст, 20 селищ. Найбільші міста – Суми, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка. Адміністративний центр – Суми.

 

1.2 Геополітичне  положення

 

       Сумська область розташована в північно – східній частині України. Сусідами її на півдні і південному сході є Полтавська і Харківська, на заході – Чернігівська області. На півночі і сході протягом 498км її межі збігаються з українсько – російським кордоном, де область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Росії.

Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва залізницею становить 350км, шосейними шляхами – 366км. Транспортна мережа загального користування включає 791км експлуатаційної довжини залізничних колій, 7,3 тис. км автомобільних доріг.

Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ – Москва, залізничні магістралі : Київ – Москва, Київ – Харків, Дніпропетровськ – Санкт – Петербург. Великі залізничні вузли : Конотоп, Ворожба, Смородино, Суми, Хутір –Михайлівський [31, с.12]

Тож територія Сумщини транспортно доступна для туристів. У перспективі економічного розвитку області – оновлення усіх видів транспорту, підвищення технічного стану автодоріг, розширення мережі автобусних маршрутів у сільській місцевості, що дасть можливість для розвитку сільського туризму.

 

1.3 Особливості  рельєфу

 

       Сумська область розташована в межах двох природних зон – Лісостепової та Поліської.

Поверхня території досить рельєфна, вона являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних річок, ярами та балконами.

В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній – Лівобережне плато.

Східна і північно – східна частини області зайняті відрогами Середньо – Російської височини, західна і південно – західна частини – давніми терасами Дніпра і Десни.

За особливостями рельєфу територію можна поділити на три геоморфологічні зони: Поліську низовину, Полтавську рівнину та Середньо – російську височину.

Поліська низовина займає крайню північну частину Сумщини. Це – знижена рівнинна територія. Близько половини площі низовини в межах області припадає на долину Десни.

На Полтавській рівнині знаходяться центральна та південно – західна частини області. З півночі рівнина обмежена річкою Сейм, а на півдні та заході виходить за межі області.

Значна частина області розташована на південно – західних схилах Середньоросійської височини. Це південно – східна частина області та територія між поліською низовиною та Сеймом, яка простягається на захід до м. Кролевець.

Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму якальпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного , екологічного туризму та ін.

Натомість, на території області протікає 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км. Найбільші річки – Десна та Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. Багато ставків, озера – стариці та болота. Все це дає можливість для розвитку мисливсько – рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі.

 

1.4 Домінуючий  рослинний покрив

 

       Сумщина – зелений край, у якому природна рослинністьщезбереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини – лісову і лісостепову.

В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові – основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези.

В південній частині переважають широколистяні ліси – дубові та липово – дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово – соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.

У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок.

Східні та південно – східні частини Лісостепу – широколистяні ліси : липово – дубові та кленово – липово – дубові.

Таким чином, на території Сумщини можна виділити 4 відмінних за рослинним покривом частини:

поліську;

відрогів Середньоросійської височини у лісовій зоні;

лісостепову рівнину;

лісостепових відрогів Середньоросійської височини.

 
1.5 Клімат

 
       Клімат в області м’який, помірно- континентальний. Зима прохолодна, літо помірно жарке. Середня температура повітря в січні від -7,9 на півночі області, до -7,1 – на південному заході, в липні- від +18,4 на півночі, до +19,9 – на південному сході. Період з температурою понад +10 становить 150-160 днів.

Абсолютний мінімум температури повітря -36, абсолютний максимум +38.

Річна кількість опадів 527 – 600 мм на півночі, на решті території – 460-520 мм. Найбільша кількість опадів припадає на липень. На крайньому Сході інколи випадає град. Взимку бувають заметілі. У цілому кліматичні умови можнаохарактеризувати як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності в регіоні.

 

2. Рекреаційно – туристські  ресурси регіону

 

2.1 Унікальні ландшафти  і природні об’єкти

 

       Природно-заповiдний фонд областi представлений унiкальними та найкраще збереженими природними територiями та об'єктами майже всiх типiв та категорiй. На 01.01.2007 р. їх кiлькiсть досягла 223 i становить 158627,08 га або 6,6% вiд загальної територiї областi. Це один з найкращих показникiв на Українi.

В областi iснують: один нацiональний природний парк, вiддiлення природного заповiдника, 10 заказникiв, 3 пам'ятки природи, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; 2 регiональних ландшафтних парки, 29 заповiдних урочищ, 54 заказники, 62 пам'ятки природи, 19 паркiв-пам'яток садово-паркового мистецтва та 1 ботанiчний сад мiсцевого значення.

 

Великий Бiр. Важко знайти на Сумщинi другу рукотворну дiлянку, яка б так вражала своєю незвичайною величчю та красою. На дiлянцi, заснованiй вiдомим лiсознавцем професором В.Д. Огiєвським, збереглися до нашого часу географiчнi культури сосни звичайної. Цей своєрiдний музей сосену Шостинському районі став центром створеного на площi 1231 га лiсового заказника загальнодержавного значення "Великий бiр". Тут, починаючи з 1897 року, професор з Санкт-Петербургу В.Д. Огiєвський розпочав свої роботи з лiсової справи. Протягом 1912-1916 рр. було закладено 49 постiйних пробних площ, на яких висаджено понад 200 географiчних варiантiв сосни звичайної. Заготiвля насiння її велася вiд Польщi на заходi до Акмали на сходi i Вологди на пiвночi. Тут поєднались сосна тамбовська та волинська, чернiгiвська та орловська. Є сосни з Прибалтики - курляндська та інші. Деяким соснам зараз більше 100 років.

 

Шалигинський. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Шалигинський" знаходиться у Глухiвському районi неподалiк сiл Старикове та Шалигiно. Створений на площi 2868,1 га заказник охоплює в основному лiси. Ця мальовнича мiсцевiсть включає широкi заплави рiчок Клевенi та Обести i їх надзаплавнi тераси. Територiя заказника знаходиться в пiвнiчно-схiднiй частинi областi на межi з Росiєю.Тут розташованi три великi лiсовi масиви - Монастирське , Бiр, Берiзки. В деяких куточках заказника збереглися сосни, яким більше 200років.

Пiд час вивчення флористичного складу заказника на сьогоднi виявлено п'ять видiв iз Червоної книги України, цiлу низку лiкарських рослин, багато регiонально рiдкiсних рослин, якi пiдлягають охоронi в областi.