Вплив радіації на організм людини

Реферат

Тема: Вплив радіації на організм людини, 32 сторінки, 5 додатків, 7 літературних джерел.

Об’єкт дослідження: Наслідки впливу радіації на людину від джерел опромінення та потрапляння в організм людини.

Мета роботи: вивчити вплив, який чинить радіація на живу матерію, а саме на людський організм. Проаналізувати які наслідки для людини від різних джерел радіації.

Метод дослідження: аналітичне опрацювання  інформаційних джерел.

Зміст: Розділ 1. Джерела радіації

            Розділ 2. Вплив радіації на живий організм

Актуальність  теми: зумовлена впливу радіації на організм людини, а саме джерела які випромінюють радіацію та наслідки від опромінення. Потрібно зробити аналіз інформації яка представлена в доповідях НКДАР ООН. Дати характеристику наслідкам опромінення людини. В цій темі висвітлено все, що стосується впливу радіації на живий організм людини, а також джерел радіації , наслідків від опромінення.

Що зроблено: проаналізовано 7 джерел, з яких було розкрито тему моєї роботи, пізнав які існують джерела радіації, як вони потрапляють в організм людини і які наслідки від впливу радіації.

Ключові слова: радіація, випромінювання, радіоактивність, альфа-частинки, бета-частинки, гамма-радіація, радіаційний фон, джерела радіації, опромінення, .

ЗМІСТ

 
Вступ           5  
Розділ 1. Джерела радіації        7  
1.1. Природні джерела радіації       7  
1.2. Космічні промені і земна радіація      8  
1.3. Внутрішнє опромінення та інші джерела радіації   10  
Розділ 2. Вплив радіації на живий організм      14  
2.1. Механізм впливу радіоактивних викидів на організм людини 14  
2.2. Наслідки впливу радіації на організм людини    17  
Висновок           30  
Список використаної літератури       32

Вступ

Радіація існувала завжди. Радіоактивні елементи входили до складу Землі  з початку її існування і продовжують  бути присутніми дотепер. Однак саме явище радіоактивності було відкрито всього сто років тому.

Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини було виявлено лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А. Беккереля, а потім  П’єр і Марія Кюрі дослідили явища радіоактивності - спонтанного перетворення ядер атомів одних хімічних елементів в ядра інших, що супроводжується емісією частинок, або електромагнітним випромінюванням.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує  різноманітні за природою види випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що всі вони мають високу енергію, властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти.

У результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС були евакуйовані близько 96 тисяч  чоловік із Прип'яті, Чорнобиля, більш 70 населених пунктів тридцяти кілометрової зони, а також за її межами: в Поліському районі Київської області. У 1990 і 1991 роках приймалися заходи для подальшого відселення людей із забруднених територій Київської і Житомирської областей, родин з дітьми і вагітними жінками насамперед, особливо з уже названого Поліських і Народичів Житомирської області. Усього за ці роки евакуйовані близько 130 тисяч чоловік, але на радіаційно-забруднених територіях, не вважаючи Києва (хоча він відноситься до зон забруднення), живе близько 1,8 мільйона чоловік, питома вага здорових у даних районах зменшилась за ці роки з 50 до 20 відсотків. І хоча несприятливі тенденції наростали, державні програми відселення практично згорнуті. Загальна площа України забруднена цезієм – 137 (по стронцію і плутонію результатів як не було, так і немає) більше 1 Кі / кв.км., становлять 36 мільйонів гектарів, більше 5 Кі / кв.км. – 470 тисяч гектарів, більш 15 Кі / кв.км. – 75 тисяч гектарів.

Радіонукліди, потрапили в моря і річки, просочилися в ґрунтові води ... Неможливо говорити навіть про відносну чистоту Десни та Дніпра. Неможливо говорити про безпеку. Зростає загальна смертність населення України - Щорічно на 7-8-9 відсотків. До шістдесятип'ятирічного віку не доживають більше 38 відсотків чоловіків і майже 19 відсотків жінок (у середньому в Україні чоловіки живуть на 10 років менше, ніж жінки). Дитяча смертність, маючи все ж тенденцію до зниження, залишається дуже високою: більше 12 на тисячу новонароджених у 1990 році в США - 9,( у Швеції - 6). А за останні десять років - до 1990 року - у віці до одного року померло 116 433 дитини. І сьогодні смертність в Україні вища, ніж народжуваність. Причин багато, але серед них і Чорнобиль. Хвороби дітей і онуків програмуються на генетичному рівні в організмах батьків. Генетичне забруднення навколишнього середовища призводить до того, що програму загибелі і знищення освоює природа - знищення людини, яка знищила здоров'я природи в зародку.

Основна мета даної курсової роботи вивчити вплив, який чинить радіація на живу матерію, а зокрема на людський організм.

Розділ 1. Джерела радіації

1. Природні джерела радіації

Основну частину опромінення населення  земної кулі одержує від природних  джерел радіації. Більшість з них  такі, що уникнути опромінення від  них зовсім неможливо. Протягом всієї  історії існування Землі різні  види випромінювання падають на поверхню Землі з космосу і надходять  від радіоактивних речовин, що знаходяться  в земній корі. Людина піддається опроміненню  двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінювати його зовні; в цьому  випадку говорять про зовнішнє опромінення. Або ж вони можуть опинитися в  повітрі, яким дихає людина, в їжі  або у воді і потрапити всередину  організму. Такий спосіб опромінення  називають внутрішнім. Опромінення  від природних джерел радіації піддається будь-який житель Землі, проте одні з них одержують більші дози, ніж  інші. Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях земної кулі, там, де залягають особливо радіоактивні породи, виявляється значно вище середнього, а в інших місцях - відповідно нижче. Доза опромінення залежить також від способу життя людей. Застосування деяких будівельних матеріалів, використання газу для приготування їжі, відкритих вугільних жаровень, герметизація приміщень і навіть польоти на літаках все це збільшує рівень опромінення за рахунок природних джерел радіації.

Земні джерела радіації в сумі відповідальні  за більшу частину опромінення, якому  піддається людина за рахунок природної  радіації. У середньому вони забезпечують понад 5/6 річної ефективної еквівалентної дози, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення. Іншу частину вносять космічні промені, головним чином шляхом зовнішнього опромінення. У цьому розділі ми розглянемо спочатку дані про зовнішнє опромінення від джерел космічного і земного походження. Потім зупинимося на внутрішньому опроміненні, причому особливу увагу приділимо радону радіоактивного газу, який вносить найбільший вклад в середню дозу опромінення населення з усіх джерел природної радіації. Нарешті, в ній будуть розглянуті деякі сторони діяльності людини, в тому числі використання вугілля і добрив, які сприяють вилученню радіоактивних речовин із земної кори і збільшують рівень опромінення людей від природних джерел радіації.

2. Космічні промені і земна радіація.

Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає трохи менше половини зовнішнього опромінення, одержуваного населенням від природних джерел радіації. Космічні промені в основному приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання і приводячи до утворення різних радіонуклідів. Немає такого місця на Землі, куди б не падав цей невидимий космічний душ. Але одні ділянки земної поверхні більш схильні до його дії, ніж інші. Північний і Південний полюси одержують більше радіації, ніж екваторіальні області, через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені частинки (з яких в основному і складаються космічні промені). Найсуттєвіше, однак, те, що рівень опромінення росте з висотою, оскільки при цьому над нами залишається усе менше повітря, що грає роль захисного екрана. Люди, що живуть на рівні моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу близько 300 мікрозівертів (мільйонних часток зіверт) на рік; для людей же, що живуть вище 2000 м над рівнем моря це величина в кілька разів більше. Ще більш інтенсивного, хоча і відносно нетривалого опромінення, піддаються екіпажі і пасажири літаків. При підйомі з висоти 4000 м (максимальна висота, на якій розташовані людські поселення: села шерпів на схилах Евересту) до 12000 м (максимальна висота польоту трансконтинентальних авіалайнерів) рівень опромінення за рахунок космічних променів зростає приблизно в 25 разів і продовжує зростати при подальшому збільшенні висоти до 20 000 м (максимальна висота польоту надзвукових реактивних літаків) і вище. При перельоті з Нью-Йорка в Париж пасажир звичайного турбореактивного літака отримує дозу близько 50 мкЗв, а пасажир надзвукового літака на 20% менше, хоча піддається більш інтенсивному опроміненню. Це пояснюється тим, що в другому випадку переліт займає набагато менше часу. Усього за рахунок використання повітряного транспорту людство отримує в рік колективну ефективну еквівалентну дозу близько 2000 Зв (осіб-Зв).

Основні радіоактивні ізотопи, що зустрічаються в гірських породах Землі – це калій-40, рубідій-87 і члени двох радіоактивних сімейств, що беруть початок відповідно від урану-238 і торію-232 довгоживучих ізотопів, які включилися до складу Землі із самого її народження. Зрозуміло, рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці земної кори. У місцях проживання основної маси населення вони приблизно одного порядку. Так, згідно з дослідженнями, проведеними у Франції, ФРН, Італії, Японії та США, приблизно 95% населення цих країн живе в місцях, де потужність дози опромінення в середньому становить від 0,3 до 0,6 мілізіверта (мЗв,тисячних зіверт) на рік. Але деякі групи населення отримують значно більші дози опромінення: близько 3% одержує в середньому 1 мілізіверт (мЗв) на рік, а близько 1,5% більше 1,4 мілізіверта (мЗв) на рік. Є, однак, такі місця, де рівні земної радіації набагато вище. Неподалік від міста Посус-ді-Калдас Бразилії, розташованого в 200 км на північ від Сан-Паулу, є невелика височина. Як виявилося, тут рівень радіації в 800 разів перевершує середній і досягає 250 мілізіверт (мЗв) на рік. З якихось причин височина виявилася непридатною. Проте лише трохи менші рівні радіації були зареєстровані на морському курорті, розташованому в 600 км на схід від цієї височини. Гуарапарі невелике місто з населенням 12 000 чоловік кожне літо стає місцем відпочинку приблизно 30 000 курортників. На окремих ділянках його пляжів зареєстрований рівень радіації 175 мілізіверта (мЗв) на рік. Радіація на вулицях міста виявилася набагато нижче від 8 до 15 мілізіверта (мЗв) на рік, але все-таки значно перевищувала середній рівень. Схожа ситуація спостерігається в рибальському селі Меаіпе, розташованого в 50 км на південь від Гуарапари. Обидва населені пункти стоять на пісках, багатих торієм. В іншій частині світу, на південному заході Індії, 70 000 чоловік живуть на вузькій прибережній смузі довжиною 55 км, вздовж якої також тягнуться піски, багаті торієм. Дослідження, що охопили 8513 осіб з числа проживають на цій території, показали, що дана група осіб одержує в середньому 3,8 мілізіверта (мЗв) на рік на людину. З них понад 500 осіб отримують понад 8,7 мілізіверта (мЗв) на рік. Близько шістдесяти отримують річну дозу, що перевищує 17 мілізіверта, що в 50 разів більше середньої річної дози зовнішнього опромінення від земних джерел радіації. Ці території в Бразилії та Індії є найбільш добре вивченими «гарячими точками» нашої планети. Але в Ірані, наприклад, у районі містечка Рамсер, де б'ють ключі, багаті радієм, були зареєстровані рівні радіації до 400 мілізіверт (мЗв) на рік.

Відомі й інші місця на земній кулі з високим рівнем радіації, наприклад у Франції, Нігерії, на Мадагаскарі. За підрахунками НКДАР  ООН середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку  людина отримує за рік від земних джерел природної радіації, становить  приблизно 350 мікрозівертів (мкЗв), тобто трохи більше середньої індивідуальної дози опромінення через радіаційний фон, що створюється космічними променями на рівні моря.

3. Внутрішнє опромінення та інші джерела радіації.

У середньому приблизно 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації, надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою і повітрям. Зовсім невелика частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи типу вуглецю-14 і тритію, що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. У середньому людина одержує близько 180 мікрозівертів (мкЗв) на рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом у місці з нерадіоактивними ізотопами калію, необхідними для життєдіяльності організму. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного ряду урану-238 і в меншій мірі від радіонуклідів ряду торію-232. Декотрі з них, наприклад нукліди свинцю-210 і полонію-210, надходять в організм з їжею. Вони концентруються в рибі і молюсках, тому люди, що споживають багато риби й інших дарунків моря, можуть одержати відносно високі дози опромінення.

Десятки тисяч людей на Крайній  Півночі харчуються в основному  м'ясом північного оленя (карібу), в  якому обидва згаданих вище радіоактивних ізотопи присутні в досить високій концентрації. Особливо великий вміст полонію-210. Ці ізотопи потрапляють в організм оленів узимку, коли вони харчуються лишайниками, у яких накопичуються обидва ізотопи. Дози внутрішнього опромінення людини від полонію-210 в цих випадках можуть у 35 разів перевищувати середній рівень. А в іншій півкулі люди, що живуть в Західній Австралії в місцях з підвищеною концентрацією урану, отримують дози опромінення в 75 разів перевершуючи середній рівень, оскільки їдять м'ясо і тельбухи овець і кенгуру. Перш ніж потрапити в організм людини, радіоактивні речовини, як і в розглянутих вище випадках, проходять по складних маршрутах у навколишньому середовищі, і це доводиться враховувати при оцінці доз опромінення, від якого-небудь джерела.

Вугілля, подібно до більшості інших  природних матеріалів, містить незначні кількості первинних радіонуклідів. Останні, витягнуті разом з вугіллям з надр землі, після спалювання вугілля попадають в навколишнє середовище, де можуть служити джерелом опромінення людей. Хоча концентрація радіонуклідів у різних вугільних пластах різниться в сотні разів, в основному вугілля містить менше радіонуклідів, ніж земна кора в середньому. Але при спалюванні вугілля велика частина його мінеральних компонентів спікається в шлак чи золу, куди в основному і потрапляють радіоактивні речовини. Велика частина золи та шлаки залишаються на дні топки електросилової станції. Однак більш легкий зольний пил несеться тягою в трубу електростанції. Кількість цього пилу залежить від ставлення до проблем забруднення навколишнього середовища і від коштів, вкладених у спорудження очисних пристроїв.