Вплив діяльності людини на довкілля

1 ПОНЯТТЯ ЗАБРУДНЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАБРУДНЕНЬ ДОВКІЛЛЯ

   

 Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.

 

Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених  речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):

· атмосфера;

· вода;

· грунт.

 

Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є  складові біогеоценозу:

· рослини;

· тварини;

· гриби;

· мікроорганізми.

 

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:

 

· інгредієнтне забруднення  — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих  природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки  або суміші);

 

· параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);

 

· біоценотичне забруднення  полягає у впливі на склад та структуру  популяції живих організмів;

 

· стаціально-деструкційне забруднення (стація— місце існування  популяції, деструкція - руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних  систем в процесі природокористування.

 

Детальніше ці види забруднень подано на рис.1.

 

 

Рис. 1. Класифікація забруднення екологічних систем (за Г. В. Стадницьким та А. І. Родіоновим)

 

Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип  беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.

 

За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення  поділяють на:

 

· Локальні забруднення  характерні для міст, значних промислових  підприємств, районів видобутку  тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.

 

· Регіональні забруднення  охоплюють значні території й  акваторії, що підлягають впливу значних  промислових районів.

 

· Глобальні забруднення  частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.

 

За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення  бувають:

· фонові;

· імпактні (від англ. імпект — удар; синонім — залпові);

· постійні (перманентні);

· катастрофічні.

 

За джерелами виникнення забруднення поділяють на:

· промислові (наприклад, SО2);

· транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту);

· сільськогосподарські (наприклад, пестициди);

· побутові (наприклад, синтетичні мийних засобів).

 

За типом походження:

 

· Фізичні забруднення - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.

 

· Механічні забруднення - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку).

 

· Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі  речовини, хімічні елементи й сполуки  штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені  природою процеси кругообігу речовин і енергії.

 

· Біологічні забруднення - різні організми, що з'явилися завдяки  життєдіяльності людства - бактеріологічна  зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби  легіонерів, епідемій, інших хвороб, а також катастрофічне розмноження  рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково. Оскільки вище вже була дана характеристика деяких забруднювачів довкілля, ми мусимо зупинитися на найбільш характерних для нашої держави.

 

Джерела забруднення

 

Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хвороб і бур'янів.

 

Серед інгредієнтів забруднення  — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів  можуть бути однаковими за складом  і характером забруднюючих речовин.

 

Так вуглеводні надходять  у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної  промисловості, і від газовидобувної промисловості.

 

Джерела забруднюючих речовин  різноманітні (табл. 1, рис.2), також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять . В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи і т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, грунтовий покров (пилування, виділення газів і т.п.).

 

 

Рис.2. Джерела забруднення  та основні забруднювачі довкілля

 

      Одну з вдалих класифікацій забруднення запропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки та засоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, а саме:

 

· стічні води та інші нечистоти, які поглинають кисень,

· носії інфекцій,

· речовини, які представляють  поживну цінність для рослин,

· органічні кислоти  та солі,

· твердий стік,

· радіоактивні речовини.

 

Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі, які можуть руйнуватись біологічними процесами  та ті, що не піддаються руйнуванню. Перші  надходять до природних кругообігів  речовин і тому швидко зникають або  піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаються до природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчових ланцюгах.

 

Забруднення довкілля поділяють  на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають у результаті діяльності людини.

 

2 ОСНОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

До основних антропогенних  забруднювачів довкілля належать:

 

речовини, що викидаються  промисловими підприємствами;

 

· нафта та нафтопродукти;

· пестициди;

· мінеральні добрива;

· шуми від виробництв, транспорту;

· іонізуюче випромінювання;

· вібрації;

· світло-теплові впливи.

 

Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:

 

- оксиди сульфуру (сірки)  – SO2, SO3;

- сірководень (Н2S);

- сірковуглець (СS2);

- оксиди нітрогену  (азоту) – Nox;

- бензпірен; 

- аміак; 

- сполуки хлору; 

- сполуки фтору; 

- сірководень; 

- вуглеводні;

- синтетичні поверхнево-активні  речовини;

- канцерогени;

- важкі метали;

- оксиди карбону (вуглецю) – СО, СО2.

 

Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:

- частки вугілля; 

- зола;

- сульфати;

- сульфіди металів  (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);

- хлориди; 

- сполуки кальцію; 

- сполуки натрію;

- сполуки фосфору; 

- пари основних кислот;

- феноли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

 

Радіоактивне забруднення.

Шумове забруднення.

Електромагнітне забруднення.

 

                                   Радіоактивне забруднення.

   Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини особливо небезпечний. За результатами експерементів на тваринах та вивчення наслідків опромінення людей під час атомних вибухів у Хіросомі та Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі, було доведено, що гостра біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевої хвороби і здатна призвести до смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кісткового мозку. Нині захист організму людини та складової біосфери від радіоактивного опромінення у зв’язку зі зростаючим радіоактивним забрудненням планети став однією з найактуальних проблем екологічної науки.

 

Всі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникли та розвивалися під постійним впливом природного радіоактивного фону й пристосувалися до нього. Але штучно створені радіоактивні речовини, ядерні реактори, устаткування сконцентрували незнані раніше в природі обсяги іонізуючого випромінювання, до чого природа виявилася непристосованою.

 

Під час аварій автоматних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні кілометрів, внаслідок вибухів ядерних бомб – по всій планеті.

 

Різні організми мають  неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий результат опромінення (крім віддалених наслідків) залежить не стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру їїрозподілу. Це пов’язано з тим, що в живих організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразники серидовища, включаються захині механізми системи адаптації чи компенсації, які мають забезпечити стабільність внутрішнього серидовища організму і відновити зруйновані функції.

 

Важко переоцінити трагічні наслідки чорнобильської катастрофи, що стали для україни фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров’ю нації.

 

Радіоактивні продукти – гамма – випромінювачі –  створили високий радіаційний фон  і сприяли зовнішньому опроміненню  людей. Багато з них потрапили в організм через орган дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіоактивний йод, що нагромаджується у щитовидній золозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці й частково виводить через нирки.

 

Сьогодні необхідно на всіх рівнях напрямках проводити активну роботу проти нарушення ядерної зброї, її випробування, виступати за її повне знищення. Для цього необхідні міжнародні угоди, закони, домовленості та постійний найсуворіший контроль за їхнім виконанням. Активну участь у цій справі має брати громадськість, студенство

 

                   Шумове забруднення

    Шум – одна з форм фізичного (хвильвого) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажені звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає в наслідок стиснення і роздрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум – це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо пливають на здоров’я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворюння органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної системи (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля – важливий і обов’язковий захід.

 

Одиницею вимірювання шуму є Бел – відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці – децибел (дБ)

 

Джерелами шумів є  всі види транспорту, промислові об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

 

Шум шкідливий не лише для людей. Встановлено, що рослини  під впливом шуму повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне, що прозводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця.

 

Аналогічно діє шум  на тварин. Від шуму реактивного  літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах дає тріщини шкарлупа яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі свиней, несучість курей. Хворобливо переносять шум риби, особливо у період нересту.

 

Встановлено гранично допустимі  величини вібрації. Вони визначені із розрахунку, що, систематично діючи протягом 8-годинного робочого дня, вібрація не викликає у робітника захворювання або відхилення у стані здоров’я протягом усього періоду його виробничої діяльності.

 

Соціальний характер проблеми забруднення серидовища шумом і визначає те, що боротьба з ним – завдання на тільки технічне, а й суспільне. У проблемі взаємодії людського суспільства і природи важливе місце посідає свідома боротьба з шумовим забрудненням довкілля.

 

Електромагнітне забруднення 

Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головним їхнім джерелом є радіо-телевізійні і радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт. Поблизу кожного обласного центру, багатьох районних центрів, міст розташовані телевізійні центри або рестранслятори, радіоцентри, засоби радіоз’язку різного призначення.

Мірою забруднення електромагнітними  полями є напруженість поля (В/м). Ці поля завдають шкоди перш за все нервовій системі. Так, напруженість поля 1000 В/м спричинює головний біль і сильну втому, більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, важкі захворювання.

 

Існують розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні  норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони регламентують умови їхньої експлуатації з метою охорони населення від шкідливого впливу електромагнітних випроиінювань.

 

Зростання енергетичних потужностей становить небезпеку  для довкілля – розширюється мережа та зростає напруга повітряних ліній електропередач. Вони негативно впливають на нормальний розвиток тваринного та рослинного світу. Спеціальні дослідження показали, що технічно найперспективнішими є лінії надвисокої та ультровисокої напруги (750 – 1150 кВ), котрі становлять небезпеку.