Техногенно-екологічна обстановка в Дніпропетровській області

ПЛАН

Вступ                                                                                                                     3

Розділ 1. Поняття техногенно-екологічної  безпеки                                         5

1.1. Техногенна безпека.  Екологічна безпека                                                   5

1.2. Принципи забезпечення  безпеки                                                                7

Розділ 2. Техногенно-екологічний стан в Дніпропетровській області         10

2.1. Аналіз техногенно-екологічного  стану в Дніпропетровській області 10

2.2. Захист населення від  техногенно-екологічної небезпеки                       13

Висновок                                                                                                             15

Бібліографічний список                                                                                    16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  У світі постійно виникають різного роду небезпеки, які пов'язані з природними катаклізмами, аваріями і катастрофами. Щороку кількість небезпек природного характеру зростає. Кінець XX століття та початок XXI принесли рекордну кількість природних катастроф, землетрусів, повеней, цунамі, — більше 700, — в яких загинуло понад 72 тисячі осіб, загальний збиток перевищив 80 млрд. доларів США. Яскравим прикладом є виникнення у 2005 році буревію "Катріна", який своєю руйнівною силою спричинив цунамі, яке знищило місто Новий Орлеан (штат Луїзіана, США). Деякі явища простежуються й у нашій країні. Виникнення небезпечних ситуацій, як правило, загрожує життю людей, завдає великих матеріальних збитків, які вже сьогодні становлять майже 1 млрд. грн. на рік.

  Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється в її здатності завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

     Оскільки все більше людей останнім часом не зважає на систему соціальних цінностей, яка передбачає незаперечний пріоритет збереження здоров'я людини вад будь-якими іншими елементами якості життя, виникає проблема гарантії цього пріоритету, його конституювання цивілізованими державами. Проблема екологічної безпеки стає центральним завданням соціальних реформ, найважливішою метою економіки, центральною політичною ідеєю. Якщо безпека — найважливіша характеристика якості життя, вона може виступати як індикатор стану економічної системи і є одним з критеріїв успішності економічної реформи, в основі якої лежить концепція суспільства нового типу, орієнтованого на екологічну безпеку.

  Надзвичайні ситуації не тільки призводять до економічних втрат, але і спричиняють людські жертви, завдають шкоди здоров'ю людини. Оцінити величину соціальних втрат важко, тому що наслідки надзвичайних ситуацій мають, як правило, довготривалий характер. Ще важче привести соціальні втрати до загального знаменника з економічними втратами. Загальне прогнозування втрат на підвищення безпеки не може бути окреслене досить коректно. Тому функціонування економічної системи повинно підпорядковуватись безумовному пріоритету соціального ефекту над економічним, здоров'я і виживання нації — над доходами і прибутками.

  Отже, час від часу виникають різні небезпечні ситуації як техногенного, так і природного походження, які відносять до чинників, що дестабілізують внутрішню безпеку нашої держави. І найголовнішим у зниженні цього дестабілізуючого впливу є захист населення від їх згубних наслідків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

   1.1. Техногенна безпека.  Екологічна безпека

     Техногенна безпека  — стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

     Екологічна безпека — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та здоров'я людини. Це сукупність дій, станів і процесів, що прямо або побічно не приводять до життєво важливих втрат (або погроз таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству.

     Екологічна безпека ґрунтується на:

• усвідомленні того, що людство — невід'ємна частина природи, повністю залежна від навколишнього його середовища;
• визнанні обмеженості і конечності природно-ресурсного (екологічного) потенціалу Землі і окремих її регіонів, необхідності його якісної та кількісної інвентаризації;
• неможливості штучного розширення природно-ресурсного (екологічного) потенціалу понад природно-системні обмеження;
• визначенні допустимого максимуму вилучення природних ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;
• необхідності вироблення превентивних екологічних заборон задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або їх непрямого руйнування;
• обов'язковості створення соціально-економічного механізму гомеостазу в системі «людина — природа» типу «природа — товар — гроші — природа» (аналогічно механізму «товар — гроші — товар»);
• нагальної і обов'язкової необхідності регулювання чисельності людей, їх тиску на природне середовище на локальному, регіональному та глобальному рівнях;
• прийнятності тільки «екологосумісних» технологій і техніки в усіх галузях господарювання;
• переході до ресурсоекономних технологій і мініатюризації виробів, до безпечних для природи і людей господарських прийомів;
• визнанні закону оптимальності, а в господарюванні — принципу розумної достатності у використанні способів отримання життєвих благ в просторових і часових конкретних рамках (обмеження по факторах екологічного, соціального і економічного ризику);
• розумінні, що без адекватного середовища життя (цілісності екосистем) неможливе збереження нічого живого, в тому числі його видів (включаючи людину) і природних систем більш низького рівня ієрархії.

Екологічна безпека складається  з:

• екологічного аудиту;
• моніторингу;
• прогнозу розвитку екологічної ситуації;
• екологічного менеджменту;
• екологічної проблеми.

 

 

 

 

   1.2. Принципи забезпечення  безпеки

  Зважаючи на міжнародну і вітчизняну практику, можна запропонувати такі принципи забезпечення безпеки:

1. Принцип безумовного примату безпеки як найважливішого елемента якості життя і соціального прогресу. Оскільки все більше людей останнім часом не зважає на систему соціальних цінностей, яка передбачає незаперечний пріоритет збереження здоров'я людини вад будь-якими іншими елементами якості життя, виникає проблема гарантії цього пріоритету, його конституювання цивілізованими державами. Проблема екологічної безпеки стає центральним завданням соціальних реформ, найважливішою метою економіки, центральною політичною ідеєю. Якщо безпека — найважливіша характеристика якості життя, вона може виступати як індикатор стану економічної системи і є одним з критеріїв успішності економічної реформи, в основі якої лежить концепція суспільства нового типу, орієнтованого на екологічну безпеку.

2. Принцип прийнятого ризику, покликаний визначити нижню допустиму межу безпеки і верхню межу ризику на основі міжгалузевих і внутрішньогалузевих порівнянь. Наприклад, на базі вказаного принципу пропонується, щоб ризик нової технології був, принаймні, у 10 разів меншим, ніж існуючий.

3. Принцип мінімального ризику (небезпеки) — будь-які витрати на захист людини виправдані: впроваджуються всі технічні доступні заходи захисту, які практично здійснені; рівень небезпеки встановлюється настільки низьким, наскільки це реально можливо. Цей принцип найбільшою мірою відповідає пріоритету безпеки серед інших життєвих благ. Проте, його здійснення може потребувати таких витрат, які будуть завеликими для підприємств і навіть держави. Більше того, цілком вірогідно, що максимальна безпека виявиться недостатньою ще і за технічними причинами: відомо, що стан технологій і реальні технічні рішення не завжди спроможні забезпечити "нульовий ризик".

4. Принцип послідовного наближення до абсолютної безпеки. Він застосовувався, коли йшлося про оборону та існувала потреба у створенні системи завчасного виявлення нападу стратегічних сил противника. Метод послідовного наближення до абсолютної безпеки може бути реалізований, наприклад, щодо енергетики у вигляді такої схеми. Перший етап: на рівні галузі здійснюється аналіз технічних варіантів досягнення безпеки для різних видів одних і тих же конструкцій технологічного обладнання і його захисту. Причому, чим вище піднімається нормативний рівень безпеки, тим дорожча енергія, одержана на АЕС, а, відповідно, економічнішим є її виробництво за допомогою альтернативних технологій. Уже після цього на народногосподарському рівні аналізують технологічні варіанти енергозбереження, які дозволяють скоротити до мінімуму введення додаткових енергетичних потужностей, у тому числі АЕС. Наступний крок — дослідження варіантів концентрації і розміщення потужностей, які вводяться, забезпечуючи мінімум ризику масштабних аварій. На більш високому — ієрархічному рівні — може провадитись пошук таких структур економіки, які вимагають мінімального розвитку енергетики. Зрештою, якщо з'ясується, що існуюча економічна система суперечить вимогам безпеки, виникає потреба в її реформуванні.

5. Принцип неспіврозмірності економічного і соціального ефектів і безумовний пріоритет останнього. Надзвичайні ситуації не тільки призводять до економічних втрат, але і спричиняють людські жертви, завдають шкоди здоров'ю людини. Оцінити величину соціальних втрат важко, тому що наслідки надзвичайних ситуацій мають, як правило, довготривалий характер. Ще важче привести соціальні втрати до загального знаменника з економічними втратами. Загальне прогнозування втрат на підвищення безпеки не може бути окреслене досить коректно. Тому функціонування економічної системи повинно підпорядковуватись безумовному пріоритету соціального ефекту над економічним, здоров'я і виживання нації — над доходами і прибутками.

  Отже, час від часу виникають різні небезпечні ситуації як техногенного, так і природного походження, які відносять до чинників, що дестабілізують внутрішню безпеку нашої держави. І найголовнішим у зниженні цього дестабілізуючого впливу є захист населення від їх згубних наслідків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Техногенно-екологічний стан в Дніпропетровській області

2.1. Аналіз техногенно-екологічного стану в Дніпропетровській області

     Безпека людини, її життя і здоров’я визнані Конституцією України найвищими соціальними цінностями. Кожний громадянин України має конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

     Забезпечення безпеки та захисту населення, об’єктів економіки і національного надбання від негативних наслідків надзвичайних ситуацій залишається невід’ємною частиною державної політики національної безпеки і державного будівництва, однією з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

          Сьогодні Дніпропетровська область є одним з найбільш техногенно-екологічно напружених регіонів України. Вона займає третє місце в Україні за наявними чинниками ризику виникнення НС.

Табл 2.1. «Динаміка кількості надзвичайних ситуацій техногенного

та природного характеру  в області в розрізі 

функціональних  підсистем протягом 2009 – 2012 років»

 

Надзвичайні ситуації	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
усього НС, у т.ч.	19	26	19	29
техногенного характеру	12	18	13	13
природного характеру	6	7	5	9
соціально-політичного характеру	1	1	1	6

 

 

 

Табл. 2.2. «Динаміка кількості загиблих та постраждалих внаслідок

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру 

в Дніпропетровській області протягом 2009 – 2012 років»

 

Показники		2009 рік	2010 Рік	2011 рік	2012 рік
Загинуло	усього,	17	20	26	54
	у т.ч. дітей	2	2	3	15
Постраждало	усього,	33	44	67	33
	у т.ч. дітей	2	21	29	10

 

     Нині Дніпропетровська область нараховує 415 будинків підвищеної поверховості та висотних будівель, з яких 389 житлових.

     Викликає серйозне занепокоєння те, що протягом останніх десяти років протипожежний стан зазначених будівель залишається вкрай незадовільним. Це може призвести до того, що під час виникнення пожежі мешканці фактично стають її заручниками.

     Протягом 2012 року в будинках підвищеної поверховості сталося 10 пожеж, нанесено збитків на суму понад 24 тис. грн, і тільки завдяки злагодженим та професійним діям пожежно-рятувальних підрозділів обійшлося без жертв. У той же час, надзвичайна ситуація, пов’язана з вибухом    побутового   газу     в     будинку   по    вул.  Мандриківській, 127  в м. Дніпропетровську, показала, що для порятунку людей у висотних будинках та будинках підвищеної поверховості вкрай необхідна сучасна аварійно-рятувальна техніка, а саме: автопідйомники з висотою підйому понад 50 м.

     З початку 2012 року на території області сталося 29 надзвичайних ситуацій та 7761 некласифікована подія, на яких загинуло 902 та постраждало 4725 осіб.

     В області налічується 2384 потенційно-небезпечні об’єкти, із них 454 визначені як об’єкти підвищеної небезпеки.

     Небезпеку для працюючого персоналу і населення області становлять: 137 хімічно-небезпечних, 608 пожежно-небезпечних, 400 вибухонебезпечних об’єктів та інші.

     Зростає кількість виявлених та знешкоджених вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни. Тільки 2012 рік їх було знешкоджено 2302 проти 1163 в 2011 році.