Шпаргалка по "Экологии"

3  екосистеми помірної продуктивності - 0,25-1 кг/м2 на рік (соснові та березові ліси, зарослі водними рослинами озера);

4)екосистеми низької продуктивності - <0,25 кг/м2 на рік (пустелі, тундра, гірські степи, велика частина морських екосистем). Середня біологічна продуктивність екосистем на планеті дорівнює 0,3 кг/м2 на рік.

16. Біосфера.

Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, всю гідросферу і верхній шар літосфери до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км. Атмосфера Землі — найбільш легка оболонка Землі, що межує з космічним простором; через атмосферу здійснюється обмін речовини й енергії з космосом. Переважні елементи хімічного складу атмосфери: азот — N₂ (78%), кисень — O₂ (21%), аргон — Ar (1%), вуглекислий газ — CO₂ (0,03%).Гідросфера — водяна оболонка Землі. У наслідок високої рухливості вода проникає повсюдно в різні природні утворення, навіть найчистіші атмосферні води містять від 10 до 50 мг/л розчинних речовин. Головною особливістю океанічної води є те, що основні іони характеризуються постійним співвідношенням у всьому обсязі світового океану. Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, що складається з осадових і магматичних порід. Поверхневий шар літосфери, у якому здійснюється взаємодія живої матерії з мінеральною (неорганічною), являє собою ґрунт. Залишки організмів після розкладання переходять у гумус (родючу частину ґрунту). Складовими частинами ґрунту служать мінерали, органічні речовини, живі організми, вода, гази. Педосфера — ґрунтова оболонка планети, повністю просякнута живими організмами та складається з продуктів їх життєдіяльності. 

17. Вчення вернадського про біосферу. Основні властивості живої речовини.

Біосфера, на думку  вченого, складається із семи взаємопов’язаних речовин: живого, біогенного, косного, біокосного, радіоактивного, космічного, розсіяних атомів. Скрізь в її межах зустрічаються або сама жива речовина, або сліди її біохімічної діяльності. Атмосфера, вода, нафта, вугілля, вапняки, глини та їх похідні створені живою речовиною планети. Існуючі верхні шари земної кори в інші геологічні епохи були перероблені живими організмами. Найпростішою структурою сучасної активної частини біосфери є біогеоценоз.

Енергетична	Поглинання і запасання  сонячної енергії у процесі фотосинтезу, а хімічної енергії - шляхом розкладу речовин, насичених енергією, а також передача цієї енергії харчовими ланцюгами
Середовищетвірна	Перетворення фізико-хімічних параметрів середовища для забезпечення стабільності сприятливих екологічних  умов на Землі
Концентраційна	Вибіркове вилучення і  накопичення організмами у процесі  життєдіяльності певних біогенних  речовин для залучення їх у  біотичний кругообіг та для побудови свого тіла
Деструктивна	Розкладання і мінералізація  мертвої органіки і залучення  утворених мінералів у біотичний кругообіг
Окисно-відновна	Хімічне перетворення речовин  та їх сполук за допомогою живих  організмів. Утворення нових речовин  як результату окисно-відновних реакцій
Інформаційна	Накопичення, збереження і  передача живими організмами молекулярної та сигнальної інформації, необхідної для підтримки рівноваги в екосистемах
Транспортна	Перенесення речовини та енергії  у результаті активної форми руху організмів

18. Ноосфера. Концепція  сталого розвитку.

Ноосфе́ра — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства. Частина планети і навколопланетного простору зі слідами діяльності людини. Термін ноосфера запропонував французький математик Едуард Леруа.

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи). Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний. Концепція сталого розвитку ґрунтується на п'яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

19. Забруднення  атмосфери. Види.

20. Кіотський протокол 1997. Рамкова конвенція ООН про  зміни клімату.

Кіо́тський протоко́л — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метоюНаціонального агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм).

Ра́мкова (Обмежувальна) конве́нція ООН про змі́ну клі́мату (РКЗК ООН, англ. United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC) — РКЗК є стрижнем зусиль світової спільноти з відвернення глобального потепління. Конвенція була прийнята в червні 1992 року на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро і введена в дію в березні 1998 року. Головною метою Конвенції є "стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що запобігає небезпечному антропогенному втручанню в кліматичну систему."

Конвенція не містить кількісних зобов'язань, тому для їхнього визначення розроблено додатковий документ — Кіотський протокол.

В Україні виконання вимог  цієї конвенції та впровадження механізмів Кіотського протоколу до неї, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього  природного середовища, є метою діяльності Національного агентства екологічних інвестицій України. Спостерігається непослідовна та однобічна імплементація положень та вимог обох документів урядом України.

21. Екологічне право.

Екологічне право — самостійна (або комплексна) галузь права, що поєднує сукупність еколого-правових норм, які регулюють суспільні екологічні відносини з метою охорони життя іздоров'я громадян, захисту їхніх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування і забезпечення якості довкілля в інтересах сьогодення і майбутніх поколінь.

Стокгольмська декларація з навколишнього середовища є базовим актом для міжнародного права навколишнього середовища. Вона — не міжнародний договір, а політико-правовий документ (так зване «м'яке право»). Дата і місце прийняття: 16 червня 1972 року, м. Стокгольм (Швеція)

Стокгольмська декларація була прийнята на Стокгольмській конференції з навколишнього середовища. День відкриття конференції (5 червня 1972 року) прийнято вважати Всесвітнім днем охорони довкілля (щодо цього питання на конференції було прийнято окрему резолюцію). Проведення Стокгольмської конференції у 1972 році стало переломним моментом у розвитку міжнародно-правової охорони навколишнього середовища, початком нового етапу розвитку міжнародно-правової охорони довкілля. На думку більшості дослідників у 1972 р. покладено початок формування нової галузі міжнародного права — міжнародного права навколишнього середовища.

Стокгольмська декларація складається  із преамбули та 26 статей-принципів. Декларація починається із визнання права людини жити у сприятливому довкіллі і обов'язку його охороняти (Принцип 1). Декларація визначила основні напрямки та принципи міжнародно-правової охорони довкілля у таких сферах як раціональне використання природних ресурсів, збереженняфлори і фауни, попередження забруднення довкілля 

22. Червона та  зелена книга.

Міжнародний Союз Охорони  Природи (МСОП) об'єднав і очолив у 1948 роботу з охорони живої природи державних, наукових та громадських організацій більшості країн світу. У числі перших його рішень в 1949 було створення постійної Комісії з виживання видів ( англ. Species Survival Commission ), Або, як прийнято називати в російськомовній літературі, - Комісію по рідкісним видам.

До завдань Комісії  входило вивчення стану рідкісних видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення, розробка та підготовка проектів міжнародних і міжнаціональних конвенцій і договорів, складання кадастру таких видів і вироблення відповідних рекомендацій щодо їх охорони.

Комісія розпочала свою роботу з нуля. Потрібно було виробити загальні принципи підходу до охорони рідкісних видів, визначити ті види, яким загрожувала реальна небезпека зникнення або знищення, розробити систему їх класифікації, зібрати інформацію по біології таких видів, щоб виявити основні лімітуючі фактори

Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово  перебувають чи зростають у природних  умовах на території України, в межах  її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної  зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Зеле́на кни́га Украї́ни — список, до якого заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання.

Зелену книгу вперше у  світі розробили фахівці України. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угрупувань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань, які потребують охорони.

Зелена книга є основою  для розроблення охоронних заходів  щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране раститетльные сообщества». Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого відтворення.

23. Міжнародні організації  та асоціації.

Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєїдержави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету. Міжнародні міжурядові організації часто називають міжнародними організаціями, хоча останніми можуть називатися також і міжнародні неурядові організації (INGOs), такі як міжнародні неприбуткові організації, чи мультинаціональні корпорації. Міжнародні міжурядові організації є важливим суб'єктом в публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованого державами-учасниками. 

ЮНЕСКО був створений  міжнародний союз зохорони природи  та природних ресурсів (МСОП). МСОП - Міжнародний союзохорони природи - Всесвітній союз охорони природи - International Union for Nature Conservation (IUCN) - The World Conservation Union, ООНю