Ріст міст і населення

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.В.ДОКУЧАЄВА

 

кафедра екології та біотехнології

 

 

 

 

 

ІНДЗ

на тему « РІСТ МІСТ І НАСЕЛЕННЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 студентка ф-ту ФАГу

спеціальності Екологія, охорона

навколишнього середовища і

збалансоване природокористування

 курсу 1 групи

Васічкова Ксенія Андріївна

Перевірив:

Криштоп Євген Анатолієвич

 

Харків-2014

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

І. Ріст міст і населення в Україні…………………………………………………4

ІІ. Урбанізація з її процесами і наслідками……………………………………...7

Висновок…………………………………………………………………………...9

Список використаної літератури………………………………………………..10

 

 

 

Вступ

Урбанізація (від лат. urbanos - міський) - процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному й культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними.

Сучасний побут людини, її житло насичені різноманітними джерелами небезпеки, які характерні і для виробничого середовища. Найбільш інтенсивно вони проявляються на урбанізованих територіях - у містах, селищах.

В результаті виникли урбоекологічні проблеми. Це - збільшення народонаселення на планеті - в середньому на 2% за рік. Для порівняння: у 1800 році в містах мешкало 3% населення планети, у 1900 - вже 13,6, 1950 р. - 30%, 1970 р. - 40, в 1980 р. - 44%, а на кінець 1999 р. близько 65%. З 1750 до 1900 рр. чисельність населення на планеті збільшилася в 2 рази, а видобуток енергетичних ресурсів - у 10 разів. З 1900 рр. до 1970 років чисельність населення зросла ще у 2 рази, а видобуток енергії - в 13 разів. Отже, темпи росту отримання енергії значно випереджають зростання народонаселення.

Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як військові укріплення (фортеці). Проявився процес урбанізації і в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Ріст міст і населення в Україні

Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла в 2,2 рази та становила на кінець ХХ ст. близько 70% загальної чисельності населення. Процес урбанізації на території України розпочався у XIX столітті. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861році та початку швидкого розвитку промисловості. Але міське населення продовжувало складати незначну частку всього населення. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства. За ці 13 років чисельність міського населення зросла в 2,4 рази. За 1940-1970 рр. вона зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років вона збільшилось в 1,9 рази. З середини 50-х рр. ХХ ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні.

 
Співвідношення міського і сільського населення за даними переписів 
Перепис 1926 року (УРСР в межах 1926 р.)

міське населення 5373.6 тис.(18.5%)

сільське населенння 23644.6 тис. (81.5%)

Перепис 1939 року. (УРСР в межах 1939 р.)

міське населення 11190.4 тис.(36.2%)

сільське населення 19755.8 тис.(63.8%)

Перепис 1959 року

міське населення 19147.4 тис.(45.7%)

сільське населення 22721.6 тис.(54.3%)

Перепис 1970 року

міське населення 25688.6 тис.(54.5%)

сільське населення 21437.9 тис.(45.5%)

Перепис 1979 року

міське населення 30168.9 тис.(60.8%)

сільське населення 19440.4 тис.(39.2%)

Перепис 1989 року

міське населення 34297.2 тис.(66.7%)

сільське населення 17154.8 тис.(33.3%)

Перепис 2001 року

міське населення 32574.0 тис.(67.2%)

сільське населенння 15883.0 тис. (32.8%)

Станом на 1 січня 2014 року

міське населення 31336.6 (69.0%)

сільське населенння 14089.6 тис. (31.0%)

 

Рівень урбанізації за областями

Область	1939	1959	1979	1983	1989	2012
АРК (+Севастополь)	52%	65%	67%	69%	70%	68%
Вінницька	12%	17%	35%	39%	44%	50%
Волинська	16%	26%	40%	43%	49%	52%
Дніпропетровська	53%	70%	80%	82%	83%	83%
Донецька	78%	86%	89%	90%	90%	91%
Житомирська	21%	26%	44%	48%	53%	58%
Закарпатська		29%	38%	39%	41%	37%
Запорізька	39%	57%	71%	73%	76%	77%
Івано-Франківська	23%	23%	36%	40%	42%	43%
Київська	12%	26%	45%	49%	54%	62%
Кіровоградська	19%	31%	52%	55%	60%	62%
Луганська	66%	79%	85%	86%	86%	87%
Львівська	32%	39%	53%	56%	59%	61%
Миколаївська	27%	39%	60%	63%	66%	68%
Одеська	38%	47%	62%	64%	66%	67%
Полтавська	20%	30%	50%	53%	57%	61%
Рівненська	13%	17%	36%	41%	45%	48%
Сумська	19%	32%	53%	56%	62%	68%
Тернопільська	14%	17%	31%	35%	41%	44%
Харківська	53%	62%	75%	77%	79%	80%
Херсонська	22%	40%	58%	60%	61%	61%
Хмельницька	12%	19%	36%	40%	47%	55%
Черкаська	14%	23%	44%	48%	53%	56%
Чернівецька	20%	26%	38%	39%	42%	42%
Чернігівська	16%	23%	44%	48%	53%	63%
м. Київ	100%	100%	100%	100%	100%	100%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис.) наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст в Україні - 61. Це всі обласні центри, а також такі міста, як Бердянськ, Керч, Макіївка, Мелітополь та інші. В Україні 5 міст з мільйонним населенням: Київ (2,8 млн.), Дніпропетровськ (1,2 млн), Одеса (1,02 млн), Донецьк (1,05 млн), Харків (біля 2 млн.) та 3 міста, що наближаються до мільйонників: Запоріжжя (820 тис.),

Львів (790 тис.), Кривий Ріг (710 тис.). В останні 30 років для Києва характерним був інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази. Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість вибору роботи; зосередження закладів науки та культури; надання висококваліфікованої медичної допомоги; можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя; розвиток міжнародної та регіональної культури.

 

 

ІІ. Урбанізація з її процесами і наслідками

У величезних містах виникають процеси, які є предметом вивчення урбоекології, до складу якої вфходять медична, інженерна, технічна, архітектурна, будівельна екологія. Ці науки вивчають зв'язки, сукупності процесів, що обумовлюють результати, які впливають на мешканців, природу міст. Головне завдання урбоекології, - знайти шляхи, що пом'якшують негативні явища процесу урбанізації - хімічне, фізичне, фізико-хімічне, біологічне забруднення життєвого середовища. Дію їх наслідків можна зменшити до певної межі, якщо при будівництві міст враховувати особливості клімату (роза вітрів, температура, вологість, освітленість), рельєфу, розміщення функціональних зон міста - промислової, житлової (селітебної), рекреаційної, суспільної, використовувати відносно екологічно чисті засоби пересування.

При проектуванні нових і реконструкції існуючих міст треба передбачати максимальне збереження і використання існуючих зелених насаджень, а не вирубувати їх. У загальному балансі територія парків, садів і скверів повинна складати не менше 70%. Відомо, що якість повітряних мас значно поліпшується, якщо вони проходять над лісопарками і парками, якщо їх площа складає 600-1000 га. При цьому кількість зважених домішок знижується на 10-40%, що приводить до підвищення інтенсивності ультрафіолетової радіації на 15-25%, сприяючи зменшенню патогенної мікрофлори..

Важлива властивість насаджень - іонізація повітря, що впливає на стан здоров'я людини. Кращими іонізаторами повітря є змішані хвойно-листяні насадження. Соснові насадження тільки в зрілому віці впливають на його іонізацію, тому що внаслідок виділення молодими рослинами випаровувань скипидару концентрація легких іонів в атмосфері знижується.

Іонізація лісового повітря в 2-3 рази вище у порівнянні з морським і в 5-10 разів - з атмосферою міст. Тому лісові насадження, що утворюють зелений пояс навколо міст, роблять значний позитивний вплив на оздоровлення міського середовища, зокрема збагачують повітряний басейн легкими іонами. Найбільше сприяють підвищенню концентрації легких іонів у повітрі акація біла, береза карельська, тополя срібляста, чорна та японська, дуб червоний та звичайний, верба біла та плакуча, клен сріблястий та червоний, модрина сибірська, ялиця сибірська, горобина звичайна, бузок звичайний.

У великих індустріальних центрах, де створюється найбільша загроза санітарному стану повітряного басейну, для оздоровлення міського середовища в околицях заводів рекомендується висаджувати клен американський, вербу білу, тополю канадську, жостер ламкий, ялівець козацький та вірджинський, дуб звичайний, бузину червону. Тополя бальзамічна є найкращим санітаром в зоні сильної постійної загазованості. Ефективно поглинають шкідливі гази липа дрібнолиста, ясен, бузок і жимолость. Якщо концентрація шкідливих газів перевищує гранично припустимі норми, то клітини рослин руйнуються і це призводить до гноблення росту і розвитку, а іноді і до загибелі рослин.

Для міського ландшафту важливим є наявність іонів, що містяться в повітрі, - аероіонів з позитивними чи негативними зарядами і різними масами. Найбільш сприятливий вплив на навколишнє середовище від легких негативних іонів. Молекули диму, водного пилу, пару, що забруднюють повітря, несуть, як правило позитивні заряди. Кількість легких іонів в одному куб. дециметрі повітря над лісами складає 2000-3000, у міському парку - 800, в промисловому районі -200-400, в закритому багатолюдному приміщенні - 25-100.

 

Висновок

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліттями проходило їх життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, якість питної води, а також скупченість населення, недостатність зелених насаджень тощо. Небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, електромагнітних, іонізуючих випромінювань. Тому в міському середовищі треба всіма засобами відтворювати природні умови за рахунок озеленення, штучних водоймищ, запобігати забрудненню повітря; водних ресурсів, ґрунтів, збільшуючи "життєвий" простір.