Проблеми використання пестицидiв, iнсектицидiв, гербiцидiв. Бiоiндикатори

 

 

 

                   Реферат

На тему: «Проблема застосування мінеральних  добрив, гербіцидів, пестицидiв, інсектицидів. Біоіндикатори»

           

                                                     

                                                      Виконала 

                                                      Добровольська Дiна

 

 

 

 

 

 

 

                   План

1. Проблема застосування мінеральних добрив.
2. Проблема застосування гербіцидів.
3. Проблема застосування пестицидiв.
4. Проблема застосування інсектицидів.
5. Бiоiндикатори.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблема застосування мінеральних  добрив.

Вплив мінеральних  добрив на кислотно-основні властивості  ґрунту.

В основі негативного впливу мінеральних добрив на кислотно-основні властивості ґрунту лежить процес біологічного окислення азоту й утворення кислот (у прикладі з сульфатом амонію – HNO3 і H2SO4). У ґрунті кислоти нейтралізуються, вступаючи у взаємодію з бікарбонатами ґрунтового розчину і катіонами вбирного комплексу:

 

Са2+ + 2HN03 -> Н2+ + СаС12

Са2+ + H2SO4 -> Н2+ + CaSO4

 

Через деякий час у ґрунтовому вбирному комплексі, крім Н+ з'являється обмінний Аl3+, кількість  якого з часом збільшується доки не сягне рівня обмінної кислотності. Це явище пов'язано з процесами трансформації поверхневих шарів кристалічної решітки алюмосилікатів – найрозповсюдженіших мінералів, які становлять близько 85% маси земної кори. На сколі кристалу (наприклад каолініту) утворюються надлишкові від'ємні заряди, що утримують обмінні катіони. Під дією на таку часточку кислих водних розчинів, катіони основ Ме+ витісняються і заміщаються на іони Н+. Однак, іони Н+ мають доволі малий радіус і порівняно легко мігрують у внутрішні шари решітки, де вони можуть реагувати з групами ОН, утворюючи молекули Н2О, або з киснем, що призводить до появи стійкої групи ОН-. У результаті таких реакцій іон А13+, що займав центральне місце в алюмогідроксильному октаедрі, перетворюється на іон А1(ОН)2+ (або А1(ОН)2+), зв'язаний з решіткою лише електростатичними силами, тобто іонним зв'язком, хоча просторово і займає ще попереднє положення. Подальша дія катіонів іншого роду витісняє іон алюмінію у розчин.

Підвищений вміст рухомих сполук алюмінію має для рослин істотне значення: за їхньої наявності утворюються важкорозчинні фосфати алюмінію, фосфор яких при старінні і кристалізації осадів стає малодоступним рослинам. Крім того, алюміній токсичний для багатьох рослин; вже при концентрації у розчині 2 мг/л А1 спостерігають різке погіршення розвитку кореневої системи, порушується вуглецевий, азотний, фосфатний обмін у рослинах. Вищі концентрації алюмінію призводять до різкого зниження врожаю зернових культур і навіть їхньої загибелі.

Різні види рослин і навіть різні сорти одного виду можуть значно вирізнятися за здатністю вбирати й реагувати на алюміній. У більшості рослин початкові симптоми токсичної дії алюмінію виявляються у кореневій системі. Вважають, що алюміній гальмує надходження поживних речовин до рослин і порушує співвідношення між катіонами та аніонами. Надлишок його негативно впливає на поділ клітин, змінює властивості цитоплазми та клітинних стінок, осаджує нуклеїнові кислоти. Токсична дія алюмінію часто пов'язана з надлишком ВМ, доступних рослинам на кислих ґрунтах. На думку Ф. Топольного і О. Ге-левера (2001 p.), токсичність алюмінію щодо рослин проявляється лише за умови нестачі у ґрунтовому розчині заліза. Такі умови можуть складатися, коли залізо переходить у недоступну рослинам двовалентну форму, і тоді рослини за аналогією поглинають алюміній, що й призводить до їхнього пригнічення. С. Зони, А. Травлєєв (1992 р.) вказують, що рухомий алюміній може інгібувати не лише розвиток рослин, а й діяльність мікрофлори ґрунту. При цьому алюміній особливо токсичний для бульбочкових бактерій Rhizobium.

У кислих ґрунтах (рН<6,5) рухомість таких елементів як Zn, Mn, Cu, Fe, Co, В та ін. значно збільшується. Вплив мінеральних добрив на геохімічні властивості ґрунтів проявляється не стільки у привнесенні низки елементів-забруднювачів, скільки у зміні особливостей міграції окремих груп ВМ, що зумовлює їхню рухомість. Мінеральні добрива істотно змінювали фізико-хімічні властивості ґрунту – кислотність, вміст рухомих фракцій гумусу, рухомих алюмінію і заліза, які контролюють рухомість металів, а не їхній вміст.

Змінюючи  реакцію ґрунтового розчину, мінеральні добрива призводять до підвищення рухомості токсичних елементів і опосередковано діють на процеси переходу їх у рослини: зниження рН водної витяжки з 6,5 до 4,0 підвищує забруднення рослин токсичними елементами з 4 до 20 разів. Найактивніше надходження ВМ із ґрунту в рослини відбувається за кислої реакції ґрунтового розчину, що підтверджується результатами досліджень, проведених у тривалих дослідах з Cd, Pb, Ni, Cr, на різних ґрунтових відмінностях. Вапнування і внесення у ґрунт інших природних сорбентів дає змогу активно впливати на ці процеси. Але підвищення рН з метою зниження вмісту ВМ (зокрема кадмію) у продукції рослинництва ефективне не для всіх видів рослин. Ю. Алексєєвим і Н. Вялушкіною (2002 р.) було встановлено, що вапнування призводило до надходження кадмію у рослини ячменю і бобових культур.

Серед традиційних  мінеральних добрив, які можуть активно  впливати на кислотно-основні властивості  ґрунту, найбільшою активністю характеризуються азотні, серед яких ті, що зміщують рівновагу ґрунтового розчину в бік: підкислення – аміачна селітра NH4NO3, аміак рідкий NH3, аміак водний NH4OH, сульфат амонію (NH4)2SO4, сульфат амонію-натрію (NH4)2SO4+Na2SO4, хлористий амоній NH4C1, сечовина (карбамід) CO(NH2)2; підлуження – натрієва селітра NaNO3 (16% N), кальцієва селітра Ca(NO3)2-3H2O (17,5% N).

На кислотно-основні  властивості ґрунту, хоча і меншою мірою, впливають також калійні  і фосфорні добрива. Серед калійних добрив на першому місці калімагнезія K2SO4 MgSO4; на другому – K2SО4 і на третьому – КС1. Калійні добрива, де присутній іон SO42~, спричиняють збільшення розчинності алюмінію й обмінна кислотність зумовлена саме його вмістом. Фосфорні добрива здебільшого мало впливають на зміну кислотно-основних властивостей ґрунтів – вони здатні спричиняти лише слабке підкислення (суперфосфати), або дещо знижувати кислотність грунту (преципітат, мартенівський шлам, знефторений фосфат, фосфоритне борошно).

Забруднення полютантами верхніх шарів ґрунту внаслідок застосування мінеральних добрив.

Важкі метали. Хоча наявність у мінеральних добривах домішок ВМ є фактом встановленим, але інформація щодо забруднення ґрунту цими елементами в результаті застосування мінеральних добрив носить дещо суперечливий характер.

Людина, що знаходиться на вершині трофічного ланцюга може одержувати продукти з концентрацією токсикантів у 100–10 000 разів вищою, ніж у ґрунті, а період напіввиведення дорівнює сотням років (Cd – 110, Zn – 510, Cu – 1500, Pb – кілька тисяч років). Щороку з мінеральними добривами вноситься 2150 кг кадмію. Крім того, добрива, змінюючи агрохімічні властивості грунту, можуть впливати на рухомість ВМ у ґрунті та надходження їх у рослини.

Поступово нагромаджено дані, які свідчать, що при систематичному застосуванні добрив спостерігають тенденції до підвищення валового вмісту ВМ, на фоні чого відбувається істотне збільшення кількості їхніх рухомих сполук у грунті. Як правило, внесення азотних добрив призводить до підвищення рухомості Mn, Fe, Zn, Cd у ґрунтах і практично не змінює рухомості Сu і Ni, a рухомість РЬ при цьому знижується. Фосфорні добрива зменшують рухомість ВМ у ґрунті в результаті утворення важкорозчинних фосфатів металів. Калійні добрива менше, ніж азотні і фосфорні впливають на зміну рухомості металів.

Фтор. Низкою досліджень показано, що внаслідок тривалого застосування мінеральних добрив у ґрунті відбувається інтенсивне нагромадження фтору. З фосфорними добривами у ґрунт надходить 2– 12 кг/га фтору на рік: при внесенні 60 кг/га Р2О5 у вигляді суперфосфату до ґрунту може надійти 6–8 кг фтору; внесення 40 кг фосфору у вигляді амофосу супроводжується внесенням 7 кг/га фтору; з кожною тонною фосфоритного борошна – 19–37 кг фтору. Слід зазначити, що застосування фосфорних добрив призводить не лише до підвищення загального вмісту фтору у ґрунті, але й до швидкого нагромадження фтору безпосередньо доступного рослинам, яке, може становити 90%, порівняно з контролем.

Іони  фтору, що надходять у ґрунт, доволі енергійно вбираються твердою фазою. Механізми вбирання залежать від  хімічних властивостей грунту. У карбонатних  ґрунтах та ґрунтах, збагачених розчинними кальцієвими і магнієвими солями, основним механізмом є утворення  важкорозчинного CaF2. У кислих безкарбонатних ґрунтах відбувається аніонний обмін  і комплексоутворення з хемосорбцією фторидів на поверхні оксидів та гідроксидів  А1 і Fe. Високі концентрації фторидів призводять до істотних змін хімічних властивостей ґрунту. Встановлено, що під їхньою дією знижується кислотність або підвищується лужність ґрунту, зростає вміст водорозчинної органічної речовини, знижуються окисні потенціали, відбувається мобілізація сполук заліза та марганцю. Усе це негативно відбивається на показниках біологічної активності ґрунтів.

Проблема застосування гербіцидів.

Сучасне сільське господарство немислимо  без використання хімічних засобів  боротьби з бур'янами. У світі  щорічно виробляється більше 4,4 мільйона тонн пестицидів близько 1600 найменувань. На тлі зростання обсягів застосування гербіцидів у світі , в Росії відбулося  істотне падіння використання хімічних засобів боротьби з бур'янами. У  порівнянні з дореформений роками , площа оброблюваних гербіцидами  полів скоротилася більш ніж  у 3 рази. 
 
Багаторічне використання гербіцидів здатне призвести до серйозних 
негативних наслідків не тільки для навколишнього середовища і здоров'я людини , а й знизити рентабельність сільськогосподарського виробництва. Залежно від характеру негативних наслідків , їх можна розділити на три категорії: 
 
1 . Вплив гербіцидів і продуктів їх розкладу на живі організми (рослини , тварини , корисні гриби і бактерії) ; 
 
2.Розвиток стійких до гербіцидів форм організмів ; 
 
3 . Міграція гербіцидів по харчових ланцюгах , попадання в організм людини з їжею , водою або повітрям. 
 
Гербіциди можуть бути суцільного або виборчої дії . Але проблема полягає в тому , що не існує ідеальних гербіцидів , які б знищили бур'яни , залишивши недоторканими сільськогосподарські культури і рослини оточуючих фітоценозів . Точкове застосування отрутохімікатів не виправдано економічно . Саме з цим пов'язані багато негативні наслідки застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами. 
 
Навіть гербіциди , вибірково діють на бур'яни , можуть викликати появу симптомів ураження у культурних рослин . Ризик ураження сільськогосподарських культур збільшується при використанні великих кількостей отрутохімікатів або при збігу термінів обробки з проходженням рослиною критичної стадії розвитку. Характер пошкодження залежить від типу гербіциду . Це може бути хлороз , опадання або пожовтіння листя , в'янення і висихання рослин , викривлення стебел або зниження схожості. 
 
Сильний вітер або спекотна погода можуть бути причиною того , що отрутохімікати порушать розвиток сільськогосподарських рослин на сусідніх ділянках або зашкодять популяціям диких рослин, що мають средообразующее чи інше значення . 
 
Тривале застосування одного і того ж гербіциду в мало - польном сівозміні може призвести до того , що місце знищеного бур'яну забере інша рослина , до цього встречавшееся в незначній кількості. Серед таких « нових» бур'янів можуть виявитися лісохвост польовий , метлица , пікульнік , вероніка , різні види горця , мати-й -мачуха , підмаренник чіпкий , польовий хвощ та інші. 
 
Гербіциди справляють гнітюче дію на грунтову мікрофлору. В одному кубічному сантиметрі здорового грунту містяться мільйони бактерій , що беруть участь у процесах грунтоутворенні . Навіть якщо пестицидами обробляють зелені частини бур'янів , вони можуть вплинути на корисні мікроорганізми , потрапляючи в грунт з кореневими виділеннями або після загибелі рослин. Короткочасний вплив пестицидів , що викликав сильне придушення грунтових бактерій , призводить до довготривалих наслідків, виражається в зміні водного балансу грунту , зменшенні концентрації гумусу , падінні інтенсивності процесів фіксації азоту. У результаті буде запущена ланцюг взаємопов'язаних процесів , які позбавлять грунт родючості , зроблять її мертвою середовищем. 
 
На одному з бальнеологічних курортів , що славиться своїми сірчаними джерелами , з води раптом став зникати сірководень. Виявилося , що виробляють сірководень сірчані бактерії стали зникати через застосування гербіцидів на оточуючих курорт сільгоспугіддях . Після заборони на застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами в окрузі , насиченість вод сірководнем відновилася . 
 
Бур'яни шкідливі тільки в уявленні людини . У природі вони можуть грати важливу екологічну роль , що необхідно враховувати при організації боротьби з смітної рослинністю. Сильне зниження зустрічальності багатьох рослин може збіднити ландшафти або призвести до видовим перебудов рослинних угруповань . Знищення средообразующих рослин може призвести до розвитку грунтової ерозії , зміни теплового балансу території і т.п. Спостереження німецьких вчених показали , що інтенсивне застосування гербіцидів на плодово -ягідних плантаціях призвело до загострення проблем вітрової та водної ерозії грунту. 
 
У тваринному світі більше всіх від гербіцидів страждають птиці. Основний вплив на них справляють не токсичні речовини , а хімічне знищення видів рослин , чиї насіння було їх основним кормом. Тобто надмірне використання гербіцидів порушує природні механізми, що обмежують розмноження бур'янів. 
 
В результаті застосування деяких гербіцидів змінюються біохімічні особливості рослин , що може призвести до масового отруєння випасати худоби. Наприклад , препарат 2М- 4Х настільки сильно змінює смакові якості жовтцю , що велика рогата худоба починає його активно поїдати і гинути . Зараз , природно , заборонено випасати худобу в місцях застосування 2М- 4Х , але ніхто не може заборонити диким тваринам поїдати отруйний жовтець . Протилежний ефект зафіксовано при використанні отрутохімікату 2М- 4ХП +2,4,5 -Т у формі ефіру. З його допомогою неможливо знищити деякі види горця . Однак даний гербіцид настільки сильно змінює їх біохімію , що листогризні жуки начисто знищують популяцію бур'яну . 
 
Збіднення видового складу рослинності в місцях багаторічного застосування гербіцидів , призводить до різкого зниження рентабельного бджільництва. Ряд спостережень вказує на те , що якщо бджола повертається у вулик з пилком , зібраної на оброблених гербіцидами рослинах , те родичі вбивають її через стороннього запаху . Перед подібними вуликами можна знайти сотні загиблих бджіл. 
 
У певних умовах можливе проникнення гербіцидів у грунтові води , їх горизонтальна міграція на значні відстані і потрапляння в джерела водопостачання. 
 
Особлива увага повинна бути приділена зниженню ризиків впливу гербіцидів на здоров'я людини. Багато хто з отрутохімікатів здатні викликати рак ( феноксі -з'єднання , тріазин , домішки діоксинів ) , привести до розвитку ряду інших серйозних порушень здоров'я, зокрема , алергії і хвороби Паркінсона ( паракват ) . Ці небезпечні речовини можуть потрапити в організм або на шкіру людини при недотриманні правил техніки безпеки , знаходженні поблизу оброблюваних полів , вживанні продукції , в якій збереглися залишкові кількості отрутохімікатів. 
 
Необхідно сказати , що вплив більшості гербіцидів на людину і навколишнє середовище вивчено дуже поверхово. Існують діаметрально протилежні думки з приводу потенційного ризику застосування багатьох з них. Але відсутність доказів негативного впливу даних речовин ще не означає , що можна допустити їх безконтрольне застосування . 
 
Економічне обгрунтування використання гербіцидів повинно враховувати ризики зниження врожаю при їх передозуванні або несприятливих погодних умовах , а також матеріальну оцінку негативного впливу на навколишнє середовище. 
 
Знизити ризик розвитку негативних наслідків багаторічного використання гербіцидів дозволяє суворе дотримання правил застосування отрутохімікатів і обов'язкове доповнення заходів хімічного знищення бур'янів механічними , біологічними та агротехнічними прийомами регулювання їх кількості. Гербіциди - це надзвичайно небезпечні отруйні речовини , які не терплять недбалого ставлення . Багатьох проблем дозволяє уникнути відмова від використання одного і того ж гербіциду , або гербіцидів одного класу , протягом декількох років на одному і тому ж ділянці. 
 
У деяких випадках для боротьби з бур'янами зовсім не обов'язково вдаватися до гербіцидів . Багато рослин перетворилися на сміттєві після того , як були привезені людиною з інших країн або континентів , а в даній місцевості відсутні природні механізми регуляції їх чисельності. Приміром , у США , добре відомий європейцям , звіробій є серйозною проблемою , особливо в пасовищних агроекосистемах . Справитися з ним допомогли два види жуків , що харчуються листям цієї рослини. В Австралії бур'яном став один з видів Опунції , після того як був привезений сюди з Північної Америки. Для контролю її чисельності довелося завезти метелика , чиї личинки охоче харчуються цим кактусом . На жаль , далеко не всі проблеми з інтродукованих бур'янами можуть бути вирішені такими екологічними способами.

Проблема використання пестицидiв.

Паралельно зі збільшенням використання пестицидів накопичувалися й докази їх негативної дії на довкілля. Як І попереджали екологи, швидко виявилися негативні прояви "хімічної війни" людей проти комах і рослин: 
• разом зі шкідниками гинули спочатку корисні комахи (бджоли, джмелі тощо), а потім і птахи. Втрати від зниження врожаю полів і садів внаслідок вимирання запилювачів часто були вищими, ніж вигоди від "захищених" хімією площ. У капіталістичних країнах це призвело до багатьох судових процесів, адже часто зиск отримували одні фермери, а шкоди від пестицидів зазнавали зовсім інші; 
• істотне зниження чисельності бодай одного з домінуючих видів у біосфері звільняло екологічну нішу для інших чи порушувало систему міжвидових відносин. Наслідком дуже часто було заміщення одних шкідників іншими, не менш голодними. Наприклад, на бавовникових полях США за три десятиліття змінилось аж шість шкідників. У Японії кількість шкідливих видів, необхідність регулювання чисельності яких постала перед сільським господарством, збільшилася майже удвічі за роки постійного використання пестицидів; 
• нарешті, згідно з основними законами популяційної екології та еволюційної біології, безперервне використання однієї й тієї ж хімічної субстанції рано чи пізно виокремлювало з усіх шкідників надстійких до отрути. Для підтвердження цього нам не треба звертатись аж до закордонного досвіду. Роки "хімічної" боротьби з тарганами вивели таку породу, для якої отруйна у недалекому минулому речовина стала мало не їжею. 
Та вирішальними доказами на користь припинення масового використання пестицидів стали збільшення їх концентрації уздовж трофічного ланцюга та погіршення здоров'я осіб, які працювали з ними чи жили на забруднених пестицидами землях. 
Найширшого розголосу набули факти такої високої концентрації ДДТ у жирових тканинах полярних птахів, що це спричинило негативний вплив на їхній цикл розмноження. Неабиякі емоції шведів та інших європейців викликало (1965 р.) дев'ятсоткратне перевищення встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров'я допустимих норм вмісту решток пестицидів на основі ртуті у тканинах впольованих у лісосмугах фазанів. 
Одночасно лікарі США щораз частіше мали справу з випадками отруєння осіб, які працювали з пестицидами, розпиляли їх над полями. Було нагромаджено статистичне достовірні дані про широкий спектр шкідливого впливу (насамперед канцерогенного і генетичного) речовин з групи пестицидів і на людей. Виявилося, що він рідко виявляє себе негайно, найчастіше це трапляється після певного (інколи досить тривалого) латентного періоду. 
Американці тоді вже були настільки зацікавлені питаннями власного здоров'я, що такі повідомлення вплинули на громадську думку незрівнянно більше, ніж гучний провал наприкінці 50-х років "пестицидної війни" проти вогняних мурах па території кількох штатів Півдня США. Посипання їх з літаків сумішшю двох пестицидів упродовж двох років із сумарним внесенням 4 кг отрути на кожен гектар не вплинуло істотно на мурах, зате різко знизилася чисельність більшості інших комах, комахоїдних птахів і навіть звірів. 
Під тиском "четвертої влади" (преси) були створені, як це водиться в США, комісії, які й встановили багато цікавого. Наприклад, що лише в 1983 р. виробники запропонували потенційним покупцям 600 нових пестицидів, а повну токсикологічну перевірку за той же час пройшло лише чотири речовини (та й ті, мабуть, розпочали перевіряти раніше). Справило враження і таке "приємне" відкриття: коефіцієнт корисної дії пестицидів лежить в межах 0,1-1 %. Отже, у найкращому разі соту частину отрути з'їдають шкідники (а частіше — лише 1/500 чи 1/1000), решта дістається нейтральним чи корисним видам і надовго отруює довкілля. 
Наслідком усіх цих подій стало негативне ставлення більшості населення до "хімізованої" сільськогосподарської продукції, запровадження обмежень на використання пестицидів та їх граничний вміст в грунті. Стали популярними "чисті" ("зелені") продукти, які фермери вирощували без інтенсифікаторів чи засобів хімічного захисту. Не дивно, що вже наприкінці 80-х років XX ст. у розвинених країнах біологічні методи захисту рослин за площею полів мали перевагу перед хімічними. Пестициди тимчасово використовують майже виключно для технічних культур за суворого обмеження кількості обробітків посівів. 
Втративши внутрішній ринок, західні виробники опинилися у скрутному становищі, бо мали чималу кількість невикористаних пестицидів.  
Знизивши ціни, вони запропонували їх фермерам інших країн, рекламуючи на всі лади. Радянський Союз, який сам продукував, застосовував і експортував лише прості за складом пестициди першого покоління на основі хлору, став одним з найбільших клієнтів США, де за золото купував і зерно, і новітні хімічні засоби захисту рослин. 
Прихильники "економної економіки" зметикували, що масове використання пестицидів обіцяє швидке вирішення як нерозв'язної для більшовиків проблеми нормального забезпечення їжею не тільки партійної номенклатури і армії, а й населення, так і різкого збільшення виробництва волокна бавовнику. Останнє було абсолютно необхідним не так для текстильної, як для військової промисловості. Вісімдесяті роки стали часом дуже швидкого збільшення використання в СРСР величезної гами найефективніших (найотрутніших) закордонних пестицидів, частина яких вже була на той час заборонена у країнах-виробниках. 
У південній частині СРСР отруту сипали в ґрунт у неймовірній кількості. Наприклад, бавовникові поля Середньої Азії отримували щороку понад 0,5 ц/га. Не набагато менше діставали рисові поля Кубані, ґрунти Молдавії, півдня України. Низька культура, бездумне виконання наказів "всезнаючих" партійних керівників, покарання за економію пестицидів зробили свою справу. Не десятки, а сотні механізаторів передчасно вмерли від отруєння. За офіційними даними, середня тривалість їх життя була на 20 років нижчою, ніж у чоловіків з іншими спеціальностями. 
Досить сумну картину виявили вчені, які наприкінці 80-х років XX ст. глибоко дослідили стан здоров'я населення у районах інтенсивної пестицидизації сільського господарства. Найсильніше постраждали діти до 14 років, ті, хто ріс і формувався в отруєному довкіллі. Рекордними для території СРСР там була смертність дітей до року і відсоток народжених вже мертвими, хвороби матерів, випадки анемії, туберкульозу, вірусного гепатиту та багатьох інших хвороб, характерних для нерозвинених і бідних країн. 
Дійшло до того, що в школах південних республік (наприклад, у Молдавії) список дітей у класному журналі подекуди складався з двох частин. більшу запитували і ставили оцінки, меншу (нижню) — ні. Не було потреби: вони не могли нічого засвоїти. Викладачі у наших сусідів з сумом спостерігали, як поступово збільшувався у першому класі нижній список і скорочувався верхній. 
На території України найбільше хімічно забруднені ґрунти південних областей, де багато років невміло використовується поливання з внесенням великої кількості мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Рекордні рівні забруднення мають площі, де намагалися вирощувати рис. На значній частині території перевищено допустимі концентрації ДДТ, в окремих місцях не в 1-3, а в 10-20 разів. Аналізи показали, що й інші пестициди зустрічаються в підвищених концентраціях і під зерновими, і під технічними культурами. 
Та відносне перевищення ГДК хліборобами у багато разів поступається промисловому забрудненню ґрунтів. У десятки разів перевищені ГДК свинцю у землі в Алчевську, Костянтинівці, Донецьку, кадмію — в цих же містах, а також і Кривому Розі та Маріуполі. Не набагато відстає столиця України, де у майбутньому з ґрунту можна буде видобувати цинк, мідь, свинець, кадмій та інші елементи. 
Вдумайтеся у наступне й спробуйте уявити: нагромаджені в Україні тверді промислові відходи займають територію понад 53 тис. га, а їх загальний обсяг перевищує 17 км3. Хто б оце їх пересунув на північний край 30-кілометрової "чорнобильської зони", вкрив отруєну радіонуклідами землю і прикрив центр України від холодних зимових вітрів...