Проблеми парникового ефекту

1. Проблеми  парникового ефекту.

Останні роки ми помічаємо потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима –  м’якшою. Вчені помітили, що в останні 100-130 років наша атмосфера помітно  потеплішала і цей процес невмолимо  продовжується, середня температура  вперто повзе вверх. Лише за останні 100 років середньорічна температура підвищилась щонайменше на 0,3-0,6оС. Глобальне потепління пояснюють так званим парниковим ефектом.

Парниковий ефект — підвищенн температурі нижніх слоїв атмосфери планети порівняно з ефективной температурой, тобто температурою ф теплового випромінювання планети, що спостерігається з космосу.

Суть його полягає в наступному. Земля отримує енергію Сонця  в основному у видимій частині  спектру, а сама, оскільки є набагато більш холодним тілом, випромінює в космічний простір головним чином інфрачервоні промені. Але багато газів, які знаходяться в атмосфері – водяний пар, вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші – прозорі для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримаючи тим самим в атмосфері частину тепла, яку ті повинні були б віддавати в космос. Таким чином, на поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази – парниковими . Парниковий ефект існує з тих пір, як на нашій планеті з’явилася атмосфера. Парниковий ефект сам по собі не є негативним явищем. Без парникового ефекту температура навколоземних шарів атмосфери була б в середньому на 30 градусів нижче від існуючої, а поверхня Землі була б лише - -18оС. А це означає відсутність умов для життя, бо вода на земній поверхні існувала б тільки у вигляді льоду. Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок викидів СО2, СН4, N2O та інших газів. В останнє сторіччя в результаті людської діяльності вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж на чверть, метану – в 2,5 рази. Протягом останніх 100 років внесок СО2 в сумарні викиди становив приблизно 66%. Починаючи з вісімдесятих років, внесок вуглекислого газу в глобальне потепління став менш значним. З’явилися і нові речовини з парниковим ефектом - в першу чергу хлорфторвуглеці, в том числі добре відомі фреони. За останні 20 років внесок СО2 в сумарні викиди парникових газів становить біля 50%, СН4 - 18%, N2O - 6%, хлорфторвуглеців - 14% від загального внеску в глобальне потепління. Потепління, що відбувається через дію інших парникових газів, збільшує випаровування та призводить до підвищення кількості водяної пари в атмосфері. Це також може збільшити потепління. Наслідки глобального потепління Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в сфері охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за останнє століття. Поки що недостатньо достовірно визначено потенційні наслідки збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів, але найбільш вірогідним з них є глобальна зміна температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку таких явищ як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток багатьох країн. Нема сумніву в тому, що глобальне потепління може викликати непередбачені зміни в довкіллі. Навіть незначна зміна складових радіаційного балансу може спричинити зміни напрямків вітру та течій океану, що сильно змінить існуючі кліматичні умови і може привести до непередбачених наслідків. В результаті цього населенню Землі та більшості її екосистем може бути заподіяно непоправної шкоди. Комп’ютерні моделі показали, що, якщо вміст парникових газів в атмосфері буде продовжувати рости, то наприкінці XXI сторіччя середньорічні температури збільшаться на 1,4 - 5,8 градуси Цельсію. При цьому рівень світового океану підніметься на декілька десятків сантиметрів - не стільки внаслідок розтавання полярного льоду, а скільки внаслідок теплового розширення верхнього прогріваємого шару. Частина приморських країн може повністю зникнути в морі. В Єгипті результати досліджень показали, що внаслідок підвищення рівня моря на 1 метр буде затоплено регіон, в якому зараз проживає 15% населення країни і виробляється 16% продовольства. Однак глобальне потепління створить проблеми не тільки жителям приморських країн. Підвищення середньої світової температури усього лише на кілька градусів може призвести до величезних змін у кліматі планети. Це буде означати зсув всіх кліматичних зон від екватору до полюсів: південна частина тундри заросте тайгою, на півдні сьогоднішньої тайги виростуть широколистні ліси. І людям, і тваринам прийдеться привикати до нового клімату. Значно зросте ерозія грунту, почастішають зсуви земель, затоплення прибережних земель, збільшиться кількість збитково зволожених земель. Збільшиться ризик виникнення таких стихійних лих як циклони, посухи, пожежі, повені, урагани. Відомо, що кількість стихійних лих на нашій планеті протягом 80-х років ХХ століття збільшилась вдвічі порівняно з 70-ми роками. У сільському господарстві зросте необхідність у іригаційних заходах, зміниться врожайність і якісний склад культур, а це, у свою чергу, позначиться на тваринництві. В енергетичному секторі найбільш уразливою буде гідроенергетика. Почнуть масово розмножуватися кровососні комахи та шкідники лісу. Багато тропічних та субтропічних видів комах розповсюдяться на північ і разом з ними будуть розповсюджуватись хвороби, які вони можуть переносити – малярія, тропічні вірусні лихоманки і т.п. Також можливі різкі відхилення температури в обидві сторони від середньої. Наприклад, в Києві в січні буде більше днів з температурою 25 градусів морозу, а також з температурою вище 0 градусів. Те ж саме буде спостерінатися з опадами, вітрами і т.п. – зміняться не стільки середні їх величини, скільки відхилення від них. Збільшення промислових викидів та викидів від автотранспорту, крім посилення парникового ефекту, дедалі погіршує якість повітря у містах. Це пагубно впливає на здоров’я людей: зростає кількість захворювань дихальних шляхів, серцево-судинної системи та онкологічних захворювань. Також, ці викиди прискорюють руйнування будівель, корозії металевих конструкцій. Вплив зміни клімату на здоров’я людей буде найбільш відчутним у країнах Африки, Азії та Південної Америки, через слабку економіку ці країни не зможуть ефективно долати наслідки глобального потепління.

Для України глобальне потепління вже має свої наслідки, Уже зараз можна помітити, що зими у середніх широтах Північної півкулі дедалі стають теплішими, "гнилими", і наступають "не календарно" пізно, а літо часто буває вологе. Ми вже практично забули, що таке справжня зима. Лише кінець січня нагадав, у яких широтах живемо. Періоди так званого міжсезоння стають більшими: весна наступає дуже повільно і тягнеться до середини червня, а осінь так само довго не поступається зимі. Ця зима в Україні принесла чимало сюрпризів із майже щотижневою різкою зміною погоди. Зміна кліматичних умов спричинила також відповідні наслідки у сільському господарстві. Рання весна призводить до напруження у підготовці агротехніки та проведенні польових робіт, що потребує уточнення оптимальних строків сівби ранніх ярових культур. Зниження температури повітря у літні місяці обумовлює збільшення періоду дозрівання теплолюбивих культур. Внаслідок цього строки достигання врожаю та його збирання щороку запізнюються. Ще на початку ХХ ст. деякі країни почали спільне спостереження за кліматом на планеті. В Україні працюють 200 гідрометеорологічних станцій, з них 36 працюють в глобальній системі обміну інформацією, що стосується клімату зі всіх регіонів планети. Так, гідрометеорологи різних країн дослідили, що за останні 100 років приземна температура, тобто та, яка фіксується на рівні 2 м від поверхні землі, підвищилася в середньому по всій планеті на 0,3-0,6 градуса за Цельсієм. Така, здавалося б, невелика цифра, але наскільки вона значна, вже можна відчути в середніх широтах Північної півкулі, саме там, де живемо ми. Глобальне потепління — незаперечний факт, наслідками якого є природні зміни, а також антропологічні, тобто ті, які стосуються людської діяльності. Природні зміни клімату є достатньо довготривалими процесами, аби помітити їх навіть за сторіччя.

. Обачна міжнародна спільнота  визнала небезпеку, яка пов'язана  із постійним зростанням викидів  парникових газів. Іще у 1988 році Генеральною Асамблеєю ООН  була створена Міжурядова група  експертів з проблеми змін  клімату. В 1992 році в Ріо-де-Жанейро було підписано Рамкову конвенцію ООН з питань зміни клімату. У 1997 році був схвалений так званий Кіотський протокол. Згідно з цим документом, розвинені країни та країни з перехідною економікою, в тому числі Україна, домовилися зменшити викиди парникових газів до рівня, меншого на 5% від рівня базового року. Для різних країн був встановлений різний рівень зниження викидів. Згідно з протоколом, який Україна ратифікувала у лютому 2004 року, нам необхідно обмежити зростання викидів парникових газів на рівні 1990 року. Але тут є низка проблем, адже економіка і промисловість України лише розвиваються, а обмеження зростання викидів парникових газів стосується і енергетики, і транспорту, всіх промислових процесів, лісничого господарства... Іще важче ратифікувати цей протокол буде розвиненим країнам із надпотужною промисловістю. На думку вчених, якщо збережеться тенденція до глобального потепління, це призведе до змін у погоді, насамперед, збільшення опадів, що в свою чергу викличе підвищення рівня Світового океану. На останній, Х конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка відбулася в Буенос-Айресі, вченими і дослідниками питань парникового ефекту загалом розглядалося близько 40 ймовірних сценаріїв, за якими відбуватиметься процес глобального потепління. В "найстрашніших" прогнозах пророкується підвищення найближчим часом температури Землі на 11 градусів, уповільнення обертання Земної кулі навколо своєї осі, вимирання багатьох видів рослин і тварин, і навіть настання нового льодовикового періоду.

Проте вразливість багатих  держав зростатиме в міру старіння їх населення. Глобальне потепління клімату, яке проявляється в змінах кліматичних умов, стало однією з  причин ускладнення прогнозованості  небезпечних явищ та можливого зменшення періоду завчасного передбачення нападів стихії. Отже, господарський комплекс країни та населення постійно мають бути готовими до погодних та інших природних аномалій і явищ, а відтак і пов'язаних із ними надзвичайних ситуацій. Двічі за три роки Закарпаття зазнавало руйнівної сили паводків (1998, 2001), руйнівні смерчі, шквали, крупний град, зледеніння спостерігалися на Волині (1987), Тернопільщині (2000), Вінниччині (2000), Житомирщині (2001), Одещині (2001) та в цілій низці інших областей. У 2001 році загальна площа уражених пожежами лісів склала 2960 га. У 2002 році ця площа уражених пожежами лісів вже склала 3387 га, із них верховими пожежами охоплено – 390 га, а протягом липня-вересня 2002 року лише на торфовищах було зафіксовано 38 осередків пожеж на площі понад 350 га. У 2003 році в лісовому фонді України виникло 4527 пожеж, якими зачеплено територію 2833 га та 123 га нелісових земель. протягом 1997-2003 рр. на території України виникло понад 70 надзвичайних ситуацій геологічного характеру. Тільки за останні 20 років кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросла удвічі – з 265 до 541, а загальна площа підтоплених територій у цих містах і селищах збільшилася з 88,6 тис. га до 196,2 тис. га. Скажімо, в Рівненській області процесами підтоплення охоплено близько 52% загальної площі, Волинській – 82%, Житомирській – 83%. У деяких містах і селищах міського типу розміри площ підтоплення сягають іноді 50% їх території. Також у стані стійкого підтоплення перебуває 454 сільські населені пункти. З огляду на вплив техногенного навантаження, найбільш несприятливі умови з підтопленням склалися в містах Вугледар, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Одеса, Первомайськ, Сєвєродонецьк, Слов'янськ, Херсон та низці інших.... Через теплу погоду надто розмножилися миші. Якщо раніше на одному гектарі помічалося не більше 5-6 мишиних колоній, то нині в деяких регіонах їх нараховують близько 90. Миші "підстрижують” озимину. Значно більша проблема може чатувати на аграріїв навесні, коли розпочнеться вегетація, а за нею й стрімкий ріст озимини. Адже миші, проривши численні нори, можуть спровокувати штучну посуху: через ті нори волога не буде доходити до кореневої системи рослин. Також через глобальне потепління отримали потужний поштовх до розповсюдження різноманітні віруси.

2. Сучасна демографічна ситуація на Україні. 

За кількістю населення  Україна посідає 6 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 28 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землі.

Протягом тривалого  часу територія України була розчленована між сусідніми державами, кожна  з яких проводила політику денаціоналізації українців, прагнучи до їхньої повної асиміляції. Відновлення незалежності у 1991 році створило умови для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню усіх, хто відчуває свою приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини.

Динаміка чисельності

Систематичне проведення переписів населення протягом ХХ століття дає змогу достовірно відтворити найбільші зміни чисельності населення України за цей періоду.

У 1913 році в межах сучасної України проживало 35,2 млн. осіб. За приблизними  підрахунками під час Першої світової і громадянської воєн, колективізації сільського господарства, репресій, штучного голодомору, Другої світової війни Україна втратила близько 20 млн. осіб.

У післявоєнний період відбувався приплив в Україну населення  з інших республік колишнього СРСР, проте він був меншим за масову міграцію українців на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, цілинні землі Казахстану. Довоєнного рівня населення (40,6 млн. осіб) держава досягла лише у 1956 році.

Чисельність населення  в другій половині XX ст. поступово  збільшувалася переважно за рахунок  природного приросту. Пік її зростання припадає на початок 1993 року, коли в Україні було зафіксовано 52 244,1 тис. осіб.

Кризові процеси 90-х років  негативно вплинули на демографічну ситуацію в Україні. Бурхлива міграція населення, викликана появою можливостей  вільного переміщення у межах і за межі території країни, зниження народжуваності та зростання смертності внаслідок економічних і соціопсихологічних чинників спричинили загальне скорочення чисельності населення України. Лише у 2003 році, внаслідок стабілізаційних процесів та стабільного зростання економіки країни, в Україні намітилася низка позитивних тенденцій, які в подальшому здатні були вплинути на покращення демографічної ситуації. Проте за даними Державного комітету статистики України кількість наявного населення станом на 1 квітня 2010 р. становила 45905,3 тис. осіб. У 2009 р. цей показник знаходився на рівні 45962,9 тис. осіб. У переважній більшості областей зареєстровано скорочення населення. Так, загальний показник по всій Україні за січень–березень 2010 р. становить – 57 606 осіб, або – 5,1 на 1000 жителів. Хоча зберігається позитивна тенденція щодо уповільнення темпів скорочення населення, яка і відображається у показниках поточного року порівняно з аналогічним періодом 2009 р., коли цей показник становив – 63 256 осіб. У 2008 році чисельність населення України скоротилася на 0,5%, або на 229,0 тис. людей у порівнянні з початком року. У 2009 році чисельність населення України скоротилася на 0,1%, або на 62,6 тис. людей у порівнянні з початком року. Показник скорочення населення пов’язаний із переважанням кількості померлих над такою народжених, що продовжує залишатися характерною рисою природного руху населення України. При цьому в минулі роки відзначалося поступове збільшення кількості народжених та зменшення такої померлих. Останні ж дані Держкомстату свідчать про те, що в Україні знову почав знижуватися рівень народжуваності, що, вірогідно, пов’язано з поточною економічною кризою.

исельність наявного населення в Україні на 1 лютого 2012р. стано-вила 45617,5 тис. осіб. Упродовж січня 2012р. чисельність населення зме-ншилася на 16,1 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 наявного населення становило 4,2 особи. Водночас у шести регіонах країни зафіксовано при-ріст населення: Закарпатська область, Севастополь (міськрада), Рівненська область, м.Київ, Волинська та Київська області (від 2,4 до 0,6 особи на 1000 наявного населення).

    Зменшення  чисельності населення країни  відбулося за рахунок природного  скорочення – 18,1 тис. осіб, водночас  зафіксовано міграційний приріст населення – 2,0 тис. осіб.

    Порівняно  з січнем 2011р. обсяг природного  скорочення зменшився на 1,9 тис.  осіб, або з 5,1 до 4,7 особи в розрахунку  на 1000 наявного населення. Природне  скорочення спостерігалось у  23 регіонах країни, і тільки в  Закарпатській, Рівненській областях, м.Києві та Волинській області зареєстровано природний приріст населення (відповідно 266, 222, 98 і 19 осіб).

    Природний  рух населення в січні 2012р.  характеризувався зростан-ням народжуваності  та скороченням смертності. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 по-мерлих припадало 70 народжених

Як і більшість європейських країн, Україна має високу щільність  населення - 77 осіб/км2. Найнижчий показник щільності на півночі, в Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найвищий - у Донецькій області - 183 особи/км2. Східні області мають дещо вищий за середній показник - 90

осіб/км2.

 Україна залишається переважно урбаністичною країною, з чисельною перевагою міського населення над сільським: 32 млн. 754 тис. городян (або 68%) проти 15 млн. 883 тис. (або 32%) сільського. Найменш сільськими є такі області України, як Донецька - 10%, Луганська - 14%, Дніпропетровська - 17%, Харківська - 21%, Запорізька - 24% (селян). Найбільш сільськими є Тернопільська і Закарпатська області - по 59% сільського населення, Івано-Франківська і Чернівецька - по 58%, Вінницька - 56% і Рівненська - 55%. Водночас найвищий рівень урбанізації в Донецькій області, в якій мешканці міста становлять 90% населення, Луганській - 86% та Дніпропетровській - 83%.

В Україні збільшилась  кількість міст, їх нині нараховується 454. З них 37 - це міста з кількістю  населення від 100 до 500 тисяч. Дев’ять  міст мають понад півмільйона  жителів, а у п’яти кількість  населення перевищує 1 млн. осіб. У Києві, столиці України понад 2,6 млн. жителів.

В Україні спостерігається  перевищення кількості жіночого населення над чоловічим: 22 млн. 441 тис чоловіків (або 46,3%) проти 26 млн. 16 тис. жінок (або 53,7%). Найбільший відсоток жінок - 55 в Чернігівській області, найменший - 52 в Закарпатській, у решті регіонів коливається в діапазоні 53-54%.