Отчет по практике в ЗКУ

 

 

ЗМІСТ

1. Вступ ………………………………………………………………………..с. 3
2. ЩО ТАКЕ «ЗКУ» ТА ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ………………………………..с. 4
1. . Термін ЗКУ
2. . Другий термін ЗКУ
3. . Ідея створення Зеленої книги
4. . Розділи ЗКУ ………………………………………………………………с. 5
3. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗНАКНЕННЯ РОСЛИН ……………………..с. 6
1. . Вплив людини
2. . Збереження фітоценофонду
4. ЗАХИСТ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ФЛОРИ ………………………………….с. 7
1. . Захист
2. . Відновлення
5. ВИСНОВОК ………………………………………………...........................с. 8
6. СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………...с. 9

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ВСТУП

Проблема зникнення певних рослин і їх угрупувань на території України – тема завжди актуальна. Адже певні природні умови і руйнівна діяльність людства призвели до змін у складовій частині біологічного різноманіття. Саме тому існує державний документ, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угрупувань України, що потребують охорони і мають важливе значення – Зелена книга України. Сучасні темпи денатуралізації природних ландшафтів призвели до збіднення не лише видового складу, а й фітоценотичного різноманіття. Поряд зі збереженням фітогенофонду, сьогодні пріоритетним є охорона фітоценофонду як функційної, передусім енергетичної, основи біосфери, що ще раз підтверджує актуальність проблеми.

Рослинність України характеризується значним синтаксономічним багатством, що пояснюється її географічним положенням. У сучасній українській правовій базі щодо природної складової довкілля статус ЗК визначається Законом України "Про рослинний світ" (1999) та Положенням про ЗКУ (тут і далі Зелена книга України), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 29 серпня 2002 року № 1286. Крім того, науковцями були складені списки рідкісних рослинних синтаксонів для окремих природно-географічних регіонів. У літературі розгорнулася дискусія щодо науково-методичних основ створення та структури ЗКУ як офіційного видання.  Останнім часом велике значення мають постійні наукові спостереження в природі, тобто  моніторинг. Для цього в 1984 р. на базі заповідників Асканія-Нова і Чорноморського створені біосферні заповідники. Зараз в 70 країнах світу нараховується близько 300 біосферних заповідників, в тому числі в Україні їх п'ять: Асканія-Нова, Дунайський, Карпатський, Кримський та Чорноморський. Наразі проводяться різні дослідження та глибші вивчення щодо шляхів вирішення цієї проблеми. Саме тому, я маю на меті дослідити проблематику рослинного світу на основі «Зеленої книги України». Для цього будуть розглянуті наступні теми:

• «Зелена книга»: історія, предмет її досліджень, характеристика;
• причини зникнення рослин;
• попередження зникнення і захист рідкісних видів.

 

 

 

2. ЩО ТАКЕ «ЗКУ» ТА ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ
1. . Термін ЗКУ. Лауреат державної премії України в сфері науки та техніки, засновник законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів пов'язаних з захистом навколишнього середовища Малишева Н. Р. пояснює термін «Зелена книга України», як офіційний документ, у якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих і типових природ, рослинних угруповань України, що потребують охорони як складова частина біологічного різноманіття. 
2. . Другий термін ЗКУ. У вступному слові до видання Зеленої книги міністр Г. Філіпчук відмітив: «Зелена книга – нова форма науково обґрунтованої охорони рослинних угрупувань, корта впроваджує сучасний підхід до збереження біологічного різноманіттяакцентом на ценотичний аспект.
3. . Ідея створення Зеленої книги. Була започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества». Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого відтворення. Перше видання книги відбулося у 1987 році в УРСР. Друге - вже в 2002 році, третє - в 2009. На сьогодні  ведення ЗКУ фінансується за рахунок державного бюджету України. Міністерство охорони навколишньої природи, середовища та ядер, безпеки України забезпечує офіційне видання та розповсюдження ЗКУ не рідше одного разу на 10 років. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

Історія її втілення пройшла два етапи: науковий та нормативно-правовий. Ця проблема почала дискутуватися ще з початку 60-х років. Необхідність охорони типових корінних угруповань нарівні з рідкісними вперше теоретично обґрунтував Є.М. Лавренко. Ця ідея поступово стала привертати увагу ширшого кола ботаніків. З метою її практичної реалізації в 1982 р. у Москві була проведена I Всесоюзна конференція з охорони рідкісних рослинних угруповань, на якій було розглянуто й заходи щодо їх збереження. У 1983 році на VII з'їзді Всесоюзного ботанічного товариства запропоновано виділити сім категорій унікальних, рідкісних і типових угруповань, що потребують пасивної охорони чи регулювання за допомогою різних господарських методів. У 1987 році українські ботаніки вперше у світовій природоохоронній практиці реалізували ідею охорони раритетних угруповань. Вченими розроблені теоретичні основи їх збереження, обґрунтовані показники виділення раритетних угруповань, запропоновано структуру ЗКУ та здійснено її видання у вигляді монографії (Зеленая книга …,1987).

2.4. Розділи та зміст ЗК. Зелена книга України включає 160 статей, в яких дається відповідна інформація про 800 асоціацій рослинності України, серед яких є рідкісні (347), такі, що перебувають під загрозою зникнення (354) та типові (99). Статті згруповані відповідно до типів рослинності: лісова (72 статті, 308 асоціацій), чагарникова рослинність Карпат і Криму (9 статей, 32 асоціації), трав’яна і чагарникова степова рослинність (25 статей, 222 асоціації), трав'яна і чагарникова рослинність ксеротичного типу на відслоненнях та пісках (8 статей, 32 асоціації), лучна (6 статей, 20 асоціацій), болотна (11 статей, 39 асоціацій), галофітна (3 статті, 10 асоціацій), водна (26 статей, 137 асоціацій). ЗК містить таку інформацію: біноміальна наукова назва рослинного угруповання, його синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, обґрунтування необхідності здійснення охорони, біотехнічні і созотехнічні рекомендації, джерела інформації, картосхема поширення угруповання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗНАКНЕННЯ РОСЛИН. Рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів. Занесені до ЗКУ природні рослинні угруповання підлягають особливій охороні на всій території України. Заборонено будь-яку діяльність, що негативно позначається на стані цих природних угруповань і загрожує їх збереженню.

3.1. Вплив людини. Авжеж, перший та найголовніший руйнівник природи – це людина. Тепер стала очевидною необхідність зміни ідеології традиційних стосунків суспільства з природою, що базуються на засадах панування людини над природою, невичерпності її ресурсів і необмеженого їх споживання, на якісно нові - що керуються ідеологією самоцінності природи, самоусвідомлення людиною рівноправності усього живого, збалансованого (сталого) використання природних ресурсів в інтересах прийдешніх поколінь. Сучасні темпи денатуралізації природних ландшафтів призвели до збіднення не лише видового складу, а й фітоценотичного різноманіття.

3.2. Збереження фітоценофонду. Поряд зі збереженням фітогенофонду, сьогодні пріоритетним є охорона фітоценофонду як функційної, передусім енергетичної, основи біосфери. Тому вкрай необхідною у природоохоронній діяльності є зміна акцентів - зі збереження фітогенофонду, зокрема, на збереження фітоценофонду. Це випливає також із сучасного стану біосфери, принциповою рисою якого є те, що її функційний стан погіршується значно вищими темпами, ніж генетичний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ЗАХИСТ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ФЛОРИ

1. . Захист. Організація охорони та відтворення рослинних угруповань забезпечується Мінекоресурсів та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Заборонено будь-яку діяльність, що негативно позначається на стані цих природних угруповань і загрожує їх збереженню. З цією метою передбачено: встановлення особливого правового статусу природних рослинних угруповань, що потребують охорони, і створення на територіях, де наявні угруповання, внесені до ЗКУ, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями; врахування спеціальних вимог щодо охорони цих природних угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектів документації та проведення екологічної експертизи; встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за пошкодження природних рослинних угруповань, занесених до ЗКУ, та місць їх зростання; міжнародне співробітництво у межах багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод; проведення виховної роботи серед населення; здійснення моніторингу за станом і змінами занесених до ЗКУ природних рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наук, основ їх охорони, відновлення і невиснажливого використання. 
2. . Відновлення. Відновлення, як і охорона рослинних угрупувань, має здійснюватися на основі відповідних науково обґрунтованих  заходів. У законодавстві визначено напрями відтворення природних об'єктів: а) сприяння їх природному відновленню; б) запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу; в) їх формування на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Підсумовуючи все сказане, завдяки розвитку системної природоохоронної концепції з'явилися аргументи стосовно необхідності охорони рідкісного фітоценофонду, що і є призначенням Зеленої книги. У методологічному відношенні її принциповою перевагою перед Червоною книгою є системний підхід, а в практичному - збереження як генетичних, так і функційних основ біосфери. ЗКУ створить передумови для активізації наукових досліджень, подальшого вивчення історичних етапів розвитку рослинності та виявлення закономірностей її сучасного формування, дозволить вивчити динамічні тенденції рослинності, прогнозувати їхній розвиток. Ця публікація сприятиме розбудові екомережі України, розширенню мережі природно-заповідного фонду та підвищенню її фітоценотичної репрезентативності, знайде своє застосування в екологічно зорієнтованій системі ведення лісового та сільського господарств. Видання ЗКУ є значним внеском у забезпечення збереження природних рослинних угруповань - національного багатства України та вагомої складової гармонійного життя людини. Таким чином, завдяки розвитку системної природоохоронної концепції з’явилися аргументи стосовно необхідності охорони рідкісного фітоценофонду, що і є призначенням Зеленої книги. У методологічному відношенні її принциповою перевагою перед Червоною книгою є системний підхід, а в практичному - збереження як генетичних, так і функційних основ біосфери. Однак всі вищезазначені та інші заходи, спрямовані на охорону і збереження довкілля, виявилися недостатніми. Вони не мали екосистемного характеру, тому заздалегідь були приречені лише на тимчасовий і локальний успіх у зв’язку з усе зростаючим тотальним антропогенним впливом на екосистеми.

Я вважаю, що у майбутньому ЗКУ створить передумови для активізації наукових досліджень, подальшого вивчення історичних етапів розвитку рослинності та виявлення закономірностей її сучасного формування, дозволить вивчити динамічні тенденції рослинності, прогнозувати їхній розвиток. Ця публікація сприятиме розбудові екомережі України, розширенню мережі природно-заповідного фонду та підвищенню її фітоценотичної репрезентативності, знайде своє застосування в екологічно зорієнтованій системі ведення лісового та сільського господарств.

Протягом останніх ста років здійснено десятки спроб зменшити руйнівну діяльність людської спільноти шляхом обґрунтування та втілення різних природоохоронних ініціатив. Ініційовано створення заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, зоопарків і ботанічних садів, складання "червоних книг" та "червоних списків" видів тварин, рослин і грибів тощо. Зокрема, для запобігання негативним наслідкам господарської діяльності людини та послаблення антропогенного навантаження на біосферу суспільство розробило й утілило в життя концепцію охорони генофонду, засновану на ідеології відновлення (Шеляг-Сосонко, Ємельянов, 1997).

Видання ЗКУ є результатом багаторічної праці великого колективу науковців Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Координацію робіт здійснювало Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. На мою думку, видання Зеленої книги України є значним внеском у забезпечення збереження природних рослинних угруповань — національного багатства України та вагомої складової гармонійного життя людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В свет вышла Зеленая книга Украины -  [Електронний ресурс] - http://tedfox.org/novini/v-svet-vyishla-zelenaya-kniga-ukrainyi - В свет вышла Зеленая книга Украины.

2. Зелена книга України - [Електронний ресурс] -http://uk.wikipedia.org/wiki/Зелена_книга_України

3. Закон України «Про Червону книгу України». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 30, ст. 201.

4. ЗКУ – Природа України - [Електронний ресурс] - http://greenbook.land.kiev.ua/500.html.

5. ЗКУ – Современное состояние - [Електронний ресурс] - http://uchebnikionline.com/ekologia/osnovi_ekologiyi_-_myagchenko_op/zelena_kniga_ukrayini