Мінеральні ресурси України

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну ,запаси якого зосереджені в Житомирській ,Хмельницькій, Черкаській,  Дніпропетровській і Запорізькій областях. Каолін використовують в основному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумовій промисловості.

   В Україні  є запаси фосфоритів, що залягають  у Придніпров’ї(Незвиське), Сумській(Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. Нещодавно відкрито Покровсько-Керченське  родовище апатитів.

   У республіці  нараховується 61 прийняте на баланс родовище крейди, поклади якої оцінюються у 450 млн т. Основні запаси крейди зосереджені у Донецькій обл. (218 млн т). Далі йдуть Сумська, Луганська, Чернігівська, Харківська області.

   Високоякісний  мармур і мармуроподібний вапняк, туфи розроробляють у Закарпатській області, мармуроподібний вапняк, вапняк і туфи – у Кримській, пісковик – Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та інших областях.                                                                          

   Значні запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій області.     

   В Україні  є багато родовищ різноманітної  сировини для виробництва будівельних  матеріалів(наприклад, 36 родовищ цементної  сировини, 61 – крейди). Україна багата на родовища облицювального каменю:

• Гранітів
• Мармуру
• Лабрадоритів
• Базальту

Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях:

• Рівненській
• Житомирській
• Запорізькій
• Закарпатській
• Хмельницькій

У Волинській і Рівненській областях, Приазов’ї і Кривому Розі є запаси кольорового каміння. Трапляються:

• берил
• топаз
• бурштин
• аметист
• агат
• яшма

   Бентонові  глини залягають у Закарпатській (Гобське), Тернопільській (Пщчаївське) і деяких інших областях.

   Слід зазначити ,що Україна має великі можливості  для експорту сірки ,калійних  солей та іншої сировини.

   В цілому  Україна добре забезпечена різноманітними  мінерально сировинними ресурсами, які широко використовуються в народному господарстві, йдуть на експорт. У республіці склався досить високий рівень задоволення власних потреб у сировині і паливі. По вогнетривких глинах, наприклад, у 1990 р. він становив 105%, сірці – 200%, солі кухонної – 150%, сировині для виробництва скла – 157%, каменю будівельному – 116%, цементній сировині – 100%. Словом, багато цінних мінерально-сировинних ресурсів Україна може експортувати у великих кількостях практично в усі зацікавлені країни.     Використання та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго - та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин — золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у 1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини на 60—70% (без урахування вуглеводнів).

Список використаної літератури:

1.Заставний Ф. Д. Географія України: У 2-х  книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472 с.: іл.

2.Розміщення продуктивних  сил України: Підручник / Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та ін.; За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375 с.

3. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). – К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 88 с.
4. Бейдик О. О., Падун М. М. Географія: посібник для вступників до вищих навчальних закладів. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
5. Масляк П. О., Олійник Я.Б., Степаненко А. В., Шищенко П. Г. Географія: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма і відповіді на всі запитання. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 829 с.  
6. Україна у цифрах у 1998 році: Корот. стат. довід. Державний комітет статистики України: Під. Ред. О. Г. Осауленка.
7. Статистичний щорічник України: 1997. – Київ, вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М. П. Бажана – 110с.
8. Ю.Долгоруков. Економічне забезпечення структурної перебудови металургії України.  // Економіка України. – 1995. - №10 – с.40-45.
9. Металлургическая  и горнорудная промышленность. – 1998. - №3. – с.1-3.

10.Нечипоренко. Чорна дірка виникла на місці чорної металургії //  Голос України. – 1998.- №10 – с.13.

11.Ялковский В. Черные металлы. // Обзор укр. рынка. – 1999. – №2. –  с.24-32.

12.Демченко. О. Сплав по европейским рекам: Европа уже

   не выгоняет взашей украинских ферросплавщиков // 

    Бизнес. – 1998.-  №9. – с.33.