Контроль стану навколишнього середовища

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План:

1. Контроль за рівнем забруднення повітряного бассейну.

2. Контроль за рівнем забруднення водного бассейну.

3. Біологічні методи контролю за станом навколишнього середовища.

4.  Перспективні фізико-хімічні методи контролю забруднення навколишнього середовища.

 

1.При оцінці небезпеки атмосферних забруднень враховуються наступні критерії шкідливості:

- припустимою  може бути визнана тільки така  концентрація тієї чи іншої  речовини в атмосферному повітрі,  що не робить на людину прямої чи непрямої шкідливої і неприємної дії, не знижує її працездатність, не впливає на самопочуття і настрій

- звикання до  шкідливих речовин повинне розглядатися  як неприємний момент і доказ  неприпустимості досліджуваної  концентрації. Під звиканням, на відміну від фізіологічної адаптації, розуміється тимчасова, необоротна компенсація організмом патологічних змін виниклих дією шкідливих речовин, тобто пристосування "будь-якою ціною". Класичним прикладом "звикання " до препаратів миш'яку є зменшення їхнього усмоктування за рахунок атрофії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту;

- неприпустимі  такі концентрації шкідливих  речовин, що несприятливо впливають  на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові  умови життя населення.

Рішення питання  про гранично допустиму концентрацію тієї чи іншої речовини ґрунтується  на представленні про наявність  порогів у дії забруднень. Поріг  шкідливої дії речовини — така мінімальна концентрація його в навколишньому  середовищі, при впливі якої в організмі (при конкретних умовах надходження речовини) виникають зміни, що виходять за межі фізіологічної адаптації, чи схована (тимчасово компенсована) патологія.

При встановленні і науковому обґрунтуванні гранично допустимої концентрації шкідливих  речовин в атмосферному повітрі використовують принцип показника, що лімітує, тобто нормування ведеться по найбільш чуттєвому показнику, наприклад, запаху, світловій чутливості очей, шкідливому впливу на організм людини чи на навколишнє середовище. Розрізняють гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, встановлені для атмосферного повітря і повітря виробничих приміщень. Останні називаються граничнодопустимими концентраціями робочої зони —- простору висотою 2 м над рівнем підлоги обслуговуючого майданчика, на якому знаходяться місця постійного чи тимчасового перебування працюючих.

Відповідно  до Держстандарту "ССБТ 12.1.005-86. Повітря  робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги", під граничнодопустимими  концентраціями шкідливих речовин  у робочій зоні (ГДКр. з.) розуміються такі концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8-ми годин чи при іншій тривалості, але не більш 40 годин на тиждень, протягом усього робочого стажу, не можуть викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений термін життя теперішніх і наступних поколінь".

Постановою Ради Міністрів

України від 7 лютого 1999 р. затверджене  положення "про державний контроль за роботою газоочисних і пиловловлюючих установок". Державний контроль за роботою газоочисних і пилоловловлюючих установок здійснюється Державною інспекцією по контролю за роботою газоочисних і пиловловлюючих установок. Державна інспекція складається з центрального апарату, регіональних інспекцій і відділень регіональних державних інспекцій.

На Державну інспекцію  покладаються наступні завдання: видача дозволу на введення в експлуатацію нових газоочисних і пиловловлюючих установок; розробка і видання правил і норм їхньої експлуатації; підготовка загальних положень по поліпшенню охорони атмосферного повітря і ін. Поряд з Державною інспекцією контроль здійснюють також галузеві спеціалізовані організації по пуску і налагодженню газоочисних і пиловловлюючих установок.

Державний санітарний нагляд в Україні здійснюється органами й установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

2. Найважливішою складовою частиною Українського водно-санітарного законодавства є гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у воді водойм. При обґрунтуванні гранично допустимих концентрацій насамперед враховується безпека здоров'я населення — головного водокористувача. Розрізняють рівні забруднення, що не впливають прямо чи побічно на санітарні умови водокористування і здоров'я населення, — гранично допустимі концентрації для водойм господарсько-питного і культурно-побутового користування і рівні забруднення, що торкаються не стільки інтересів охорони здоров'я, скільки інших інтересів населення, — граничнодопустимі концентрації для рибогосподарських водойм.

Як правило, водойми забруднюються одночасно  декількома речовинами. Ефект дії  шкідливих речовин з однаковою  ознакою шкідливості, що лімітує, при  концентраціях близьких до гранично допустимих сумується.

На сьогодні Мінздравом України затверджені більш 600 гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у водоймах господарсько-питного і культурно-побутового водокористування.

Рибогосподарські гранично допустимі концентрації, установлені  для 137 речовин — це такі концентрації забруднювачів, при постійній присутності яких у водоймі виконуються наступні умови:

- не спостерігаються випадки  загибелі риб і організмів, шо

служать для риб кормом:

- не відбувається  поступове винищування тих чи  інших видів риб, для життя  яких водойма була придатною,  а також заміни корисних для  риб, у кормовому відношенні, організмів  на малоцінні чи ті, що не  мають кормового значення;

- не відбувається  псування товарних якостей риб, що живуть у водоймі, наприклад, поява неприємних запахів та ін.,

- не відбувається  зміни, здатної у визначені  сезони чи в доступному для  огляду майбутньому привести  до загибелі риб, заміна цінних  видів на малоцінні чи до  втрати рибогосподарської цінності, як усієї водойми, так і її частини.

При скиданні стічних  вод у водойми необхідно досліджувати як самі стоки, так і воду у водоймі  вище і нижче місця скидання. Тільки такий аналіз дозволяє зробити правильні  висновки щодо ступеня і характеру забруднення гідросфери промисловими стоками. Крім того, у багатьох випадках, зокрема здійсненні замкнутих циклів, дослідженню підлягає також технологічна вода (наприклад, застосовувана в травильних і гальванічних ваннах).

Дослідження води включає:

- добір проб;

- проведення  аналізів;

- проведення  вимірів деяких фізико-хімічних  величин, істотних для характеристики  складу води і її властивостей.

Впроваджуються  також системи автоматичного  контролю хімічного складу поверхневих  вод, що дозволяє не тільки констатувати забруднення, але також виявити винуватця і терміново вжити заходів.

Охороною водних ресурсів і контролем за рівнем забруднення  водойм в Україні займається ряд  Міністерств і відомств. У першу  чергу до них відносяться Міністерство меліорації і водного господарства.

3. Існуюча на сьогодні система контролю за станом навколишнього середовища має ряд істотних недоліків. Основні недоліки властиві аналітичним методам контролю за рівнем забруднень навколишнього середовища вдається уникнути, застосовуючи біологічні методи з використанням живих організмів, тобто біотестування, де розглядається дія окремих забруднювачів чи їхньої суми на ті чи інші живі організми, які називають тест-об'єктами. Як тест-об'єкти використовуються дрібні прісноводні ракоподібні — дафнії. При цьому, про ступінь забруднення води судять по кількості загиблих організмів. Іншими тест-об'єктами можуть служити різні мікроорганізми, водорості, деякі види високочутливих до забруднень риб, наприклад, форель.

Застосовуючи  біотестування для контролю забруднень атмосфери як тест-об'єкти використовуються різні рослини. Так, сосни й інші хвойні породи чуттєві до фтористих сполук і сірчистого ангідриду. При підвищенні концентрацій цих речовин в атмосфері у хвойних порід починають засихати вершини. Деякі квіти, наприклад, гладіолуси, під впливом забруднювачів можуть змінювати забарвлення чи форму. Підвищеною чутливістю до забруднення атмосфери відрізняються мохи і лишайники.

4. Зараз усе більше поширення одержують інструментальні методики визначення виду і концентрації забруднень, засновані на сучасних фізико-хімічних приладах.

При аналізі  складу стічних вод усе частіше  застосовують "багатокомпонентні" методи.

Аналіз органічних сполук по функціональних групах (наприклад, NH₂ — група, ОН — група й ін.) виконують різними хімічними, електрохімічними, спектральними чи хроматографічними методами.

По масштабах здійснення інструментальні методи аналізу  можна розділити на: технологічні, виконувані в основному лабораторіями  підприємств, регіональні і глобальні.

Регіональні інструментальні методи аналізу заснованій автоматизованій системі контролю забруднення повітря в промисловому регіоні чи на декількох підприємствах, дозволяють одержати по каналах зв'язку безупинну інформацію про концентрацію домішок. Інформація надходить від автоматичних газоаналізаторів, встановлених у різних місцях регіону, виводиться на індикаційне табло, а потім обробляється ЕОМ.'

Для глобального контролю стану навколишнього середовища виконується, в основному, зондування атмосфери оптичною і радіаційною апаратурою.

Останнім часом в усьому світі підвищена увага приділяється розробці і використанню лазерів  для дистанційного визначення забруднення  атмосфери. Таких установок існує  два типи: перші — сполучають лазер і локатор, вимірюють зворотне розсіювання атмосферою випромінювання лазера і сканування лазерним променем, вивчають просторовий розподіл домішок у повітрі; другі — розміщують лазер-випромінювач і приймач на одному кінці траси чи бази, а відбивач і — на іншому кінці, і досліджують вони вміст аерозолів у повітрі.

Успіхи фізичної й аналітичної  хімії дозволяють застосовувати  сучасні точні методи і прилади  для визначення концентрації забруднень у дуже складних сумішах, шо містять  велике число компонентів. Прикладом  служить трансформаційний інфрачервоний фур'є-спектрометр, що може "продивитися біля кілометра забрудненого повітря, ідентифікувати всі хімічні сполуки, що знаходяться в ньому, і визначити їхню концентрацію до рівня декількох десятих часток відсотка''.

 

Список використаних джерел:

1. «Екологія» - Васюкова Г.Т.  
2. «Екологічне управління» - Шевчук В.Я.
3. http://www.ukrreferat.com
4. http://pidruchniki.ws