Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2013 в 19:01, реферат
У на самому початку ХХ століття В.І. Вернадський вперше сформулював твердження у тому, що людина перетворюється на основну геологопреобразующую силу планети1 і щоб забезпечити своє майбутнє, він має прийняти відповідальність за розвиток біосфери й суспільства2. Підкреслю — і біосфери, й суспільства. Таке цілеспрямованого впливу біосфера піде на якісно стан. Цей новий СТАН біосфери, що визначається (іде) діяльністю розуму людини, Ле Руа назвав ноосферою. Сталося це на початку 20-х одному з семінарів Бергсона у Парижі, коли Вернадський викладав свою концепцію розвитку біосфери. Пізніше термін «ноосфера» широко використовував Тейяр де Шарден. Сам Вернадський використав цей термін дуже обережно та лише в кінці свого життя.
Було хибним сказати, що російське суспільство слід за місці й спирається лише з традиційні моральні початку. Вона й початок виявляти свою загальну волю. Хіба є взірцями ті енергозаощаджуючих технологій, які набули поширення останні двоєтроє десятиліть? Багато що лише говорити, але що сталі та робити. Наприклад, зроблена очищення Великих Озер і Рейну.
Але ці дії — лише саме боязке початок. Та й початок чи, коли вона по-справжньому торкається світогляду? Глибину нерозуміння суспільством сучасної ситуації показала конференція у Ріо-де-Жанейро 1992 року. Факт проведення такої конференції на рівні важко переоцінити — це явище чудове. Поява терміна sustainable development і є спроба розробки програм сталого розвитку — теж якийсь крок у потрібному напрямі. Не було зазначено найголовнішого: що треба навчитися зберігати як окремі біологічні види, а й екосистеми, що треба виробити основи демографічної політики і треба, нарешті, поставити на чільне місце всієї наукової діяльності проблеми забезпечення коеволюції природи й суспільства, розпочати серйозно розробляти нове утворення громадських взаємин у єдиному планетарному співтоваристві й змінювати структуру громадських цінностей.
Сучасні «присваивающие» цивілізації виникли на початку голоцену, після неолітичної революції. Очевидно, вони вже вичерпали свої можливості, і людству надаються дві альтернативи: або вона продовжуватиме жити по-старому, поступово удосконалюючи свої технології, або перейде у цілком новому типу цивілізації.
У першому випадку
його чекає общепланетарный
Друга альтернатива полягає в гіпотезі у тому, що зможе спертися на колективний розум і знайти шляхи створення суспільства, здатних спільному розвитку з біосферою, тобто зможе перейти за доби ноосфери. І суспільство це завжди буде якісно відрізнятиметься від сучасного.
Не знаємо, як буде влаштовано це суспільство майбутнього. І навряд чи варто гадати! Але знаємо, що його вимагає від людей високого рівня інтелігентності і якості знань. Насамперед — знання тій формі своїх взаємин з дикою природою, яка здатна забезпечити режим коеволюції. Тому шлях до епохи ноосфери починається із розробки освітніх програм — програм, які утримувати знання у тому, що неприпустимо, що може змінити стабільність Людського Будинку.
1 Співвідношення ландшафтообразующих чинників — антропогенних природничих — дають такі, недавно отримані дані: щорічно гірничодобувна промисловість США, будівництво шляхів та інших споруд призводять до переміщенню 7,6 млрд т грунту, проте природні явища, переважно, річки, переміщають трохи більше 1 млрд т породи (New Scientist, 1995. V. 145, №1967, p.11).
2 Ще 70-ті роки покійний В.А. Ковда підрахував, що виробляє у 2000-му разів більше відходів органічного походження, ніж уся інша біосфера. (Відходами назвали то речовина, яке виключається з кругообігу речовин тимчасово, що перевищує життя людини.)
3 Напевно, краще було вжити термін «соразвитие», оскільки термін «розвиток» передбачає такій формі еволюції, що з ускладненням виду та зростанням розмаїття його форм. Відмова з розвитку наводить зазвичай до деградації виду.