Класифікація основних напрямків екологічних досліджень

В теперішній час головним регулюючим документом щодо енергетичної політики в Україні є Енергетична Стратегія України до 2030р. Вона була затверджена Кабінетом Міністрів України 15 березня 2006р. але не затвердилась Верховною Радою України. Це означає,що зазначена стратегія не є законом, якого необхідно обов’язково дотримуватися. Отже немає гарантій, мета щодо біоенергетики будуть досягнуті.

Сучасний рівень фінансування науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у секторі біоенергетики дозволяє працювати лише над окремими питаннями і недостатній для проведення повномасштабних досліджень, які б могли привести до розроблення нових біоенергетичних технологій або нового обладнання. Необхідно визначити Стратегію взаємозв’язку науково-дослідницьких установ з європейськими університетами, а також з європейськими інформаційними мережами з питань біоенергетики. Ключовим питанням є створення національної інформаційної мережі біомаси і біопалива. Національна мережа буде вміщати інформацію щодо реалізованих, поточних та запланованих НДДКР у відповідних секторах. Цільове фінансування має бути спрямоване на створення нових або суттєве вдосконалення існуючих технологій виробництва енергії з біомаси. Відповідні проекти мають вибиратися та фінансуватися Національною академією України, Українською академією аграрних наук, міністерствами України.

 

 

 

 

 

 

Висновки та рекомендації

 

Як показав аналіз законодавчої бази України в галузі біоенергетики,вона ще потребує вдосконалення. Необхідно розробити і прийняти в Україні державну програму розвитку біоенергетики зі статусом закону,а також пакет законів і підзаконних актів щодо біоенергетики з метою стимулювання, підтримки й розвитку біоенергетичних технологій,передусім технологій отримання теплової енергії з твердої маси, одержання та використання біогазу. Отже розвиток біоенергетичних технологій сприятиме зменшенню Залежності України від імпортованих енергоносіїв, підвищення Ії енергетичної безпеки за рахунок організації енергопостачання на базі місцевих відновлюваних ресурсів,створенню значної кількості нових робочих місць( переважно у сільських районах),значному внеску у поліпшення екологічної ситуації в Україні та підвищенню ефективності виробництва.

Стратегічними орієнтирами у сфері енергозбереження є:

- енергоменеджмент  і регулярний енергоаудит;

- перехід  на використання рапсової олії  як дизельного пального;

- створення  акумуляторів енергії і комбінованих  сонячно-паливних або сонячно-атомних  енергосистем, а також застосування  приладів, що концентрують сонячну  енергію, чим підвищують її щільність;

- виробництво  вітроагрегатів і будівництво  промислових ВЕС у складі електроенергетичних  систем;

- підвищення  використання енергетичних відходів  у виді штучних і промислових  газів, що виникають у гірничо-металургійному  комплексі і хімічній промисловості.

- підвищення  ККД енергогенеруючого устаткування;

- комплексна  модернізація розподільного устаткування;

- упровадження  когенераційних технологій і  т.д.

Реалізація зазначених стратегічних завдань має потребу у вживання комплексу наступних першочергових заходів.

1. Примусово  сформувати ринок альтернативної  енергетики і матеріально стимулювати  видобуток, розробку й використання  альтернативних джерел енергії. Оскільки мінімальний показник  для поновлюваної енергетики  в загальному енергобалансі європейських  країн і країн-претендентів на  вступ у ЄС складає 12 %, Україна повинна теж досягти цього рівня. Потенціал для реалізації цієї мети є в достатньому обсязі, а засоби й бажання перейти на нові джерела енергії не вистачає. Тому уряд повинний підвищити податки на використання нафти, газу, бензину, що істотно відіб'ється на ціні цих палив, а на виробництво й використання альтернативних джерел енергії збільшити обсяги фінансування з бюджету, дотацій і інших видів стимулювання.

2. Збільшити  частку, а надалі й цілком перейти  на споживання біодизельного  палива. Відповідно до рішення  Європейської комісії від 2009 р. усі країни об'єднаної Європи повинні робити й споживати біодизельне паливо. По підрахунках учених, якщо виробництво біодизеля розгорнеться в повну силу, Україна зможе на третину зменшити імпорт нафтових енергоносіїв. Щодо конкурентоспроможності біодизеля, те для виробництва тонни рапсової олії потрібні 3 тонни насіння. Крім того, для виробництва тонни біодизеля необхідно ще 110 літрів спирту. Якщо підсумувати усі витрати, то літр біопалива буде коштувати близько 1 дол. США.

3. Перейти  до масового будівництва й  використання енергії вітрових  електростанцій. Представляється, що  важливе значення має використання  енергії вітру разом з іншими  джерелами енергії, зокрема, із традиційним  паливом, енергією сонячного випромінювання, енергією, одержуваної за рахунок  розходження температур в океані, біологічним перетворенням палива  і т.п. Оскільки в більшості  місць вітер дме з перервами, то для безперервного одержання  енергії від автономно працюючої  установки необхідно акумулювати  її на тривалі періоди -10 років  і більше. Вартість необхідного  пристрою, що акумулює, може бути  знижена при комбінованому використанні  енергії вітру з іншими джерелами  енергії.

Підвищення ефективності вітроенергетики можливо за рахунок:

- зниження  початкової вартості вітроустаткування, а також вартості їхнього монтажу  й експлуатації;

- зміни  паспортної кривої вироблюваної  потужності вітроустаткування (залежності  вироблюваної потужності від  швидкості вітрового потоку);

- підвищення  точності робіт із прогнозування  вітропотенціалу, виявленню впливу  топографії місцевості, а також  взаємного впливу ВЕУ одне  на одного.

При об'єднанні хвильових електроустановок із вітровими, виробництво електроенергії уздовж морського узбережжя України може дати в майбутньому близько 17 млрд. квт-г електроенергії.

4. Прийняти  закон про газ (метан) вугільних  родовищ, де особлива увагу приділити  обсягам фінансування з держбюджету  промислового видобутку метану  з вугільних родовищ. Оскільки  вже є приклади успішної реалізації  цих заходів, а також багато  наукових розробок необхідно  тільки матеріально підтримати  тих, хто готовий за рахунок  дегазації шахт підвищити безпеку  проведення гірських робіт і  додатково включити в господарський  кругообіг екологічно чистий  енергоносій. Особливо це буде  корисно для неприбуткових і  нерентабельних шахт.

5. Перевести  до 2010 року 40-60 % електростанцій з газу на вугілля і синтетичний газ. З цією метою доцільніше використовувати бурі вугілля. При цьому з продуктів горіння сухої перегонки можна виготовляти синтетичне паливо. Як сировина може використовуватися ще і лігнін, солома, лузга соняшника, лушпайка з гречки, рису й інші відходи рослинного походження, у тому числі рослинні відходи цукрового виробництва, а також торф. Тобто в найближчі 5 років необхідно перейти до масового застосування цього газу для виготовлення теплової й електричної енергії.

 

Перелік літературних посилань

 

1. Бабієв Г.М., Дероган Д.В., Щокін А.Р. Перспективи  впровадження нетрадиційних та  відновлюваних джерел енергії  в Україні. // ЕЛЕКТРИЧНИЙ Журнал,- Запоріжжя: ВАТ "Гамма",1998 №1, - С.63-64.

2. Биомасса спасёт  мир // Зелёная енергетика.-2004. - №3.- С. 7-9.

3. Біопалива (технології, машини, обладнання) / [В.О. Дубровін, М.О. Корчемний, І.П. Масло та ін.]- К.: ЦТІ  « Енергетика і електрифікація» 2004- 256с.

4. Бузовський  Є.А. Нетрадиційні поновлювальні  джерела енергії. Навчально-методичний  посібник / Бузовський Є.А. – К.: ННІ  ПОНАУ, 2007.-21с.

5. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. Л., 1991. - 249 с.

6. Дероган Д.В., Щокін А.Р. Перспективи використання  енергії та палива в Україні  з нетрадиційних та відновлюваних  джерел.//Бюл. "Новітні технології  в сфері нетрадиційних і відновлюваних  джерел енергії", Київ: АТ "Укренергозбереження",1999.- №2, - С.30-38.

7. Інноваційні  процеси сільськогосподарського  виробництва. Навчально-методичний  посібник/ [ С.І. Мельник, Т.Д. Іщенко, О.Д. Витвицька, В.А. Скрипченко]. – К.: ВЦ  НМЦ аграрної освіти Мінагрополітикии  України, 2008.-56с.

8. Куценко А.М., Писаренко В.Н. Охрана окружающей среды в сельском хозяйстве. К., 1991. - 200 с.

9. Лаптев А.А., Приемов С.И., Родичкин И.Д. и др. Охрана и оптимизация окружающей среды. К., 1990. - 254 с.

10. Маринич А.М., Паламарчук М.М., Гриневецкий В.Г. Конструктивно-географические основы природопользования в Украинской ССР: Киевское Приднепровье. М., 1990. - 440 с.

11. Про альтернативні види рідкого та газового палива: Закон України № 1391 –IV від 14.01.2000р.

12. Про альтернативні  джерела енергії: Закон України  № 555-IV від 20.03.2003р.

13. http://www.shell.com/

14. Юдасин Л.С. Энергетика: проблемы и надежды. М, 1990. - 205 с.

Размещено на Allbest.ru