Истощение природных ресурсов мира

 

Вступ

 

Природні ресурси світу - великі й різноманітні. До них відносять  компоненти живої та неживої природи, що використовуються (або можуть бути використані в перспективі) як предмети виробництва, споживання й рекреації. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води. 

Класифікація природних  ресурсів може бути різною, залежно  від того, за якими ознаками її проводять. Найчастіше трапляється такий поділ: 

· за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні (тваринні та рослинні, у тому числі лісові), кліматичні, рекреаційні, Світового океану; 

· за вичерпністю: вичерпні (ресурси надр та екосистеми) і невичерпні (енергія сонця, вітру, припливно-відпливна, хвильова, геотермічна, термоядерна тощо); 

· за можливістю самовідновлення: відновлювані (земельні, біологічні, водні) та не відновлювальні (більша частина мінеральних ресурсів). 

Природні ресурси на земній кулі розміщуються вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем забезпеченості певними ресурсами. Рівень забезпеченості мав значний влив на первинний  розвиток промисловості та її спеціалізацію  до ери науково-технічної революції (НТР). Ресурсозабезпеченість є важливим, але не вирішальним фактором розвитку території. Наприклад, Японія, Республіка Корея, деякі західноєвропейські країни за мінімального природно-ресурсного потенціалу досягли значних економічних  і соціальних успіхів, використовуючи досягнення НТР, людські та фінансові  ресурси, міжнародну інтеграцію тощо. Є й зворотні приклади, коли природно-ресурсний  потенціал країни використовується нераціонально (більшість країн  Африки, Індія, Росія, Казахстан тощо). 

Використання природних  ресурсів і заходи щодо їх збереження отримали назву природокористування. За раціонального природокористування  навколишнє середовище не зазнає катастрофічного  впливу виробничої діяльності людини, а знаходиться в стані екологічної  рівноваги. За нераціонального природокористування  стан навколишнього середовища з  кожним роком погіршується, що призводить до локальних, регіональних і загальносвітових екологічних проблем.

 

 

 

1 Класифікація природних ресурсів

 

1.1 Мінеральні  ресурси

Мінеральні ресурси - природні речовини мінерального походження, що використовуються в господарстві як сировина чи джерело енегії. Гірські  породи та мінерали, що їх люди використовують чи будуть використовувати в господарській  діяльності, називають корисними  копалинами.

Мінеральні ресурси поділяються  на: паливно-енергетичні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі-сланці тощо); рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних  металів); нерудні металургійні (флюси, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити); технічні (алмаз, гіпс, природний камінь). Мінеральні ресурси є головним джерелом матеріального виробництва суспільства; найбільш активно людство почало використовувати їх у другій половині ХХ століття.

Мінеральних ресурсів налічується  понад 200 видів. Щорічно із земних надр видобувається понад 120 млрд. тонн різноманітної  сировини і палива. Сучасне розміщення корисних копалин світу - це результат  геологічного розвитку нашої планети. Росія, Китай, Австралія, Канада, США  мають практично всі види мінерально-сировинних ресурсів і належать до категорії  країн максимальної ресурсозабезпеченності.

У літосфері сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами корисних копалин. При цьому паливні ресурси  органічного походження тяжіють  до прогинів стародавніх платформ або  прогинів складчастих структур. Рудні  корисні копалини трапляються в  межах розломів платформ і рухливих складчастих областей. Вирізняють великі рудні пояси. Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо. Рудні корисні копалини мають  велике значення у сучасному світі, оскільки метали залишаються неперевершеним конструкційним матеріалом. Наявність  рудних корисних копалин є доброю передумовою економічного розвитку будь-якої країни.

 

1.1.1 Паливно-енергетична сировина

Загальносвітові запаси нафти - 350-450 млрд. тонн (достовірно відомі - 100 млрд. тонн). Провідні країни за запасами: Саудівська Аравія (24 млрд. тон), Росія (20 млрд. тон), Кувейт, Іран (по 13 млрд. тон), Ірак, США. Основні райони залягання: Перська затока (Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, ОАЕ, Іран); Росія (Сибір, Урало-Поволжя); шельф Мексиканської затоки (США, Мексика); Аляска; акваторія Північного моря; північ Південної Америки; Гвінейська затока, Північна Африка; Великі Зондські острови.

Природний газ утворюється  із нафтою, тому їх родовища часто співпадають  територіально. Запаси природного газу - 200-300 трлн. куб. м (достовірні - до 100 трлн. куб. м). Провідні країни за запасами: Росія (43% світу), Іран, США, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Норвегія.

Вугілля поділяють на кам'яне  та буре (подекуди райони залягання  співпадають). Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15% площі  суходолу. Загальні запаси - 15 трлн. тонн, розвідані - 9 трлн. тонн. Найбільші поклади  вугілля знаходяться у КНР, США, Росії, Україні, Казахстані, Польщі, Австралії, ФРН, Канаді, ПАР. Найбільші басейни: Ленський, Тунгуський, Кансько-Ачинський, Тімано-Печорський (Росія), Аппалацький, Пенсільванський, Центральний, Форт-Юніон (США), Тянсінський, Шансі (КНР), Рурський, Ахенський, Рейнський (ФРН), Карагандинський, Екібастузський (Казахстан), Донецький (Україна).

 

1.1.2 Рудні корисні копалини

Уранові руди є важливою стратегічною сировиною. Найбільші  запаси їх мають Австралія, ПАР, Канада, Нігер, Бразилія, США.

Великі запаси залізної руди (у світі - 800 млрд. тонн, розвідані 200-250 млрд. тонн) є в Росії, Австралії, Бразилії, Україні, США, Канаді, Індії тощо. Світові запаси марганцевих руд становлять майже 17 млрд. тонн. Більше як 90 % із них припадає на ПАР та Україну. За запасами руд хрому (світові - близько 16 млрд. тонн) виділяються ПАР, Зімбабве, Казахстан.

Із руд кольорових металів  найбільш поширеними є руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти). Світові  запаси - понад 70 млрд. тонн. Найбільші  родовища алюмінієвої сировини розміщено  у Гвінеї, Бразилії, Австралії, Індії, Сурінамі, Росії, Ямайці. Мідні руди (до 1,5 млрд. тонн у світі) найбільше  поширені в Чилі (90% світових), Замбії, Демократичній Республіці Конго (ДРК), США, Канаді, Австралії. Поліметалеві руди є багатокомпонентними; окрім основних складових - свинцю (200 млн. тонн) і цинку (350 млн. тонн) вони містять срібло, рідкоземельні  метали тощо. Значні запаси їх є у  США, Канаді, Австралії, Росії, Казахстані, ПАР. Понад 90% олов'яних руд світу (всього - 10-20 млн. тонн) знаходяться у "олов'яному  поясі": Росія - Монголія - КНР - В'єтнам - Таїланд - Малайзія - Індонезія - Австралія. На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна, Словенія, Алжир, Італія, Киргизстан. Більшість світових запасів золота (50-60 тис. тонн) і платини знаходяться  в ПАР, США, Канаді, Росії, Австралії.

 

1.1.3 Хімічна та агрохімічна сировина

Хімічна та агрохімічна сировина зазвичай має осадове походження.

Калійні солі: світові запаси - 70 млрд. тонн; провідні країни за запасами: Росія, Канада, Німеччина, Франція, Ізраїль, Йорданія, США.

Кам'яна сіль: Україна.

Сірка: самородна (осадове  та вулканічне походження), пірит, сульфідні  солі, в газі та нафті; світові запаси - близько 700 млн. тонн, самородної - 350 млн. тонн. Найбільші провінції та країні: Середземноморська (Україна, Польща, Іспанія); Східноєвропейська (Росія); Середньоазіатська (КНР, Японія); Американська (Чилі, США, Мексика, Аргентина).

Фосфатна сировина (світові  запаси - до 100 млрд. тонн, розвідано - 37 млрд. тонн): Марокко (перше місце, 55 млрд. тонн), Росія, КНР, Бразилія, ПАР, Казахстан, Австралія.

 

1.1.3 Будівельні матеріали

Будівельні матеріали  є практично всюди. Найбільшого  промислового значення набули родовища флюориту (Росія, МНР, ПАР, Мексика, Іспанія), азбесту (Росія, Казахстан, КНД, ПАР, Канада, США), графіту (Росія, Україна, КНР, КНДР, Чехія).

Раціональне використання мінеральних  ресурсів передбачає комплексне й повне  використання сировини, створення безвідхідних і маловідхідних виробничих циклів, переведення виробництва на екологічно безпечні, ресурсо- та енергозберігальні  технології.

 

1.2 Земельні ресурси

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях  національної економіки. Також визначаються як вид відновлювальних природних  ресурсів, що використовуються або  можуть бути використані в різних галузях національної економіки. А  крім того - як вид відновлювальних  природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю  тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб  виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість грунтів. Якість земельних ресурсів, насамперед залежить від вмісту гумусу в грунті. Загальна площа суходолу - 149 млн. кв. км. Земельний фонд (без Антарктиди) становить 133,9 млн. кв. км (13,4 млрд. га), або 26,3% загальної площі земної кулі, у тому числі:

• орні землі (рілля, сади, плантації) - 1.45 млрд. га (11%);

• луки й пасовища - 3,2 млрд. га (24%);

• ліси й чагарники - 4,1 млрд. га (31%);

• малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) - 4 млрд. га (3%);

• антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) - 0,4 млрд. га (3%).

Одним із найважливіших показників у земельному фонді території  є частка орних земель. На Євразію  припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку - 15%, на Африку - 15%, на Південну Америку - 8%, на Австралію - 3%. 80% світової ріллі знаходиться  у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ - у країнах Африки (24%) та Азії (18%).

Вкрай негативний вплив на земельні ресурси справляє ерозія. Грунти втрачають свою родючість  як через природні процеси, так через  нераціональну господарську діяльність людини. Щорічне скорочення сільськогосподарських  угідь становить більш як 9 млн. га.

 

1.3 Водні ресурси

Водні ресурси - складова частина  невичерпних природних ресурсів. Це - прісні води суходолу: поверхневі (річки, озера, льодовики, штучні водойми, болота) та підземні. Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан  припадає 361 млн. кв. км, або 71% загальної  площі земної кулі; на всі внутрішні  водойми суходолу - до 3%. Близько 10% суходолу вкрито льодовиками.

Загальний об'єм гідросфери Землі - 1,4 млрд. куб. км, причому 96% припадає на води Світового океану. Об'єм підземних  вод становить понад 23 млн. куб. км, у льодовиках міститься 24 млн., в  озерах - 176 тис., у болотах - 12 тис., у  річках - більш як 2 тис. куб. км. Але  прісної води - тільки 2,5% від усієї  маси води (47 тис. куб. км), до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках і  сніжниках.

 

Таб.1.1 «Розподіл водних ресурсів»

 

Види водних ресурсів	до гідросфери, %	до прісних вод, %	у млн. куб. км
Льодовики	1,74	68,7	24
Підземні води	0,761	30,1	10,5
Озера	0,013	0,26	0,031
Волога атмосфери	0,001	0,04	0,0123
Болота	0,0008	0,03	0,0114
Річки	0,0002	0,006	0,00212
Біологічна вода	0,0001	0,003	0,00112

 

Потреби у кислій воді постійно зростають; її щорічне споживання становить  більш як 4000 куб. км. Нерівномірне розміщення водних ресурсів пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. Третина суходолу вже зараз відчуває нестачу води. Великі річки та озера часто знаходяться на малообжитих територіях, як наприклад Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов'язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслідок  господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для побутових, господарських, рекреаційних потреб. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

Основними споживачами прісної  води є сільське господарство (63%), промисловість (27%), комунальне господарство (7%) і транспорт. Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудовано  понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Поки що слабо використовується енергетичний потенціал річок (на 15-20%).

 

1.4 Лісові ресурси

Лісові ресурси світу  налічують 3,8 млрд. га (приблизно ? суходолу), промислові запаси деревини становлять до 50 млрд. куб. м. Більша частина лісів  сконцентрована у двох лісових поясах - північному, з переважанням хвойних  пород (пролягає через Канаду, США, Скандинавію, Росію) та південному, з листяними  породами дерев (території Центральної  та Південної Америки, Екваторіальної Африки, Південної та Південно-Східної  Азії).

Ліси є основним постачальником кисню в атмосферу. Деревина використовується як паливо, як цінний матеріал для будівельної  та хімічної індустрії. Ліси виконують  грунтозахисну та водоакумулятивну функціі, є місцем відпочинку, видиграють надзвичайно важливу природоохоронну  роль.