Екологічні проблеми Донецької області

 

 

ЗМІСТ

      Вступ…………………………………………………………………………..2

1. Навколишнє середовище: поняття, елементи, взаємодія з людиною…..3
2. Джерела забруднення навколишнього середовища……………………..6
3. Екологічні проблеми Донецької області…………………………………8

Висновок……………………………………………………………………...10

Список використаних джерел……………………………………………….11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Поняття “Екологія” було запропоновано Ернстом Геккелем в 1866 році як назва розділу біології, що вивчає питання взаємодії організмів і навколишнього середовища. Виникнення науки “Екологія” стало можливим завдяки накопиченню достатньої кількості відомостей про різноманітних живих організмів та особливостей їх способу життя. Вчені стали розуміти, що взаємовідносини живих організмів з навколишнім середовищем підкоряються певним закономірностям. Зараз поняття “Екологія” отримало широке значення. Виникли нові напрямки, що відображають умови існування і розвитку різних об'єктів, явищ , процесів. Предметом дослідження екології людини є всі сторони життєдіяльності людини, питання збереження і розвитку здоров'я людей з урахуванням взаємозв'язку його з навколишнім природним і соціальним середовищем. Серед природничих наук екологія вперше об’єднала в собі інтереси людини і перетворилася з суто природної біологічної до соціально біологічної науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Навколишнє середовище: поняття, елементи, взаємодія з людиною

 

Залежність людини від навколишнього середовища усвідомлена цивілізацією у формі екологічного знання і відповідної оцінки, що ведуть до можливості раціонального поведінки по відношенню до природи. Звідси не випадково, що предметом соціальної екології є навколишнє середовище, тобто специфічні зв'язки між людиною і навколишнім середовищем, їх взаємодія. Тому постає гостра необхідність насамперед визначити саме поняття навколишнього середовища.

Навколишнє (життєве) середовище - це цілісне середовище, з яким стикаються колективи людей, з якою вони взаємодіють і реагують на неї, включаючи в гру всі елементи середовища. На неї впливають фізичні або фізіологічні процеси, підштовхувані людьми, контрольовані або пережиті ними в умовах свого існування або в самій своїй суті. Тому в залежності від рівня технічної цивілізації груп людей і від впливу природного середовища життєве середовище скоріше можна назвати переважно твором людей або частини природи. Але в той же час навколишнє середовище визначається і як матеріальна середовище, в якому людина живе і працює, а основними елементами є повітря, питна вода, їжа, предмети широкого вжитку, рослинний і тваринний світ, ґрунт, а також об'єкти, створені людиною, тобто фізичне середовище, що оточує людину в даному просторі і часі. Оскільки з розвитком людини вона приймає в історії різні форми, навколишнє середовище також розуміється і як частина загальної природної середи, що формується з появою людини і його діяльним ставленням до природного середовища. В цілому ж, її основні форми зводяться до трьох основних: абиогенна, біогенна, соціогенна. Перша, абиогена форма, включає природні і штучні неорганічні (природні й антропогенні) компоненти, тобто, з екологічної точки зору, сюди входять ті, що не руйнується. Друга, біогенна форма, включає природний біокосний, штучний біокосний, власне-біотичний, штучно-біотичний компоненти, які пов'язані з впливом людини на природу, навколишнє середовище поступово втрачає природні властивості, і проявляється це в порушення природної рівноваги. Третя, соціогенна форма, ідентична з антропогенним компонентом. Вона в даний час є головною ланкою соціоекосистеми. Це яскраво виражається в концентрації населення на Землі (міські населені пункти), у культурних і аграрних сферах і в екологічних руйнуваннях, які загрожують будь-якій формі життя [1].

Людина протягом історії, будучи більшою чи меншою мірою підпорядкованою світу природи, створила (і створює) світ, що несе його друк, але і далі вона живе за рахунок неорганічної природи. І наскільки людина універсальніше тварин, настільки універсальніше сфера неорганічної природи, за рахунок якої живе людина. Людина - частина природи. Тому до елементів навколишнього середовища, з якою пов'язана фізичне і духовне життя людини, можуть бути віднесені атмосфера, гідросфера, літосфера, та техносфера.

Структура атмосфери підрозділяється на кілька сфер: тропосфера (нижня її частина, що простягається до висоти 16-18 км, в якій зосереджено понад 80% маси всієї атмосфери), стратосфера (розташовується вище тропосфери до висоти 50-55 км). В ній присутній пояс озону (від чого температура в останній підвищена), мезосфера (верхня межа цього шару доходить до висоти 80 км, її особливість - різке зниження температури), іоносфера (термосфера) (розташовується до висоти 800 км). Для неї зумовлене підвищення температури до 1000° С).

Структура атмосфери відносно стабільна, хоча в ній відбуваються зміни, які людина до кінця ще не пізнала. З атмосферою людина пов'язана двояко: по-перше, атмосфера містить кисень, без якого людина не могла би жити. По-друге, атмосфера захищає людину від смертоносних космічних променів і ультрафіолетової радіації. У вищих шарах стратосфери затримуються шкідливі іонізовані промені Сонця, і лише деякі з них потрапляють на Землю, вони необхідні для рослинного світу і фотосинтезу.

Гідросфера - це вся водна оболонка Землі, яка включає Світовий океан, води суші (річки, озера, льодовики), підземні води, тобто всю водну масу, яка існує на земній кулі і в атмосфері. Воді належить найважливіша роль в історії розвитку нашої планети, так як з нею пов'язано зародження і розвиток живої речовини, а отже, й усієї біосфери. Вона в біосфері виступає в якості універсального розчинника, бо взаємодіє з усіма речовинами, як правило, не вступаючи з ними в хімічні реакції. Це забезпечує перенос розчинених речовин, який здійснюється у формі обміну. Не випадково в неї постійно потрапляють і з неї зникають різні тверді, рідкі і газоподібні матерії, кожна з яких по-своєму впливає на рівноважний стан гідросфери. Водна маса постійно рухається, крутиться, і цей рух називається гідрологічним циклом, що представляє собою сукупність процесів, які регулюють кількість води на Землі в даному просторі і часу, так як кількість постійна і відтворена. Гідрологічний цикл діє як потужний насос, що рухає величезні маси води, але в процесі руху вода втрачає свої якості. Як відомо, вода, причому вода певної якості, являє собою необхідну частину метаболізму живих істот, умова їх життя. Людина використовує лише незначну частину всієї водної маси.

Літосфера - грунт, на якому живуть люди. Це природне середовище, частина природи, де людина організувала своє існування. Під землею в екології розуміють поверхневий шар земної кори, який утворюється і розвивається в результаті взаємодії рослинності, тварин, мікроорганізмів, гірських порід і є самостійним природним утворенням. Найважливішою властивістю ґрунту є його родючість, тобто здатність забезпечувати ріст і розвиток рослин. Подібна властивість представляє виняткову цінність для життя людини і живих на суші організмів.

Біосфера - це зовнішня оболонка Землі, в яку входять частину атмосфери до висоти 25-30 км (до озонового шару), практично вся гідросфера і верхня частина літосфери до глибини 3 км. Особливістю цих частин є те, що вони населені живими організмами. Взаємодія абіотичної частини біосфери - повітря, води та гірських порід, і органічної речовини - біоти, зумовило формування грунтів і осадових порід. Останні, за В.І. Вернадським, несуть на собі сліди діяльності давніх біосфер, які існували в минулі геологічні епохи.

Техносфера - об'єкт планетарної екології, що складається з елементів біосфери, гідросфери і т. д. (екосфери), які зазнали антропогенні зміни або створені в результаті свідомої діяльності людини. Техносфера прийшла на зміну біосфері і в результаті на планеті залишилося мало територій з непорушеними екосистемами. Найбільшою мірою екосистеми зруйновані в розвинених країнах - Європі, Північній Америці, Японії. Природні екосистеми збереглися тут на невеликих площах, які оточені з усіх боків територіями, порушеними діяльністю людини.[2,с.47].

 

 

2. Джерела забруднення навколишнього середовища

 

Забруднення навколишнього середовища є однією із самих старих проблем, і виникла вона з появою перших поселень людини. Протягом тисячоліть (до кінця XVIII ст.) джерела забруднення природного середовища були нечисленними і незначними. Вони носили місцевий характер, і їх вплив зводився до забруднення вод суші і ґрунтових вод бактеріями і здатними до бродіння речовинами. Протягом останніх трьох століть у зв'язку з зростанням продуктивності праці і чисельності населення, об'ємів споживання природних ресурсів забруднення збільшувалося не тільки кількісно, але і якісно.

Біосфера піддається впливу багатьох факторів, що мають як природне, так і техногенне походження. Одним з поширених і всеосяжних факторів, що пронизують біосферу і постійно впливають на людину та інші живі організми, є фізичні поля навколоземного простору (електромагнітні випромінювання, статичні електричні і магнітні поля, радіація, шуми, вібрація тощо). Промислові підприємства, об'єкти енергетики, зв'язок та транспорт - основні джерела енергетичного забруднення промислових регіонів, міського середовища і природних зон. До енергетичних забруднень відносяться вібраційні та акустичні впливи, електромагнітні поля і випромінювання. [3]

За своєю природою енергетичні забруднення умовно можна розділити на три групи: механічні, електростатичні і електромагнітні.

До першої групи відносяться енергетичні забруднення, що представляють собою коливально-хвильовий рух частинок пружного середовища газової, рідкої, твердих фаз: різні шуми, вібрації, інфразвук, ультразвук.

До другої та третьої груп належать техногенні забруднення, що представляють собою постійні і змінні електромагнітні поля різних довжин хвиль, від промислової частоти до електромагнітних коливань дуже високої частоти, аж до рентгенівського та γ-діапазонів. У свою чергу, у кожній з цих груп залежно від різних властивостей техногенних енергетичних забруднень може бути застосована класифікація за іншими ознаками.

Виробниче середовище - це частина техносфери, що володіє підвищеною концентрацією негативних факторів, у тому числі й фізичних. Основними носіями шкідливих фізичних чинників у виробничому середовищі є машини та інші технічні пристрої, джерела енергії. Травмуючі і шкідливі енергетичні фактори виробничого середовища включають підвищені рівні шуму і вібрацій, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, підвищений рівень статичної електрики, підвищене значення напруги в електричної ланцюга [4].

 

 

3. Екологічні проблеми Донецької області

 

Екологічні проблеми в Донецькій області накопичувалися протягом багатьох років, тому навколишнє природне середовище знаходиться в критичному стані. Ще більше воно ускладнюється із-за величезних обсягів накопичених відходів, у тому числі токсичних. Основним джерелом їх освіти є гірничодобувна промисловість.

Екологічні наслідки гірничо-видобувної галузі в значній мірі пов'язані з недосконалістю існуючих технологій видобутку і переробки мінерально-сировинних ресурсів. Так, в результаті відпрацювання родовищ корисних копалин, у надрах залишається близько 50% нафти, натрієвої та калієвої солей, 40% вугілля і 25% металів. Виникають відвали гірських порід. шламовідстійники, хвостосховища і т.п. Загальна маса накопичених відходів становить близько 4 млрд.тон, а займана ними площа наближається до 1% всієї території області. Інтенсивна розробка родовищ корисних копалин, подальше збагачення і переробка негативно впливають на літосферу, сприяють активізації екзогенних геологічних процесів, зміні фізико-механічних властивостей і складу ґрунтів, забруднення підземних та поверхневих вод. Видобуток корисних копалин являє собою картину ”повільного геохімічного вибуху” в навколишньому середовищі. За короткий час природні води, ґрунти, рослинність та інші компоненти природного середовища руйнуються під впливом гірничорудного техногенезу. Механізм цих процесів визначається міграцією токсичних з'єднань металів разом з природними водами. Вони насичують природні компоненти і є особливо небезпечними для біогеоценозів. Зокрема, для рослинності це виражається процесами деградації хлорофілу, а для людини - еколого-залежними захворюваннями. При експлуатації родовищ корисних копалин відбувається розсіювання ряду токсичних елементів, які супроводжують оруденению і часто не враховуються при оцінці екологічної наслідків їх відпрацювання

Виходячи з усього вищесказаного зрозуміло що розробка будь-якого родовища завдає істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а отже, природні сфери життєдіяльності біоти потребують проведення заходів по відновленню їх порушеної цілісності. Рішення екологічних проблем регіону повинно забезпечуватися законодавчо-правовою базою держави. На жаль, екологічне законодавство України має суттєві прогалини в цьому питанні і, як їх наслідок, в країні спостерігаються катастрофічні екологічні наслідки. Для детального вивчення виникаючих екологічних проблем при надрокористуванні, розглянемо конкретну ситуацію на прикладі Мазурівського родовища комплексних полевошпат-циркон-тантал-ниобиевых руд, яке знаходиться в районі пос.Донское Донецької області [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Марнотратний стиль життя величезним тягарем лягає на навколишнє середовище. Однією з основних причин постійної деградації навколишнього природного середовища у всьому світі є структура споживання та виробництва, не забезпечує стійкості, особливо в промислово розвинених країнах. В даному випадку сталий розвиток означає кероване, узгоджене з еволюційними законами природи і суспільства, тобто такий розвиток, при якому життєві потреби людей нинішнього покоління задовольняються без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь. Застосовуючи все більш нову техніку і технологію люди намагалися створити собі середовище проживання з можливості не залежить від законів природи. Але людина - невід'ємна частина природи, і тому не може відірватися від неї, не може повністю піти в створений ним механічний світ. Знищуючи природу він йшов "назад", тим самим знищуючи все своє існування. Сучасний період розвитку суспільства характеризується більшим наростанням конфлікту між людиною і навколишнім середовищем. Природа почала мститися людині за його необдумані споживче ставлення до неї. Забруднили природу отруйними речовинами, користуючись своїми технічними досягненнями, людина заражає і себе цим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Николайкин Н.И. Экология. Учебник  для вузов / Николайкин Н.И. - М.: Дрофа, 2003. - 624 с.

2. Радаев Н. Н Риски в природе, техносфере, обществе и экономике // Н.Н.Радаев// Деловой экспресс. - 2004.- С.47.

3. Безопасность жизнедеятельности / Под общ. ред. проф. СВ. Белова. - М.: Высш. шк., 2009. - 448 с.

4. Лобачев А.И. Безопасность жизнедеятельности/ А.И.Лобачев. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: 2008. - 367 с.

5. Земля тривоги нашої. За матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2011 році/ Під ред. С.В.Третьякова. - Донецьк: Новый мир. - 2012.- 158 с.