Авария на Чернобыльской АЭС. Причины и последствия

Шосте - відключення системи захисту, передбаченої на випадок виникнення максимальної проектної аварії, - системи аварійного охолодження реактора.

У результаті теплового вибуху який відбувся в реакторі відбулося руйнування активної зони реакторної установки і частини будинку 4-го енергоблоку, а також відбувся викид частини радіоактивних продуктів, що нагромадилися в активній зоні, в атмосферу. Вибухи в 4-м реакторі ЧАЕС зрушили зі свого місця металоконструкції верха реактора, зруйнували всі труби високого тиску, викинули деякі регулюючі стрижні і палаючі блоки графіту, зруйнували розвантажувальну сторону реактора, підживлюючий відсік і частину будинку. Осколки активної зони і випарних каналів упали на дах реакторного і турбінного будинків. Була пробита і частково зруйнований дах машинного залу другої черги станції. При вибуху частина панелей перекриття упала на турбогенератор №7 зашкодивши мастилопроводи й електричні кабелі, що привело до їхнього загоряння, а велика температура усередині реактора викликала горіння графіту.

Найбільшу небезпеку, зв'язану з аварією представляло те, що, руйнування реакторної зони викликало викид в атмосферу і на територію ЧАЕС великої кількості радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива. Викид радіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільному перетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання - це і є власне радіоактивність) являв собою розтягнутий у часі процес, що складається з декількох стадій.

27 квітня 1986 року висота забрудненої  радіонуклідами повітряного струменя, що виходить з ушкодженого  енергоблоку, перевищувала 1200 метрів, рівень радіації в ній на  видаленні 5-10 км. від місця аварії  складали 1000 мілірентген у годину. Викид радіоактивності в основному  завершився до 6 травня 1986р.

У першої годинник після аварії, коли ще не були точно визначені її розміри і вага, а також унаслідок недостатнього радіаційного контролю, частина облич, що працювали на найбільш небезпечних ділянках, одержали великі дози опромінення, а також опіки при участі в гасінні пожежі. Усім потерпілим була зроблена перша медична допомога. До 6 годинник ранку 26 квітня було госпіталізовано 108 чоловік, а протягом дня ще 24-х з число обстежених. На основі діагностики променевої хвороби, 237 чоловік, у кого розвиток гострої променевої хвороби прогнозувалося з найбільшою імовірністю були терміново госпіталізовані в клінічні заснування Києва і Москви. Загальне число людей загиблих внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС від опіків і гострої променевої хвороби на 1 січня 1988 року склало 30 чоловік, причому 28 - від променевої хвороби.

3. НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЧАЕС

1. Медичні наслідки

Оцінки впливу чорнобильську аварію для здоров'я людей дуже суперечливі. Грінпіс і ІІ Міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, у результаті аварії лише з боку ліквідаторів померли десятки тисяч жителів, у Європі зафіксовано 10 000 випадків каліцтв у новонароджених, 10 000 випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 000. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами.

Найбільші дози отримали приблизно 1000 людина, що були поруч із реактором в останній момент вибуху, і що у аварійних роботах у перші дні після нього. Ці дози варіювалися від 2 до 20Гр та низці випадків виявилися смертельними.

Більшість ліквідаторів, які у небезпечної зоні у наступні роки, і для місцевих жителів отримали порівняно невеликі дози опромінення все тіло. Для ліквідаторів вони становили, загалом, 100мЗв, хоча іноді перевищували 500. Дози, отримані жителями, евакуйованими з сильнозагрязненних районів, досягали інколи кількох сотеньмилизиверт, за середнього значенні, оціненого в 33мЗв. Дози, накопичені упродовж свого після аварії, оцінюються 10-50мЗв більшість жителівзагрязненной зони, і по кілька сотень декого з них. Порівняйте, жителі деяких регіонів Землі з підвищеним природним тлом (наприклад, у Бразилії, Індії, Ірані обліковано і Китаї) отримують дози опромінення, рівні приблизно 100-200мЗв за 20 років.

Багато місцеві у перших тижні, після аварії вживали для харчування продукти (переважно, молоко),загрязненние радіоактивнимйодом-131. Йод накопичувався в щитовидної залозі, і це призвело до великих дозам опромінення цей орган, крім дози все тіло, отриманої рахунок зовнішнього випромінювання та випромінювання інших радіонуклідів, які потрапили всередину організму. Для жителів Прип'яті ці дози були істотно зменшено (за оцінками, в 6 раз) завдяки застосуваннюйодсодержащих препаратів, за іншими районах така профілактика не проводилася. Отримані дози варіювалися від 0,03 за кількагрей, а окремих випадках досягали 50Гр. Нині більшість жителівзагрязненной зони отримує менш 1мЗв на рік понад природного фону.

1.1 Гостра променева  хвороба

Було зареєстровано 134 випадку гострої променевої хвороби між людьми, виконували аварійні роботи з четвертому блоці. В багатьох випадках променева хвороба ускладнювалася променевими опіками шкіри, викликаними-излучением. Протягом 1986 року від променевої хвороби померло 28 людина. Ще двоє загинуло під час аварії з причин, не що з радіацією, і тільки помер, може бути, від коронарного тромбозу. Протягом 1987-2004 року померло ще 19 людина, проте їх смерть необов'язково спричинилоперенесенной променевої хворобою.

1.2Онкологические  захворювання

Щитовидна заліза – одне із органів, найбільш схильні до ризику виникнення раку внаслідок радіоактивного забруднення, вона накопичує йод-131; особливо високий ризик для дітей. У 1990-1998 рр. було зареєстровано понад 4000 випадків захворювання на рак щитовидної залози серед тих, кому відомі в момент аварії було менше 18 років. З огляду на низьку ймовірність захворювання на такому віці, частина з цих випадків вважають прямий наслідок опромінення. Експерти Чорнобильського форуму ООН вважають, що з своєчасному діагнозі та правильному лікуванні ця хвороба представляє невідь що велику небезпеку життю, проте, по меншою мірою, 15 людина від неї вже померло. Експерти вважають, що його захворюванню на рак щитовидної залози зростатиме ще надувалася протягом багатьох років.

Окремі дослідження показують збільшити кількість випадків лейкемії та інших видів раку (крім лейкемії та раку щитовидної залози) як в ліквідаторів, і жителізагрязненних районів. Ці результати суперечливі і найчастіше статистично недостовірні, переконливих доказів збільшення ризику цих захворювань, пов'язаного безпосередньо з аварією, нема.

1.3 Спадкові хвороби

Різні громадські організації повідомляють про дуже рівніврожденних патологій і високу дитячу смертність взагрязненних районах. Згідно з доповіддю Чорнобильського форуму, опубліковані статистичні дослідження не містять переконливих доказів цього. Було виявлено збільшити кількістьврожденних патологій різних районах Білорусі між 1986 і 1994 роками, однак було приблизно однаковим як ізагрязненних, і у чистих районах. У 1987 року був зареєстровано незвичайно велика кількість випадків синдрому Дауна, проте наступної тенденції до підвищення захворюваності немає.

Дитяча смертність дуже високий переважають у всіх трьох країнах, жертв чорнобильську аварію. Після 1986 року смертність знижувалася як ізагрязненних районах, і у чистих. Хоча узагрязненних районах зниження середньому була більш повільним, розкид значень, що простежувався у роки в різних районах, Демшевського не дозволяє казати про чіткої тенденції. З іншого боку, деякі ззагрязненних районів дитяча смертність до аварії була істотно нижчий середньої. У деяких найсильнішезагрязненних районах зазначено збільшення смертності. Неясно, пов'язане це з радіацією чи коїться з іншими причинами – наприклад, з низькому рівні життя жінок у цих районах чи низькою якістю медичної допомоги. У Білорусі, Росії та Україні провадяться додаткові дослідження, результати яких ще були відомі на момент публікації доповіді Чорнобильського форуму.

1.4 Інші хвороби

У багатьох досліджень засвідчили, що ліквідатори та корінні мешканцізагрязненних областей піддаються підвищеному ризику різноманітних захворювань, як-от катаракта, серцево-судинні захворювання, зниження імунітету. Експерти Чорнобильського форуму дійшли висновку, що зв'язок захворювань катарактою з опроміненням після аварії встановлено досить надійно. Що стосується інших хвороб потрібні додаткові дослідження з ретельної оцінкою впливу конкуруючих чинників. З іншого боку, жителі нинізагрязненних територій, люди, народжених там, розвинулися психічні захворювання, через евакуації.

2. Екологічні наслідки

Через війну чорнобильську аварію стався великий регіональний викид радіонуклідів у повітря з наступним радіоактивним забрудненням довкілля. Радіоактивне забруднення торкнулося безліч країн Європи. Найбільш постраждалими виявилися три колишні республіки Радянського Союзу, нині Білорусь, Російська і Україна.Випавшие радіонукліди поступово розпадалися і переносилися не більше атмосферної, водної, земної та Київської міської середовищ, і навіть з-поміж них.

Основні викиди з четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС електростанції тривали десять днів й у склад входили радіоактивні гази,конденсированние аерозолі і багато частинок палива. Загальний обсяг викидів радіоактивні речовини становить близько 14ЭБк1 (за станом 26 квітня 1986 року), зокрема 1,8ЭБк 131I, 0,085ЭБк 137>Cs та інші радіоізотопи цезію, 0,01ЭБк 90>Sr і 0,003ЭБкрадиоизотопов плутонію. Інертні гази становили близько 50% загального радіоактивного викиду.

Більша частина викиду становили радіонукліди з коротким періодом фізичного піврозпаду; довгоживучі радіонукліди полетіли в меншому обсязі. Розпад багатьох викинутих внаслідок аварії радіонуклідів вже завершився. Викиди радіоактивних ізотопів йоду викликали проблеми одразу після аварії. 

2.1 Міська середовище

У містах радіонуклідами були забруднені відкриті поверхні, такі, як луки, парки, вулиці, дороги, площі, дахи та стіни. Особливо високі концентрації 137>Cs знайшли навколо будинків, де дощем радіоактивні матеріали було перенесено з дахів на грішну землю.

Завдяки вітрі, дощам і людської діяльності, включаючи дорожній рух, миття вулиць та очищення, рівень забруднення поверхонь радіоактивними матеріалами у місцях проживання та відпочинку було набагато знижений протягом 1986 року і наступні роки. Наслідком цих процесів стало вторинне забруднення систем каналізації і місць скупчення мулу і стічні води.

Нині потужність дози повітря над твердими поверхнями знову встановилася на фоновому рівні,наблюдавшемся до аварії. Підвищена потужність дози повітря залишається тільки над недоторканою грунтом у дитсадках, городах і парках. 

2.2 Сільськогосподарська  середовище

На початковому етапі пряме випадання багатьох різних радіонуклідів на поверхню відігравало головну роль забруднення сільськогосподарських рослин i які споживають їх тварин. Відразу після аварії найбільшу занепокоєність викликали викиди і випадання ізотопів радіоактивного йоду, але це проблема обмежилася першими двома місяцями внаслідок короткого періоду фізичного піврозпаду (8 днів) найважливішого ізотопу йоду – 131I. Радіоактивний йод у "високих концентраціях швидко потрапляв в молоко у Білорусі, Російської Федерації й України, наводячи до значним дозам опромінення щитовидної залози серед тих, хто споживав молоко, особливо серед дітей. У країнах Європи наслідки аварії були різними; підвищені рівні радіоактивного йоду в молоці спостерігалися деяких забруднених південних районах, де молочний худобу вже містився на свіжому повітрі.

Різні види сільськогосподарських рослин, зокрема листові овочі й зелень, було також забруднені радіонуклідами в різного рівня залежно від рівнів опадів і стадії проростання.

Початковий істотне зниження рівня переходу радіонуклідів в рослинність і до тварин робили звиветриванием, фізичним розпадом, міграцією радіонуклідів вниз по колонці грунту та зниженнямбионакопления радіонуклідів у грунті. Після початкового періоду концентрації радіоактивного цезію у харчових продуктах стали залежати тільки від рівнів випадань, а й від видів грунту, методів хліборобства й типів екосистеми. 

2.3 Лісова середовище

Після чорнобильську аварію найвищі рівні поглинання радіоактивного цезію були зареєстровані у лісової рослинності і які у лісах і височинах тварин, де найвища концентрація 137>Cs було виявлено продукти лісового походження внаслідок постійної регенерації радіоактивного цезію в лісових екосистемах. Особливо високі концентрації 137>Cs виявили грибах, ягодах і дичини, й інші рівні зберігаються від часу аварії. Отже, хоча сталося загальне зниження величини доз опромінення у зв'язку з споживанням сільськогосподарських продуктів, рівні забруднення в лісових харчові продукти досі перевищують рівні втручання у багатьох країнах. Слід очікувати, що це триватиме протягом кількох найближчих десятиліть.

Велике перенесення радіоактивного цезію за схемою лишайник-оленина-человек спостерігався після чорнобильської аварії в північних арктичних і субарктических територіях Європи.

Лісові пожежі збільшили концентрації радіонуклідів повітря 1992 року, хоча великою мірою. Можливі радіологічні наслідки лісових пожеж широко обговорювалися, але з очікується, що вони викличуть певні проблеми з перенесенням радіонуклідів із забруднених лісів, крім, можливо, найближче що прилягають до пожежі територій.