Агротехнічний метод захиту сільськогосподарських культур від шкідників,хвороб і бурянів

При густому стеблостої зернових культур створюється надмірне затемнення, збільшується швидкість росту піхов листя, що погіршує умови кладки яєць шведської і ярової мух, стеблових блішок, хлібних пильщиків. Зріджені посіви зернових більше пошкоджуються основними групами фітофагів. Ця закономірність відзначена і для злакових мух, попелиць, шкідливої черепашки, хлібних пильщиків, а також вірусних хвороб. Протилежна залежність характерна для грибних захворювань. В умовах загущених посівів зернових створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу, церкоспорозу.

Залежно від глибини загортання насіння змінюється ступінь ураження рослин шкідниками і стійкість проти збудників хвороб. Збільшення глибини висіву насіння пшениці та інших злаків знижує шкодочинність шведської і ессенської мух, але підвищує шкодочинність дротяників, а на цукрових буряках — крихітки та інших шкідників. Глибший висів насіння сприяє розвитку багатьох захворювань — кореневих гнилей, сажкових хвороб пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, ураження рослин буряків збудником коренеїду.

7.Вплив добрив.

Добрива та підживлення покращують умови живлення рослин, що підвищує їх стійкість до пошкоджень.

Правильне застосування всіх видів добрив підвищує стійкість рослин до багатьох збудників хвороб, шкідників. Крім того, органічні добрива значно покращують фізичні властивості ґрунту, його вологість, вологоємність і вологопроникність, що створює нормальний водно-повітряний і температурний режим ґрунту. Оптимальні норми мінеральних добрив стимулюють синтетичні процеси, збільшують осмотичний тиск клітинного соку, створюючи тим самим несприятливі умови для розвитку і живлення сисних комах. Фосфорні й калійні добрива підвищують стійкість рослин до збудників іржі, септоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, інших хвороб, а також шкідливої черепашки, злакових попелиць, шведської мухи, утруднюють харчування личинок злакових мух та інших шкідників. Нестача калію часто призводить до некрозу і передчасного відмирання листків буряків, тютюну, картоплі тощо. Найкращі результати дає внесення калію в поєднанні з азотними і фосфорними добривами. Азотні добрива здатні суттєво вплинути на рівень компенсації можливих втрат урожаю від багатьох видів шкідників та хвороб, проте надмірні їх дози можуть спричинити інтенсивний розвиток багатьох хвороб і збільшити щільність популяції окремих шкідливих організмів. Застосування мікроелементів (марганцю, бору, цинку, міді. кобальту, заліза, магнію тощо) сприяє підвищенню стійкості рослин до грибків та окремих вірусів.

Добрива можна використовувати проти багатьох шкідливих об’єктів. Внесення аміачної води зменшує чисельність ґрунтових шкідників (личинок хлібних жуків, дротяників, хрущів тощо). Позакореневе підживлення рослин сечівкою викликає загибель більшості клопів, що перезимували, а також яєць і личинок шкідливої черепашки. Отже, оптимізація режиму живлення рослин є важливим фактором формування задовільних фітосанітарних умов у посівах сільськогосподарських культур.

Оптимальні норми мінеральних добрив, як правило, негативно впливають на шкідників і збудників хвороб, підвищують стійкість рослин проти пошкоджень. Мінеральні добрива посилюють осмотичний тиск клітинного соку, і сисні комахи втрачають здатність харчуватися такими рослинами. Фосфорно-калійні добрива роблять механічну тканину рослин більш жорсткою і сприяють швидкій їх регенерації після пошкоджень. Фосфорно-калійні утруднюють харчування личинок злакових мух і підвищують стійкість рослин проти шкідливої черепашки, шведської мухи, злакових попелиць, збудників іржі, борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей.

Добрива можуть мати безпосередню дію на шкідливі види фітофагів. Наприклад, внесення аміачної води пригнічує розвиток ґрунтових шкідників. Застосування 30%-го розчину сечовини для позакореневого підживлення рослин викликає значну загибель (понад 90%) клопів, що перезимували, яєць і личинок шкідливої черепашки.

Підживлення азотними добривами плодового саду у літній період сприяє тривалому й інтенсивному приросту пагонів, що зумовлює розмноження кліщів-фітофагів, попелиць, грушевої листоблішки, східної плодожерки. Суттєвий вплив добрив пов`язаний з посиленням росту і розвитку, а в поєднанні з цим компенсаторних властивостей — і при пошкодженні фітофагами. Важливу роль відіграє також і зміна інтенсивності синтезу в умовах оптимального живлення, зниження ступеня пошкодження рослин фітофагами, зміна анатомічної будови органів рослин тощо.

8. Зрощення є одним з найефективніших факторів.

В районах нестійкого та недостатнього зволоження ґрунту, де вирішальним фактором для врожаю стає водний режим, проведення плоскорізного і безполицевого обробітку полів, з одного боку, дозволить заощадити вологу, а з іншого — спричинить ситуацію за якої всі рослинні рештки попередньої культури разом зі збудниками хвороб, шкідниками та насінням бур’янів залишаться на поверхні ґрунту. Це неминуче призводить до інтенсивного розвитку хвороб, ураження полів багаторічними видами бур’янів та збільшення чисельності шкідників, отже при таких способах обробітку ґрунту виникає необхідність в обов’язковому використанні пестицидів.

Зрощення є одним з найефективніших факторів, що діє на всі біологічні компоненти агроекосистеми. У зв`язку із зміною режиму вологості грунту перевагу мають гігрофільні види (дротяники, листкові попелищ, стебловий метелик, злакові пильщики, жужелиці), активізуються збудники хвороб (іржа, септоріоз, кореневі гнилі). Водночас знижується чисельність ксерофїльних видів, насамперед, чорнишів, саранових, хлібних жуків, клопа-черепашки. Застосовуючи вологозарядкові поливи, дощування, дрібнодисперсне обприскування, можна активно впливати на чисельність і шкодочинність різних груп фітофагів та активність корисних організмів.

Зрошення може діяти на шкідників прямо і посередньо. Пряма дія полягає в згубному впливі вологозарядкових поливів на шкідників, що мешкають у грунті (гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця). При дощуванні з рослин змиваються дрібні комахи (попелиці, цикадки, блішки), які масово гинуть. Посередній вплив зрошення виявляється через зміну мікроклімату, поліпшення загального фізичного стану рослин, у результаті чого активно компенсуються завдані фітофагами пошкодження.

9. Оптимальні строки і способи збирання урожаю.

Своєчасне і якісне збирання сільськогосподарських культур знижує втрати врожаю і кількість падалиці, на якій розвиваються збудники хвороб і шкідники. Завчасне обкошування полів, збір урожаю спочатку з крайових смуг значно скорочує чисельність шкідників (совок, пильщиків, мух, горохової зернівки тощо). Зараження насіння льону (фузаріозом, антракнозом, аскохітозом, побурінням стебел, крапчатістю, бактеріозом), витеребленого в ранній жовтій стиглості, втричі менше ніж зібраного у фазі жовтої стиглості.  
Оптимальні строки і способи збирання урожаю дозволяють не тільки максимально зберегти його, а й дають змогу зменшувати чисельність шкідників. На .зернових культурах у першу чергу збирають ділянки з підвищеною чисельністю клопа-черепашки, гесенської мухи, хлібних пильщиків, трипсів, зернових совок. Це знижує розміри втрат і несприятливо впливає на шкідників, залишаючи їх без корму.

Скошування люцерни на сіно у період заляльковування личинок фітономуса призводить до масової загибелі шкідника. Цей захід потрібно застосовувати для оздоровлення посівів цієї кормової культури.

На багатьох культурах на початку збирання урожаю доцільно обкошувати крайові смуги, а урожай з них використовувати за призначенням, враховуючи ступінь ураження шкідниками І хворобами. Зокрема, на посівах гороху збирають крайові смуги завширшки 20—25 м. Урожай з них використовують на корм худобі, а потім збирають на всьому масиві, де зерно гороху практично вільне від зернівки та інших шкідників. При запізненні із збиранням боби розтріскуються, зерно обсипається і зимуючий запас шкідників збільшується.

Строки і способи збирання урожаю суттєво впливають на розвиток хвороб та збереження збудників на полі. Використання зернових комбайнів при збиранні соняшнику з наступним заорюванням подрібнених стебел сприяє різкому зростанню зараження наступних посівів білою і сірою гнилями, фомопсисом, вертицильозним в`яненням та ін. Таким чином, зміною строків і способів збирання урожаю можна поліпшувати фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь.

10. Висновки

Агротехнічні заходи захисту рослин, які застосовують у багаторічних насадженнях, мають свою специфіку. Вони визначаються існуючою відносною стабільністю динаміки взаємодії корисних і шкідливих організмів та відсутністю дії факторів, що спричиняє сівозміна.

Агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від шкідливих організмів. Ці заходи об’єднані в агротехнічний метод захисту рослин від шкідників, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами та зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна не тільки забезпечити одержання максимального врожаю вирощуваної культури, а й підтримувати в депресивному стані популяції найбільш шкодочинних видів шкідників і збудників хвороб рослин. За умови раціональної структури посівів застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур вдається різко підвищити ефективність ентомофагів, які беруть участь в регуляції чисельності шкідливих комах.

Агротехнічний метод потребує, як правило, додаткових затрат. Він незрівнянно більше, порівнюючи з іншими методами, здатний змінювати в бажаному для людини напрямку екологічне середовище, від якого залежить розмноження, розвиток шкідливих організмів, а також їх природних ворогів.

Наведено далеко не повний перелік агротехнічних заходів, вміле застосування яких відіграє суттєву роль у регуляції чисельності шкідливих організмів та рівня їх шкодочинності. Безумовно, кожна природнокліматична зона, тип ґрунтів, напрямок діяльності господарства, рівень шкодочинності хвороб і фітофагів визначають порядок застосування агротехнічних прийомів, які детальніше викладені в інтегрованих заходах захисту культур.

11.Література.

1. Наукове забезпечення сталого  розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua