Використання й охорона ресурсів тваринного світу України

— види, чисельність яких швидко зменшувалася;

— невизначені види, їх біологія мало відома, але вони перебували під загрозою вимирання;

— види, що відновилися за допомогою проведених заходів. У Міжнародну червону книгу внесено 292 види і підвиди ссавців, 341 — птахів, 36 — земноводних, 119 видів плазунів. Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже пропорційно збільшенню чисельності населення і досягла максимальних значень за останні 100 років. Загалом за історію людства вимерло понад 150 видів та підвидів птахів, 110 видів ссавців.

У 2002 р. (раніше у 1982 та 1992 pp.) в Україні прийняли Закон "Про Червону книгу України". Червона книга України — офіційний державний документ, в якому міститься перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів та заходи щодо їх збереження і відтворення. Об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення й особливо охороняються на всій території країни. Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання Червоної книги не рідше одного разу на 10 років*152.

*152: {Закон України "Про Червону книгу України" від 7 лютого 2002 р. №3055-ІІІ // ВВР. – 2002. - № 30. – Ст. 3, 4. }

Рідкісні та зникаючі види у Червоній книзі України поділяються на 7 категорій залежно від стану й ступеня загрози їх зникнення:

— зниклі — це види, про які після неодноразових пошуків у типових місцях їх поширення немає жодної інформації про наявність їх у природі або спеціально створених умовах;

— зниклі в природі — види, що зникли в природі, але збереглися в спеціально створених умовах;

— зникаючі види перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

— вразливі, котрі в майбутньому можуть належати до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, які негативно впливають на стан їх популяцій;

— рідкісні види — їх популяції невеликі та їм загрожує небезпека;

— неоцінені — можуть належати до категорії зникаючих, уразливих або рідкісних, але ще не віднесені до неї;

— недостатньо відомі, їх не можна віднести до жодної з перерахованих категорій у зв'язку з браком необхідної повної й достовірної інформації.

На сьогодні до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних тварин і тих, які перебувають під загрозою знищення, що становить 1,1 % від їхньої загальної кількості (рис. 11.6). За період після першого видання Червоної книги України кількість "червонокнижних" видів збільшилася у 4,5 рази. Протягом XX ст. із території України зникло 6 видів ссавців, багато перебуває на межі вимирання. За останні 50 років особливо постраждали рибні ресурси: замість цінних промислових видів в уловах почали домінувати малоцінні.

Європейські експерти (Atlas Flora Europaeae, 1999) вважають, що Україна розташована в тій частині Європи, де щільність генетичного різноманіття коливається в інтервалі 23—430 умовних одиниць (вищий рівень інтервалу властивий гірським районам Карпат і Криму).

Порівняно з деякими країнами-сусідами основне таксономічне ядро біорізноманіття України має низку переваг, що надає їй певну відповідальність у питанні забезпечення збереження біорізноманіття у пан'європейському контексті. Водночас має місце зникнення окремих видів, або проникнення нових на територію України. З 1992 до 2002 р. зафіксовано понад 15 прикладів зникнення або появи нових видів чи видів-уселенців. Найбільше знахідок 1992—2002 pp. було в Чорному й Азовському морях (маються на увазі водорості, поліхети, молюски тощо). Під час аналізу стану різноманіття гідробіонтів, у тому числі видів риб, виявили негативні тенденції.

Наприклад, ще у 2000 р. експерти ЄБК звернули увагу на суттєве зменшення вилову риби у внутрішніх водоймах України (за даними Європейського центру збереження природи (ECNC)). Кількість степових видів у флорі лучних степів Середнього Придніпров'я за останнє століття зменшилася майже на 4 % (19 видів), що зумовлено негативним антропогенним впливом та, ймовірно, змінами клімату. Значно змінилася, зокрема, флора на Південному узбережжі Криму, де зафіксовано поповнення переліку ендемічних видів і спостерігалося проникнення сюди 6—7 адвентивних видів, занесених з інших регіонів світу. Це відбувається в основному внаслідок руйнування природних екологічних ніш і формування якісно нових, що виникають у зв'язку з рекреацією, урбанізацією, пожежами тощо.

За роки після Чорнобильської катастрофи в зоні відчуження на відкритих угіддях відбувається природне поновлення листяних і хвойних деревних порід. Припинення господарської діяльності та полювання в зоні відчуження Чорнобильської АЕС сприяли відновленню чисельності ссавців, наприклад, рисі, а, можливо, навіть хохулі звичайної. Як окремий приклад позитивних змін усеєвропейського значення, можна навести дані про стан "червонокнижних" видів у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, де зафіксовано, що майже 23 види рослин і щонайменше 38 видів тварин цієї категорії наявні і перебувають у задовільному стані. Зауважено, що збільшилася кількість водних "червонокнижних" рослин — водяного горіха, альдрованди, сальвінії, а також хижих птахів і ссавців; покращується стан видів, на які впливала низка негативних факторів, зокрема, викошування і випалювання трав, розорювання ґрунтів, застосування пестицидів тощо. Прогноз стосовно розвитку фауністичних комплексів зони відчуження загалом оптимістичний.

3.У процесі вивчення рідкісних видів тварин України також помічено, що є тенденція до суттєвого і вже майже сталого зменшення чисельності й видового багатства хижих тварин — консументів вищих порядків, серед яких багато ссавців. На робочих нарадах у Києві експерти Європейської економічної комісії підсумували, що орієнтовно 9 % судинних рослин, 38,0 % ссавців, 38,1 % плазунів і 29,4 % амфібій перебувають у складному становищі. Передбачається, що за умов збереження темпів зростання "червоних списків" у арифметичній прогресії, до третього видання Червоної книги України потраплять до 5 % фауни та дві третини хребетних тварин*153.

*153: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. - К., 2003. – С. 45. }

Паралельно зі створенням Червоної книги Міжнародна спілка охорони природи розробила Конвенцію, що регламентує міжнародну торгівлю рідкісними видами диких тварин і рослин. Конвенція складається з 25 розділів, за якими встановлюються правила торгівлі рідкісними видами, контроль за їх дотриманням, та включав два списки рідкісних видів тварин, торгівля якими має бути регламентованою. У 1996 р. Україна приєдналася до Конвенції 1979 р. "Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі" (Бернська конвенція).

Отже, охорона тварин полягає у здійсненні таких основних груп заходів:

— заходи з охорони тварин від безпосереднього необмеженого знищення, в тому числі обмеження обсягу та засобів добування промислових видів. З метою правильного ведення промислу тварин визначається допустима норма вилучення з популяції певного виду, встановлюється оптимальна структура популяцій, за якої життєздатність певних видів зберігається на високому рівні та забезпечується отримання максимальної продукції;

— заходи з охорони тварин від різних опосередкованих впливів, до яких належать охорона місць проживання видів та боротьба зі шкідливими видами. Це пов'язано з великим ступенем антропогенної перетвореності сучасних ландшафтів — знищенням лісів, оранням, меліорацією, забрудненням. Порушення місць помешкань тварин відбувається також у результаті стихійних лих. У такому разі їх виловлюють і випускають у безпечні місця. Під час боротьби зі шкідливими видами слід пам'ятати, що в природі немає абсолютно шкідливих та абсолютно корисних тварин; кожен вид взаємопов'язаний з іншими через ланцюги живлення, які можуть порушитися у процесі знищення будь-якого виду. Ці питання не можна вирішувати однозначно на користь знищення шкідливих видів, наприклад, хижаків; потрібно регулювати їх чисельність.

— заходи, спрямовані на перетворення фауни — акліматизація, одомашнювання. Акліматизація — це заселення певних регіонів новими видами. Реакліматизація (інтродукція) — заселення певних регіонів видами, які мешкали тут раніше. Цей процес має здійснюватися на науковій основі. Крім того, фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнювання, наприклад, пушні звірі, лосі, сайгаки та ін.

Отже, підсумуємо. Стосовно рослинних ресурсів, то природні умови України сприяють розвиткові дуже багатої та різноманітної флори, яка розподілена досить нерівномірно територією держави. Наприклад, лісові ресурси розглядаються як сукупність матеріальних благ лісу, котрі можна використовувати без шкоди навколишньому середовищу з найбільшою господарською ефективністю. Але Україна, на жаль, належить до малолісних і лісодефіцитних країн. її лісистість (частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни) становить загалом 15,6 % за оптимальної 25—ЗО %, а в більшості степових районів вона не перевищує 1,9—4,8 %, що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу.

Сучасний екологічний стан лісів України зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і техногенним навантаженням, яке збільшується та порушує природну стійкість і середовищетвірні функції лісових екосистем. Порушення природної стійкості лісів спричинює збільшення вразливості насаджень і зростання загальної площі осередків шкідників і хвороб лісу.

З 1994 р. в Україні діє Лісовий кодекс, за яким регулюються правові відносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, поліпшення їх корисних властивостей, а також задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання. Лісове законодавство України передбачає охорону й захист лісів, тобто здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Окрім лісів, раціонально використовуються й охороняються також ресурси недеревної рослинності України, представлені рослинністю боліт, плавнів, прісноводних і морських акваторій, солонців і солончаків, степовою рослинністю. Вони характеризуються багатством видів і є цінними кормовими, лікарськими, технічними, декоративними, харчовими, медоносними рослинами, які щороку виробляють майже 22 тис. т органічної речовини. Але недеревна рослинність в Україні також зазнала і зазнає неабиякого антропогенного впливу. Наприклад, у результаті інтенсивного випасання худоби, знищення цілинної рослинності під час орання, будівництва міст, спорудження промислових об'єктів, транспортних магістралей тощо зовнішній вигляд степової ландшафтної зони в межах України значно змінився.

У зв'язку з цим у 1998 р. був прийнятий Закон України "Про захист рослин", за яким регулюються відносини стосовно захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також визначаються права й обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Крім цього, у 1999 р. ухвалили Закон України "Про рослинний світ". Українські ботаніки першими в світі порушили питання про необхідність охорони рослинних угруповань та розробили методологічну основу їхньої реєстрації у вигляді Зеленої книги. Перша Зелена книга України була видана у 1987 р. Положення про цю книгу, затверджене 2002 р., встановлює порядок її ведення, визначає категорії рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань, що потребують охорони та внесення до Зеленої книги України, а також шляхи здійснення охорони природних рослинних угруповань, унесених до Зеленої книги України.

Захищаються й охороняються ресурси тваринного світу України, антропогенний вплив на які здійснюється двома шляхами: 1) безпосередньо шляхом знищення; 2) опосередковано в результаті зміни умов їхнього існування — розорювання великих площ суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а також забруднення навколишнього середовища. Тому в 2001 р. прийняли Закон України "Про тваринний світ", за яким передбачається збереження середовища мешкання тварин, умов розмноження та шляхів їхньої міграції.

Незважаючи на те, що об'єкти тваринного світу в Україні можуть мати різні форми власності, вони перебувають під охороною держави незалежно від права власності на них. При цьому охорона тваринного світу передбачає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Варто також зауважити, що за роки незалежності України прийнято низку законів і постанов, що є суттєвим кроком на шляху створення юридичних засад з метою припинення подальшої деградації рослинного і тваринного світу України та сприяння його відтворенню.

4.Висновки     

Завданнями законодавства України про охорону,  використання і відтворення тваринного світу є: регулювання відносин   у   галузі   охорони,  використання  і відтворення об'єктів тваринного світу; збереження та поліпшення середовища існування диких тварин; забезпечення умов збереження всього видового і  популяційного різноманіття тварин.

Охорона тваринного    світу    включає    систему   правових, організаційних,  економічних,  матеріально-технічних,  освітніх та інших   заходів,   спрямованих   на   збереження,   відтворення  і використання об'єктів тваринного світу.