Форми екологічної експертизи, їх правове регулювання

Військові, оборонні  та  інші  об'єкти,  інформація  про  які становить державну  таємницю,  підлягають  екологічній  експертизі відповідно до цього Закону та інших  спеціальних законодавчих актів  України.

А щодо суб’єктів, то такими є:

     1)  Спеціально  уповноважений  центральний   орган  виконавчої влади   з  питань  екології  та  природних  ресурсів, його органи на місцях,   а  на  території  Автономної  Республіки  Крим  -  орган виконавчої  влади  Автономної Республіки  Крим з питань екології та  природних   ресурсів,  створювані  ними  спеціалізовані  установи, організації та еколого-експертні  підрозділи чи комісії;

      2)  інші  державні  органи,  місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

     3)  громадські  організації екологічного   спрямування    чи створювані ними спеціалізовані формування;

     4) інші установи, організації та підприємства, в тому  числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до  проведення екологічної експертизи;

     5) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.

 

4. Загальні вимоги проведення екологічної експертизи

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи  здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан  навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей та  з альтернативними  прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію  на  об'єкти  екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу  на  навколишнє  природне  середовище  і здоров'я людей, що відображається в Заяві про екологічні  наслідки діяльності.

Замовники  екологічної  експертизи  об'єктів,  що  в  процесі реалізації  (будівництва,  експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, зобов'язані оголосити через засоби масової інформації  про проведення  екологічної  експертизи  у  спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Еколого-експертні органи  чи формування  після завершення екологічної експертизи повідомляють про її висновки  через засоби масової інформації.

 

2. ФОРМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
1. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза організується і проводиться  еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями  або спеціально створюваними комісіями  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших  органів державної виконавчої влади.

До проведення державної  екологічної експертизи можуть у  встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій  і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної  екологічної експертизи є обов'язковим  для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену  екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України  за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз  здійснюється за ініціативою заінтересованих  осіб на підставі договору про надання  еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду  Автономної Республіки Крим, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів.

Державній екологічній  експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні  програми, проекти схем розвитку  і розміщення продуктивних сил,  розвитку окремих галузей народного  господарства;

2) проекти генеральних  планів населених пунктів, схем  районного планування, схем генеральних  планів промислових вузлів, схем  розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти,  техніко-економічні обгрунтування  і розрахунки, проекти і робочі  проекти на будівництво нових  та розширення, реконструкцію, технічне  переозброєння діючих підприємств;  документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих  підприємств, окремих цехів, виробництв  та інших промислових і господарських  об'єктів, які можуть негативно  впливати на стан навколишнього  природного середовища, в тому  числі військового та оборонного  призначення;

4) проекти законодавчих  та інших нормативно-правових  актів, що регулюють відносини  в галузі забезпечення екологічної  (в тому числі радіаційної)  безпеки, охорони навколишнього  природного середовища і використання  природних ресурсів, діяльності, що  може негативно впливати на  стан навколишнього природного  середовища

5) документація по  впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому  числі тих, що закуповуються  за кордоном), які можуть створити  потенційну загрозу навколишньому  природному середовищу.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду  Автономної Республіки Крим, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів державній  екологічній експертизі можуть підлягати  екологічні ситуації, що склалися в  окремих населених пунктах і  регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового  та оборонного призначення, що мають  значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища

В документації на об'єкти державної екологічної експертизи повинні передбачатися:

1) комплексна еколого-економічна  оцінка впливу запланованої чи  здійснюваної діяльності на стан  навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних  ресурсів, оформлена у вигляді  окремого тому (книги, розділу)  документації і Заяви про екологічні  наслідки діяльності;

2) обгрунтування впровадження  сучасних, досконалих нематеріало-  і неенергоємних, мало- і безвідхідних  технологічних процесів;

3) забезпечення комплексної  переробки, утилізації і ефективного  використання відходів виробництва;

4) заходи щодо економії  водних ресурсів, забезпечення ефективної  очистки всіх видів стічних  вод, а також їх використання  для технічних потреб без скидання  цих вод у природні водотоки  і водойми;

5) дієвість і досконалість  передбачуваних заходів щодо  охорони атмосферного повітря  від забруднення;

6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів  рослинного і тваринного світу  та природно-заповідного фонду;

7) забезпечення захисту  населення і навколишнього природного  середовища від шкідливого впливу  антропогенних фізичних, хімічних  та біологічних факторів.

Документація, що подається  на об'єкти державної екологічної  експертизи, повинна бути у встановленому  порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної  екологічної експертизи зобов'язані  підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона ґрунтується.

Структура державної  екологічної експертизи складається  з її суб’єктів, об’єктів і порядку  проведення. Суб’єктами екологічної  експертизи є особи, які її проводять. Як випливає із визначення державної  екологічної експертизи, її суб’єктами є органи Міністерства екології та природних ресурсів. На підставі п. 3 ст. 24 Закону «Про екологічну експертизу» Міністерство екології та природних ресурсів своїм наказом від 12 березня 2011 року № 72 затвердило Положення про Систему державної екологічної експертизи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

 

Крім того, відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених  пунктах і регіонах, а також  діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан довкілля.

Важливим правовим моментом є визначення випадків обов’язковості проведення державної екологічної експертизи. Випадки обов’язкового проведення державної екологічної експертизи визначені у ст. 13 цього Закону, а також у ст. 26 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»: її здійснення є обов’язковим тільки для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554. До таких об’єктів відносяться, зокрема: атомна енергетика, біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво, поводження з відходами, добування, переробка і зберігання нафти й газу та ін.

2. Громадська екологічна експертиза

Відповідно до ст. 26 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 12 Закону «Про екологічну експертизу» в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Важливою відмінністю громадської  та іншої екологічних експертиз  від державної екологічної експертизи є те, що їх висновки носять рекомендаційний  характер і нікого не зобов’язують. Разом з тим, громадська та інші екологічні експертизи використовуються для обґрунтування  відповідних рішень і заходів, лобіювання інтересів громадськості, тиску  на державні органи для прийняття  ними необхідних рішень. На громадську та інші екологічні експертизи, як різновиди  екологічної експертизи взагалі, поширюються  всі загальні обмеження Закону «Про екологічну експертизу» щодо об’єктів екологічної експертизи, статусу  експертів, порядку підготовки висновків  тощо. У разі невідповідності зазначеним вимогам, висновки громадської чи іншої  екологічних експертиз не будуть мати правового значення висновків  екологічної експертизи – це будуть еколого-експертні висновки, на які  не поширюється Закон «Про екологічну експертизу».

Ст. 30 Закону «Про охорону  навколишнього природного середовища»  визначає громадську екологічну експертизу як екологічну експертизу, що здійснюється незалежними групами фахівців з  ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади  за рахунок їх власних коштів або  на громадських засадах. Але ст. 16 Закону «Про екологічну експертизу»  вилучила експертизу, ініційовану місцевими  органами влади, зі змісту поняття громадської  екологічної експертизи. Таким чином, громадська екологічна експертиза здійснюється тільки з ініціативи громадських  організацій чи інших громадських  формувань (зокрема, трудових колективів, інших формувань, що не мають статусу  юридичної особи). Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно  з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань. Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, які зацікавлені у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об’єкт.

Важливим питанням при  здійсненні громадської екологічної  експертизи є питання про доступ до інформації про об’єкт експертизи. Закон «Про екологічну експертизу»  не передбачає обов’язковість надання  інформації для проведення громадської  екологічної експертизи. Тому матеріали  для громадської екологічної  експертизи збираються у загальному порядку доступу до екологічної  інформації, яка відповідно до ст. 50 Конституції України ніким не може бути засекречена. Порядок доступу  до такої інформації регулюється  ст. 251 Закону «Про охорону навколишнього  природного середовища», Законом України  «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, а також Положенням про порядок надання екологічної інформації, затвердженим наказом Мінприроди від 18 грудня 2003 року № 169.

Практика проведення в нашій країні громадських екологічних  експертиз показує, що вони не є ефективним засобом громадського управління, позаяк вони носять рекомендаційний характер і нікого ні до чого не зобов’язують. Хоча, відповідно до ст. 11 Закону «Про екологічну експертизу» прийняття рішень щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної  експертизи здійснюється з урахуванням  громадської думки, таке урахування не обов’язково означає схвалення  висновків громадської екологічної  експертизи державними органами.

 

3.  Інші екологічні експертизи

Відповідно до ст. 17 Закону «Про екологічну експертизу» - це екологічні експертизи, що здійснюються з ініціативи зацікавлених юридичних і фізичних осіб на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами й формуваннями. Фінансуються такі експертизи замовниками відповідно до ст. 48 зазначеного Закону. Необхідно звернути увагу, що для отримання правового значення іншої екологічної експертизи необхідно, щоб виконавцем її було спеціалізоване еколого-експертне формування чи орган. Експертиза, що здійснюється за замовлення юридичних і фізичних осіб за договором з експертами – фізичними особами, не розглядається як інша екологічна експертиза. Якщо така експертиза не підпадає під визначення громадської екологічної експертизи – вона взагалі не розглядається як екологічна експертиза: Закон «Про екологічну експертизу» на неї не поширюється. Експертиза може мати правове значення іншої екологічної експертизи тільки у разі її відповідності усім загальним вимогам Закону «Про екологічну експертизу», зокрема, щодо статусу експертів, оголошення заяви про екологічні наслідки діяльності, порядку проведення експертизи і оформлення висновків.