Дії працівників на випадок виникнення пожежі та заходи особистої безпеки при пожежі

- для захисту від чадного  газу по можливості дихати  крізь зволожену тканину;

- якщо виникло займання  одягу, лягти на землю (підлогу) та  перекочуватися для збиття полум’я (бігти не можна, тому що полум’я  може ще збільшитися);

- побачивши людину, на  якій горить одяг, потрібно накинути  на неї пальто, плащ, покривало  та щільно притиснути і, таким  чином, збити полум’я;

- при гасінні пожежі  використовувати вогнегасники та  інші засоби гасіння за призначенням, спрямовуючи їх на поверхню, що  горить.

     Горіння одягу, безпосередні контакти з полум’ям, розжареними предметами, рідинами, що горять, призводять до опіків різного ступеню.

Опіки І, ІІ, ІІІ А ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюватися самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку. Глибокі опіки ІІІ Б та ІV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування.

     Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого. Його кладуть в горизонтальне положення та швидко гасять одяг, що горить, будь-яким способом.

     При невеликому опіку (І ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води та тримати до стихання болі, а потім змочити уражену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов’язки.

    При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно на них покласти стерильну антисептичну пов’язку. У разі відсутності такого роду матеріалів використовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо, дати знеболювальні препарати.

     При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистим пропрасованим простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральна вода).

При сильних опіках не можна:

- обробляти шкіру спиртом, одеколоном, поливати пухирі та  обвуглену шкіру водою;

- проколювати пухирі, що  утворились, щоб не інфікувати  рану;

- змащувати вражені місця  жиром, розчином брильянтовим зеленим, засипляти порошками (це перешкоджає  подальшому лікуванню);

- зривати прилиплі до  місця опіку частини одягу;

- дозволяти потерпілому  самостійно пересуватись(можливий  шок).

     Зазвичай, на кожному об'єкті повинен бути розроблений та встановлений певний порядок повідомлення про пожежу аварійно-рятувальних і пожежних підрозділів та інших аварійних служб. Слід ознайомити працівників з цим порядком та з порядком дій під час пожежі, заздалегідь повідомивши про це диспетчера пожежної охорони, провести тренування осіб, які проходять курс пожежно-технічного мінімуму (ПТМ), викликати пожежні підрозділи[8].

    Важливо нагадати працівникам про необхідність знеструмлення приміщень у разі виникнення пожежі або появи її ознак в устаткуванні, електроустановках, комунікаціях, та вентиляції.

    Керівник структурного підрозділу підприємства, установи, організації зобов'язаний детально зупинитися на гасінні пожежі встановленими на об'єкті засобами пожежегасіння й порядку увімкнення стаціонарних установок пожежегасіння (в разі їх наявності).

    Зазвичай найбільше розповсюдження на об'єктах, як первинний засіб пожежегасіння, отримали порошкові вогнегасники. Порошкові вогнегасники бувають переносними та пересувними.

    Як приклад наведемо застосування при діях під час пожежі переносного порошкового вогнегасника ВП-5Б. Для приведення вогнегасника в дію потрібно:

- видалити запобіжну чеку 19 - пристрій, який унеможливлює випадкове спрацювання;

- натиснути й відпустити кнопку з голкою 17, при цьому буде зруйновано мембрану балона з робочим газом 4; робочий газ через отвір у головці 2 й сифонну трубку 5 зайде до корпусу 1 і утворить у ньому надлишковий тиск, та спричинить вихід вогнегасного порошку.

     Після таких нескладних маніпуляцій вогнегасник готовий до розпилення вогнегасного порошку на вогнище пожежі. Під час натискання на важіль 7 відкривається клапан 10 і вогнегасна речовина через сифонну трубку 5, рукав 3 та насадку-розпилювач 6 подається на вогнище пожежі. Для того, щоб припинити подачу вогнегасної речовини потрібно відпустити важіль 7.

     На кожному об'єкті мусить бути встановлений порядок організації зустрічі аварійно-рятувальних і пожежних підрозділів. Слід нагадати працівникам, що при діях під час пожежі, з прибуттям на пожежу пожежних підрозділів необхідно забезпечити їм безперешкодний доступ на територію об'єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску[6].

     Особам, котрі опановують курс ПТМ слід роз'яснити, що вони після прибуття пожежних підрозділів повинні допомагати вогнеборцям у прокладанні рукавних ліній; робітники об'єкта при діях під час пожежі залучаються до евакуації матеріальних цінностей та виконання інших робіт за розпорядженням керівника гасіння пожежі.

     При навчанні працівників, згідно з програмою, потрібно висвітлити питання, пов'язані з роботою на об'єкті добровільних пожежних дружин, положення про які затверджено наказом МНС України від 11 лютого 2004 року № 70.

     Добровільні пожежні дружини( далі буде ДПД) створюються на підприємствах для вжиття заходів щодо запобігання пожежам, організації гасіння пожеж, здійснення громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки, які установлені чинним законодавством, надання допомоги пожежно-рятувальним підрозділам, проведення роз'яснювальної роботи з працівниками підприємства.

    В разі потреби в цехах, на складах та в інших структурних підрозділах підприємств можуть створюватися відділення добровільних пожежних дружин (ДПД) відповідно до кількості робочих змін, а також за наявності на підприємстві протипожежної техніки (автомобілів, мотопомп).

     Табель з обов'язками членів ДПД щодо запобігання пожежі та діями під час пожежі у разі її виникнення вивішується в приміщеннях підприємства на дошці оголошень.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

     Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення безпеки підприємств, установ покладено на керівників або уповноважених ними осіб; їх обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки обумовлені статтею 5 цього ж Закону.

     Керівники підприємств та посадові особи зобов’язані щодо пожежної безпеки:

1. Розробляти комплекс  заходів щодо забезпечення пожежної  безпеки на підприємстві, в установі, організації.

2. Відповідно до державних  нормативних актів з пожежної  безпеки розробляти і затверджувати  положення, інструкції, інші нормативні  документи, що діють в межах  підприємства; здійснювати контроль  за їх виконанням.

3. Організовувати навчання  працівників щодо пожежної безпеки.

4. Утримувати у справному  стані засоби протипожежного  захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати  його не за призначенням.

5. Проводити службове розслідування  випадків пожеж.

     Успіх гасіння пожежі залежить від ступеня підготовки об’єкта та навченості персоналу до дій в цих екстремальних умовах. У разі появи ознак загоряння (диму, запаху, полум’я) кожен працівник має негайно повідомити про це органи пожежної охорони (01), керівника або посадову особу підприємства, а також задіяти систему оповіщення і вжити відповідних заходів щодо евакуації людей, а надалі приступити до гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.

     Персонал об’єкту має добре знати ознаки пожежі, а при їх появі знати свої дії , визначені посадовими інструкціями з пожежної безпеки. До прибуття пожежно-рятувальної служби об’єктові ДПД мають викликати фахівців для відключення силової і світлової електричної мережі, приточно-витяжну вентиляцію, припинити живлення технологічного обладнання пожежонебезпечними речовинами та задіяти наявні засоби пожежогасіння.

     Між членами ДПД, для оперативної і злагодженої дії, завчасно розподіляються обов’язки, які відображаються в табелі оперативного розрахунку, який є додатком до оперативного плану пожежогасіння.

     Посадова особа об’єкта до прибуття пожежно-рятувальної служби має видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, що не беруть участь у ліквідації пожежі і задіяти всі наявні засоби та сили на ліквідацію загоряння.

     Для успішної ліквідації загорянь у початковий період велике значення має наявність, справність, та правільне утримання засобів пожежогасіння, а також достатнє знання персоналом їхніх тактико-технічних даних та правил користування ними.

    До прибуття підрозділів пожежно-рятувальної служби на персонал об’єкта покладаються тільки обов’язки щодо, описаних вище, первинних дій.

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Москальова В.М. Основи охорони праці. Підручник. — К.: Професіонал, 2005. — 672 с.
2. Калда Г.С., Ковтун І.І. Безпека життєдіяльності. – Хмельницький: 2000. 
3. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.
4. Винокурова Л. Е., Васильчук М. В., Гаман М. В. Основи охорони праці: Підручн. для проф.-техн. навч. закладів. - 2-ге вид., допов., перероб. - К.: Вікторія, 2001. - 192 с.
5. Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 288 с.
6. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні»\№126 від 19.10.2004 р.
7. Закон України «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668)
8. Закон України «Про пожежну безпеку» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 5, ст. 21