Сучасна роль банків

В умовах розвинутого товарного господарства гроші в функції засобу платежу  пов'язують між собою велику кількість  товаровласників, кожний з яких купує  товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів по своїм боргам стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Особливо гострою вона стала в Україні у 90-х рр. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки.

В сучасних мовах господарство є кредитним  за своєю суттю, тому кредитні гроші  виконують функцію грошей як засіб  обігу і платежу водночас.

[1, ст.22]

Функція грошей як засобу нагромадження  і заощадження. Ця функція означає створення багатства. У суспільстві існують глибинні економічні причини, що спонукають фірми та окремих людей заощаджувати гроші. Для закупівлі капітальних благ необхідно попередню нагромадити гроші. Придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобілі та ін.) також передбачає заощадження грошей. Нагромаджує гроші не лише населення, а й держава, створюючи валютні резерви. Ці резерви мають важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці та зростання взаємозалежності держав. [3, ст.61-62]

Для утворення  скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей власнику додаткового доходу не приносить.

На відміну  від попередніх двох функцій гроші  як засіб накопичення і заощадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними.

При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового  обороту: зайві гроші направлялися в скарби, нестача поповнювалася за рахунок скарбів. З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснення процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді "мертвих скарбів", з розвитком виробництва підприємцю стало не вигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот для отримання прибутку. Крім того, акумуляція тимчасово вільних коштів — необхідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприємстві забезпечує пом'якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб'єкта, а резерви в масштабі країни — відсутність диспропорцій в народному господарстві.

Золотий обіг потребував накопичення центральним (емісійним) банком золотого запасу, який використовувався для поповнення внутрішнього обігу, розміну знаків вартості на золото, міжнародних платежів. Це призначення золотого запасу в сучасних умовах відпало в зв'язку з вилученням золота з обігу. Однак золото продовжує відігравати роль скарбу, зосереджуючись в резервах центральних банків, казні держави, урядових валютних органах. Розмір золотого резерву свідчить про багатство країни і забезпечує довіру резидентів та іноземців до національної грошової одиниці.

Окремі  особи також накопичують золото у формі зливків, монет, прикрас (тезаврація золота), купуючи його на ринку в  обмін на національну грошову  одиницю. Мета такого накопичення в умовах панування знаків вартості — застрахувати себе від знецінення цих знаків вартості. Основна маса членів суспільства при відсутності золотого обігу накопичує і зберігає кредитні гроші, які с паперовими символами і не створюють реального багатства для власників. Господарюючі суб'єкти зосереджують короткостроковий капітал в кредитних установах, а довгостроковий — за допомогою цінних паперів, отримуючи при цьому дохід.

Важливе значення цієї функції — стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості — втрачено. Тепер кредитні гроші не можуть еластично розширювати або зменшувати кількість необхідних для обігу грошей, як це було при золотих грошах.

Виконання грошима функції засобу накопичення  є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою  яких стає можливим використання тимчасово  вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх в позику підприємствам і організаціям інших галузей і окремим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвитку виробництва і більш повному задоволенню потреб населення. Такі результати використання грошей у функції засобу накопичення в межах народного господарства.

При вирішенні  проблеми доцільності накопичення  коштів слід врахувати наступне:

- можливість  безперешкодного використання розміщених  грошових 

коштів;

- надійність  вкладень;

- мінімізація  ризику; [1, ст.23-24]

Світові гроші. Появу світових грошей викликали зовнішньо-торгівельні зв'язки, міжнародні кредити, надання послуг зовнішньому партнеру. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Вони в якості міжнародного засобу виступають при розрахунках по міжнародним балансам: якщо платежі даної країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші виступають засобом платежу.

Міжнародним купівельним засобом світові  гроші служать при порушенні  рівноваги обміну товарами та послугами  між країнами, тоді їх оплата здійснюється готівковими грошима. Як загальне втілення суспільного багатства світові  гроші використовуються при наданні позик або субсидій однією країною іншій або при виплаті репарацій країні-переможниці країною, що переможена. В такому випадку відбувається переміщення частини багатства від однієї держави до іншої в грошовій формі.

При золотому стандарті світовими грошима  виступало золото, як засіб регулювання платіжного балансу, і кредитні гроші (банкноти) окремих держав, розмінні на золото (в основному долар США та британський фунт стерлінгів). Для зміцнення національних грошей таких держав, як США та Великобританія, в якості світових грошей та за їх ініціативою використовувались міжнародні валютні договори та валютні кліринги. Для створення міжнародної лічильної грошової одиниці з метою вирішення проблеми міжнародної ліквідності Міжнародний валютний фонд ввів нові резервні і платіжні засоби — спеціальні права запозичення (СДР — Special Drawing Rights(SDR)). СДР призначені для регулювання сальдо платіжного балансу країн-членів МВФ, поповнення офіційних резервів та розрахунків, а також порівняння національних валют. В 1971 р. був встановлений золотий вміст СДР, що дорівнював, як і долар США, 0,888671 г., але з 1 липня 1974 р. (після девальвації долара) вартість одиниці СДР визначалась на основі середньозваженого курсу спочатку 16, а потім 5 провідних валют розвинутих країн.

Для країн-учасниць Європейського валютного союзу (ЄВС) з березня 1979 р. введена регіональна  міжнародна лічильна одиниця — ЕКЮ (European Currency Unit (ECU)). На відміну від СДР європейська валютна одиниця була на половину забезпечена золотом і доларами США (за рахунок об'єднання 20 % офіційних резервів країн-учасниць ЄВС), а на половину їх національними валютами. ЕКЮ — безготівкова грошова одиниця, яка виступала у вигляді записів на рахунках в ц 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Сучасна  роль банків

2.2 Роль банківської системи України в організації іпотечного кредитування  

В сучасних умовах розвитку банківської системи  України іпотечному кредитуванню приділяється особлива увага. Комерційні банки акумулюють ресурси, призначені для фінансування реального сектора економіки, визначають форми забезпечення кредитів. Характерною  ознакою розвитку банківської системи  України в останні роки, що свідчить про поглиблення ринкових засад  її функціонування, є те, що комерційні банки почали досить активно працювати  з фізичними особами. Зросли не тільки суми залучених депозитних вкладів  громадян, але й обсяги кредитів, які банки активно видають  фізичним особам, зокрема динамічно  розвивається іпотечне кредитування. Про розвиток і стабільність фінансово-економічної  системи будь-якого суспільства  значною мірою можна судити за розмірами використання кредитів громадянами  та підприємствами. Попит на послуги  іпотечного кредитування, який виник  в процесі розвитку ринкових відносин, поставив комерційні банки України  перед необхідністю вдосконалення  форм та методів діяльності в системі  іпотечного кредитування.

З огляду на вищезазначене особливо актуальною є проблема детального вивчення діяльності комерційних банків на ринку іпотечного кредитування, визначення джерел і  способів залучення фінансових ресурсів для реалізації іпотечних програм.

Не менш важливим є питання дослідження  механізму взаємодії підрозділів  комерційного банку при роботі з  майном, запропонованим як забезпечення зобов’язань за іпотечним кредитом.

У зв’язку  з цим великого значення набуває  вивчення досвіду функціонування іпотечних  та універсальних банків в країнах  з розвинутою економікою, практика надання іпотечних кредитів та форми  залучення коштів для фінансування довгострокових іпотечних кредитів, багато з яких в наш час є  абсолютно новими для українських  комерційних банків. Але це лише певна частина основної проблематики. Потребує подальшого дослідження різноманітність  інструментів і технологій іпотечного кредитування та застосування їх комерційними банками при здійсненні іпотечних  операцій.

Проблеми  розвитку ринку іпотечного кредитування як складової ринку фінансових послуг через об’єктивні історичні обставини  вивчено недостатньо. Вагомий внесок в розробку проблем іпотечного кредитування внесли таки зарубіжні економісти, як Г. Асхауер, Д. Джонсон, Лівінгстон Г. Дуглас, М. Левін, Джон Ф. Маршалл і  Випул К. Бансал, Л. Міхаел, Дж. Шерман, М. Шнайдерман, Р. Страйк, Дж. Фрідман, Н. Ордуей. Окремі аспекти досліджені в працях відомих українських  та російських вчених О. Євтуха, С. Кручка, В. Кудрявцева, Н. Косарєвої та інших.

Високо  оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів у вирішення питань функціонування комерційних банків в системі  іпотечного кредитування, слід зазначити  про об’єктивну необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок проблем їх діяльності з урахуванням специфіки  національної системи іпотечного кредитування.

Метою роботи є узагальнення теоретичних  і методичних засад становлення  і розвитку системи іпотечного кредитування в Україні та подальше вдосконалення  діяльності банків в системі іпотечного кредитування.

Для досягнення поставленої мети були визначені  наступні задачі:

дослідити економічну сутність та уточнити поняття  “інститут іпотечного кредитування”;

визначити роль банківських установ в системі  іпотечного кредитування та їх основні  функції;

визначити загальносвітові тенденції та специфічні риси розвитку національної системи  іпотечного кредитування;

обґрунтувати  необхідність розробки пропозицій щодо вдосконалення інституціонального забезпечення системи іпотечного кредитування з метою відповідного захисту  учасників ринку іпотечного кредитування;

визначити основні етапи становлення збалансованої  системи іпотечного кредитування в  Україні.

Об’єкт  дослідження – діяльність комерційних  банків на ринку іпотечного кредитування.

Предмет дослідження – система кредитних  відносин, що виникає з приводу  видачі, обслуговування, продажу та сек’юритизації іпотечних активів  і оцінки заставленого майна як забезпечення зобов’язань за іпотечним кредитом.

                        
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки: 

. Гроші –  це багатофункціональна економічна  форма, за допомогою якої

   здійснюється  облік вартості, обмін, платежі,  накопичення вартості.

. Гроші –  це специфічний товар, що має  властивість обмінюватися на  будь-

   який  інший товар, тобто є загальним  еквівалентом.

. Головні функції  грошей:

     Міри  вартості

     Засобу  обігу

     Засобу  нагромадження

     Засобу  платежу

     Світових  грошей

. Грошові агрегати: М0, М1, М2, М3 та L

. Грошовий обіг - це рух грошей в готівковій  та  безготівковій  формах,  що

   обслуговує  збут товарів,  а  також   нетоварні  платежі  та  розрахунки  у

   господарстві.

     Банківська  система України ще перебуває  в стані становлення, причому  цей

процес відстає  від потреб реформування економіки. У цьому виявляється

взаємозалежність  всієї економічної системи та системи банків, яка є «нервовою

системою» господарського механізму. Основною причиною слабкості  системи банків

є не стільки  сучасні інфляційні процеси (це зовнішній  прояв, який у свою чергу