Історія виникнення банківської справи

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ  СПРАВИ

• Історія розвитку банківської справи тісно пов’язана з історією діяльності банків та виникненням грошей. На жаль, немає достовірних відомостей про виникнення перших кредитних установ та характер здійснюваних ними позичкових опе­рацій. Однак історичні дані свідчать, що перші банківські опе­рації з обміну грошей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Греції (IV ст. до н.е.), у Стародавньому Вавилоні (VI ст. до н.е.), у Стародавньому Єгипті та Римі.

 

Певний інтерес становить етимологія слова “банк”. Термін “банк” походить від італійського “banco” й означає “конторка”, “лава”, “стіл”, за яким дійснювався обмін грошей. Французьке слово “bangue” означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.

Багатьма мовами світу слово “банк” завдяки його єдиним кореням має аналогічне значення: bank (англ., нім.), banco (італ., ісп.), bangue (фр.). В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництвом французької мови.

За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювалися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались, гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання по них певних відсотків. Зародилася і подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому у давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів.

Починаючи з VI ст. до н.е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали  грошово-кредитні відносини. Однак  інтенсивна торгівля, що велася з використанням  різних монет, які карбувалися як державами, так і містами, зумовила виникнення таких учасників торгових операцій, які б розбиралися у монетах, що були в обігу.

За цих умов виникла така професія,як

міняйли, які розкладали монети на спеціа-

льному столі (від грец. “trapeza” — трапедза) і перевіряли їх якість. Звідси грецька назва — міняйли-трапедзити.

 Спочатку трапедзити займалися обміном

грошей однієї монетно-вагової системи на

 іншу й перевіряли їх якість, а пізніше здійс-

нювали інші грошові операції. До трапедзи

можна було внести коротко- або довгостро-

ковий вклад. Трапедзит здійснював грошові перекази в інші міста, позичав гроші під відсотки, за певну платню зберігав цінності й документи, укладав різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. трапедза — лавка міняйли, де працювали кілька осіб, перетворилася на прототип сучасного банку.

Як свідчать деякі джерела,  винахідцями перших банківських операцій були не тільки окремі особи (трапедзити), а й деякі церковні установи, де нагромаджувалися значні кошти. Надійним місцем для зберігання цінностей були храми. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Завдяки вкладам, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський і Ефеський) перетворилися в своєрідні банківські установи.

Грошовий обіг античного світу, торговельні угоди між полісами Греції та Босфору, діяльність трапедз і трапедзитів поширилась і на південні землі сучасної України завдяки жвавій торгівлі Афін із Босфорським царством, яке розташу­валося на Керченському та Таманському півостровах (Північне Причорномор’я).

Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започаткована у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяль­ності почалося у XII ст. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія була на перехресті торговельних шляхів, через які європейські держави мали можливість підтримувати зв’язок з різними частинами світу, а це сприяло розвиткові торгівлі грошового обігу. На той час відродилася професія міняйли, які займалися під час купівлі-продажу 

обміном різних монет і здійснювали інші грошові

 є операції.

Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. В XIII ст. кілька італійських міняйл (із Ломбардії) влаштувалися в Лондоні і почали пропонувати свої послуги комерсантам.

У XVI ст. З’явилися перші банкірські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — “жиро-банки”, що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Банк “Banca Monte dei Paschi di Siena” (заснований 1472 року) у Сівнієні, Італія спочатку був створений як The Monte di Pieta, або Monte Pio для видачі позик бідним за рахунок благодійних внесків, банк Banca Monte dei Paschi di Siena є найстарішим діючим банком у світі з філіями в усій Італії. Банк надавав і постійно надає фінансову підтримку місту. Діяльність цього банку триває до сьогодні.

 

Berenberg Bank (заснований 1590 року) - Гамбург, Німеччина.

 

Період становлення  й розвитку банку, заснованого в 1590 році братами Гансом і Полом  Беренбергами, які торгували одягом і займалися імпортом та експортом, вдало збігся з часом розквіту Гамбурга. Місто швидко стало центром торгової та фінансової діяльності, і брати досягли успіху у своїй справі разом з іншими членами невеликої групи голландців, у яких у Гамбургу навіть не було повних громадянських прав. Сьогодні Berenberg Bank – найстаріший приватний німецький банк із філіями в усій Європі.

Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були: Чайльда   в Англії, Ротшильдів    у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні. У 1694 р. створено перший центральний акціонерний банк Банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банк­нот та цінних паперів для оплати урядового боргу.

 

Банк C. Hoare & Co. (заснований 1672 року)  - Лондон, Англія

 

До появи сучасної системи нумерації будинків на вулицях  люди використовували знаки, щоб  знаходити необхідний дім. Сер Ричард Хор (Richard Hoare) вибрав для позначення знак золотої пляшки, оскільки вона була символом багатства й достатку; цей знак часто використовували ювеліри, які, як відомо, зіграли не останню роль у формуванні сучасних банківських систем та появі сучасних паперових грошей.

 

Ця приватна банківська установа виявилася дуже стійкою. Доказом  того слугує й евакуація під час  Другої світової війни, й порятунок  будівлі від вогню кількома сміливими  працівниками. Більше того, банк дотепер  є родинною власністю, і керують  ним прямі нащадками сера Ричарда  Хора.

Halifax Bank of Scotland (заснований 1695 року як The Bank of Scotland) - Единбург, Шотландія

 

Поняття грошей і  банкнот уже було знайоме Шотландії  у 17 столітті, однак Bank of Scotland став першим, який почав друкувати власні паперові гроші. Він унікальний ще й у тому сенсі, що був створений для надання допомоги комерційним підприємствам, тоді як Bank of England, створений на рік раніше, існував головним чином для фінансування урядових витрат на оборону.

 

В 1727 році у випуску  банкнот у банку з'яв-

ляється сильний конкурент в особі Royal

Bank of Scotland. Але «старий» банк

зумів витримати боротьбу й залиши-

тися єдиною комерційною установою,

 створеною Парламентом Шотландії.

В 2001 році в результаті злиття Bank of

Scotland й Halifax Bank був створений

Halifax Bank of Scotland (HBOS).

 Bank of New York Mellon (заснований 1784 року як Bank of New York) -Нью-Йорк, США

 

Його історія почалася з появи в 1784 році в газеті New York Packet статті про відкриття першого в Нью-Йорку банку. Bank of New York був заснований Олександром Гамільтоном, визначним державним діячем свого часу. Гамільтон особисто розробляв статут банку й вів фінансову установу з моменту її створення й становлення. Через вісім років банк став першою компанією, що брала участь у торгах на фондовій біржі Нью-Йорка, створеній 1792 року.

 

                                                                    У 2007 році Bank of New York                                                                                               об'єднався з Mellon Financial

Corporation, що працює з часів

промислової революції; так

 виник Bank of New York Mellon.

 Сьогодні Bank of New York Mellon –

найстаріший банк США, і навіть

його адреса Волл-стріт, 1 слугує

 тому підтвердженням.

Першу спробу створення банків у Росії було зроблено у XVII ст.   в 1665 р. у Пскові воєвода Афанасій Ордин-Нащокіи вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав свою діяльність. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли указом було створено державний позичковий банк, який значною мірою відіграв роль казенного ломбарду.

У 1754 р. було засновано два банки — Державний займовий банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі — для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись з проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси).

 

У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р.—Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.

 

В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась в основному за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі. За умов натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно підвищувати відсоток за кредит. Крім того, впродовж 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперових грошей-асигнацій на суму 20 млн руб. Усе це і сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. — у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку комерційних операцій, а в Україні діяли його контори (в Києві, Харкові та Одесі). Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.

Після реформи 1861 р. в Україні було створено низку місце­вих банків: 20 травня 1864 р. — Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності.

 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях.

У 1868 р. розпочав операції Київський приватний комерційний  банк.

Трохи пізніше засновується Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-таврійський земельний банк, у 1879 р. відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів. Така ситуація сприяла розвиткові товарно-грошових відносин та виникненню промислового капіталу в Україні.

Стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечили умови розвитку банків­ської системи Росії в цілому, і в Україні зокрема.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули то­вариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім того, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій.

Розвиток банківської системи в Україні під час Першої світової війни переживає серйозну кризу. Внаслідок падіння виробництва і загальної економічної розрухи господарський обіг знизився, банківські операції різко скорочуються, а грошовий обіг був украй розладжений. Незважаючи на це, напередодні Жовтневої революції в Росії на території України було створено розгалужену мережу банківських установ за багатоярусною структурою, пристосованою для обслуговуванню ринкових відносин, яка забезпечувала нормальний рух товарів, грошей і кредитних ресурсів.

За незначний час існування незалежної держави України здійснювалися певні заходи щодо формування національної кредитної системи створенням відповідної банківської мережі.

 

 

 

Становить певний інтерес досвід побудови банківської системи України в період державності (1917-1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради було реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи. 22 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про утворення Українського державного банку. Цим самим законом на території України було припинено діяльність відділень російського Державного дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 10 серпня 1918р. Рада Міністрів ухвалила статут Українського державного банку, в якому було визначено його призначення: “Український державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредиту державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення грошової системи”. Для задоволення потреб землевласників у наданні позик 23 серпня 1918 р. засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшення справ у сільському господарстві. Завдя­ки вжитим УНР заходам певною мірою вдалося в цей період стабілізувати фінансову і грошову систему України, добитися задовільного обслуговування державних і господарських потреб країни.