Ризики карткових платіжних систем

 

Вступ

Платежі фізичних осіб за товари та послуги  можуть виконуватися з використанням  готівкових грошей або безготівкових  платіжних інструментів, наприклад, платіжних карток.

Навіть у країнах із розвиненою економікою готівка (банкноти та монети) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням  вартості трансакції набуває поширення  тенденція до використання безготівкових  інструментів для здійснення платежу.

Удосконаленням платіжної системи  є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових  карток.

Основні учасники системи карткових  розрахунків:

— власник картки;

— банк-емітент;

— підприємства торгівлі або сфери  послуг (торговельних);

— банк-еквайр.

З правової точки зору, суть трансакції з кредитною (платіжною) карткою  полягає у тому, що власник картки і продавець після попереднього відкриття рахунків у банку домовляються, що будь-яку угоду між ними буде врегульовано шляхом кредитування рахунку  торговельника і дебетування рахунку власника картки. За винятком окремо обумовлених випадків цей платіж буде безумовним і остаточним.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Основні елементи  карткової платіжної системи

Картка - інструмент безготівкових  розрахунків, тому її існування пов'язане  з функціонуванням певної платіжної  системи.

Для кращого розуміння  всіх процесів, пов'язаних із платіжними картками, детально спинимося на визначенні основних складових платіжної системи.

Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інвестиційними та організаційними правилами і процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.

Платіжна картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає можливість користувачеві картки здійснювати безготівкові розрахунки з оплати товарів/послуг, а також отримувати готівку у відділеннях банків і банківських автоматах (банкоматах).

Прийняття картки до оплати і видача готівки за нею здійснюється підприємствами торгівлі/сервісу і  банками, які є членами платіжної  системи, що обслуговує картки.

Платіжна картка являє  собою пластину стандартних розмірів, виготовлену зі спеціальної, стійкої  до будь-яких пошкоджень пластмаси.

Основна функція платіжної  картки - забезпечення ідентифікації  особи, що її використовує, як суб'єкта платіжної системи. Для цього  на пластикову картку наносять логотипи банку-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім'я власника картки, номер його рахунку, строк  дії картки. Крім цього, на картці може бути фотокартка власника і його підпис.

Ураховуючи технічні й  економічні аспекти, асоціації пропонують користувачам цілу серію комплементарних  карткових продуктів, які призначені для різних сегментів ринку з  урахуванням інтересів та особливостей власників карток, а також фінансових і торговельних установ, які є  учасниками програм.

У процесі розрахунків  за допомогою карток у системі  беруть участь: держателі (власники) карток, банк-емітент, торговельні установи та заклади сфери послуг, банк-еквайр, процесинговий центр.

Держателі карток - це фізичні особи, які за договором з кредитно-фінансовою установою використовують її платіжну картку для оплати в безготівковій формі вартості товарів чи послуг, а також для отримання через банківські установи та банкомати готівкових коштів.

Банк-емітент - це банк, що займається випуском платіжних карток і наданням їх у розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються власністю банку, а клієнти отримують право на їх використання. Банки-емі-тенти відкривають власникам карток спеціальні рахунки і виконують функції процесингу.

Основні функції банку-емітента можуть бути окреслені таким чином:

• аналіз кредитоспроможності  та фінансового стану клієнта, відкриття  карткового рахунку, визначення кредитного ліміту;

• емісія (випуск) карток - кодування  і запис персональних даних власника картки та іншої інформації, ембосинг (створення рельєфного зображення на картці), відправлення картки клієнтові, поновлення картки;

• авторизація - відповідь (дозвіл) на запит продавця про можливості здійснення трансакції, якщо її сума перевищує  разовий ліміт або якщо підприємство торгівлі чи послуг має сумнів щодо особи клієнта і законності використання картки. Авторизацію можна виконувати двома шляхами:

- через електронний термінал  на підприємстві торгівлі або  послуг (у режимі реального часу);

- телефоном (голосова  авторизація - в автономному режимі).

• підготовка і відправлення власникові картки витягу із зазначенням  сум і термінів погашення заборгованості;

• робота з клієнтами - відповіді  на запити, розгляд скарг. Надаючи  картку, банк-емітент бере на себе тим  самим гарантійні зобов'язання із забезпечення платежів за карткою.

Характер цих гарантій залежить від платіжних повноважень, наданих клієнтові і зафіксованих класом картки.

Банк-еквайр - це банк, що здійснює технологічне та інформаційне обслуговування і виконання розрахунків із ними за операції, які здійснені за допомогою платіжних карток.

Банки-еквайри надають комплекс послуг підприємствам торгівлі і фірмам сервісу, які приймають картки для оплати за товари та послуги.

Обов'язки банку-еквайра визначаються його роллю щодо обслуговування торговельних пунктів карткових систем:

• процесинг карткових трансакцій, поданих до банку підприємством торгівлі або послуг, - обробка даних про трансакцію для введення в систему інформаційного обміну між учасниками платіжної системи;

• обмін інформацією про  договір і сплата комісійних на користь  банку-емітента за обмін даними про  трансакцію з використанням карток між емітентом та еквайром;

• розгляд заявок підприємств  торгівлі або послуг на приєднання до системи розрахунків, аналіз кредитоспроможності  нових підприємств торгівлі або  послуг, перевірка підприємств торгівлі або послуг, щодо яких є підозра  в шахрайстві або зловживаннях;

• маркетинг, допомога підприємствам  торгівлі або послуг у купівлі  обладнання для роботи з платіжними картками.

Банк може виконувати одночасно  функції емітента й еквайра. Але в результаті конкуренції ставка дисконту, що сплачується торговельною організацією, постійно знижується й операції еквайрингу можуть давати дохід тільки великим банкам і спеціалізованим установам, які отримують економію на масштабах операцій. Тому еквайринг сконцентрований у небагатьох установах.

Процесинговий центр - спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, який виконує збирання, обробку, зберігання та передачу банкам інформації про необхідність переказу з рахунків осіб - держателів платіжних карток грошових коштів за одержані товари і послуги та інші карткові операції на рахунки одержувачів.

Наступним елементом платіжної  системи є розрахунковий банк, який забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. У розрахунковому банку банки - члени платіжної  системи відкривають кореспондентські рахунки.

Взаеморозрахунки потрібні, оскільки кожний банк-еквайр здійснює перерахування пунктам обслуговування за "картковими" платежами як своїх клієнтів, так і власників карток інших банків-емітентів, які входять до певної платіжної системи. Тому відповідні кошти мають бути потім перераховані сквайру цими "іншими" банками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Платіжні асоціації

Платіжні асоціації відіграють вирішальну роль в організації функціонування карткових розрахунків. Вони розробляють  загальні правила, обов'язкові для всіх учасників системи, проводять аналіз операцій і координують діяльність системи, акумулюють ресурси для  застосування нових технологій і  створення гігантських комунікацій, які забезпечують швидкий і надійний обмін фінансовою інформацією.

Асоціації Visa, Master Card, EuroPay розробили єдину технологію видачі, оформлення і використання карток, суть якої полягає ось у чому.

Усі параметри картки - формат, величина, кількість знаків, розміщення символів і написів - точно визначені  інструкціями асоціації. Стандартизація - необхідна й обов'язкова умова  для виготовлення і подальшого використання картки.

Асоціації пропонують користувачам цілу серію карткових продуктів, які призначені для різних сегментів  ринку з урахуванням інтересів  та особливостей власників карток, а також фінансових і торговельних установ, що беруть участь у програмах. Прикладом може бути сімейство платіжних  і кредитних карток компанії Visa International: Electron, Visa Classic, Visa Business, Visa Premier, Gold. Перші три - це дебетові картки для банківських автоматів і торговельних терміналів. Інші відображають функції кредитної і дебетової карток.

Картки вказаних видів  забезпечують власникові швидкий доступ до коштів, що зберігаються на рахунку, надійну систему розрахунків, можливість користуватися банківським кредитом і низкою додаткових послуг.

З платіжними картками пов'язано  кілька цілком реальних можливостей  зловживання. З боку користувачів - це несплата за рахунками, для кредитної  картки - звичайне відтермінування платежу, що завершується появою в рахунках непосильного розміру процентів, а також користування картками, за якими вичерпано кредитний ліміт.

Найпоширенішим видом  шахрайства є маніпуляції із загубленими  або вкраденими платіжними картками. В Україні вони становлять понад  дві третини всіх злочинів із банківськими платіжними картками. На Заході губиться і крадеться приблизно 0,5% від виданих карток, з них тільки 15% використовуються із шахрайськими цілями. На Заході будь-який емітент, що поважає себе, має фахівця з питань безпеки, а платіжні системи - цілі підрозділи, що займаються цими питаннями. Загалом же, якщо система працює за правилами, то можливості шахрайства мінімальні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Ризики, що супроводжують карткові технології

Основною передумовою  виникнення ризиків при реалізації карткових програм є шахрайські дії, які зумовлені бажанням шахраїв  заволодіти коштами, що розміщені на карткових рахунках клієнтів.

Під шахрайством розуміють  застосування будь-яких заходів для  перехоплення коштів на користь третьої  сторони, що не є платником, одержувачем  або посередником.

Практично всі відомі методи шахрайства засновані на несанкціонованому  списанні коштів із карткових рахунків. Тому, як правило, основні збитки несуть банки-емітенти. Банки, які обслуговують торговельно-сервісну мережу, зазнають збитків тільки в разі порушення  формальних правил обслуговування платіжних  карток, штрафів міжнародних платіжних  систем (МЯС), тоді, коли банки-емітенти маніпулюють правилами платіжних  систем, та під час обслуговування операцій за картками в мережі Internet.

Фактори виникнення ризиків  за платіжними картками можуть бути прямі  і непрямі, об'єктивного характеру, тобто не залежати від банку, і  суб'єктивного характеру, тобто такі, що залежать безпосередньо від банку. До прямих факторів належать шахрайство з боку держателів або сторонніх  осіб, незахищеність або недосконалість технології. Непрямі фактори, у свою чергу, поділяються на зовнішні і  внутрішні.

Особливу роль відіграють технічні особливості функціонування платіжних карток - ступені захисту  картки, технологічні особливості картки (магнітна смуга або мікросхема), комунікаційні можливості банку-емітента і банку-еквайра, технічне устаткування та технологічне забезпечення торговельно-сервісної мережі. Тому питання захисту, криптування даних під час інформаційного обміну має бути під постійним контролем відповідних служб банку.

Розглянемо основні види ризиків, на які наражаються банки  і клієнти, та можливі методи захисту.

Ризиком з емісії дебетових  карток є овердрафт - виникнення недозволеного  кредиту за дебетовою карткою  клієнта у зв'язку зі зміною курсів валют, списанням комісій та відсутністю  будь-якого забезпечення картки. З'являється  переважно за картками клієнтів, які  користуються ними за кордоном, за картками для зарплатних проектів у зв'язку з відсутністю не знижувального залишку на картковому рахунку, уразі технічних збоїв обладнання тощо. Ризики з емісії кредитних карток можна поділити на такі види:

 • Підлімітні операції - можливість несанкціонованого використання коштів із карткових рахунків, як наслідок застосування технології здійснення операцій за картками без отримання авторизації (підтвердження дозволу на проведення операції) від банку-емітен-та. Картки використовують шахраї цілеспрямовано, щоб завдати збитків банкові. Таким чином, ретельна перевірка клієнта є головним методом протидії.

• Stand-in-Processing (STIP) авторизація - можливість несанкціонованого використання коштів банку за допомогою технології здійснення операцій за картками з  отриманням авторизації від платіжної  системи за загальними дозволеними  параметрами здійснення операцій, що встановлені банком для всіх карток без фактичного отримання дозволу  від емітента на проведення конкретної операції.

Ефективним методом протидії цьому ризику є застосування порого-вих параметрів при авторизації, що можуть установлюватись як на певний діапазон карток, так і на окремі картки або типи торговельних пунктів.

Наприклад, пороговими показниками можуть бути; максимальна сума, яка доступна протягом дня; максимальна сума однієї операції; кількість успішних авторизаційних запитів за однією банківською платіжною картою {ВПК) протягом дня.